Економіко-математична наукова школа Є.Є. Слуцького

Міністерство освіти та науки України

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

 

 

 

РЕФЕРАТ

З політичної економіки

На тему:

« Економіко-математична  наукова школа Є.Є. Слуцького»

 

 

 

 

 

 

Виконала: Студентка 1 курсу, 1-ЕП групи Березовська Уляна-Валентина   Керівник:

 

 

 

м.Київ - 2013

Зміст

 

Вступ

1. Формування  економічних поглядів Євгена Слуцького.
2. Є.Є. Слуцький – творець української економіко-математичної школи.
3. «Ефект Слуцького»

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Українська економічна думка представлена багатьма славетними постатями.   Особливе місце серед них належить Євгену Євгеновичу Слуцькому, ідеї якого справили потужний творчий вплив на розвиток вітчизняної та світової економіко-математичної науки. Видатний український вчений світового рівня й визнання, змістом свідомого життя якого було служіння науці залишив вагому наукову спадщину, якою по праву пишаються й уважають своєю як Україна, так і Росія. Із цілою низкою досліджень Є.Є.Слуцький в галузі економічної теорії, статистики, математики, теорії ймовірностей тощо пов’язане слово «вперше». За висловом академіка А.Колмогорова, Є.Є.Слуцький випереджав основні шляхи розвитку науки. Він стояв біля витоків математичної економіки , теорії  випадкових  процесів та економетрії .

    Дослідження вченого вагомо ввійшли в математичну та експериментальну статистику, граничний аналіз граничних величин, вивчення економічної динаміки та економічних циклів, розробку теорії ринкової поведінки споживача та ін.

    Довгий час Є.Є.Слуцький був відомий вітчизняному науковому співтовариству насамперед як математик та статистик.  Його досягнення в галузі економічної теорії, мікроекономіки були більше знаними та високо оціненими за кордоном , а не на Батьківщині.

    Активізація історико-економічних досліджень останніх років, інтерес до національних витоків сучасної економічної думки певним чином змінили ситуацію.

    І зараз, ми розглянемо Є.Є.Слуцького, як засновника економіко-математичної наукової школи .

 

 

 

1.  Формування економічних поглядів Є.Є. Слуцького.

Євген Євгенович Слуцький походив із старовинного козацького (дворянського) роду Слуцьких. У 1899р. закінчив із золотою медаллю Житомирську класичну гімназію. Фахову освіту Є. Слуцький розпочав на математичному відділенні фізико- математичного факультету Київського університету, звідки на початку 1902 р. його було виключено за участь у студентських заворушеннях та позбавлено права вступу до будь-яких інших вищих навчальних закладів. Надалі свою освіту юнак продовжив у Мюнхенському політехнічному інституті на факультеті машинобудування. У 1905 р. знову вступив до Київського університету, але вже на юридичний факультет, маючи, за його спогадами, «плани праць із застосування математики до економіки».

Дипломну роботу молодого вченого, присвячену теорії граничної корисності, було удостоєно в 1911 р. університетської золотої медалі. Але через репутацію  «червоного студента» ступінь магістра політичної економії і статистики він  отримав лише 1917р., склавши магістерські іспити при Московському університеті. Молодий вчений продовжував вивчати економіку, математику, захопився теоретичною статистикою.

Із 1913 по 1926 рр. Є. Слуцький – викладач, доцент, професор Київського комерційного інституту (з 1920 р. – Інститут народного господарства). Читав курси з математичної статистики, теоретичної економії, історії економічних і соціалістичних вчень. Вченого було обрано дійсним членом Товариства економістів при Київському комерційному інституті, Математичного товариства у Києві та Соціологічного товариства при Інституті соціологічних досліджень. Крім того, з 1915р. він був дійсним членом Товариства суспільних наук імені О.О. Чупрова при Московському університеті. Вчений брав активну участь у розгортанні діяльності утвореної 1918 р. Української Академії наук: він очолював з 1923 р. секцію теоретичної економії створеного 1920 р. Товариства економістів під головуванням академіків УАН Р. Орженцького, а згодом – К. Воблого.

У 1926 р. Є. Слуцький виїхав до Москви, де працював у Центральному статистичному управлінні та, за запрошенням М. Кондратьєва, у Кон’юнктурному інституті, який очолював цей видатний російський економіст, учень М. Тугана-Барановського. Закриття у 1930 р. Кон’юнктурного інституту та арешт М. Кондратьєва примусили Є. Слуцького полишити економічні дослідження. Він перейшов до Центрального інституту експериментальної гідрології і метеорології, з 1934 р. працював у Науково-дослідному інституті математики і механіки при Московському державному університеті, де за сукупністю праць 1934 р. отримав ступінь доктора фізико-математичних наук; з 1938 до 1948 р. працював у Математичному інституті імені В. Стєклова АН СРСР.

Уже перша праця Є. Слуцького «Теория предельной полезности» (1910) окреслила основне коло інтересів в економічних дослідженнях молодого вченого: аналіз і перегляд різних концепцій теоретиків граничної корисності – К. Менгера, Е. Бьом-Баверка, Ф. Візера, У. Дже- вонса, Л. Вальраса. Слуцький розцінив ці концепції як ідеї класиків нового вчення, здатного до розвитку, й водночас вказав на їх недовершеність. Він вперше здійснив системний аналіз цих ідей і концепцій та відтворив теорію граничної корисності в цілому: розглянув її психологічні засади, проаналізував поняття цінності та корисності, складну систему інтересів, виявив елементи теорії поведінки, основи теорії ринку.

 На базі застосування граничних  величин та математичного апарату  показав взаємодію теорії попиту  і пропозиції з теорією витрат  виробництва, вніс принципову  ясність у теорію цінності  благ вищих порядків і благ  комплементарних.

 

2. Слуцький – творець української економіко-математичної  школи.

Український учений був прихильником ідей видатних економістів К. Менґера, В. Джевонса, Л. Вальраса – фундаторів маржиналізму.

Спираючись на їхні дослідження, Є. Слуцький визначив корисність як суто емпіричне поняття, пов'язане з рухом цін та грошових доходів. Вплив ціни на величину попиту і пропозиції доведений вченим математично. При цьому він відкинув гіпотезу щодо можливості виміру корисності (кардинальну корисність). Результати досліджень дозволили започаткувати альтернативну кількісній порядкову теорію корисності, що не допускала не тільки можливості вимірювання корисності благ для пояснення поведінки споживачів, але й взагалі будь-якої згадки про кількісне значення корисності.

У теорії бюджету споживача  Є. Є. Слуцького важливе місце займає аналіз граничної корисності кожного блага у зв'язку з функцією кількості лише певного блага. Всі попередні дослідники цієї проблеми виходили із закону насиченості потреб, але не змогли надати своїм результатам загального значення. «Досі,– зазначав вчений,– майже зовсім відсутня обгрунтована теорія насиченості благ». На його думку, з цим завданням можна справитися, якщо дивитися на проблему з позицій загальної економічної теорії.

  Застосовуючи її, Є. Є. Слуцький дійшов до таких наукових висновків: “Якщо бюджет споживача нормальний, то попит на кожне благо збільшується разом із зростанням доходу і зменшується із збільшенням ціни на це благо. Якщо бюджет анормальний, то приростання доходу означає посилення попиту для благ насичуючих і його зменшення – посилення попиту для благ ненасичуючих... Із збільшенням ціни блага ненасичуючого попит на нього має завжди зменшуватися; протилежне може трапитися тільки в попиті на благо насичуюче". Поглиблюючи і конкретизуючи теорію корисності, Є. Є. Слуцький збагатив її новими принциповими доповненнями. Особливо він наголошував на необхідності взаємозв'язку економічного і психологічного пояснення корисності. "Наше визначення корисності... зовсім чуже психології. Однак такий висновок нас не задовольняє, тому що, дотримуючись повної логічної незалежності методів економічної науки від методів психології, ми все ж не спроможні заперечувати існування найповнішої взаємозалежності між фактами, що вивчаються обома дисциплінами". Виходячи з цього, вчений дав таке визначення корисності: "Корисність якого-небудь поєднання благ являє собою величину, що має такі властивості: вона є більшою для поєднання, якому індивід надає перевагу, \ і її зміни безпосередньо відчуваються суб'єктом". Усі попередні дослідники даної проблеми виходили із закону насиченості потреб (закону Г. Госсена), але так і не змогли надати своїм результатам загального тлумачення. Цілком природно, що багато авторів висловлювали сумніви щодо його загальності.  Є. Є. Слуцький довів майже повну відсутність обґрунтованої теорії насиченості благами, зокрема щодо найбідніших верств населення.

Є. Слуцький поставив за мету надати функції корисності об'єктивного трактування. Він виходив тільки з можливості кількісного аналізу надання переваг, їх порядкового зіставлення. Таким чином, Є. Слуцьким було подано поглиблене обґрунтування теорії поведінки споживачів, доведено можливість математичної формалізації функції корисності на основі перших і других похідних.

Досліджуючи вплив зміни ціни на обсяги споживання, він виділив два ефекти – доходу і заміщення, вивів основне рівняння теорії цінності. Саме такий відокремлений теоретичний аналіз цих ефектів дозволив розрізнити вплив на індивідуальний бюджет зміни відносних цін від впливу, що пов'язаний зі змінами реального доходу. Це дало змогу не тільки виділити зазначені процеси, а й обчислити їх характеристики за допомогою індексного методу статистичного аналізу.

Є. Є. Слуцький першим розглянув питання аналізу споживчого вибору, застосував для цього серйозний математичний апарат, але своєчасно не сконцентрував увагу вчених на важливості отриманих ним результатів. Проблеми розвитку теорії попиту залишалися поза увагою науковців до середини 30-х років ХХ століття, коли цю важливу теорію прийшлося відкривати заново англійським економістам Дж. Хіксу та Р. Аллену, які пізніше визнали Є. Слуцького фундатором основного рівняння теорії цінності.

Рівняння Слуцького відображає один із головних результатів, отриманих ним при дослідженні проблеми бюджету споживача, і в сучасній економічній теорії називається основним рівнянням теорії цінності або рівнянням Слуцького:

 

  

На основі врахування основних умов поведінки споживача Є. Є. Слуцький вивів закон попиту: «І. Попит на благо, відносно необхідне  за необхідністю, завжди нормальний, тобто зменшується, якщо ціни на нього зростають, і збільшується, якщо ціни падають. II. Попит на благо, відносно не необхідне  , може в деяких випадках бути анормальним, тобто збільшуватися із зростанням ціни і зменшуватися з її зниженням».

    Є. Є. Слуцький увів поняття компенсованої зміни ціни. Це явище має місце тоді, коли збільшення ціни відбувається із зростанням доходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. « Ефкт Слуцького».

 

 

    В результаті проведених досліджень видатний український вчений дійшов висновку, що початковою необхідністю є перехід від абстрактних схем до позитивних розробок у галузі, яка охоплює теорію бюджету споживача. Тільки таким чином можна розв'язати відомі проблеми, перевірити деякі формули. Єдиним шляхом для перевірки формул є врахування досвіду. Це дасть змогу або підтвердити, або спростувати "виведені нами теоретичні закони". Якщо ж дані практики не підтвердили б теоретичних висновків, то виявилося б, що причини, які спрямовують поведінку людей, не тільки за своєю природою лежать поза нашою свідомістю, а навіть безпосередньо у ній не відбиваються.

   Зробивши таке припущення, вчений все ж таки вірив, що йому вдалося пролити світло на теорію споживчого бюджетні показати необхідність повністю розгорнути цю теорію за допомогою засобів емпіричного дослідження.  

Дослідження Є. Є. Слуцького привернуло увагу зарубіжних економістів аж через 20 років після його опублікування. В 1935 р. американський економіст Г. Шульц, розглядаючи взаємозв'язок попиту, ціни і доходу, зазначив, що Є. Є. Слуцький значно розширив, поглибив, конкретизував теорію споживчого попиту, поведінку споживача на ринку благ. Г. Шульц вказав на зв'язок поглядів англійських економістів Дж. Хікса і Р. Аллена на проблеми поведінки споживача з теорією Є. Є. Слуцького. Відверто про запозичення у Є. Є. Слуцького зізнався у своїй книзі "Вартість і капітал" лауреат Нобелівської премії Дж. Р. Хікс. Відзначивши високу математизованість і скупість теоретичних роздумів у праці Є. Є. Слуцького, англійський економіст з усією прямотою і категоричністю визнав, що саме український вчений розробив поняття основного рівня вартості, який показує, як зміна ціни товару Х1 впливає на попит індивіда на інший товар. Цей вплив Дж. Р.Хікс назвав ефектом доходу і відповідно ефектом заміщення. Дж. Р. Хікс, безумовно, сприяв введенню терміна "ефект Слуцького" в зарубіжні підручники з економічної теорії.  

Дослідження «До теорії збалансованості  бюджету споживача»– основоположна економіко-математична праця Є. Є. Слуцького. Але нею його наукові новаторства не обмежуються. Вчений у більшості своїх публікацій виступав як оригінальний мислитель, приділяв багато уваги статистиці. Є. Є. Слуцький виклав результати ряду цінних наукових спостережень. На його думку, статистика як метод – не наука, а техніка. Окрему ж науку, вважав вчений, конституює не довільність, а пізнання, як щось об'єктивно примусове, власний внутрішній зв'язок, що встановлює систематичну спорідненість і єдність основних відносин, з одного боку, і тих міркувань, в яких ми виражаємо пізнання їх властивостей і зв'язків, з іншого. Виділивши у статистиці те, що стосується властивостей міркувань і понять, потім те, що стосується властивостей кількісних образів, якими оперує статистика, тобто математика, все ж маємо певний залишок. Цей залишок, на думку Є. Є. Слуцького, заслуговує назви теоретичної статистики. Предметом останньої є вчення про властивості сукупностей, про криві й поверхні розподілу, про середні величини тощо. «Все це,– писав Є. Є. Слуцький,– не логічні вчення про світ міркувань і понять, а статистичні вчення про світ явищ у їх формах і в їх взаємній зумовленості»

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК