Капітал підприємства. Кругообіг і обіг промислового капіталу

 

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОРЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ

СЛУЖБИ ЗАНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

 

Кафедра психології

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни «Економічна  теорія»

Варіант №37

«Капітал підприємства. Кругообіг  і обіг промислового капіталу».

 

 

 

 

Студентки ІІ курсу ПБ1-11з  групи

Факультету економіки  та управління

Спеціальності психологія

Хоменко Владислави Вікторівни

Перевірив :

Д-р економічних наук,професор Могильний О.М.

 

Київ – 2013

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3

1. Капітал підприємства……………………………………… . 4
2. Кругообіг і обіг промислового капіталу……………………8

Висновки……………………………………………………………13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Капітал – одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування, забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але  отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників  і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Капітал підприємства.

Як було зазначено вище, Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал є однією з фундаментальних  економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних характеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:

• об’єкт економічного управління;
• об’єкт власності та розпорядження;
• об’єкт купівлі-продажу;
• джерело доходу;
• фактор виробництва;
• накопичена цінність;
• носій фактора ліквідності та ризику;
• інвестиційний ресурс.

Виступаючи носієм економічних  характеристик, капітал в першу  чергу є об’єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.

 Як об’єкт власності  та розпорядження капітал може  виступати носієм усіх форм  власності – індивідуальної, колективної  та загальнодержавної. При цьому  визначаються певні пропорції  його використання, що відбивається  у співвідношенні власного і  позичкового капіталу.

 Капітал як об’єкт  купівлі-продажу формує особливий  вид ринку –ринок капіталу, що  характеризується попитом, пропозицією  та ціною. Попит на капітал  породжує прагнення до накопичення  капіталу як інвестиційного ресурсу  та фактора виробництва. 

 Потенційна здатність  приносити доход є однією з  основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виступає  у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним  підгрунтям відсоткового доходу  є ефект використання капіталу  як інвестиційного ресурсу або  фактора виробництва. Розмір доходу  на капітал, що отримує його  власник, складає основу формування  витрат на його залучення і  використання в економічному  процесі, і позначається терміном  “вартість капіталу”. 

 Як фактор виробництва  капітал характеризується певною  продуктивністю. Вона визначається  як визначення результату виробничої  діяльності до суми виробничого  капіталу.

 Капітал, як накопичена  цінність розглядається у формі  запасів, сформованих в усіх  секторах економіки. На підприємствах  капітал як накопичена цінність  характеризується запасом основних  засобів, нематеріальних активів,  ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних  оборотних активів тощо.

 Рівень ліквідності  капіталу визначається періодом  часу, протягом якого інвестований  капітал у певних його формах  і видах може бути конвертованим  у грошову форму без втрати  його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період  конверсії раніше інвестованого  капіталу в грошову форму, тим  більш високим рівнем ліквідності  характеризується та чи інша  форма його використання в  економічному процесі. Поняття  ризику тісно пов’язано з поняттям  доходності капіталу в процесі  його використання. Об’єктивний  зв’язок між рівнем доходності  і ризику використання капіталу  носить прямопропорційний характер.

 Наведені характеристики  капіталу свідчать про багатоаспектність  капіталу як економічної категорії. 

 Капітал підприємства  формуєтьсяв в процесі як створення  підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення  фінансово-господарській діяльності).

 Для різних форм  підприємств існують і різні  визначення складових капіталу, наприклад: 

 Статутного, який слід  розглядати як початковий капітал.  На підприємствах різних організаційних  форм це кошти, які надані  їх власникам для забезпечення  статутної діяльності.

 Для акціонерних товариств  статутний капітал – це номінальна  вартість емітованих акцій. 

 Для товариств з  обмеженою відповідальністю –  це сума часток всіх власників. 

 Для державних підприємств  – це вартість всього майна,  яке закріплено за економічними  суб ’єктами на правах повного  господарського розрахунку.

 Для кооперативів –  це вартість майна, яке надано  учасникам для здійснення господарської  діяльності.

Капітал – це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:

- етапів життєвого циклу  підприємства (статутний і додатковий  капітал);

- джерела формування (власний  і залучений);

- характеру обороту та  ліквідності (основний і оборотний);

  - методів визначення (гранична вартість капіталу).

 Основу капіталу підприємства  складає власний капітал. 

 Його сума показує  лише облікову, а не ринкову  вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих  методів оцінки активів та  зобов'язань підприємства.

 Власний капітал є: 

- основним початковим  та безстроковим джерелом фінансування  господарської діяльності підприємства,

- джерелом погашення  збитків підприємства,

- показником, що використовуються  для оцінки фінансового стану  підприємства, оскільки він демострує,  з одного боку, ступінь фінансової  самостійності підприємства (його  незалежності від зовнішніх джерел  фінансування), а з іншого - ступінь  кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів  фактично наявним у підприємства  капіталом засновників).

 Збереження власного  капіталу є одним з основних  показників якості фінансового  управління підприємством. 

 Згідно з фінансовою  концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим  підприємством (а відповідно зберігається  та нарощується його капітал)  тільки за умови, що сума  його чистих активів (тобто  активів підприємства за вирахуванням  його зобов'язань) на кінець  розрахунковогоперіоду перевищує  суму чистих активів на початок  цього періоду без урахування  будь-яких виплат власникам або  внесків власників протягом цього  періоду. 

 Формула, застосована  при визначенні вартості власного  капіталу, не дає інформації про  структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод  його обчислення на підставі  показників активів і зобов'язань  підприємства, які не є складовими  власного капіталу.

 Залежно від джерела  формування власний капітал можна  поділити на вкладений і накопичений  капітал. 

1. Вкладений капітал —  це капітал, внесений власниками  підприємства (статутний капітал,  пайовий капітал, додатково оплачений  капітал). Сума вкладеного капіталу  може збільшуватися також унаслідок  конвертування боргових зобов'язань  підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал  - це капітал, отриманий у процесі  діяльності підприємства. Він включає: 

 Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований  у нас до оцінки активів,  яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень  бухгалтерського обліку.

 Дарчий капітал —  додатковий капітал, отриманий  підприємством від інших осіб  у вигляді безоплатно одержаних  активів (додатково отриманий  капітал).

 Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що  не була розподілена між власниками.

 За ступенем фіксації  власний капітал можна поділити  на:

1. Зареєстрований капітал  — умовно постійний капітал,  сума якого визначається в  установчих документах (статутний  капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал  - умовно змінний капітал, який  включає додатковий капітал та  нерозподілений прибуток.

 За окремими видами  підприємств існують законодавчо  закріплені мінімальні розміри  зареєстрованого капіталу.

 За критерієм персоніфікації  зареєстрований капітал є персоніфікованим  капіталом (тобто капіталом з  визначеними частками та їх  власниками), а незареєстрований  капітал є неперсоніфікованим (тобто  визначеним лише в загальній  вартості окремих його елементів  та належним усім співвласникам  підприємства).

 

2. Кругообіг і обіг промислового капіталу.

Кожен капітал здійснює кругообіг  безперервно, постійно повторюючи його. Тим самим капітал здійснює свій оборот.

Оборотом капіталу називається  його кругообіг, взятий не як одноразовий  акт, а як періодично відновляється  і повторюваний процес. Час обороту  капіталу являє собою суму часу виробництва  і часу обігу. Іншими словами, час  обороту є проміжок часу від моменту  авансування капіталу в певній формі  до моменту, коли капітал повертається до капіталіста у тій же формі, але збільшеним на величину додаткової вартості.

Час виробництва є час, протягом якого капітал перебуває  у сфері виробництва. Найважливішу частину часу виробництва становить  робочий період, протягом якого оброблюваний предмет піддається безпосередньому  впливу праці. Робочий період залежить від характеру галузі виробництва, рівня техніки на тому чи іншому підприємстві та інших умов. Наприклад, на прядильній фабриці потрібно всього кілька днів, щоб перетворити певну  кількість бавовни в пряжу, готову до продажу, а на паровозобудівному  заводі випуск кожного паровоза вимагає  витрати багатьох десятків днів праці  великого числа робітників.

Час виробництва звичайно довше, ніж робочий період. Воно включає  також перерви в обробці, протягом яких предмет праці підлягає впливу певних природних процесів, як наприклад, бродіння вина, дублення шкіри, ріст пшениці  і т. п. З розвитком техніки  строки багатьох подібних процесів скорочуються.

Час звернення є час, протягом якого капітал перетворюється з  грошової форми в продуктивну  і з товарної - в грошову. Тривалість часу обігу залежить від умов купівлі  засобів виробництва і продажу  готових товарів, близькості від  ринку, від ступеня розвитку засобів  транспорту і зв'язку.

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому  відбувається не просто купівля звичайних  товарів за гроші, а авансування  вартості в грошовій формі для  придбання факторів виробництва, у  процесі якого в майбутньому  повинна бути вироблена додаткова  вартість. Саме це й перетворює грошову  форму капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері  обігу.

 Після цього процес  обігу капіталу переривається,  хоча рух його продовжується.  Куплені підприємцем у сфері  обігу фактори виробництва, повинні  бути застосованими. І це застосування  відбувається в процесі виробництва,  яким починається друга стадія  руху капіталу.

 У процесі виробництва  в результаті поєднання робочої  сили із засобами виробництва  відбувається продуктивне їх  споживання, в якому робітники  своєю конкретною працею переносять  на продукт, що виробляється, вартість  засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють  нову вартість, причому більшу, ніж  вартість робочої сили. Тому вироблені  більшу, ніж вартість робочої  сили. Тому вироблені товари відрізняються  від товарів, що були куплені  підприємцем на першій стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а стала  пряжа), по-друге, за вартістю (бо  не тільки відшкодовують авансовану  на першій стадії вартість, але  включають в себе ще й додаткову  вартість). При цьому капітал знову  змінює свою форму з продуктивної  він перетворюється на товарну  (Т).