Етика Арістотеля

Так філософ, спостерігаючи за різними підходами та способами життя, дійшов до висновку, що щастя не може бути універсальним, однаковим для всіх поняттям. 
Серед усіх праць і досягнень філософа, дуже цінною вважається етична теорія Арістотеля, адже вона має велику вагу, в становленні етики, як науки. Саме він дослідив та систематизував основні поняття етики.

Також заслугою Арістотеля є те, що саме він надав дуже великого значення моральності.

Підґрунтям вивчення моралі та моральності є вчення Арістотеля про душу. Згідно цього вчення, душа людини має дві складові – моральну та розумну. Моральна складова також поділяється на дві частини – природну доброчесність та доброчесність з елементами розсудливості. Розумна ж складова мітить у собі також дві частини – розсудливу та теоретико-пізнавальну. Завдяки такому розподілу, на думку філософа, кожен індивідуум має право на власний вибір. І лише нам, стверджував філософ обирати, добрими чи злими нам бути, щедрими чи скупими, людьми високої моралі, чи аморальними.

Важливим елементом моральності, на його думку, є її виховна спрямованість, автор розглядає моральне виховання, як нерозривний процес, що поєднує в собі не тільки пізнання власних чеснот, а й їх практичне виконання.

Цей момент, на мою думку, не завадило б наголошувати сучасній молоді, адже досить часто можна спостерігати, як люди, що вважають себе моральними, є такими лише на словах. На превеликий жаль, коли діло доходить до практичного виконання, майже всі демонструють зовсім не те, про що говорять, коли приписують собі моральні чесноти.

Важливою частиною спостережень та досліджень Арістотеля також є вивчення відносин між людьми. Особливу увагу філософ приділяв вивченню дружніх відносин. Він стверджував, що дружба є одним з найбільших благ для людини. В своїх працях, Арістотель підкреслював значимість щирості і вірності у дружніх відносинах. За їх відсутності, вважає автор, неможливо побудувати справжні дружні відносини, відчути одне з найбільших благ для людини. Філософ закликає цінувати своїми друзями, завжди приділяти їм багато часу та уваги, бути уважним слухачем та приємним співбесідником.

Також досить значимою для Арістотеля була проблема справедливості. На його думку, це одна з найважливіших тем, тому її вивченню він присвятив значну частину свого життя. Справедливість він розглядав, не лише, як здатність людини робити правильні вчинки, а й як моральну чесноту, що допомагає робити правильні вчинки, враховуючи інтереси інших людей.

Загалом, варто звернути увагу, що розкриваючи основні поняття етики, Арістотель завжди розглядав людину, як соціальну істоту. Наші вчинки, стверджував філософ, впливають не лише на наше життя, а й на життя оточуючих нас людей. Він завжди закликав думати не лише про себе, а й про ближніх. Саме у цьому він вбачав найбільшу відповідальність кожної людини.

 

Висновок

Як на мене, основні етичні погляди великого давньогрецького філософа, відображають не тільки стан давньогрецького суспільства, стосуються не лише давньогрецьких людей, а й є актуальними і на сучасному етапі розвитку людей, стосуються кожного з нас. Дослідження його праць може бути важливим елементом у формуванні власних етичних понять і принципів, можуть бути важливою сходинкою у саморозвитку.

І хоч Арістотель помер у 322 р до н.е. , проте він лишив нам багато безцінних думок. Знайомлячись з його працями, ми маємо чудову можливість використовувати досвід минулих поколінь, який там описаний. Арістотель, безсумнівно,є одним з найвидатніших філософів та мислителів. Його діяльність надихає і надалі досліджувати таємниці людського буття, відкривати нові шляхи, для побудови найкращих відносин для взаємодії в людському суспільстві.

На мою думку, багато його порад і вказівок можуть допомогти у вирішенні сучасних потреб і проблем суспільства, адже він у своїх працях розкриває вічні та незмінні поняття і цінності.

Арістотель узагальнив досягнення етичної думки своїх попередників, зокрема Демокріта, софістів, Сократа, Платона, розвинув і поглибив деякі з їхніх ідей. А певні етичні проблеми сформулював і спробував їх уперше розв'язати. Хоча його поглядам властиві й недоліки: історична обмеженість, політичні симпатії до. монархії, раціоналізм. Тому раба як власність іншої людини він залишив поза мораллю, жінок — за те, що пристрасті у них переважають над розумом, зараховував до істот "другого сорту". Вважаючи споглядання вищим видом діяльності, недооцінював діяльність економічну, політичну, фізичну.