Адміністративно-правові засади управління в сфері забезпечення обороноздатності країни

МВС України

Харківський національній університет  внутрішніх справ

Кафедра адміністративного права і процесу

Реферат

на тему:

Адміністративно-правові  засади управління в сфері забезпечення обороноздатності країни

 

 

 

 

 

Виконав:

Курсант навчальної групи  ІКМ 12-1

рядовий міліції Бондаренко О. В.

 

Перевірив:

Доцент кафедри, к.ю.н.

капітан міліції

     Невядовський В.О

 

 

 

Харків 2013

Зміст

 

Вступ

1. Організаційно-правові  засади управління обороною

2. Збройні Сили України,  їх види

3. Комплектування Збройних  Сил України

4. Військова служба

5. Адміністративна відповідальність  за порушення законодавства про  загальний військовий обов'язок  і військову службу

6 Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Забезпечення надійної обороноздатності країни – задача життєво важлива для будь-якої держави, яка хоче зберегти свою територіальну цілісність, суверенітет, мир і спокій своїх громадян. Україна, з того моменту як стала повноцінним суб’єктом світової спільноти, робила ставку в своїй зовнішній політиці на використання політичних сил і засобів, які б виключали використання військової сили для розв'язання виникаючих протиріч між суб'єктами міжнародної політики. Однак вона намагалася зробити все необхідне, щоб забезпечити надійний захист своїх громадян та суспільства в цілому від зовнішньої агресії, підтримувати обороноздатність держави на належному рівні.

Конституція України (ст. 17) встановлює, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони  та повноваження державних органів  по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 p.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Організаційно-правові  засади управління обороною

В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належать такі галузі, як оборона, безпека, внутрішні справи, закордонні справи, юстиція.

 Органи управління (виконавчої  влади) цими галузями є складовою  частиною єдиної системи органів  виконавчої влади і активно  здійснюють функції держави. Особливе  місце в цій системі посідають  оборона та органи, що здійснюють  управління нею. 

Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності  для захисту від агресії, прагне до мирного співіснування з усіма  державами.

Оборона України — це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів  щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави  і мирного життя народу України. Захист Вітчизни є конституційним обов'язком  кожного її громадянина, оскільки оборона  країни належить до найважливіших функцій  держави і є справою всього народу.

Метою оборони України  є створення необхідних умов для  запобігання воєнному нападу і збройної відсічі можливій агресії проти  України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Воєнна доктрина України  ґрунтується на тому, що держава: не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем; прагне до нейтралітету й додержання неядерних принципів, не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї; не має територіальних претензій до кожної держави і  не бачить у жодному народові образ  ворога; ніколи першою не розпочне бойових  дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єктом агресії.

Основи організації оборони  України та повноваження державних  органів щодо її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових  осіб стосовно здійснення обороноздатності країни встановлені Закон України "Про оборону України" (від 6 грудня 1991 p.)

 

Формування і проведення воєнної політики України, законодавче  регулювання питань сфери оборони  та військового будівництва здійснюються виключно Верховною Радою України. Відповідно до ст. 85 Конституції України  до повноважень Верховної Ради належить: оголошення за поданням Президента України  стану війни і укладення миру, схвалення рішень Президента України  про використання Збройних Сил України  та інших військових формувань у  разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України; схвалення рішення  про надання військової допомоги іншим державам, про направлення  підрозділів Збройних Сил України  до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших  держав на територію України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення  Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану  в Україні або в окремих  її місцевостях, про загальну або  часткову мобілізацію. Верховною Радою  схвалена Концепція (основи державної  політики) національної безпеки України.

Виключно законами України  визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного стану та вирішуються інші питання  у сфері оборони.

Важливі функції у сфері  оборони покладені на Президента України — гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності держави. Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сфері оборони  держави та приймає рішення у  цій сфері, що в наступному затверджуються законодавчим органом.

Президент України є головою  Ради національної безпеки і оборони  України, формує її персональний склад  відповідно до Конституції України.

 

 

 

 

Організація оборони, крім формування воєнної політики і воєнної доктрини, включає до себе: розвиток воєнної  науки, прогнозування та оцінку воєнної  загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів  на міжнародній арені для запобігання  агресії; підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової  та мобілізаційної готовності; вироблення і проведення військово-технічної  політики; підготовку населення і  території країни до оборони та ін.

Заходи щодо обороноздатності здійснюються Кабінетом Міністрів  України, який керує діяльністю підпорядкованих  йому органів та організацій відносно забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами. Кабінет Міністрів України визначає обсяги для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження  ними військової служби і ведення  обліку військовозобов'язаних і призовників  та порядок проходження альтернативної служби. Кабінет Міністрів України  розробляє нормативно-правові акти, що конкретизують чинне законодавство: «Положення про проходження військової служби громадянами України» та ін., що затверджуються Президентом України. Підготовка допризовників і призовників  міністерствами і відомствами, які  мають навчально-виховні заклади, органами місцевих державних адміністрацій  та органами місцевого самоврядування, які використовують кошти, виділені Міноборони України та іншими військовими  формуваннями, здійснюється під керівництвом Кабінету Міністрів України.

 Він визначає джерела  і порядок фінансування мобілізаційної  підготовки, створення і збереження  мобілізаційного резерву, створює  та ліквідовує військові навчальні  заклади та виконує інші функції  у сфері оборони. 

 

 

Органом державного управління Збройними Силами України є Міністерство оборони України, яке несе повну  відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони. Міноборони України оцінює військово-політичну  обстановку та визначає рівень воєнної  загрози, бере участь у розробці проекту  воєнної доктрини та формуванні оборонного бюджету України, розробляє та подає  на розгляд Президента України проекти  державних програм будівництва  і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння та військової техніки, загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на потреби  оборони.

Міноборони України здійснює керівництво бойовою, оперативно-технічною  та морально-психологічною підготовкою  військ, воєнною наукою, проводить  військово-наукові дослідження, організує  і забезпечує військово-патріотичне  виховання особового складу, здійснює координаційні, контрольні та інші повноваження у сфері оборони.

Місцеві державні адміністрації  та органи місцевого самоврядування забезпечують: виконання вимог чинного  законодавства України з питань оборони посадовими особами, громадянами, підприємствами, установами і організаціями; вирішують завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобілізаційної готовності; організують призов громадян на дійсну військову службу; сприяють проведенню навчальних зборів, початкової військової підготовки допризовної молоді та виконують  інші функції у сфері оборони, передбачені законодавством України.

Підприємства, установи і  організації виконують державні замовлення і договори по виробництву  і поставці озброєння та іншої  продукції для потреб оборони, здійснюють наукові розробки, дослідження, виконують  військово-транспортні зобов'язання та інші завдання, визначені чинним законодавством.

 

 

 

 

2. Збройні Сили  України, їх види

Збройні Сили України є  військовою державною структурою, призначеною  для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від  воєнного нападу або загрози воєнного нападу ззовні.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

У разі війни свої завдання Збройні Сили України виконують  у тісній взаємодії з Прикордонними  військами України, іншими військовими  формуваннями. Питання використання Збройних Сил України для виконання  завдань, не пов'язаних з обороною держави, вирішуються Верховною Радою.

Принципи побудови Збройних Сил України, їх склад, загальна структура  та чисельність, порядок комплектування, дислокації, мобілізації та демобілізації  визначаються Законом України від 6 грудня 1991 p. «Про Збройні Сили України» (в редакції від 5 жовтня 2000 p.) та іншими актами законодавства України.

До складу Збройних Сил  України входять: Сухопутні війська (війська наземної оборони); Війська  повітряної оборони (військово-повітряні  сили й сили протиповітряної оборони);

Військово-Морські Сили.

Загальне керівництво  Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний  Головнокомандувач Збройних Сил  України. Безпосереднє керівництво  у цій сфері здійснює Міноборони України, функції та завдання якого  визначаються чинним законодавством та Положенням про Міністерство оборони  України, затвердженим Указом Президента України від 21 серпня 1997 p. (зі змінами від 12 листопада 1999 p.). Структуру Міноборони України затверджує Кабінет Міністрів України.

Міноборони України є  центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення державної  політики у сфері оборони та військового  будівництва, мобілізаційну і бойову готовність та підготовку Збройних Сил  України до виконання покладених на них завдань.

Відповідно до покладених на нього завдань Міноборони України  бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони  та військового будівництва, розробленні  проекту воєнної доктрини, проекту  концепції військового будівництва, державної програми будівництва  і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння та військової техніки, пропозицій щодо застосування Збройних Сил України; оцінює воєнно-політичну  обстановку та визначає рівень воєнної  загрози; здійснює функції державного замовника в оборонній сфері, забезпечення Збройних Сил України  продовольством, речовими та іншими матеріальними  ресурсами; проводить кадрову політику; керує економічною і фінансовою роботою в Збройних Силах України  та ін.

Міністр оборони України  видає накази і директиви, організує  і контролює їх виконання. Накази і директиви з питань будівництва  та розвитку Збройних Сил України, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування  військ Міністр оборони України  видає разом з Начальником  Генерального штабу Збройних Сил  України. Міністр оборони України  в разі необхідності може видавати спільні акти з керівниками органів  військових формувань, центральних  та місцевих органів виконавчої влади.

У Мінобороні України утворюється колегія. Членів колегії та Положення про колегію затверджує Президент України за поданням Міністра оборони України.

У структурі Збройних Сил  важливе місце посідає Генеральний  штаб — окрема складова частина  Міноборони України, що є головним військовим органом з планування оборони  держави і оперативного управління Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями. Генеральний  штаб підпорядкований Міністрові оборони  України. У воєнний час Генеральний  штаб є робочим органом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України  з стратегічного планування, застосування Збройних Сил України. Генеральний  штаб очолює Начальник, який за посадою  є першим заступником Міністра оборони  України.