Виникнення і розвиток грошових відносин

1. Виникнення і розвиток грошових відносин

Гроші посідають значне місце у ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії. Економічна ж теорія, як наука, виникла завдяки аналізу грошових відносин.

У монетарній теорії є багато течій і напрямків, що з'явилися в процесі розвитку цієї науки. Вони формуються на різних, часто протилежних, засадах, але все це розмаїття шкіл можна згрупувати в декілька напрямків, залежно від того, що ми візьмемо за основний принцип класифікації. Якщо в основу класифікації покласти якісні аспекти грошової теорії, тобто природу грошей, їхню сутність, вартість та купівельну спроможність, то усі існуючі теорії грошей можна розділити на такі чотири: металістична теорія грошей, номіналістична, кількісна та марксистська.

Фінанси, кредит, гроші виступають основними регулювальниками як економіки, так і суспільних відносин взагалі. Ці регулювальники і забезпечують постійний розвиток суспільства. Безпосередні умови для виникнення фінансових відносин створюють грошові відносини. Але поява грошей не означала появу фінансів - фінанси є певна частина грошових відносин. Наявність фінансів передбачає обов'язкове існування грошей. Виконуючи функцію засобу звертання гроші за певний період стають капіталом, тобто тією самовозрастною вартістю, що забезпечує отримання додаткового приросту в ході реалізації продукту - додаткової вартості.

Грошові відносини перетворилися в фінанси коли рух грошей придбав відому самостійність. Внаслідок виробництва товарів і їх реалізації формуються грошові прибутки, формуються фінансові ресурси підприємства у вигляді різноманітних фондів. З'являється самостійна сфера діяльності кожного підприємства, що виходить за рамки його виробничих функцій, але представляюча собою частину виробничих відносин, суть якої полягає в певній системі організації грошових потоків. Ця частина і є фінанси.

Фінанси підприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання грошових фондів в процесі кругообігу ресурсів підприємства, формування його грошових прибутків та накопичень[31, c. 25-26].

Фінанси підприємств забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідношення з державними органами, податковою системою, бюджетами, банками і іншими кредитними установами, страховими компаніями і так далі. У кожній державі будь-яка державна система включає фінансову систему. Вона складається з двох підсистем:

- загальнодержавні фінанси;

- фінанси господарюючих суб'єктів.

Форми вияву фінансів підприємств:

Відносини з іншими господарюючими суб'єктами в процесі формування і розподілу виручки (нематеріальні відносини):

 

- штрафи, пені, неустойки;

- відносини оренди;

- випуск і реалізація цінних паперів;

- спільна діяльність;

- комерційне кредитування;

- відносини з працівниками  по виплаті заробітної плати. У цей час доцільно виділяти самостійну групу фінансових відносин, які складаються у підприємства зі своїми працівниками з приводу розподілу прибутку: виплати дивідендів, виплати за паї в статутному капіталі.

2)Сутність грошей.

 Гроші служать необхідним активним елементом і складовою частиною економічної діяльності суспільства, відносин між різними учасниками і ланками відтворювального процесу.

Характеристика сутності грошей (функції грошей).

Участь у здійсненні різних видів економічних відносин.

Участь в розподілі валового національного продукту (ВНП), у придбанні нерухомості, землі.

Тут прояв сутності неоднаково, так як різні можливості грошей пояснюються різними соціально-економічними умовами.

Участь у визначенні цін, що виражають вартість товарів.

Виготовлення товарів (надання послуг) здійснюється людьми за допомогою знарядь праці, з використанням предметів праці. Вироблені товари володіють вартістю, яка визначається сукупним обсягом перенесеної вартості знарядь і предметів праці, і знов створеної живою працею вартості.

Є засобом загальної обмениваемости на товари, нерухомість, твори мистецтва, коштовності та ін

Ця особливість грошей стає помітною при порівнянні з безпосереднім обміном товарів (бартером). Справа в тому, що окремі товари також здатні обмінюватися на інші на умовах бартеру. Однак, подібні можливості обміну обмежені рамками взаємної потреби і дотриманням вимоги еквівалентності таких операцій. Тільки грошам притаманна властивість загальної безпосередній обмениваемости на товари та інші цінності.

Покращують умови збереження вартості.

При збереженні вартості в грошах, а не в товарах зменшуються витрати зберігання, і запобігається псування. Тому краще зберігати вартість у грошах.

Ці функції можуть виконуватися тільки при участі людей. Саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації й платежів, а також використовувати їх як засіб нагромадження. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин у суспільстві.

Еволюція грошей

Еволюція грошей являє собою двоєдиний процес: зв’язок усієї грошової змінюваної системи з її металевою основою; різний ступінь і різні напрями розвитку окремих функцій грошей та їх конкретних форм.

За сучасних умов грошима служать не золоті, а кредитно-паперові гроші. Чому це відбулося? Звичайно золото і сьогодні не втратило спроможність виконувати функцію міри вартості, оскільки воно не загубило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей.

Еволюція функції грошей як міри вартості пов’язана з процесом демонетизації золота, тобто втрати благородними металами (сріблом, золотом) грошових функцій. Так, срібло перестало бути грошима ще наприкінці ХIХ ст., а золото — в середині ХХ ст. Процес демонетизації відображає розвиток товарно-грошового механізму, його організаційних форм та інструментарію.

В умовах високорозвинутої товарної форми процес ціноутворення повністю відривається від своєї золотої основи і здійснюється на основі кредитних грошей, що не мають власної внутрішньої вартості. Докази цьому такі: ціна золота формується під впливом спекулятивного попиту і перевищує ціну виробництва; рух ціни золота відокремлений від зміни купівельної спроможності конвертованих валют, у тому числі долара; зміна товарних цін не відповідає зміні ціни на золото.

Під час Першої світової війни золото остаточно зникло з обігу. Це було першим етапом демонетизації золота. У багатьох країнах припинився розмін банкнот на золото. Це відбувалося шляхом впровадження золотозлиткового стандарту (грошова система, за якої банкноти розмінюються не на золоті монети, а на золото в злитках). Потім був уведений золотодевізний стандарт (грошова система, за якої банкноти розмінюються на девізи, або іноземну валюту). У 30-х роках вільний розмін банкнот на золото був припинений у всіх капіталістичних країнах і більше не відновлювався.

Другим етапом демонетизації золота стало подальше послаблення не тільки фактичного, але й формального зв’язку паперових грошей з офіційним золотим запасом, що тривало до останніх років. Отже, курс паперових грошей тепер не залежить вирішальною мірою від золотого запасу держави.

Наступним етапом процесу еволюції грошей став випуск дебет-карток, що дістали поширення завдяки системі автоматичної видачі готівки. Ця система розрахунків за допомогою ЕОМ має назву «електронні гроші». Можливість переходу від паперових носіїв інформації у грошовій сфері до електронних імпульсів відкривається з впровадженням новітніх досягнень в автоматизації та комп’ютеризації регулювання грошового обігу.

Зміни торкнулися і функції грошей як засобу нагромадження. Вони перестали виконувати роль стихійного регулятора грошової маси в обігу. Це можна пояснити тим, що при обігу нерозмінних грошових знаків золото не може автоматично перейти зі скарбу безпосередньо в обіг. Це було можливе лише при золотому стандарті. Сьогодні золото продовжує виконувати функцію скарбу, але в обмежених масштабах, хоча за умов економічної і політичної нестабільності золото виступає як скарб, своєрідний страховий фонд держави і приватних осіб, оскільки золоті резерви гарантують державам, приватним особам відносну економічну незалежність. Тому державні і приватні золоті запаси виступають як загальне багатство. На ринках золота відбувається розмін кредитних грошей на золото. Величезні масштаби нагромадження останнього — підтвердження його ролі як засобу утворення скарбів. Кредитні і паперові гроші не можуть виконувати цю функцію, оскільки не мають власної вартості. Але їм притаманна представницька вартість, тому ці гроші виступають у ролі функції засобу нагромадження. В умовах товарного виробництва даний засіб має грошову форму та обслуговує процес відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання).

Типи грошей

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм, монометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової системи біметалізму є два метали — золото і срібло. Однак біметалізм виявився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості суперечить сутності грошей як єдиного загального еквівалента. Тому у другій половині XIX ст. у більшості європейських країн і в США утвердилась система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізму у своєму розвитку пройшла кілька етапів:

• система золотомонетного обігу;

• система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливко-вим або золотодевізним стандартом;

• система паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото.

Існують різні типи грошових систем , властиві країнам історично. Саме розвиток у часі і проводить до зміни систем поводження. При цьому поняття і типи грошових систем залежать від форми функціонування грошей. Таких форм розрізняють дві: товарну і власне грошову (знаки вартості). Відмінності цих форм зводяться до того, що при системах металевого обігу , гроші функціонують у формі монет, а при системах кредитних і паперових грошей , гроші обертаються у формі банкнот, векселів, чеків , казначейських білетів.

При металевому обігу виділяють такі типи грошових систем – це монометалізм і біметалізм.

Біметалізм – це система, при якій за двома дорогоцінними металами (як правило, срібло і золото) закріплюється роль еквівалента всіх товарів і цінностей. Монети з двох металів випускаються на рівних підставах.

Різновидами біметалізму є система паралельної валюти (стихійне співвідношення валюти в золоті та сріблі), подвійної валюти (це співвідношення визначає держава) і “кульгавої” валюти (монети двох металів представляють собою засоби платежу, але не на однакових підставах). Біметалізм довго існував в країнах Європи і в Росії. Але функціонування відразу двох металів суперечило природі грошей і призвело до коливання цін. У підсумку подвійна міра вартості була ліквідована. З’явилися передумови переходу до монометалізму.

Монометаллизм – така система обігу, коли лише один метал може служити загальним еквівалентом. У ньому звертаються монети (або золоті, або срібні) та інші знаки вартості, які є розмінними на метал. Золотий монометалізм встановився вперше в Англії в кінці 18 століття. Срібний монометалізм у Росію прийшов у 1843 році.

 

Сучасні типи грошових систем характеризуються втратою зв’язку грошей з металом; пануванням кредитних грошей, не розмінних на дорогоцінний метал, які по суті близькі до паперових; розвитком безготівкового обороту і скороченням готівкового обігу; інфляцією; контролем держави за стан грошового обігу.

Банкноти сьогодні мають кредитну природу: випускаються під приріст золотовалютних видів резервів, призначені для кредитування галузей економіки, підкоряються законам паперово-грошового обігу.

Стан грошової системи залежить від процесів відтворення, на які вона впливає, прискорюючи або стримуючи його. Паперові та кредитні гроші в сучасному суспільстві монополізовані державою. Центробанк прагне іноді компенсувати брак грошей шляхом збільшення маси грошей за рахунок додаткової емісії знаків вартості.

3) Функції грошей.

 Більш повно, комплексно, сутність грошей розкривається  у функціях та підфункціях, які вони виконують.

Функція міри вартості. Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів. Це можливе тому, що і на виробництво золота, і на створення товарів витрачається суспільно необхідна праця. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в умовах панування золотого стандарту виражалася в різних кількостях золота. Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, — це масштаб цін. Держава законодавчим актом закріплює грошову одиницю. Отже, виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави (тобто це об'єктивна функція), а масштаб цін — технічна функція, яка залежить від волі держави і встановлюється законодавчо.

Спершу грошові одиниці та їхні назви переважно були пов'язані з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

Функція засобу обігу. Гроші є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети поступово зношувалися, в них зменшувався вміст золота, і в обігу почали функціонувати неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені паперовими — знаками, символами вартості. Іншими причинами такої заміни є миттєве виконання грошима функції засобу обігу, необхідність зменшення витрат обігу та ін. Уперше паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., в Росії — у 1769 р. Перші власні українські паперові гроші — гривні — були випущені в 1917 р. з утворенням Української Народної Республіки.

Паперові гроші — грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

У процесі еволюції товарно-грошових відносин поступово створюються передумови для звуження функції грошей як засобу обігу й водночас для розширення функції засобу платежу (зокрема, кредитних грошей). Тому в розвинутих країнах виконання грошима функції засобу обігу обмежується переважно сферою роздрібної торгівлі, купівлі та продажу послуг і міжнародною торгівлею.