Етика і мораль підприємництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

Тема: 
«ЕТИКА І МОРАЛЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА» 
 
з курсу Основ економічних теорій 
 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 

 

 

 

 
 
Чернігів – 2013

 

Будь-яка людська діяльність, у тому числі і підприємництво, має етичні критерії й межі. Закони, що розробляє держава, дають можливість суспільству проводити в життя свою волю, яка стосується зокрема морально-етичних параметрів підприємництва.

Останнім часом зростає зацікавлення бізнесменів етичними питаннями. Етика, своєю чергою, відіграє дедалі вагомішу роль у підприємницькій діяльності. Як відомо, підприємництво передбачає ініціативу, пов’язану з ризиком економічної діяльності, спрямовану на виробництво товарів та надання послуг із метою отримання соціально-економічного ефекту (прибутку).

Для чого підприємцям етика? Підприємництво, як вид діяльності, відоме давно. З давніх часів ставлення до нього було двояким. З одного боку, повага і розуміння користі для суспільства діяльності підприємливих людей у різних галузях. Проте з іншого — заздрість до їхнього успіху і добробуту, звинувачення у хитрощах, спритності, жадобі й навіть шахрайстві, властивості помічати лише те, що приносить їм прибуток. Питання про етичні й моральні межі підприємництва хвилюють суспільство ще з часів зародження цієї діяльності. У Стародавній Греції, Фінікії, Стародавньому Римі та в інших державах того часу підприємництво вважалось одним з найпрезирливіших занять. Не завжди з повагою ставилися до комерсантів і бізнесменів також на Русі. В грецькій міфології Гермес (його аналог у стародавніх римлян — Меркурій) визнавався богом-заступником комерції, атлетизму і ... злодійства. Наприкінці XVIII ст. Наполеон називав англійців лавочниками, в свою чергу, французів нерідко називали лихварями. В ХІХ ст. в очах багатьох європейців американці виступали як спритні, аморальні янкі-комерсанти. І тільки пізніше підприємництво дістало за кордоном визнання і повагу.

Підприємницький процес включає в себе пошук ділових можливостей, ініціювання виробничих проектів, об’єднання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, що є необхідними для реалізації планів, вибір мети бізнесу та забезпечення шляхів досягнення їх із мінімальними економічними витратами.

Сфера функціонування бізнесу передбачає доволі складну систему відносин, в якій діють свої правила. Крім законів, що регулюють взаємини продавця і покупця на ринку, стосунки людей у сфері підприємництва регулюються певними неінституційними формами. Отож, морально-етичні питання відіграють необхідну роль у нормальній діяльності бізнесу.

Підприємець має справу не лише з ресурсами, технологіями, продуктами, документами, різними процесами, він постійно співдіє з людьми – керує підлеглими чи виконує доручення, радиться з експертами чи дає оцінку, веде переговори тощо. Успіх підприємницької діяльності великою мірою залежить саме від уміння налагоджувати взаємини.

Етика проникає у бізнес-діяльність, стає невід’ємною складовою економічних, соціальних та ідеологічних параметрів підприємства і забезпечує їхнє належне функціонування.

Проблему взаємозв’язку етики і бізнесу варто розпочати з аналізу стійкого стереотипного уявлення про принципову несумісність таких двох царин. Тривалий час панувала тривка позиція, згідно з якою підприємницька діяльність має авантюрно-спекулятивну суть. Такі настанови, як гедонізм, розрахунок, егоїзм, безпринципність однозначно поєднувалися з господарською практикою підприємця. Цей помилковий підхід призвів до спотвореного уявлення про образ бізнесмена, поширив скепсис щодо самої можливості існування етики в бізнесі. Викривлений образ підприємця закріпили такі вислови: “Справа бізнесу – бізнес”, “Лише прибуток є “альфою і омегою” підприємницької діяльності, все решта – засоби для досягнення мети”. Вважали, що всі інші види діяльності, зокрема моральні, повинні підпорядковуватися меті бізнесу, а будь-яке втручання моральних норм і цінностей в економіку начебто підриває її основи. Значного поширення набуло міркування, що поняття “етика бізнесу” є оксюмороном (суперечливим у самому собі поєднанням слів). Бізнес-діяльність асоціювалася з жорсткою чи навіть жорстокою поведінкою її суб’єктів стосовно один до одного.

Виникло запитання: як взагалі можна говорити про етику в умовах конкуренції, боротьби за виживання, пресингу владних структур?

Сьогодні бізнес дуже вразливий до питання свого іміджу. Його формування й утримання передбачає неухильне дотримання засад корпоративної культури та етики бізнесу. Останні гучні скандали довкола бізнес-організацій стосувалися не стільки порушень закону, скільки недотримання принципів етики бізнесу і мали наслідком руйнування загальної довіри.

Моральні принципи і цінності бізнесу спираються на засади Всезагальної декларації прав людини і передбачають вільний вибір заняття, виключення примусової праці й експлуатації, встановлення справедливої і достатньої винагороди, що забезпечує людині та її сім’ї гідне існування. Сьогодні економічна арена наповнилася компонентами, серед яких важливе місце посіли такі вартості, як повага до інтересів працівників, споживачів і суспільства в цілому на рівні з інтересами власників акцій.

Важливою цінністю бізнесу є соціальна відповідальність, яка передбачає певний рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми, виконання моральних вимог, що висувають суспільство. У 50-х роках ХХ ст. з’явилася перша ґрунтовна праця з цієї проблеми – “Соціальна відповідальність бізнесмена” Р. Боуена. Автор розглядає поширення концепції соціальної відповідальності на підприємництво, вказує, що усвідомлення гуманістичної мети діяльності може приносити користь і підприємцю, і суспільству загалом.

Компанії, які прагнуть досягти успіху, ретельно стежать за своїм іміджем. Вони ведуть доброчинну діяльність, під час якої виграють і комерційні інтереси, оскільки налагоджуються контакти з урядом, посадовцями, потенційними покупцями.

Моральні принципи та норми бізнесу діють на світовому, макро- та мікрорівнях. На світовому рівні функціонують принципи і норми, засновані на загальнолюдських цінностях, їх ще називають гіпернормами. Яскравим прикладом цього рівня є “Принципи міжнародного бізнесу”, укладені в 1994 році представниками низки транснаціональних компаній США, країн Європи і Японії. Документ можна вважати всесвітнім етичним кодексом. У преамбулі до “Принципів міжнародного бізнесу” фундаментальними принципами визнають відповідальність за політику, що здійснюється у сфері бізнесу, повага до людської гідності та інтересів усіх задіяних у підприємництві. Проводиться думка, що бізнес може бути могутнім посередником позитивних соціальних змін. У документі стверджується важливість моральних цінностей у процесі прийняття ділових рішень.

Моральні принципи та норми на світовому рівні передбачають створення суспільних благ і робочих місць, підвищення рівня життя населення; модернізацію технологій, методів виробництва, комунікацій, маркетингу; підвищення довіри до бізнесу; повагу до правових норм і забезпечення рівних можливостей у конкуренції; визнання верховенства етичних норм (деякі справи, дозволені законом, можуть бути неприйнятні з погляду моралі); сприяння свободи багатосторонньої торгівлі; турботу про довкілля; відмову від протизаконних дій (хабарництво, відмивання грошей, продаж зброї терористам, наркоторгівля).

Гіпернорми мають пріоритет над іншими рівнями. Макрорівень охоплює норми та принципи у масштабі галузі чи національної економіки. Це постулати, що реалізовуються у вужчих царинах бізнес-діяльності. Вони декларують ідею служіння інтересам народу, потребам національної економіки, створення позитивного іміджу національного товаровиробника, правила “чесної гри” в межах галузі тощо.

Мікрорівень діє в рамках окремих компаній, організацій та їхніх клієнтів. Він ґрунтується на принципах чесності, справедливості, довіри, відсутності дискримінації. Моральні засади регулюють відносини між персоналом й адміністрацією, постачальниками і покупцями, менеджерами й акціонерами. На цьому рівні вирішують і щоденні приватні етичні проблеми у сфері управління людьми. Важливим елементом макрорівня є засади корпоративної культури. Теоретичний інтерес становлять принципи, запропоновані Є. Ленько.

Синтез моралі й бізнесу, поєднання підприємницької справи і суспільного блага передбачає такі ідеї:

• Концепція “ служіння суспільству ”. Ілюстрацією цього принципу можуть стати слова Г. Форда: “ Добробут виробника залежить у кінцевому рахунку від користі, яку він приносить народу ”;
• Байдужість до грошей. Гроші слід розглядати лише як засіб, що використовують для досягнення поставленої мети. Відсутність культу грошей робить підприємця розкутим, дає змогу йти на розумний ризик.
• Відкритість, щирість, добросовісність, чесність, вірність слову – неодмінний атрибут стилю ділових стосунків. Важливо поважати інтереси своєї фірми, партнерів, клієнтів, конкурентів, суспільства в цілому.
• Гордість за свій бізнес незалежно від його галузі й масштабів. В основі такого підходу лежить високий професіоналізм, віра і впевненість у власних силах і можливостях.
• Екологічний принцип: успіх у бізнесі не повинен досягатися за рахунок нищення довкілля.
• Принцип справедливого розподілу: в розподілі прибутку повинні брати участь усі ті, хто приклався до його створення.

Отже, головні моральні принципи, що визначають концептуальні засади бізнесу, передбачають повагу до людської гідності й відповідальність, слідування обов’язку і чесність, справедливість і легітимність, сприяння суспільному благу й екологічну свідомість. Підприємницька діяльність ґрунтується також на таких моральних категоріях, як благородство, надійність, відкритість, порядність, солідарність. Кредо бізнесу можна висловити так: “Прибуток вищий за все, але вище прибутку – честь”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Можна підсумувати, що бізнес-діяльність – це сфера людських стосунків. Саме люди, а не товари, фінансові потоки, акції і цінні папери, є діючими особами економічного життя. Бізнес потребує морального патронування як і будь-яка інша царина людської активності. Підприємці очікують, що їхні працівники чесно і добросовісно виконуватимуть свої професійні обов’язки; працівники очікують на гідні умови праці (відповідну трудовим затратам зарплату і повагу до себе). При укладанні угод партнери розраховують на дотримання умов контракту. Щохвилини на товарних і фондових ринках у всьому світі укладають тисячі угод на мільйони тон нафти, металу, зерна, лісу, здійснюють багатомільйонні операції з купівлі-продажу акцій “на чесне слово”. Моральні чинники сприяють успішному веденню підприємництва. Щоразу частіше дієвою настановою стає принцип “Хороший бізнес – етичний бізнес”. Етика підтримує корпоративну культуру на належному рівні й допомагає зміцнити бізнес. Р. Т. де Джордж справедливо зазначає, коли б усі учасники бізнесу – покупці, продавці, виробники, менеджери, працівники, споживачі – діяли неморально чи аморально, бізнес невдовзі зазнав би краху. Мораль – це змащувальний і цементуючий матеріал для суспільного механізму, а отже, і для бізнесу. Отож, морально-етичні питання щоразу більше домінують у підприємницькій справі. Зростає переконання в тому, що культура бізнес-діяльності з глибоким етичним підґрунтям є важливою передумовою виживання, стабільності й прибутковості компаній.