Сутність і показники експлуатаційної програми підприємств готельного типу

Сутність і показники експлуатаційної програми підприємств готельного типу.

 Експлуатаційна програма  є вихідним розділом плану  господарської діяльності підприємства, яке надає послуги з розміщення  туристів. Цей розділ за суттю  аналогічний виробничій програмі  будь-якого підприємства, але відрізняється  методологією розробки.

План експлуатаційно-фінансової діяльності підприємства готельного типу включає такі розділи:

- експлуатаційна програма (програма використання номерного  фонду);

- план доходу від експлуатаційної (основної) діяльності, додаткових послуг  і допоміжних підрозділів;

- план щодо праці і  заробітної плати;

- план витрат на готельні  послуги (плановий кошторис витрат);

- план прибутку від  усіх видів діяльності;

- прогноз грошових потоків;

- план підвищення якості  експлуатаційної діяльності;

- заходи щодо забезпечення  виконання плану експлуатаційно-фінансової  діяльності.

Експлуатаційна програма складається на основі кількості місць для розміщення (проживання) гостей, що передбачається в плановому періоді. Вона виражається в натуральних і вартісних показниках. Натуральним показником експлуатаційної програми є кількість місце-днів, а вартісним - виручка (доход) від реалізації послуг з розміщення клієнтів.

Плануванню експлуатаційної програми передує аналіз, у процесі якого оцінюється ряд показників, характерних для оцінки експлуатаційної потужності підприємства, - це місткість, пропускна спроможність і завантаженість об'єкта розміщення. Місткість (ємність) об'єкта розміщення виражається кількістю спальних місць і розраховується за формулою

                        Єм = Σ Nін х Чім               (6.1)

де Єм - ємність (місткість) готелю в кількості спальних місць;

Niн - кількість номерів кожної і-тої категорії;

Чім - кількість місць у кожному номері і-тої категорії;

n - кількість категорій  номерів.

Пропускна спроможність готелю визначається потенційною кількістю місце-днів (місце-діб) за формулою

Nпотмд = Єм х Д                (6.2)

де Nпотмд - потенційна кількість місце-днів у готелі;

Д- кількість днів у періоді.

Цей показник характеризує можливу пропускну спроможність готелю за умови повного завантаження всього номерного фонду. Виходячи з потенційної пропускної спроможності, розраховується планова кількість місце-днів з урахуванням прогнозованої кількості відвідувачів готелю і планових можливостей використання пропускної спроможності. Потенційна пропускна спроможність виступає верхнім обмеженням планових показників експлуатаційної програми готелю.

Показники завантаження ємності готелю використовуються при аналізі й обґрунтовуються на плановий період. До цих показників відносяться:

1) рівень (коефіцієнт) завантаження  готелю (Кзав), який розраховується за формулою

Nрн

           Кзав = ---------             (6.3)

Nпрн

де Nрн - кількість реалізованих (планованих) номерів;

Nпрн - кількість номерів, які пропонувалися для продажу.

Цей коефіцієнт дає можливість порівняти рівень завантаження готелю за ряд років, а також зіставити з завантаженням інших готелів з різними експлуатаційними характеристиками, насамперед, з конкурентами;

2) коефіцієнт завантаження  номерного фонду готелю (Кнфзав), який розраховується за формулою

Чкл

       Кнфзав = --------           (6.4)

Nрн

де Чкл - чисельність клієнтів (гостей).

Цей показник означає, скільки людей в середньому за певний період проживало в кожному номері;

3) коефіцієнт використання  спальних місць ( Ксмвик )

Чсмвик

       Ксмвик = ---------               (6.5)

Чсмпот

 

де Чсмвик - кількість спальних місць, фактично використаних у певному періоді;

Чсмпот - кількість потенційних спальних місць у готелі.

Наведені коефіцієнти характеризують ефективність використання ємності не тільки окремих суб'єктів готельного господарства, а й наявного готельного фонду країни або регіону.

В Україні коефіцієнт зайнятості готельних місць не досяг 30%, а в Греції, Іспанії в два рази вищий (досяг 60%).

Розробка експлуатаційної програми підприємств розміщення туристів

Результати аналізу ефективності використання ємності конкретного підприємства розміщення туристів у динаміці та перспективи розвитку туристичного бізнесу в країні (регіоні) дають підстави для розробки його експлуатаційної програми. Сутність розробки цієї програми полягає у визначенні можливого рівня завантаження потужностей підприємства, а саме - завантаження наявного фонду номерів (спальних місць).

Практика показує, що повне завантаження потенціалу спальних місць у готелях має характер верхньої межі в розрахунках. Реально таке завантаження неможливе, оскільки завжди виникають вимушені простої, пов'язані не тільки з відсутністю попиту, а й з капітальним ремонтом, реконструкцією, поточним ремонтом та іншими причинами. Тому потенційно можлива кількість місце-днів у плановому періоді зменшується на кількість місце-днів вимушеного простою і збільшується на додаткове введення місць за рахунок розширення (реконструкції) номерного фонду.

Кількість днів вимушеного простою номерів і збільшення номерного фонду за рахунок реконструкції та нового будівництва

планується окремо. При плануванні простоїв через ремонт або реконструкцію використовуються графіки їхнього проведення. До днів вимушеного простою при плануванні іноді відносять деякі святкові дні, зокрема сімейного (домашнього) характеру, наприклад, різдвяні свята, новий рік.

Визначивши кількість місце-днів вимушеного простою та приросту, розраховують потенційну кількість місце-днів у плановому періоді ( Nпотмд )

Nпотмд = Nпмд - Nвпмд + Nпрмд                 (6.6)

де Nпотмд - потенційна кількість місце-днів у плановому періоді;

Nпмд - наявна кількість місце-днів на початок планового періоду;

Nвпмд , Nпрмд - кількість місце-днів вимушеного простою та приросту відповідно.

Розрахована таким способом потенційна кількість місце-днів завантаження номерного фонду готелю повинна узгоджуватися з маркетинговими прогнозами ринкового попиту на запропоновані готельні послуги. Маркетингові прогнози ринкового попиту враховуються при визначенні коефіцієнта недозавантаження номерного фонду з причин падіння попиту.

Слід пам'ятати: визначення втрат планової пропускної спроможності готелю через падіння попиту - дуже складна проблема маркетингових досліджень. Визначений маркетингом коефіцієнт простоїв номерного фонду через недостатній попит враховується в планових розрахунках шляхом коригування потенційної кількості місце-днів, розрахованих на основі пропускної спроможності готелю в плановому періоді, за такою формулою:

Nплмд = Nпотмд х Кпоп               (6.7)

де Nплмд - планова кількість місце-днів;

Кпоп - коефіцієнт попиту на номерний фонд підприємства.

Важливим етапом розробки експлуатаційної програми є її розподіл за кварталами і місяцями: Особливе місце при цьому розподілі має врахування сезонності попиту, що диктує сезонну хвилю реалізації послуг підприємств розміщення туристів. Тому використовуються коефіцієнти нерівномірності туристичних потоків. 
Завдання 2. Характеристика показників обсягу туристичного потоку

Показники туристичної діяльності

 Економічний аналіз  і маркетингові дослідження ґрунтуються  на використанні показників туристичної  діяльності. У практиці систематизації  економічних показників застосовуються  різні підходи.

 Відповідно до рекомендацій  статистичної комісії ООН, для  оцінювання загального масштабу  економічного впливу туризму  можуть бути використані такі  показники:

- вироблений доход від  туризму та його частка у  валовому національному (внутрішньому) продукті;

- надходження іноземної  валюти від міжнародного туризму; на державному рівні розрахунок  включає валові доходи в іноземній  валюті (загальна сума витрат  іноземних туристів), а також чисті  доходи у валюті (іноземна валюта, що залишається в країні, за  винятком величини витрат на  імпорт товарів і послуг, використовуваних  у туризмі у вигляді продуктів  харчування, готельного устаткування  і постачання матеріалів, експатріації  заробітків працівників-іноземців  і прибутку об'єктів, що знаходяться  в іноземному володінні і т. п.); на регіональному рівні розраховують  валові і чисті надходження, отримані  з джерел поза відповідним  регіону;

- робочі місця, створені  завдяки туризму за такими  видами зайнятості:

o пряма зайнятість на  туристичних підприємствах (у готелях, ресторанах, турагентствах і т. п.);

o непряма зайнятість на  підприємствах, що постачають товари  і послуги туризму (сільське господарство, рибальство, промисловість);

o генерована зайнятість  у вигляді додаткових робочих  місць, підтримуваних завдяки витраті  доходів, отриманих працівниками  прямої і непрямої зайнятості;

o приріст зайнятості в  будівництві туристичної інфраструктури;

- ефект мультиплікації - він може бути обчислений як  величина витрат, здійснюваних туристами  на придбання послуг і товарів  суміжних галузей (транспорт, зв'язок, сільський господарство, розваги, фінансова, культурне та інше обслуговування) у розрахунку на кожну грошову  одиницю реалізованого турпродукта;

- внесок у державний  бюджет за допомогою туристичних, митних, аеропортових зборів з  туристів, податкові надходження  з туристичних підприємств і  доходів, зайнятих на них працівників.

 Галузевий підхід у  вимірі результатів туристичної  діяльності ґрунтується на застосуванні  системи показників: обсяг туристичного  потоку, стан і розвиток матеріально-технічної  бази, фінансово-економічні показники  і показники розвитку міжнародного  туризму.

 У системі показників  виділяють три групи:

- показники ресурсів;

- показники виробництва  турпродукта (обсяг, структура, динаміка туристичної-екскурсійних послуг);

- показники соціально-економічної  ефективності (динаміка рівня продуктивності  праці, ефективність використання  капітальних вкладень, основних  фондів і оборотних коштів, матеріальних, трудових ресурсів, рентабельість).

 Для характеристики  туристичної діяльність застосовують  показники:

- кількість місць у  засобах розміщення, в тому числі  в готелях, мотелях, гуртожитках  для приїжджих, туристичних базах;

- кількість туристичних  підприємств (туроператоров і турагентств);

- чисельність пасажирів  на туристичній і ексурсійно-прогулянковій транспортній лініях, їхня частка в загальній чисельності пасажирів.

Крім того, для країнознавчих і регіональних зіставлень доцільно обчислювати "представницькі характеристики":

- число іноземних туристів  на одного жителя країни, кількість  поїздок внутрішнього і виїзного  туризму на одного жителя країни  для оцінки інтенсивності туризму;

- частку зайнятих у  туристичній індустрії в загальній  чисельності зайнятих в економіці  галузі (регіону);

- частку витрат на туристично-екскурсійні  та санаторно-оздоровчі послуги  в загальному обсязі платних  послуг населенню країни.

 Особливе місце в  системі економічних показників  займають специфічні показники, що характеризують виробництво  і споживання туристичних послуг.

 Туристичний продукт  як економічний показник може  бути обчислений на мікро- й макрорівні, а також використаний для характеристики внутрішнього і міжнародного туризму. На мікро-рівні (агентська чи операторська туристична фірма) може бути представлена величиною туристичного продукту, реалізованого за конкретний період часу.

 На макрорівні вироблений  туристичний продукт може бути  визначений як вартісний показник  комплексу послуг туристам, запропонований  ним відповідно до мети подорожі. Він містить у собі: витрати на покупку послуг, наданих туристам іншими підприємствами і галузями (транспорту, культури, медицини і т. п.), вартість вироблених товарів туристичного призначення, приватні й державні інвестиції в туристичну індустрію, а також перевищення експорту туристичного продукту з країни над його імпортом.

 Реалізований туристичний  продукт- це валовий доход від продажу (виторг) товарів і послуг туристичного призначення, що включає в себе також прибуток від туристичної діяльності.

 Обсяг туризму прийнятий  також визначати в натуральних (кількісних) показниках. Як натуральні  показники, як у внутрішньому, так  і в міжнародному туризмі використовують  чисельність туристів. Однак цього  показника виявляється недостатньо  для визначення реальних обсягів  туризму й обґрунтування потреби  в матеріально-технічній базі.

 Оскільки кожен іноземний  турист знаходиться в іншій  країні визначений час, то від  середньої тривалості перебування  іноземних туристів у країні  залежить обсяг іноземного туризму  в цілому. У зв'язку з цим  у внутрішньому й у міжнародному  туризмі поряд із загальною  чисельністю туристів важливим  натуральним показником служить  кількість днів, проведених туристами  в країні - туристичні дні (туродні). У практиці більшості країн цей показник називають "кількість ночівель".

 Кількість туроднів визначається за формулою

 Т = УхД,

 де Т - кількість туроднів;

У - загальна чисельність туристів;

Д - середня тривалість перебування одного туриста в країні.

 

 Вартісні показники  в іноземному туризмі залежні  від цін і тарифів, що діють  на послуги туристам, а також  від інших форм витрат, вироблених  іноземними туристами в країні  тимчасового перебування. При цьому, як правило, з цих витрат виключаються  витрати на міжнародні перевезення.