Грошово-кредитна система

ТЕМА 8

ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА

1. Поняття та типи грошових систем. Грошово–кредитна політика держави.
2. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори.
3. Пропозиція грошей та бюджетне обмеження.
4. Кейсіанськата монетаристська концепції грошової політики.

 

1. Поняття та типи грошових систем. Грошово–кредитна політика держави.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично та законодавчо утворилася в кожній країні.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, а також обслуговують кругообіг товарів та послуг.

Закон грошового обігу  визначає кількість грошей, необхідних дня обігу:

М = Р+Кр+П+ВП / V

Де, М – кількість грошей, необхідних для обігу;

Р – сума цін товарів, що підлягають реалізації;

Кр – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, термін виплати яких настав;

ВП – взаемовиплатні платежі;

V – швидкість обігу однієї грошової одиниці.

Основні елементи грошової системи:

• грошова одиниця – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг);
• масштаб цін – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю;
• емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії;
• форми грошей – матеріалізована в певному типі загального еквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу;
• інститути грошової системи – державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг;
• валютний паритет – співвідношення національної валюти з іншими валютами.

Еволюція грошей:

• товарні догрошові еквіваленти – товар, з натуральною формою якого пов’язана його суспільна функція загального еквівалента;
• золоті та срібні монети – повноцінні монети із золота або срібла, які виконують всі функції грошей (кредитні гроші можуть вільно обмінюватися на грошовий метал);
• білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку;
• паперові гроші – грошові знаки, що випускаються державним казначейством для покриття фінансових потреб держави, що проявляються в дефіциті державного бюджету і забезпечені певною купівельною спроможністю;
• кредитні гроші – знаки вартості, які виникли на основі заміщення майнових зобов’язань правових осіб і держави.

У процесі розвитку ринкового  господарства на основі ускладнення  зв’язків між його суб’єктами і  збільшення тимчасових кордонів між  виробництвом і реалізацією товарів  і послуг розповсюдженою формою стають кредитні гроші.

Види кредитних грошей:

• вексель – боргове зобов’язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк;
• депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший;
• банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які випущені емісійними установами;
• чеки – наказ власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, яка його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекодержателеві;
• електронні гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ.

Сучасний грошовий обіг являє собою  сукупність грошових засобів, які виступають в 2-х формах: готівковій і безготівковій. За обсягом готівкові гроші значно поступаються грошовим засобам, що знаходяться на рахунках (банкноти і розмінна монета в сучасних умовах складають приблизно 10% всіх грошових засобів).

Різноманніття грошових засобів, що функціонують в сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси.

Структура грошової маси

Грошова маса – сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготївій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

Залежно від ступеня  ліквідності різних форм грошей виділяють  такі показники грошової маси:

• гроші для операцій (М₁)

М₁ = банкноти, білонні монети, що перебувають в обігу поза банками + поточні чекові рахунки (безстрокові та інші чекові рпозрахунки)

• гроші в широкому розумінні (М₂)

М₂ = М₁+заощаджувальні і строкові депозити у комерційних банках

• М₃

М₃ = М₂+внески в спеціалізованих установах і особливі види нагромаджень

• ліквідність активів (Л)

Л = М₃+інші ліквідні активи (короткострокові до 3-х місяців державні цінні папери тощо)

• депозити (Д)

Д = Л+облігації  та інші аналогічні кредитні інструменти

Депозити – це внески юридичних і фізичних осіб у банки.

Під ліквідністю активів  розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк.

Гроші високої  ефективності складають основу всіїє грошової маси країни (банкноти, монети та депозити комерційних банків у Центральному банку) – їх ще називають грошовою базою (Н). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом Центрального банку:

АКТИВ	ПАСИВ
Валютні резерви (ВР) (золото та іноземна валюта)	Готівкові гроші в  обігу (ГГО)
Цінні папери (ЦП)	Депозити комерційних  банків (ДКБ)
Кредити комерційних  банків (ККБ)	Депозити уряду (ДУ)
Кредити уряду (КУ)	Інші пасиви (ІП)
Інші активи (ІА)

ВР+ЦП+ККБ+КУ+ШФ = ГГО+ДКБ+ДУ+ІП

Як засоби платежу можуть використовуватися тільки готівкові гроші в обігу (ГГО).

Депозити комерційних  банків (ДКБ) не є грошима, але служать  резервами грошової системи.

ГМ = ГГО+Д

Де, ГМ – грошова маса;

ГГО – готівкові гроші в обігу;

Д – депозити.

Н = ГГО+r = ГВЕ

Де, Н – грошова база;

r – мінімальні банківські резерви;

ГВЕ – гроші високої ефективності.

З метою запобігання  банкрутства комерційні банки повинні  мати мінімальні резерви готівкових грошей. У сучасній дворівневій банківській  системі (Центральний банк–комерційні  банки) для комерційних банків встановлюються нормативи мінімальних резервів (r) у вигляді обов’язкових безпроцентних внесків до Центрального банку. Їхній розмір визначається у відсотках від депозитів у комерційних банках.

2. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори

Кількість грошей у країні зростає, якщо:

• зростає грошова база (Н);
• знижується норма обов’язкових мінімальних банківських резервів (r);
• зменшуються надлишкові резерви комерційних банків (В);
• знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення (d).

Величина грошової бази та норма обов’язкових мінімальних банківських резервів визначаються політикою Центрального банку і виступають екзогенними параметрами моделі пропозиції грошей (M^S)

M^S = m_m(r, B(i), d(i))·H

Де, m_m – грошовий мультиплакатор.

Центральний банк та пропозиція грошей

Завдання Центрального банку:

• забезпечення стабільності національної валюти;
• забезпечення платіжного обігу;
• сприяння державному контролю за приватними банками;
• забезпечення ліквідності комерційних банків;
• забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Інструменти Центрального банку

1. Операції на відкритому ринку:

• гнучкий валютно–політичний інструмент, який виявляється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних паперів на “відкритому ринку” у комерційних банків;

• застосовується для проведення експансивної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

2. Політика облікової ставки:

• інструмент прямого регулювання грошово–кредитного обігу;
• виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки;
• застосовується для управління кредитною активністю.

3. Політика мінімальних резервів:

• найбільш жорсткий інструмент грошово–кредитного регулювання;
• виявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у Центральному банку;
• застосовується як засіб для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.

Мультиплікатори

Усі разом комерційні банки в  умовах дворівневої банківської  системи створюють гроші, коли надають  позики в обсязі своїх кредитних  ресурсів.

Кредитні ресурси  комерційного банку (КРКБ) = Депозити (Д) – сума обов’язкових банківських резервів (år)

Можливість створення  грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором.

Депозитний  мультиплікатор (m_D) обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів (r):

M_D = 1 / r

Він показує, у скільки  разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція (M^S) пов’язана з грошовою базою (Н) таким чином:

DM^S = m_D·DH

де DM^S – приріст пропозиції грошей;

m_D – депозитний мультиплікатор;

DH – приріст грошової бази.

Грошовий мультиплікатор (m_M) – це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення:

M_M = 1+d / r+d

де m_M – грошовий мультиплікатор;

d – відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

r – норма обов’язкових банківських резервів (відношення резервів до депозитів).

Грошовий мультиплікатор (m_M) – визначається як відношення грошової маси (M^S) до грошової бази (H) (гроші Центрального банку).

Грошовий мультиплікатор (m_M) показує у скільки разів зміниться обсяг грошової маси (M^S) в разі зміни грошової базя (H).

Таким чином, грошову  масу можна представити як добуток  грошової бази і мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулювання грошової маси.

 

3. Пропозиція грошей та бюджетне обмеження.

Коли державний бюджет зводиться з дефіцитом, Казначейство випускає облігації, щоб отримати гроші  для сплати державних боргів.

Покупцями облігацій  Казначейства можуть бути:

• Центральний банк;
• комерційні банки;
• домашні господарства;
• іноземці (як приватний, так і суспільний сектор).

Купівля Центральним  банком державних боргових забов’язань  називається монетизацією бюджетного дефіциту.

Монетизація бюджетного дефіциту призводить до інфляції.

Існує три способи  фінансування бюджетного дефіциту:

• шляхом збільшення кількості грошей високої ефективності;
• шляхом збільшення облігацій Казначейства у населення;
• шляхом скорочення валютних резервів Центрального банку.