Демографічні проблеми України та шляхи їх подолання

Песимістичний варіант і є спробою врахувати поворотну точку в динаміці основних показників смертності. Переважно він ґрунтується на припущенні, що за переписом чисельність населення виявиться меншою, ніж за даними поточного обліку. Поправка коефіцієнтів на нову базу може помітно знизити рівні очікуваної тривалості життя під час народження населення України. Цю ймовірність і враховує песимістичний варіант прогнозу смертності [8].

Отже, закономірністю сучасних демографічних процесів в Україні є динамічне зменшення населення, спричинене низкою основних чинників, серед яких найважливішим слід вважати низький рівень народжуваності, що зумовлений, у свою чергу, соціально-економічними чинниками. У цій ситуації вбачається доцільним розроблювати концепції подовження віку проживання населення шляхом формування концепції здорового способу життя, активно впроваджуючи її із застосуванням стимуляційних та адміністративних (обмеження права вживання алкоголю й тютюну, посилення боротьби з наркоманією та алкоголізмом тощо) механізмів.

Демографічні проблеми України та шляхи їх подолання

На сьогоднішній день Україна перейшла межу зафіксованої Державним комітетом статистики у 2003 році демографічної кризи. Станом на 1 лютого 2013 року чисельність населення України становила 45 млн. 539 тис. мешканців [3].

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні: різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту; старіння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину; скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок; погіршення здоров’я нації.

В умовах які склалися необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

Одним з основних заходів щодо покращення демографічної ситуації в Україні є виплата грошової допомоги матерям, але навіть високі розміри допомоги на новонароджених і великі зарплати в країні, швидше за все, не допоможуть кардинально виправити ситуацію. Про це можна стверджувати за станом демографічних процесів в інших, економічно розвиненіших державах. Наприклад, у Росії, де величина середньої зарплати приблизно в 2 рази вища, ніж в Україні, коефіцієнт фертильності сьогодні дорівнює лише близько 1,3 дитини на одну жінку [11].

Залежно від демографічної ситуації, у кожній країні здійснюється певна демографічна політика – комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує демографічні процеси у потрібному напрямку. У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї, демографічна політика скерована на зниження природного приросту населення. Надаються пільги сім'ям, які свідомо обмежують кількість дітей, також ведеться пропаганда малих сімей у засобах масової інформації й іншими шляхами. У Китаї, наприклад, родини, що мають понад двох дітей, сплачують 10-відсотковий податок на заробітну плату [2.С.10-22].

Прикладом може слугувати демографічна політика у розвинутих країнах, яка навпаки, спрямована на підвищення народжуваності. Для її стимулювання уряди виділяють значні кошти. В останні десятиріччя в Європі помітно знижується народжуваність. Це пояснюється насамперед соціальними та економічними причинами. Наприклад, жінки досить активно залучені до трудової діяльності, а діти тепер не є фактором матеріальної підтримки батьків у старості. З низькою народжуваністю пов'язані зміни у віковій структурі населення Європи – у багатьох країнах відбувається зменшення частки дітей, молоді і, як наслідок, підвищення частки літніх людей. Тобто у цих європейських країнах відбувається «старіння нації».

Отже, тенденція до підвищення рівня матеріального життя неминуча. Вона збільшує активність використання природних ресурсів і призводить до того, що подальше зростання населення досягається ціною погіршення умов його життя. Нові наукові відкриття і нові технології можуть, звичайно, послабити гостроту цього питання, але не можуть зняти його з порядку денного, якщо зростання населення продовжиться. Таким чином, демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування [9.С.13-14].

Я вважаю, щоб поліпшити демографічну ситуацію, необхідно спрямувати соціально-економічну політику на розв’язання найгостріших проблем сім'ї: стимулювання народжуваності, підвищення медичного обслуговування, посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя, створення широкої мережі державних та недержавних служб соціальної допомоги.

ВИСНОВОК

Сучасна демографічна ситуація, яка склалася в Україні в цілому, у всіх її регіонах визначається як критична, як така, що здатна загрожувати національній безпеці, соціально-економічній та суспільній стабільності країни. Розгляд такої важливої складової соціального розвитку України, як демографічні процеси, за період 1991 – 2013 рр. дає підстави для висновків про такі тенденції загального зменшення чисельності населення: скорочення народжуваності; перевищення смертності над народжуваністю; зміни у віковій структурі та загальне старіння населення.

Серед основних причин демографічного спаду 90-х років XX ст. в Україні вирізняють такі: періодичність, що випливає з попередніх демографічних спадів; негативний вплив Чорнобильської аварії на фізичний та моральний стан суспільства; економічний спад, що зумовив зменшення життєвого рівня населення. За кількістю населення Україна посідає 6-те місце в Європі та 28-ме місце у світі. На її частку припадає 7,3 % населення Європи. На сьогодні середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні становить 70 років (65 років – чоловіки, 76 років –жінки). За цим показником Україна займає 52-ге місце серед країн світу. Упродовж 1990-х рр. і до теперішнього часу в Україні спостерігається перевищення смертності над народжуваністю.

Отже, незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об’єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися, передусім, на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисті сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, популяризації здорового способу життя, що зрештою стане вагомим підґрунтям для підвищення тривалості повноцінного активного його життя

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гардашук Т. В. Концептуальні параметри екологізму / НАН України; Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди. – К., 2005. – 200 с.
2. Голубчиков Ю.Н. Населення земної кулі / Ю.Н. Голубчиков // Географія у школі.т – 2000. – №20. – С.10-22
3. Державний комітет статистики України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
4. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 319 с.
5. Зербіно Д. Д., Гжегоцький М. Р. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. – Л., 2005. – 272 с.
6. Капица С. П., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. – М.: Наука, 1997. – 285 с.
7. Константінов М. П., Журбенко О. А. Радіаційна безпека: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. – Суми, 2003. – 151 с.
8. Лібанова Е. М., Макарова О. В., Позняк О. В. та ін. Демографічні перспективи України: 2000–2075 роки // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України, 1999. – Вип. 11. – С. 126–141.
9. Максаковский В.П. Демографічна криза у сучасному світі. // Географія ПС. – 2001. – №23. – С.13-14.
10. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми охорони довкілля, раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод»: 12–15 квітня 2005 р. – К.: Знання, 2005. – 116 с.
11. Муромцева Ю.І. Демографія: навчальний посібник / Ю.І. Муромцева. – К.:Кондор,2006. – 226с.
12. Позняк О. В., Шевчук П. Є., Шишкін В. С. Методика демографічного прогнозування // Статистика України. – 2000. – Вип. 4. – С. 66–73.
13. Старостенко Г. Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект): Монографія. – К.: УФЕІ, 1997. – 270 с.
14. Формування здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців. – К.: УІСД, 2000. – 232 с.