Адміністративний примус і права людини

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ГРОМАДСЬКОЇ  БЕЗПЕКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ КНУВС

ФАКУЛЬТЕТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО  ПРАВА 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Адміністративний примус і права людини”

 

 

 

 

 

                                                             Виконав: курсант 2 курсу

                                                                факультету внутрішніх військ

                                                  к-нт  С.В. Легенчук

                                                    

 

 

 

 

Київ  – 2009

 

Зміст

 

ВСТУП.........................................................................................................................3

1.СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ.........................5

2.ВИДИ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ...................................11

2.1.Заходи адміністративного попередження.....................................................11

2.2.Запобіжні адміністративні заходи.................................................................14

2.3.Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень.16

3.АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС: ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ…………………………………………………………………………...19

ВИСНОВОК...............................................................................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................28

 

ВСТУП

Ця праця  присвячена адміністративному примусу. Це доволі широка тема у адміністративному праві України. Актуальність проблем адміністративного примусу та адміністративної відповідальності, а також розвиток цих правових явищ обумовлена сьогодні трьома основними факторами:

1) економічним 

Ї прагненням держави побудувати ринкову економіку, потребою державного регулювання ринкових відносин конкретними правовими засобами і у певних межах;

2) політичним - необхідністю забезпечення реалізації  проголошених і закріплених у  Конституції України основних  прав і свобод громадян; створенням і підтримкою режиму законності в сфері виконавчої влади, в галузі функціонування адміністративно - владних правових відносин; забезпеченням захисту держави, підтримкою загального правопорядку, механізму державного управління, екології і суспільного порядку;

3) правовим - створенням  в Україні нового і реформуванням  старого адміністративного законодавства,  що регулює суспільні відносини  в сфері функціонування виконавчої  влади і державного управління, що встановлює примусові заходи, адміністративну відповідальність, що регулює провадження по справах про адміністративні правопорушення.

Відновлення українського законодавства про адміністративний примус відбувається сьогодні стрімко. Однак цей процес супроводжують  численні протиріччя: норми одного закону виключають правові встановлення іншого, законодавчі положення часто неясні і неконкретні, розробляються і приймаються численні інструкції, положення і т.д. Все це ускладняє процес адміністративного правозастосування. Однак, я постараюся, при написанні роботи, враховувати останні віяння в галузі адміністративного примусу. Дана курсова робота розбита на чотири глави: у першій розглянуті тенденції розвитку і законодавчого регулювання адміністративного примусу. В другій, розглядається саме поняття адміністративного примусу, і приведені основні характерні особливості й ознаки адміністративного примусу. У третій, я постараюся докладно розповісти про характерні риси й основних трьох видах адміністративного примусу, а так само про класифікації примусових заходів. І нарешті, у четвертій, заключній главі, розмова піде про примусові заходи, застосованих в умовах надзвичайного стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ

Сутність  адміністративного примусу. Невід'ємною складовою системи методів державного управління суспільством є метод примусу. Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність даного методу незаперечна, проте, нині немає жодної держави, яка б використовувала його як найнеобхідніший засіб управління своїми справами.

Важлива (хоч  і не єдина) функція державного примусу — правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень. Тому державний примус традиційно розглядають з позицій захисту сформованих державою правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання юридичних норм конкретних галузей права.

Відмінності, що існують між галузевими нормами і тими, які складаються під їх впливом, ступенем суспільної небезпеки галузевих деліктів, зумовили розбіжності в характері й особливостях державних примусових заходів залежно від тієї чи іншої правової галузі.

Внаслідок перелічених обставин, види державного примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.

На цих підставах  виділяють: кримінальний примус, цивільно-правовий примус, адміністративний примус.

При аналізі  взаємозв'язків галузей права  і видів примусу привертає увагу те, що галузей права значно більше, ніж видів державного примусу. Дана обставина пояснюється двома факторами.

З одного боку, появою в матеріальній сфері права комплексних галузей (економічне, житлове, податкове, банківське, морське, митне тощо), які слід розглядати як повноцінні, хоч і специфічні. Очевидно, цей процес є результатом розвитку права і сприяє перетворенню його в об'ємну поліструктурну систему. В цьому розумінні наявність у системі права матеріальних комплексних галузей є ознакою її вдосконалення й достатньо високої інтенсивності регулювання суспільних відносин, а отже, й рівня розвитку.

З іншого, —  відсутністю соціальних, а як наслідок і правових передумов збільшення різноманітності примусових заходів захисту правових відносин. Держава не бачить необхідності у конструюванні нових видів примусу. Її інтереси перебувають у площині удосконалення існуючих заходів примусу, підвищення їх ефективності аж до повної реалізації принципу невідворотності покарання за скоєне правопорушення.

Через це захист правових відносин у  даних галузях забезпечується, крім використання інших можливостей, вже існуючими видами державного примусу.

Серед усіх видів примусу найбільшою питомою вагою, високою мобільністю  і здатністю адаптуватися до конкретних умов і потреб держави виділяється адміністративний примус. Так, застосування заходів адміністративного впливу передбачене навіть за скоєння кримінальних правопорушень (див.: ст. 51 КК).

За своєю соціально-правовою природою адміністративний примус є органічною складовою державного примусу.

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

Серед його заходів є суто адміністративні, найбільш рельєфні, що не мають аналогів серед інших видів державно-примусового впливу. Це, наприклад, відшкодовне вилучення предмета, що був засобом чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст. 28 КпАП);

зобов'язання прилюдно попросити вибачення  у потерпілого (ст. 241 КпАП), утворення тимчасових надзвичайних органів з передачею їм функцій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування одночасно на територіях, де введено надзвичайний стан (ст. 19 Закону "Про надзвичайний стан") та ін.

Є й такі, що близькі за зовнішніми ознаками до заходів кримінального  чи цивільно-правового примусу. Наприклад, це штраф, який визначається кримінальним (ст. 32 КК) і адміністративним (ст. 27 КпАП) законодавством як грошове стягнення, а цивільним законодавством як вид забезпечення виконання зобов'язань (ст. 178 ЦК). Проте у перелічених видів грошового штрафу відмітні як правова природа, так і юридичні умови й наслідки їх застосування. Саме тому всі види штрафів, які застосовуються у відповідних сферах державного примусу, наділяються додатковими характеристиками, що дозволяють правозастосовни-ку безпомилково розрізняти штрафи кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові.

Отже, заходи державного примусу залежно від галузі застосування наділяються відповідними ознаками. Відмітні ознаки адміністративного примусу, що дозволяють розпізнати заходи адміністративного впливу серед інших державних примусових заходів, такі:

• якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності (наприклад, кримінальний примус практично рівнозначний кримінальній відповідальності), то адміністративний примус і адміністративна відповідальність — різні правові явища. З одного боку, вони співвідносяться між собою як ціле й частина, а поняття "адміністративний примус" значно ширше, ніж поняття "адміністративна відповідальність", інакше кажучи, адміністративна відповідальність є частиною адміністративного примусу. З іншого боку, адміністративна відповідальність може бути наслідком кримінального примусу¹;

• як правило, заходи адміністративного  примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами. Дана функція органів державного управління та їх посадових осіб фіксується у відповідних адміністративно-правових нормах. Так, право кримінальної міліції повертати неповнолітніх до місця їх постійного проживання чи навчання, доставляти їх в органи внутрішніх справ у випадках здійснення адміністративних правопорушень передбачене Законом від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх" (ст. 5); право посадових осіб Державного комітету України у справах захисту прав споживачів на вилучення неякісної продукції, опломбування приміщень і вимірювальних приладів передбачене Положенням про названий комітет (ст. 6). Окрім органів державного управління, правом застосування заходів адміністративного примусу володіє прокуратура². Так, згідно зі ст. 8 Закону "Про прокуратуру України" від 5 листопада 1991 p., посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтися на виклик до прокуратури і давати відповідні пояснення. У випадку ухилення від явки, вони, за постановою прокурора, доставляються у примусовому порядку;

• для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право на його застосування. Так, тільки право накладання адміністративних стягнень мають більш як 35 суб'єктів (див.: статті 218-244 КпАП);

• правообмеження, що настають у результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш відчутні, менш суворі за силою примусового впливу, ніж ті обмеження, що виникають при застосуванні заходів кримінального примусу;

• засоби адміністративного впливу на правопорушників врешті-решт є  профілактикою злочинної поведінки;

• заходи адміністративного примусу  можуть застосовуватись як щодо правопорушників чи осіб, від яких можна чекати здійснення правопорушення, так і щодо осіб, які належать до категорії законослухняних, не здійснюють і не збираються здійснювати будь-яких проступків. У другому випадку застосування примусових заходів обумовлюється виникненням екстремальних умов, наприклад, епідемій, епізоотій, введенням надзвичайного стану (так, згідно з п. 1 ст. 23 Закону України "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992 р. при введенні такого стану може бути встановлена заборона перебувати на вулицях і в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток);

• адміністративний примус відзначається  складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушення; по-четверте, заходи забезпечення право-слухняної поведінки суб'єктів правовідносин. Із останньої, четвертої, позиції випливає, що застосування адміністративно-примусових заходів, звернене не лише до конкретних суб'єктів, щодо яких вони застосовані, а й до інших осіб. Дана особливість закріплена нормативно. В ст. 23 КпАП сказано, що метою адміністративного стягнення є попередження скоєння правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами;

• застосування заходів адміністративного  примусу передбачається різними за юридичною силою нормативними документами. Це: а) закони, наприклад "Про міліцію";

б) положення, наприклад про Державний комітет України у справах захисту прав споживачів; в) правила, наприклад "Загальні правила прикордонного режиму";

• заходи адміністративного примусу  застосовуються як до фізичних, так  і до юридичних осіб. Зокрема, неналежне  виконання своїх функцій органами державної виконавчої влади і виконавчими органами місцевого самоврядування на територіях, де введено надзвичайний стан, є підставою для припинення їх діяльності (ст. 19 Закону "Про надзвичайний стан"); до громадської організації за порушення діючого законодавства можуть застосовуватись такі адміністративно-примусові заходи впливу, як примусовий розпуск, тимчасова заборона чи припинення діяльності, штраф тощо (ст. 28 Закону "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 p.);