Етичні засади спілкування з іноземцями. Етика усного ділового спілкування з іноземцями

     Міністерство  освіти і науки України

     Запорізький національний технічний університет

     Факультет міжнародного туризму та управління 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

     з дисципліни «Етика ділового спілкування»

     Тема: «Етичні засади спілкування з  іноземцями. Етика усного ділового спілкування з іноземцями.» 

Виконала:                                                             студентка групи МТУз 236

        Романова Iрина Костянтинівна

         конт. тел. 80971465896 
 

Перевірив:                                                              викладач_________________

                                               Скуртул А.С. 
 
 

Запоріжжя 2009 

ЗМІСТ

Вступ

1 Етичні  засади спілкування з іноземцями.

2 Етика  усного ділового спілкування  з іноземцям

Висновки

Перелік посилань 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Бути  людиною в нашому в нашому розумінні  – це передусім мислити, щоб фізично  і духовно вижити в складних умовах, що склалися в країні й в світі. Для індивідів, у яких основна  орієнтація «бути людиною», цінними  є міжособистісні та ділові зв’язки, спілкування з іншими, задоволення емоційних потреб, зокрема в любові, радості, солідарності.

     Як  зазначили етики України у  своєму зверненні до народу в листопаді 1990 року, останнім часом чи не найбільшим дефіцитом у нас стають доброта, звичайне людське тепло. «Ми втрачаємо навіть ті крихти здорової людської моральності, котрі витримали іспит минулого трагічного сімдесятиріччя. Вивітрюються здавна притаманні нашому народові душевність, співчутливість, натомість пишно розростаються ненависть і жорстокість, звірячий потяг до індивідуального і групового самоствердження за рахунок інших…». Тому сьогодні особливо гостро постає перед нами питання дотримання етичних норм, зокрема у діловому спілкуванні. 
 
 
 
 
 
 
 

     1 ЕТИЧНІ ЗАСАДИ СПІЛКУВАННЯ З  ІНОЗЕМЦЯМИ

     Етичні засади спілкування складались у світовій культурі у процесі розвитку людського життя, яке передбачало спілкування, отже, пошук таких моральних правил і норм, які могли б регулювати людську взаємодію. Ці правила та норми нагромаджувались, з одного боку, у звичаях та писаних і неписаних традиціях народів різних країн. З іншого боку, вони узагальнювались у працях мислителів і науковців, які шукали універсальні етичні правила й норми, моральні традиції та закони.

       У першому контексті в найбільш  загальному вигляді ці пошуки дійшли до наших днів у вигляді Золотого правила. В етиці так називають біблійну заповідь: «У всьому, як хочете, щоб інші поступали з вами, поступайте і ви з ними». Як бачимо, у Правилі закладено одне з перших в історії людства формувань морального принципу рівності. Згідно з цим принципом моральні вимоги однаковою мірою мають поширюватися на всіх людей незалежно від їхнього суспільного становища та умов життя. В особистісному плані цей принцип передбачає, що при оцінюванні поведінки інших людей особа має виходити з тих самих вимог, які вона висуває до себе.

     Водночас  у такому розумінні рівності не визначено  критерію змісту моральних вимог. Адже під нього можна підвести будь-який зміст.

     В уточненому вигляді Золоте правило  відбито в «Моральному (етичному) законі» І. Канта,згідно з яким людина має діяти тільки відповідно до такої максими (правила), керуючись якою вона водночас може побажати, щоб усі інші також могли дотримуватись цього правила.

     Ще  в одному визначенні категоричного  імперативу І. Кант дав таку його інтерпретацію: роби так, щоб ти завжди відносився до людства і в своїй особі, і в особі усякого іншого так само, як до мети, і ніколи б не відносився до нього як до засобу.

     З цими принципами пов’язаний ще один важливий у системі етичних засад моральний принцип – альтруїзм. У теорію моралі він був уведений О. Контом як основа його етичної системи. Принцип альтруїзму вимагав від людини придушення власного егоїзму, безкорисне служіння ближньому, віддати перевагу не своїм інтересам, а інтересам іншого.

     У системі цінностей радянських часів  цей принцип знайшов продовження  у принципі колективізму, який визначав пріоритет колективу, спільності, суспільства  над інтересами окремої людини.

     Пріоритетним  принципом сучасного світу є  гуманізм – орієнтація в усіх видах діяльності на людину, її інтереси і потреби, на створення умов для її розвитку і самореалізації. Орієнтація на сукупність цих загальнолюдських моральних принципів у контексті гуманістичних пріоритетів може слугувати за моральні основи ділового спілкування з іноземними партнерами. Отже, необхідно врахувати загальні основи прояву цих моральних засад у кожній з країн спілкування.

     Водночас  треба орієнтуватися на спільні  підходи до врахування особливостей ділового спілкування, що випливають з  історії розвитку ділового спілкування громадян України з іноземцями, їх зумовленості соціально-культурними особливостями цього спілкування.

     По-перше, слід зважити на те, що люди виростають в умовах різних національних культур. Відмінності культур можуть бути істотними і стосуватися певних елементів спілкування: мови, правил етикету, стереотипів поведінки, значення певних форм невербального спілкування.

     По-друге, треба враховувати, що Україна тривалий час була суттєво обмежена в ділових  контактах із зарубіжними партнерами. Контакти реалізовувались, як правило, на державному, офіційному рівні. Демократизація суспільного життя, зокрема в економічній сфері, значно розширила можливості для ділового спілкування із зарубіжними партнерами. Створення спільних підприємств, ділові поїздки за кордоном, широкий спектр міжнародних ділових зустрічей та переговорів потребує знання особливостей ділового спілкування із зарубіжними партнерами широким загалом підприємців і ділових людей.

     По-третє, деяка відчуженість від культури інших народів з ідеологічних причин зумовила досить низький рівень загальної культури значної частини людей, які нині займаються бізнесом. Ітиметься про необхідність вивчення особливостей ділового спілкування, зумовлених традиціями національних культур цих країн.

     Отже, як зауважив М. Романов, «шлях до успіху лежить через знання норм і правил спілкування людей у різних ситуаціях. Ці правила допоможуть підтримувати ділові стосунки різних країн».  
 
 
 
 
 
 
 
 

     2 ЕТИКА УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ З ІНОЗЕМЦЯМИ

     Особливості усного ділового спілкування проявляються в таких основних ситуаціях: знайомство, вітання, вручення візиток, створення іміджу, обмін подарунків та проведення ділових переговорів. Розглянемо коротко особливості ділового спілкування в кожній з означених ситуацій.

Знайомство

     Як  відомо, існують загальноприйняті норми  представлення під час знайомства: чоловіка представляють жінці, молодих  за віком – старшим, гостей –  хазяїну. Водночас на ділові знайомства ці норми не поширюються; вони відходять  на другий план, а на перший виходять службове положення (нижчих за положенням представляють першими) та посадовий статус.

     Загальним для всіх є правило обов’язково дивитись в очі при знайомстві та посміхатись. Адже залежно від рівня емоційності посмішки людина, яка знайомиться, робить висновки про почуття партнера, що виникають у нього під час знайомства, а отже, у неї складається враження про становлення до себе – від зневаги до щирої радості.

     Представляючи членів делегації, треба називати або  ім’я, або ім’я та прізвище. Прийнято офіційне звертання, наприклад: «пані Лінда Джексон» або «пане Дасон Фішер». Іноді можна вживати таку форму: «мадам», «місіс» (для заміжньої жінки) та «міс» (для незаміжньої).

       Якщо прізвище названо чітко,  немає потреби називати себе. При цьому той, кому представляють, відповідає «Дуже приємно». За ним же залишається привілей першим подати руку для вітання. Той, кого представляють, руки не простягає. Він обмежується словами типу «Начуваний про Вас», «Давно мріяв познайомитись з Вами», «Я також займаюсь бізнесом».

     Коли  до зустрічі приєднується хтось новий, голосно називають його ім’я та прізвище, далі кожний із присутніх сам простягає йому руку і представляється. Коли представляють чоловіка він обов’язково встає. Жінка робить це тільки тоді, коли її знайомлять з людиною старшого віку або вищого статусу (дівчата до вісімнадцяти років мають завжди вставати при знайомстві з людьми старшого віку).

     За  суровими правилами етикету знайомство завжди має відбуватися виключно з допомогою третьої особи, яка  знає тих, хто знайомиться. Це правило поширюється насамперед на ділове офіційне спілкування. Кім того, воно майже завжди і в усіх ситуаціях стосується жінок. Отже, коли до чоловіка направляється незнайома жінка, а представити нікому, він має представитись їй першим. Коли чоловік представляється жінці, яка сидить, він кланяється, а вона простягає йому руку.

     Коли  знайомство відбувається при зустрічі на вулиці, то рішення про представлення  супутника чи супутниці приймається  залежно від обставин. Якщо вітаються  зі знайомим і обмежуються обміном вітаннями, то представляти супутника необов’язково. Коли зав’язалась спільна бесіда, то це варто зробити. Щодо супутниці, то з нею потрібно привітатися першим, а рішення представляти іі чи ні, приймає її супутник.

     Коли  зустрічаються знайомий, який не може пригадати обставини знайомства чи прізвище співрозмовника, йому треба одразу нагадати, за яких обставин це знайомство відбулось.

     При офіційному знайомстві госте (як і нових  співробітників) представляють директорові. (Виняток становлять почесні гості – мер, президент). При представленні обов’язково треба називати ім’я, прізвище посаду та фірму, де працює людина.

     На  завершення треба звернути увагу  ще на одну важливу особливість. Найчастіше для знайомства приймаюча сторона  влаштовує зустріч на честь приїзду гостей (у ресторані, на природі, чи на квартирі одного з працівників фірми). Приймаючи запрошення, важливо пам’ятати, що етика ділового спілкування передбачає і «прощальну» вечерю, яку має організувати від’їжджаюча сторона. Такі прийоми можуть бути організовані в ресторані, приміщенні фірми, на квартирі. Як правило, на цю зустріч треба запросити всіх, хто сприяв вирішенню справ гостей, з ким зав’язалось ділове співробітництво. З іншими людьми необхідно обов’язково попрощатись по телефону, подякувати за спирання у справах.

     Вітання

     Така  сама, як і при знайомстві, послідовність  зберігається при вітанні. Першими  вітаються: молодший – зі старшим  за віком; гість – з хазяїном; той, хто зайшов, - з присутніми; той  хто проходить, - з тим, хто стоїть 4 чоловік – із жінкою. У сумнівних ситуаціях (люди одного віку, статі, становища) першим вітається більш ввічливий. Коли людині, у товаристві якої перебувають, довіряють, як правило, вітаються з тими людьми, з якими привіталась вона.

     Дослідники  у сфері етикету стверджують, що в діловому спілкуванні викристалізувались такі невербальні форми вітання: уклін, погляд, потиск і цілування руки. Як правило, при зустрічі зі знайомими на вулиці чоловік за три кроки до нього має трохи підняти капелюха та вклонитися. Якщо руки зайняті, це може бути уклін і посмішка-вибачення. На таке вітання жінка також відповідає легким похилом голови та посмішкою для близьких. Звичайно, жінка не знімає головного убору, а чоловіки обов’язково виймають сигарету з рота, а руки – з кишень.

     У ситуації коли знайомий, який зустрічається  на прийомі, ровесник, можна не відводитись, а обмежитись легким уклоном. Коли це люд старші за віком (або жінки), треба  підвестися з місця. Той хто сидить із дамою, не повинен підводитись. Інша справа, коли жінка підходить сама: потрібно не тільки встати, а й не сідати, поки вона не сяде або не відійде.