Етика прокурора

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ  АЛЬФРЕДА  НОБЕЛЯ

Доповідь з дисципліни: «Етика і психологія юриста» на тему: «Етика прокурора »

 

 

 

Виконала: 
Шумакова Владислава 
Група ПЗ-13-2 
Перевірила: 
Ст. викладач Бойко Л.Г

 

Дніпропетровськ 
2014р.р.

Моральний обов'язок прокурора — проявити стриманість у слові, обдуманість справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину ставлення до підсудного без черствої однобічності і без образи в ньому почуття людської гідності.

А.Ф. Коні

 

Психологія (від грецького психе – душа, логос – вчення) – це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності людини. Психологія проявляється у відносинах людини з іншими людьми, з собою, з оточуючим світом. Зародження психології як науки проходило на основі філософії. 
Однією з галузей психології є юридична психологія – вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднуються психологічне і юридичне і виділяються психологічна і юридична підсистеми, що перебувають у русі, розвитку і нерозривному зв’язку. Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Знання етики і юридичної психології допомагає судді, прокурору, слідчому, адвокату та ін. успішно здійснювати свої обов’язки, використовуючи це знання в процесі професійного спілкування.

Морально-психологічні особливості прокурора

Прокурор — державна посадова особа, покликана здійснювати вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами держави, посадовими особами, громадськими організаціями та громадянами. В Україні функції прокурора викладені в Конституції, виходячи з досвіду вітчизняної системи, і вони повинні бути ґрунтовно регламентовані новим кримінально-правовим кодексом. Статус прокурора визначений Законом України про прокуратуру від 5.10.1991 року. Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено обов 'язки:

1) підтримання державного  обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів  громадян або держави в суді  у випадках, визначених законом;

3) нагляд за дотриманням  законів органами, які проводять  оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за дотриманням  законів при виконанні судових  рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших  заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої  свободи громадян.

Як державний обвинувач, виступаючий у суді прокурор обвинувачує від імені держави і народу, являючи собою величезну соціальну більшість. Це вимагає від прокурора ретельного аналізу доказів у справі, об'єктивних висновків у результаті цього аналізу й уміння висловлювати вимоги справедливого вироку словами, зрозумілими народу, від імені якого прокурор виголошує промову.

Формування думки прокурора про покарання при розгляді в суді кримінальної справи — складний процес, де враховуються дані правового характеру, передбачені законом, а також позначається безліч інших факторів. Прокурор бере участь у справі практично з моменту її порушення і до винесення вироку. Тому думці державного обвинувача належить особлива роль. У процесі він першим висловлює свій погляд. Отже дуже важливо, щоб він був чітко сформульований і переконливо аргументований.

Прокурор має виявити себе майстром психологічного аналізу особистості підсудного й особистості потерпілого, чиї індивідуальні особливості (характер, моральність, мотивація) повинні бути враховані при визначенні міри покарання. Тим самим прокурор показує свою юридичну і психологічну культуру, розуміння психологічних механізмів учинків людей, наявність емпатії — співпереживання до страждань і труднощів людей. Однак промова прокурора не повинна містити лише пафос обвинувачення і викриття антисоціальних рис особистості підсудного, а має висвітлювати можливі перспективи його наступної ресоціалізації, особливо в тих випадках, коли розглядається справа за участю неповнолітніх обвинувачуваних. А.Ф. Коні зазначав, що найуважнішим слухачем промови прокурора є підсудний. Нерідко він при цьому сам себе засудив найстрашнішим судом — судом своєї совісті. Вислуховуючи осуд свого злочину, він повинен почути і кілька підбадьорюючих слів. Звичайно, прокурори не акцентують увагу суду на пом'якшуючих провину обставинах і вимагають максимальну міру покарання. Пропонуючи міру покарання, прокурор повинен назвати його вид, термін, умови відбування. А для цього він повинен добре собі уявляти ці умови, а також глибоко зрозуміти особистість конкретного обвинувачуваного, котрому ці умови призначаються. Підкреслюючи вагу злочину і характеризуючи особистість підсудного, прокурор має уникати «згущення фарб», а тим більше, не допускати приниження людської гідності. У такому випадку суддя повинен зробити йому зауваження. Виходячи з гуманістичних традицій юриспруденції.

Полеміка з адвокатами вимагає від прокурора особливої професійної майстерності у відстоюванні своєї стратегічної позиції. Він повинен точно помічати і виділяти всі обставини, що не підтвердилися, і виключати їх з обвинувачення, а також відмовитися від обвинувачення, якщо матеріали судового слідства не підтверджують висунутого обвинувачення.

Кожен працівник прокуратури покликаний діяти не тільки в рамках закону, але і керуватися в своїй роботі нормами гуманізму, проявляти доброзичливість, чуйність, турботу і увагу до людей. Громадяни наший країни щодня звертаються в прокуратуру за захистом своїх прав і свобод, пов'язуючи посади прокурора і слідчого з поняттям справедливості. Часто звернення їх до прокурора - це остання надія на законний дозвіл питання. Тому від прокурорів потрібно в їх роботі проявляти об'єктивність, неупередженість і справедливість, своїм відношенням до виконання посадових обов'язків, щодня затверджувати верховенство закону.

У ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, зазначено що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими та непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків із громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю.

У тому, що переважній більшості прокурорсько-слідчих працівників притаманні саме такі якості, не варто сумніватися, бо діяти на підставі закону, ставати на його захист, а конкретніше — на захист порушених прав громадян, які потерпіли від злочинців, бути на сторожі інтересів держави — життєва норма для багатьох працівників прокуратури.

Відповідно до ст. 4 проекту Кодексу професійної етики та поведінки прокурора при виконанні службових обов’язків прокурор зобов’язаний:

-    відноситися до людини як до вищої цінності;

-    поважати і захищати права, свободи і гідність громадян відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм та загальнолюдських принципів моралі;

-    глибоко розуміти соціальну значимість своєї ролі, міру відповідальності перед суспільством і державою за забезпечення правової захищеності громадян;

-    розумно і гуманно використовувати надані права у відповідності з принципами справедливості;

-    постійно вдосконалювати професійну майстерність, знання права, підвищувати загальну культуру, творчо опанувати необхідний на службі вітчизняний та зарубіжний досвід.

Основні обов’язки, передбачені Європейськими інструкціями з питань етики та поведінки прокурорів, прийняті Конференцією Генеральних прокурорів в травні 2005 р. (Будапешт):

-    здійснювати свої обов’язки відповідно до національного та міжнародного законодавства;

-    справедливо, неупереджено та оперативно виконувати свої функції;

-    поважати, захищати та підтримувати людську гідність та людські права;

-    брати до уваги те, що вони діють від імені та в інтересах суспільства;

-    намагатися знаходити справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та інтересами та правами індивідуума.

Прокурор повинен підтримувати честь і гідність своєї професії, свою професійну компетентність на належному рівні. У своїй діяльності завжди відповідати найвищим етичним та естетичним вимогам, сумлінно виконувати службові обов’язки.  

У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію прокурора, останній вправі звернутися до суду з відповідним позовом про захист своїх прав.

Прокурор повинен захищати принцип рівності всіх громадян перед законом та не допускати проявів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Прокурор не повинен перетворювати судові дебати на запальне цькування підсудного, порушувати до нього неприязні відчуття, представляти справу в односторонньому вигляді, витягуючи з нього тільки обставини. Викривальні підсудного, перебільшувати значення доказу при важливості злочину. Прокурор, виконуючи свій борг, служить суспільству. Але це служіння тоді буде корисним, коли до нього буде внесена строга етична дисципліна і коли інтереси суспільства і людської гідності будуть захищені з однаковою чуйністю і гідністю.

Про найбільшу етичну відповідальність обвинувача відомий судовий діяч початку ХХ століття П.С. Пороховщіков в своїй книзі «Мистецтво мови на суді» писав: «Якщо злочин здійснений негідником, звинувачення може бути суворе, захисту залишається піклуватися про пом'якшення відповідальності. Якщо злочинець хоч би вбивця – добра, чесна людина, всі труднощі на стороні прокурора. Але в обох випадках оратор, що знаходиться в невигідних умовах, повинен триматися дійсності. Це украй важко, особливо для обвинувача.

Стосуватися зовнішності підсудного або копатися в його минулому, такого, що не має прямого відношення до даної справи, - це означати зловживати своїм положенням.

При здійсненні повноважень у судочинстві прокурор зобов’язаний своєчасно вживати у межах своєї компетенції заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись принципами законності, незалежності суддів, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом.

Під час судового розгляду справ прокурор повинен всіляко утримуватися від здійснення впливу на вирок або рішення суду не процесуальними засобами, у тому числі шляхом проголошення до завершення розгляду справ заяв стосовно фактичних обставин справи та юридичної оцінки доказів.

У всіх сферах прокурорсько-слідчої діяльності прокурор зобов’язаний дотримуватися принципу презумпції невинуватості.

Прокурор не може вчиняти, підбурювати або терпимо ставитись до будь-якої дії, що пов’язана з катуванням, іншим жорстоким або таким, що принижує людську гідність, поводженням.

Прокурор не повинен надавати суду докази, що були отримані з джерел або за допомогою методів, що суперечать закону. У разі встановлення таких фактів, вживати необхідних заходів з метою притягнення до передбаченої законом відповідальності особи, яка отримала та надала такий доказ.

Прокурор зобов’язаний забезпечувати конфіденційність інформації, яку отримано під час виконання професійних обов’язків, крім тих випадків, коли законом передбачено право чи обов’язок розкривати таку інформацію.

Особливу увагу слід приділяти забезпеченню таємниці у сфері підприємницької та банківської діяльності, розголошення якої може завдати істотних матеріальних збитків суб’єктам підприємництва.

Прокурору слід утримуватися від розголошення заздалегідь своїх намірів щодо порушення кримінальних справ, обрання запобіжних заходів та інших важливих слідчих дій і наглядових рішень, якщо потреба у цьому не викликана міркуваннями тактичного характеру.

Прокурор не вправі використовувати своє посадове положення в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Зобов’язаний утримуватися від поведінки, дій і висловлювань, які можуть зашкодити його репутації, а також скомпрометувати незалежність, послідовність, справедливість органів прокуратури. 

Прокурор не може належати до політичних партій, об’єднань та рухів, брати участь у будь-якій політичній діяльності, суміщати виконання своїх службових обов’язків з іншою діяльністю, окрім наукової, творчої та викладацької.

Використовуючи свободу світогляду, закріплену Конституцією України, працівники прокуратури мають право вільно визначати своє ставлення до релігійної діяльності, брати участь у діяльності релігійних об’єднань, не допускаючи їх втручання у свої службові справи.

Вимоги до особистої поведінки прокурорів Європейських інструкцій з питань етики та поведінки прокурорів:

Прокурори не повинні в приватному житті компрометувати своєю поведінкою діючу чи досягнуту чесність, законність та неупередженість органів прокуратури