Завдання, порядок і стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення

 

 

 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Харківський економіко-правовий університет

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни:

 

«Адміністративне право»

 

на тему:

 

«Завдання, порядок і стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення»

 

 

 

 

Виконала:

 студентка групи ДПК-32

Васильєва Ірина

Керівник:

 Каткова Т.Г.

 

 

 

 

 

 

2012 рік

 

План

Вступ………………………………………………………………………….......3 - 5

1. Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення, їх завдання………………………………………..…..6 - 9

2. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення………………………………………………………………….10 - 12

3. Стадії та строки провадження………………………………………………...13 - 22

4. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення……………………………………………………….23 - 30

Висновок…………………………...……………………………………...…31 - 32

Список використаної літератури…………………………………………33 - 34

 

Вступ

Адміністративне право – це публічне право.

Адміністративне право – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління.

Предмет адміністративного права: 
- відносини державного управління у сфері економіки, фінансів, соціального захисту і т.д.; 
- управлінські відносини у системі державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 
- управлінські відносини, що складаються у процесі внутрішньої організації діяльності інших органів (прокуратура, суд, апарат ВРУ), діяльності підприємств, установ, організацій; 
- управлінські відносини, пов’язані з реалізацією повноважень і функцій виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування; 
- відносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування прав і свобод громадян, надання їм різних управлінських послуг; 
- відносини у сфері адміністративної юстиції; 
- відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності.

Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризується такими ознаками:

1. Це управлінські відносини; 
2. Виникають в результаті здійснення управлінської діяльності; 
3. Один із суб’єктів наділений владними повноваженнями; 
4. Це відносини влади і підпорядкування; 
5. Забезпечуються силою державного примусу.

 

Метод адміністративного права – це сукупність приймів, способів, засобів, за допомогою яких адміністративно-правові норми врегульовують відносини, що входять до предмету адміністративного права. Він є імперативним.

Особливості методу адміністративного права: 
- найпоширенішими є приписи; 
- односторонність волевиявлення одного з учасників адміністративних правовідносин; 
- приписи підлягають застосуванню незалежно від того, з чиєї ініціативи виникли адміністративні правовідносини; 
- владність та односторонність приписів не виключають можливості застосування дозвільних засобів регулювання адміністративних правовідносин; 
- категоричність.

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлене державою, яке регулює виконавчо-розпорядчі відносини, що виникають між органами виконавчої влади та фізичними і юридичними особами, а також відносини внутрішнього адміністрування.

Особливості адміністративно-правової норми: 
1. У ній закріплюються відносини з керування, державного контролю та нагляду; 
2. Метод впливу адміністративно-правової норми – імперативний, державно-владний; 
3. Виконання приписів адміністративно-правової норми гарантується державою.

Види адміністративно-правових норм:

 

 

За цільовим призначенням: регулятивні та охоронні.

За змістом поділяються на матеріальні та процесуальні.

За впливом на поведінку суб’єкта: зобов’язуючі; забороняючі; уповноважуючі; заохочувальні.

За масштабом застосування загальні і спеціальні.

За повнотою викладення: визначені; бланкетні.

Реалізація адміністративно-правової норми – це практичне застосування правила поведінки, що міститься у адміністративно-правовій нормі, з метою регулювання виконавчо-розпорядчих відносин.

Вимогами щодо застосування адміністративно-правової норми є законність, обґрунтованість, доцільність. 

1. Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення, їх завдання

Провадження в справах про адміністративні правопорушення - це особливий вид процесуальної діяльності, врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

У порівнянні з іншими адміністративними провадженнями воно більш детально регламентовано в законодавстві України. Основні положення зазначеного провадження зосереджені в розділах 4 ("Провадження в справах про адміністративні правопорушення") та 5 ("Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень") розділах Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Але, крім зазначеного нормативного акту процедури провадження в справах про адміністративні проступки врегульовуються Митного кодексу України (далі - МКУ) (розділ 19 "Провадження в справах про порушення митних правил") та іншими актами, як правило підзаконними, які врегульовують питання притягнення до відповідальності юридичних осіб. [3; 4]

Йому притаманні наступні особливості:

• виникає у зв'язку із вчиненням проступку та необхідністю проведення адміністративного розслідування;
• реалізується тільки визначеним колом суб'єктів особливе місце серед яких посідають органи виконавчої влади;
• процесуальні акти цього провадження мають певну специфіку;
• за допомогою даного провадження реалізуються норми адміністративної відповідальності;
• здійснюється, як правило, у позасудовому порядку;
• з усіх видів адміністративного процесу воно найбільш подібне до юрисдикційних проваджень в інших галузях права (зокрема, кримінально-процесуального). [6]

Законодавче визначення поняття має місце у ст.356 МКУ в якій зазначається, що провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій (при проведенні митного обстеження), розгляд справи та винесення по ній постанови. Разом з тим в теорії митної справи під зазначеним провадженням можна зустріти й наступні визначення: "це особливий різновид процедур, який здійснюється посадовими особами митних органів із метою виявлення, об'єктивної оцінки, припинення й боротьби з порушеннями митних правил", "це система процесуальних дій щодо фіксації, установлення, правильної оцінки скоєного порушення митних правил". [4]

Як можна побачити однозначна точка зору серед науковців, яка б поєднувала всі їх погляди стосовно цього поняття відсутня.

Загальний аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження в справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене.

• Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов'язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами.
• Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Спрощена

 

процедура не застосовуються при провадженні у справах про порушення митних правил (ч.1 ст.363 МКУ). [4]

Залежно від виду органів, які здійснюють адміністративне провадження, розрізняють три види провадження:

• адміністративне;
• судове;
• таке, що здійснюється громадськими організаціями.

В адміністративному порядку провадження здійснюється органами виконавчої влади, тобто:

• адміністративними комісіями при місцевих органах державної виконавчої влади;
• одноособово службовими (посадовими) особами - представниками органів державної виконавчої влади: річкового, повітряного, автомобільного та електротранспорту, внутрішніх справ, пожежного нагляду, рибоохорони, митного нагляду, нагляду за охороною праці, військовими комісаріатами (тобто інспекторами, контролерами, начальниками цих органів) тощо. [5; 8]

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється тільки уповноваженими посадовими особами Митної служби України та місцевими судами (суддями).

У судовому порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється суддями одноособово.

Провадження може здійснюватися і громадськими органами та їх уповноваженими особами, наприклад, громадськими органами з охорони громадського порядку; громадськими інспекторами: Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, лісовим інспектором, мисливським інспектором, органів рибоохорони, охорони навколишнього природного середовища тощо. [7; 9]

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). [3]

Таким чином, провадження у справах про адміністративні правопорушення - це комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності, які здійснюються спеціально уповноваженим органом або посадовою особою державних органів з метою охорони прав та законних інтересів громадян, охорони власності, виконання завдань з охорони громадського порядку і громадської безпеки.[5; 6; 11]

 

2. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів, серед яких можна назвати такі:

• законність;
• публічність;
• гласність;
• об'єктивність;
• здійснення провадження національною мовою;
• безпосередність провадження;
• дотримання змагальності сторін;
• простота та швидкість (оперативність) провадження;
• дотримання права на захист законних інтересів громадян;
• рівність осіб, які беруть участь в провадженні. [4; 6]

До осіб, які беруть участь у провадженні, відносяться:

• особа, яка притягається до адміністративної відповідальності;
• потерпілий;
• законні представники;
• захисник;
• свідок;
• експерт;
• перекладач.

Центральною фігурою при провадженні є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (її права викладені в ст.268 КУпАП та ст.366 МКУ). Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб'єктів провадження. [3; 4; 6]

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) давати пояснення; 3) подавати докази; 4) заявляти клопотання; 5) при розгляді справи користуватися юридичною допомогою захисника; 6) виступати рідною мовою; 7) користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; 8) оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. [3; 5; 13]

Потерпілим  є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Участь потерпілого в провадженні має "звинувачувальну спрямованість", він бере участь з метою захисту своїх прав, інтересів, намагається довести, що правопорушення дійсно мало місце і порушені його інтереси та завдано шкоду. Йому надається право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання; 3) оскаржувати постанову по справі; 4) його може бути опитано як свідка, відповідно до ст.272 КУпАП. [3]