Огляд адміністративно-територіальної системи Польщі

 

План

 

 

 

Вступ

1. Особливості місцевого самоврядування в Німеччині.
2. Структура місцевого самоврядування у Франції.

3. Огляд адміністративно-територіальної системи Польщі.  

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Оскільки Україна вибрала для себе євроінтеграційний шлях подальшого розвитку, то досвід функціонування місцевого самоврядування країн членів Європейського Союзу може бути корисним і для нашої держави. Функціонування територіальних громад Німеччини, Франції та Польщі мають як свої переваги так і свої недоліки. Але все одно, досвід їх функціонування є важливим для України, оскільки дані країни є країнами членами Європейського Союзу, та посідають провідні місця у світовому економічному розвитку.

Дослідження зарубіжного досвіду територіальних громад країн членів ЄС займаються велика кількість науковців, серед яких Дюран В. Э., Бернар Дрейфюс, Залуцький І. Р., Руденко В. В. та багато інших. Також питання щодо функціонування  зарубіжних місцевих громад висвітлені у Конституції зарубіжних країн та у багатьох нормативних та правових актах.

Вибір України в напрямку євроінтеграції зумовлює застосовувати нові підходи до розвитку регіонів, визначення цілей, пріоритетів та механізмів реалізації регіональної політики. І саме досвід країн ЄС у сфері розвитку місцевого самоврядування, а саме розвитку територіальних громад, на нашу думку, є досить корисним для України. Оскільки існуюча система функціонування територіальних громад в Україні не є досконалою, досвід зарубіжних країн дозволить зробити деякі висновки та використати їх у подальшому їх розвитку та функціонуванню.

Загалом територіальна громада має багато синонімів у державах Європи, що пов’язано з історичними, мовними, культурними та іншими чинниками розвитку. Синонімами територіальної громади є такі поняття як «муніципалітет», «комуна», «гміна» та інше.

 

 

 

 

1. Особливості місцевого самоврядування в Німеччині.

Першою країною, до досвіду якої хотілось би звернутися це Німеччина. У Німеччині, як і в Україні, територіальна громада є первинним суб’єктом місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 28 (п. 2. ) Конституції Німеччини 1949 року за громадою закріплене виключне право на вирішення справ локального спрямування у межах загальнодержавного законодавства і визнає громади як «територіальні корпорації» та в загальних рисах регулює питання їх прибутків.

Місцеве самоврядування у Німеччині має два рівні (райони та громади). Опис структур самоврядування є нелегким завданням, оскільки комунальний устрій належить до компетенції 16 федеральних земель, а Конституція (федеральний рівень) обмежується тим, що вона гарантує право на місцеве самоврядування. При цьому, організація державного управління у різних землях може мати дуже суттєві відмінності. Критеріями при визначенні територіальної основи комунального самоврядування є: кількість населення, структура розселення, традиції, особливості історичного, соціального розвитку міст тощо.

 Загалом у Німеччині налічується 439 районів, з них 323 райони та 116 міст земельного підпорядкування. Як щодо громад, то їх у Німеччині налічується 12312 громад, 16 відсотків з них є самостійними громадами, а 77 відсотків належать до двоступеневої спілки громад.

Середня кількість мешканців у районах складає приблизно 250000 чол., у міста земельного підпорядкування 200000 чол., а у громадах 6000 чоловік (суттєві відмінності у залежності від землі, від 40000 чол. у Північній Рейн-Вестфалії та 2400 у Шлезвіг-Хольштайн).

Цікавим є той факт, що для членів територіальних громад Німеччині властивий високий ступінь демократичності форм волевиявлення. Про це засвідчують такі факти, як: для підтримання місцевої ініціативи в Німеччині є достатнім 1% громадян громади, а в Україні – не менше 10 тис. жителів громади; скликання зборів громади відбувається на вимогу 2,5% громадян громади Німеччини, а в Україні – не менше 10% жителів громади. Розвиток місцевої демократії в Німеччині виражається через появу нових форм волевиявлення, а саме “права жителя на клопотання”, “побажання громадян”, “рішення громадян”.

Органи самоврядування німецьких громад мають певні права:

– у сфері фінансів громади мають право на відповідне фінансове забезпечення, право встановлювати розмір місцевих податків та тарифів;

– у сфері планування громади мають право впорядковувати містобудівний розвиток через плани забудови, розробляти концепції місцевого розвитку;

– у сфері організації громади можуть регулювати свою адміністративну організацію на власний розсуд;

– у кадрових питаннях громади мають право на вільний добір, просування по службі звільнення власних службовців;

– у сфері культури громади мають право засновувати культурні заклади, займатись їх розвитком.

До основні функцій територіальних громад належать:

– традиційне управління (впорядкування): зв’язок, реєстрація актів цивільного стану, законодавство про забудову, захист довкілля;

– планування: територіальне планування, планування розвитку, бюджетне та фінансове планування;

– створення та надання у користування суспільних закладів (школи, дитячі садки, догляд за людьми похилого віку, спорт, культура, транспорт, системи життєзабезпечення та утилізації);

– підтримка економічного розвитку, зайнятості, сільського господарства;

– створення умов для господарської діяльності з забезпечення населення енергією та водою, а також дороги місцевого значення.

На практиці в Німеччині використовуються різні типи управління на рівні територіальної громади, що пов'язано з врегулюванням питань самоврядування в конституціях окремих земель (табл. 1).

 

Таблиця 1 – Характеристика типів управління на рівні територіальної громади.

Тип управління	Характерні ознаки
Магістратний тип управління	Громадяни обирають на прямих виборах муніципальні збори, які вибирають виконавчий орган (магістрат), що складається з бургомістра та завідувачів відділів. Бургомістр - голова магістрату, голос якого є вирішальним за рівності голосів при прийнятті рішень. Управління із "сильним" бургомістром. Громадяни обирають міську раду як вищий орган місцевого самоврядування. Рада обирає бургомістра та завідувачів відділів. Бургомістр є головою міської ради та керівником адміністрації.
Північнонімецький типи самоврядування	Громадяни обирають муніципальну раду, що із свого складу обирає бургомістра. Бургомістр керує муніципальною радою. Муніципальна рада обирає директора та завідувачів відділів. Директор керує адміністрацією
Південнонімецький тип самоврядування	Громадяни обирають муніципальну раду та прямим голосуванням бургомістра. Бургомістр є головою муніципальної ради та керівником адміністрації. Муніципальна рада обирає завідувачів відділів, які підпорядковуються розпорядженням бургомістра.

Продовження таблиці 1.

 

У Німеччині громади збирають «прямі» податки на професійну діяльність, на землю, з розважальних закладів, від продажу алкогольних напоїв, податки на собак тощо. Крім того до бюджету громад надходить частина федеральних регулюючих податків. Більше 17% регулюючих податків територіальних громад Німеччини концентрують у місцевих бюджетах. При чому основним є прибутковий податок. Доходи місцевих бюджетів в Німеччині складаються з податків. У Німеччині доходи від місцевих податків перевищують 20% бюджетних доходів; неподаткових надходжень 6% ; субсидій і дотацій з центрального бюджету (у Німеччині на державні трансферти припадає 49,7% бюджетних доходів, у тому числі 32,4% дотацій, 17,3% субсидій); запозичень.

Особливістю громади є  те, що зазвичай вони повинні бути добре заселені і не надто малі в територіальному плані. Автономія німецьких громад ґрунтується на можливості здійснювати владу на визначеній території, займатися організацією громади, ухвалювати норми місцевого права, зокрема статути громад, ухвалювати місцеві бюджети та локальні податки, планувати власний господарський розвиток тощо.

 

2. Структура місцевого самоврядування у Франції.

Як щодо іншої країни ЄС, Франції, то її часто порівнюють з Україною. Схожість держав полягає у розмірі території, кількості населення, структурою державної влади, а також  мають подібний територіальний устрій. Таким чином, досвід Франції у взаємовідносинах регіонів з центром є важливим для України, оскільки перші багато чого досягли у цьому напрямку.

Для адміністративного устрою Французької республіки характерним є поєднання управління місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, причому із запровадженням ідеї децентралізації у цій країні все більше повноважень поступово переходить від органів державної до органів влади місцевої. Децентралізація також створила у Франції три основні рівні територіальних одиниць з повним набором повноважень для кожного з них. Це комуна, департамент та регіон. Розгляньмо докладніше рівень комуни та функції, які покликані виконувати їхні виконавчі органи.

Так, термін "комуна" у значенні територіальної громади вживається у Франції. Характерною рисою французьких громад є їх чисельність - всього їх у Франції на 2010 рік налічувалось 36682 громади. Із них більше 22 тисяч громад налічують менш ніж 1000 мешканців. Кількість місцевих громад у Франції представлено у таблиці 2.

У кожній такій громаді є мер і муніципальна рада, повноваження яких не залежать від чисельності населення. Не всі французькі комуни є найнижчою ланкою в адміністративно-територіальному устрої - комуни Парижа, Марселя та Ліона поділяються ще на муніципальні округи.

Комунами управляють виборні Муніципальні ради, до яких обирають депутатів шляхом загального прямого голосування кожні шість років.

 

 

 

Таблиця 2 – Кількість місцевих громад у Франції.

Місцеві громади	1999 р.	2010 р.
Комуни: у т.ч.: в метрополії у заморських департаментах на заморських територіях комуни з окремим статусом	36779 36565 114 48 52	36682 36570 112 48 52
Департаменти: у т.ч.: в метрополії заморські департаменти (Майотта з 2011 р.)	100 96 5	101 96 5
Регіони: у т.ч.: в метрополії територіальна громада Корсики заморські департаменти	26 21 1 4	26 21 1 4
Заморські громади		6
Громади з окремим статусом		1

 

Члени Муніципальних рад обирають із свого складу мера. Мер є керівником комуни, він представляє її інтереси і управляє місцевим бюджетом. Окрім того, мер наймає персонал для управління справами комуни. До сфери його компетенції належать наступні галузі:

–  школи;

–  благоустрій міста;

–  громадська активність;

–  мережа доріг;

–  шкільний транспорт;

–  збір сміття в місті;

–  сфера медичного забезпечення.

Водночас, мер виступає і в ролі представника держави у питанні відання актів громадянського стану мешканцям міста, забезпечення громадського порядку, організації виборів і видання місцевих нормативних актів.

У Франції прибутковий податок повністю надходить до державного бюджету. Франція демонструє найбільш централізовану серед  країн Європейського Співтовариства модель міжбюджетних відносин з органами місцевого самоврядування (поряд з Нідерландами та Бельгією).

Система прямих місцевих податків Франції, які формують дохідну частину місцевих бюджетів (житловий податок, професійний податок, земельний податок, транспортний податок, податок на прибирання вулиць тощо), забезпечувала на початку 1990-х рр. лише 35 - 40 % видаткових повноважень. У результаті заходів щодо децентралізації державного управління частка власних (прямих) податків у бюджетах органів місцевого самоврядування зросла вже у 2000 р. до 60 - 65 %.

У Франції частка місцевих податків у бюджеті комун відповідає 45 - 50 %, а в бюджеті департаментів - близько 38 %, у той час як із зовнішніх джерел фінансується 35 % бюджету комун і 41,5 % бюджету департаментів.

У 2010 р. розмір місцевих бюджетів склав понад 200 млрд. євро, тобто більше половини бюджету держави. Видатки територіальних громад і їхніх об'єднань фінансуються переважно за рахунок двох видів коштів: податкових надходжень на суму в понад 110 млрд. євро, в т.ч. 70 млрд. євро за прямими податками, і фінансової допомоги держави в розмірі понад 57 млрд. євро.

Місцевий державний сектор відіграє важливу роль: територіальні громади та їхні об'єднання здійснили в 2009 капіталовкладень на майже 55 млрд. євро. Ця цифра становить загалом 73 % цивільних публічних інвестицій.

Намагання Франції та дії у напрямку децентралізації зробило певні кроки задля зміни французького суспільства у досягненні більшої демократичності. Маючи спрощений доступ до значної кількості необхідних послуг, повноваження місцевих рад тільки зросли. Місцеві громади пропонують надати їм додаткових повноважень, а отже, можна припустити, що у майбутньому Францію чекає подальша децентралізація.