Експресіонізм

важку агонію постійно спостерігає хтось  з рідних. Муки агонії Бергман

монтує  з романтичними пейзажами дитинства, зі спогадами про складні

життєві ситуації то однієї, то другої сестри. У фільмі послідовнопроводиться думка про даремність усіх людських зусиль. Гарна чи

потворна, щаслива  чи нещасна, багата чи бідна людина так чи інакше йде

до трагічного фіналу – смерті, яка всіх урівнює, звільняє від заздрості,

страждань, будь-якої нерівності. 

Варто підкреслити, що кожна картина Бергмана, так само, як твори Мунка,

Кокошки, робить спроби розв'язати проблеми смислу буття, пошуків

людського єднання, причини самотності тощо. І будь-яке  звернення до

складних філософських питань завершується у Бергмана доведенням

неможливості  для сучасної людини звільнитися  від внутрішньої

дисгармонії, власної  недосконалості тощо. Експресіоністи переконані, що

поза власним  «Я» світ уже не існує. Духовна, моральна самотність – це

доля людини, що нібито фатально приречена на внутрішні  кризи, з яких

немає виходу. 

5. Експресіонізм  в архітектурі 

«Вежа Ейнштейна» в Потсдамі, Німеччина — астрономічна обсерваторія в

науковому парку  «Альберт Ейнштейн». Приклад еспресіонізму в архітектурі.

Архітектор —  Еріх Мендельсон. 

Експресіонізм в архітектурі або експресіоністична  архітектура —

напрямок у  архітектурі Північної Європи перших десятиліть 20 століття,

що поширювався  через бурхливий розвиток експресіонізму у живописі,

театрі, літературі та інших напрямках мистецтва.Зміст [сховати] 

Загалом експресіонізм  у архітектурі проявлявся у творчості  німецьких,

нідерландських, данських, австрійських та чеських  архітекторів, які

працювали починаючи  з 1910-их до 1924 року. Інше визначення даного

поняття відводить  нас до 1905 року і розширює географію  експресіоніму в

архітектурі на всю Європу. Проте сьогодні до цього  напрямку можуть

зараховуватися  архітектурні твори будь-якого року чи місцезнаходження,

які характеризуються відповідними особливостями, зокрема: викривленість,

фрагментація  або зображення агресивних чи перенапружених емоцій. 

Стиль характеризувався використанням ранньо-модерністичних новітніх

матеріалів, зовнішнім  новаторством, та незвичайно масивними  формами, які

виходили або  внаслідок природніх біоморфних форм, або технічних

можливостей, зокрема  масовим виробництвом цегли, гартованого  і

спеціального  скла. Багато експресіоністів брало  участь у першій світовій

війні. Їхні враження, переживання, думки, ідеї, що виникли  під впливом

політичної нестабільності та соціальних змін у післявоєнний період та

особливо після  Німецької революції 1919 року відбилися  на утопічному

характері їхніх  творів. Економічна нестабільність у  період з 1914 до

середини 1920-их сповільнила розвиток будівництва. Це стало причиною, що

деякі твори  так і залишилися лише проектами  на папері і досі не були

втілені в життя, для прикладу Alpine Architecture Бруно Таута чи

Formspiels Германна Фінстерліна. 

Важливими подіями  для розвитку архітектурного еспресіонізму були:

Вуркбундська виставка 1914 року (Кельн), вистави і театральні дійства у

«Великому театрі»  у Берліні, листи «Скляних ланцюгів», а також

діяльність Амстердамської школи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури 

Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг.

Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. – К.: Вища шк., 2000. – 399 с.   Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.  Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.