Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2013 в 22:45, реферат
Фізіократи — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часів першої буржуазної революції у Франції. Фізіократія (від. грец. «фізіс» — природа і «кратос» — влада) означає «влада природи». Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістів джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво. Тож вони досліджували не сферу обігу, а сферу виробництва, але обмежились лише сільським господарством. Франсуа Кене — визнаний лідер і основоположник школи фізіократів (до неї входили А. Тюрго, В. Мірабо, В. Дюпон де Немур, Г. Летрон та ін.) яка проіснувала всього 20 років, але специфічна течія в рамках класичної політичної економії поширилася майже по всьому континенту, особливо в країнах з переважним аграрним розвитком.
Вступ
Передумови виникнення фізіократизму.
Основні ідеї та положення фізіократів. Погляди представників течії.
Висновки
Додатки
Список використаних джерел
– визнав прибуток не тільки частиною земельної ренти, а і особливою формою доходу, винагородою підприємцям за їх виробничі турботи, працю, здібності та ризик. А. Тюрго допускав існування промислового і торговельного прибутків;
– дав аналіз капіталу і
доходу. Основною формою капіталу вважав
землеробський капітал, а головною
формою доходу – земельну ренту. Намагався
виявити способи зростання
Висновки
Отже, школа фізіократизму відіграла надзвичайно важливу роль у формуванні подальшої економічної думки. Представники цієї течії запропонували абсолютно нові погляди та методи щодо економіки та суспільства в цілому. Найяскравішими представниками фізіократів були Франсуа Кене (засновник) та Анн Тюрго.
Додаток 1
Список використаних джерел
В. В. Кириленка. – Тернопіль: „Економічна думка, 2007. – 233 с.
Информация о работе Iсторичні умови виникнення та суть фізіократії