Антимонопольне законодавство та конкурентна політика в Україні

2. Крім штрафів, для громадян - підприємців та посадових осіб передбачена адміністративна відповідальність. Посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за такі порушення:

• невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;
• неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України чи його територіальному відділенню;
• створення працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення перешкод у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.

У разі усунення конкуренції  після реорганізації шляхом приєднання, злиття, АМК України вправі прийняти рішення про примусовий поділ  новоствореного суб'єкта.

Крім того, відшкодування збитків, які завдані антиконкурентними діями суб'єктів господарювання, відшкодовуються в судовому порядку на підставі висновку АМК України про факт правопорушення та обґрунтування розміру збитків від цих дій.

V. Поняття конкурентної політики та етапи її становлення в Україні

 

Конкурентна політика – це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва.

Стратегічною метою  конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для всіх агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.

Важливо стимулювати конкурентну поведінку суб'єктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер і потребують комплексних заходів та повсякденного контролю.

Державний контроль за дотриманням  конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Анти монопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство.

Конкурентне законодавство - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові засади підтримки і захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності. [2]

Основним змістом сучасного етапу конкурентної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин.

Виділяємо основні етапи розвитку конкурентної політики в Україні:

• І етап (1992-1995 pp.), який передбачав започаткування конкурентних механізмів, включення ринкових регуляторів, лібералізацію цін, проведення демонополізації товарних ринків, намагання застосувати адміністративну модель регулювання цін монопольних утворень, започаткування антимонопольного законодавства;
• II етап (1996-2000 pp.), котрий передбачав трансформацію економічних відносин власності, структурну перебудову економіки, масову демонополізацію економіки, реструктуризацію монополізованих ринків, організацію постійного антимонопольного контролю, подальший розвиток антимонопольного законодавства;
• III етап (з 2001 p.), який передбачає налагодження ринкових механізмів дня досягнення світового рівня соціально-економічної ефективності, становлення реальної конкуренції, дію ефективного механізму запобігання монополізму товарних ринків, набуття чинності Закону України "Про захист економічної конкуренції", який сформував основи національного конкурентного законодавства.70

 

На сучасному етапі  конкурентна політика передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища, зменшення частки монопольного сектора в економіці України, удосконалення правил конкуренції, упровадження сучасних методів державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зменшення частки монопольного сектора у внутрішньому валовому продукті, розвитку інституційного забезпечення конкурентної політики.

VІ. Конкуренція як антипод монополії.

 Особливе місце  у ринковій економіці посідає  конкуренція, що виступає як  антипод монополії. Свобода вибору, що реалізується через намагання  кожного отримати особистий грошовий дохід, є ґрунтом для конкуренції, або економічного змагання, як суттєвої властивості ринку. Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурсу.

Суть конкуренції полягає  у поширенні економічної влади  всередині складових економіки, двох головних сукупностей — підприємств  і домогосподарств. Коли на конкретному  ринку знаходиться багато покупців і продавців, то жоден із них не може пред'явити попиту або пропозиції на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб помітно вплинути на ціну.

Відомо, що коли товару замало, ціна на нього зростає. Якщо ж одиничний  виробник чи невеличке об'єднання  виробників здатні якимсь чином регулювати або обмежувати загальний обсяг пропозиції товару, тоді ціна може бути підвищена з вигодою для продавця. Регулюючи пропозицію, робітник спроможний у власних інтересах маніпулювати ринком. Однак суть конкуренції полягає в тому, що на ринку існує така велика кількість продавців, що кожен із них, забезпечуючи лише мізерну частку загального обсягу пропозиції, практично не в змозі впливати на пропозицію, а отже, і на ціну продукту.

Таким чином, конкуренція  означає, що кожен продавець вносить  маленьку лепту в загальний обсяг пропозиції. Індивідуальні продавці не можуть помітно вплинути на загальний обсяг пропозиції, тому продавець, що виступає як індивідуальний виробник, не спроможний маніпулювати ціною продукту. Саме це мають на увазі, коли говорять, що індивідуальний продавець, який бере участь у конкуренції, "відданий на милість ринку". Така ж характеристика справедлива і для тих, хто виступає на ринку як пред'явник попиту. Покупців тут велика кількість, і діють вони незалежно один від одного. Виходить, одиничні покупці не в змозі маніпулювати ринком для своєї вигоди.

Важливо зазначити, що розпорошення економічної влади, яке складає  основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею. Економічне змагання перешкоджає господарським одиницям чинити один одному руйнівну шкоду, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу. Вона являє собою основну регулюючу силу в умовах ринкової економіки.

Важливим атрибутом конкуренції є свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. За чистого ринку виробникові дуже легко вступити до якоїсь конкретної галузі або полишити її; не існує штучних юридичних або інструкційних перепон, які б не допускали розширення чи скорочення окремих галузей. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Свобода вступу до галузі необхідна, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів.

VІІ ВИСНОВОК

 

Отже, проаналізувавши  джерела, які надають інформацію про Антимонопольне законодавство  та конкуренцію, можна дійти висновку, що роль цих двох складових державної  економіки є суттєвою.

Антимонопольне законодавство  забезпечує прозорість підприємницької  діяльності, надає рівні умови  для підприємців різних рангів, а  також гарантує підтримку молодих підприємців.

Конкурентна політика створює  певні вимоги до якості продукції  та її ціни і цим самим надає покупцеві можливість обирати підходящий товар за різними категоріями.

Антимонопольне законодавство  та конкурентна політика в Україні, ще не досягли настільки високого рівня, як у високорозвинених країнах, але в будь-якому випадку, в державі встановлені певні вимоги до підприємців та їх продукції, якість яких регулюється Законом.

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес - К.:«ЗНАННЯ УКРАЇНИ», 2002
2. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник.— 6-те вид., перероб. і доп. — К.:3нання- Прес, 2007. — 719 с. -
3. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 481 с.
4. Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське право: Навчальний посібник — К.: Кондор, 2003. — 400 с.
5. Несинова С.В., Воронко В.С., Чебикіна Т.С. Господарське право України. К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.
6. Н. Л. Михальчишин. Конкурентна політика в Україні: проблеми реалізації та напрями їх вирішення.
7. Конспект лекцій «Організаційний розвиток підприємства»
8. Уманців Ю.М. Механізм економічної політики: Навчальний посібник - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. - 436 с.
9. http://studentu5.com/index.php?work=400&page=2
10. http://smi.liga.net/articles/2011-12-30/3693636-antimonopolne_zakonodavstvo_novats_2011_r_ta_vektori_rozvitku.htm