Аналіз стану і використання основних виробничих фондів ( на прикладі підприємства ТОВ «Владана» смт. Степанівка Сумського району Сумсько

Міністерство  аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра статистики, аналізу господарської  діяльності та маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з аналізу господарської  діяльності

на тему:

«Аналіз стану і використання основних виробничих фондів»

( на прикладі підприємства  ТОВ «Владана» смт. Степанівка  Сумського району Сумської області)

 

 

 

 

                                                                                              Виконав

                                                                                                  Студент 4-го курсу

                                                                                         Факультету Е і М 

                                                                                           Групи ФІК 1001-1

                                                                                 Ситник В.В.

                                                                                Перевірила

                                                                                  Івченко Н.М.

 

 

Суми - 2013

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу стану та використання основних фондів

2. Аналіз стану та  використання основних засобів  в господарстві

2.1 Організаційно-економічна  характеристика господарства

2.2 Аналіз наявності  складу структури та руху основних  виробничих фондів (Форма 5. Примітки до фінансової звітності)

2.3 Аналіз забезпеченості  основними фондами та ефективність  їх використання

2.4 Аналіз джерел формування основних виробничих фондів

3. Шляхи покращення  використання і вдосконалення  джерел формування основних виробничих  фондів

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

 

 

 

Вступ

 

На сучасному етапі  розвитку економіки дуже мало уваги  приділяється сільському господарству, а особливо його складовій - виробничим засобам.

Основні засоби є найважливішою  складовою частиною виробничих засобів, бо від них залежить рівень розвитку матеріально- технічної бази та рівень інтенсифікації. Вони є основою для  успішного процвітання господарства, мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, колесом у великій машині аграрного комплексу.

Тому, актуальність даного питання не потребує більш широкої  обґрунтованості ніж уже наведена.

Мета курсової роботи полягатиме у вивченні стану та руху основних засобів, рівня їх забезпеченості та ефективного використання, ступеня впливу різних факторів на базові показники основних виробничих фондів.

Дослідити рух основних засобів та виявити резерви ефективного  їх використання – це головне завдання.

Аналіз будемо проводити  застосовуючи різні методи та способи  розрахунків: порівняння, обчислення відносних  та абсолютних величин, ланцюгові підстановки, графічний спосіб.

Дані дослідження проводитимемо  на конкретному підприємстві, яким обрано ТОВ «Владана».

Виявити шляхи покращення використання та вдосконалення джерел формування основних засобів – головна  мета даної курсової роботи.

Задачі аналізу основних засобів :

1.Досліджувати відповідність  складу і структури основних  фондів – оптимально;

2.Досліджувати недоліки  у використанні машинно-тракторного  парку і забезпечити його раціональне  використання;

3.Контролювати рух  і списання основних фондів.

До основних прийомів основних виробничих фондів, відносяться:

• балансовий прийом;
• елімінування;
• синтезу і аналізу;
• порівняння і відносних величин.

Оцінюються основні  фонди, за ліквідаційною, залишковою і  справедливою ціною.

Об’єктом дослідження  виступає ТОВ АФ «Владана» смт. Степанівка Сумського району.

Всі розрахунки, проводилися  на основі даних річних фінансових звітів 2011-2013 рр.

 

1. Теоретичні основи аналізу стану та використання основних фондів

 

Процес виробництва  на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі або побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої і уречевленої праці, а з іншого – результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру  обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди.

Основні фонди – такі засоби виробництва, які функціонують протягом кількох виробничих циклів і свою вартість переносять на створений  за їх участю продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань, не замінюючи своєї фізичної форми. [1]

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу  праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Залежно від цільового  призначення основні фонди поділяють  на дві групи:

● основні виробничі  фонди;

● основні невиробничі  фонди.

Основні виробничі фонди  беруть безпосередню участь у процесі  виробництва, формуванні собівартості та вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств – до 85-90 %. Основні  невиробничі фонди не беруть участь у процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти  й інші види продукції, займатися  торгівлею, будівництвом, тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:

• виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, інструменти, транспортні засоби та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання ) можуть бути об’єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;
• виробничі несільськогосподарського призначення. Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. [8]

Згідно з Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 7 ( П(С)БО 7 ) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації ) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік ).

Для економічного аналізу  і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини і обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові споруди, предмети прокату.

Основні засоби відображаються в активі балансу в розділі 1 «Необоротні  активи» за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який об’єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об’єкта може бути достовірно визначена.

Основні виробничі засоби функціонують, плануються й обліковуються  в натуральній і вартісній  формах. Щоб визначити ступінь  участі складових елементів основних засобів у формуванні собівартості продукції, розрахувати обсяг потрібних  капіталовкладень на їх придбання, а також ступінь їх придатності і зношеності, обчислити фондоємкість виробництва, грошова оцінка основних засобів здійснюється за первісною, справедливою, переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю.

Первісна вартість –  це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів. До первісної вартості включають ціну придбання основного засобу, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням; проте витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються.

Справедлива вартість –  це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу чи оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами.

Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інформаційних процесів, динаміки цін.

При вирішенні питання про доцільність переоцінки основних засобів, відповідно до П(С)БО 7 потрібно враховувати механізм впливу операційного лівереджу ( визначається діленням постійних витрат на змінні витрати ) на прибуток підприємства. Відомо, що при зміні обсягу реалізації продукції у вартісному виразі наявність постійних витрат у сукупних витратах на її виробництво призводить до того, що операційний прибуток при цьому змінюється ще вищими темпами. І чим вищий коефіцієнт операційного лівереджу, тим більша чутливість операційного прибутку до зміни обсягу реалізації продукції, і навпаки. Переоцінка основних засобів у напрямі збільшення їх вартості призводить до зростання постійних витрат, а отже, за однакових умов і до підвищення коефіцієнта операційного лі вереджу.

Тому потрібно брати до уваги ту обставину, що за несприятливої кон’юнктури ринку ( зменшення обсягу реалізації в натурі чи зниження цін на неї, або сукупна дія цих факторів) зростання постійних витрат може вплинути на зниження операційного прибутку підприємства.

Залишкова вартість –  вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної ( переоціненої ) вартості і  суми зносу – нарахованої амортизації  з початку корисного використання основного засобу.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ( ліквідації ) основного засобу після закінчення строку корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем цього засобу.

Під строком корисного  використання, розуміють такий очікуваний період часу, протягом якого він використовуватиметься підприємством з метою одержання певної економічної вигоди. [4]

 

2.Аналіз стану та використання  основних засобів в господарстві

 

2.1 Організаційно-економічна  характеристика господарства

 

Аналіз стану та використання основних засобів у даній курсовій роботі проведено на основі даних агрофірми ТОВ «Владана», яка знаходиться в смт. Степанівка Сумського району Сумської області. Господарство засноване 28 березня 2000 року. Підприємство здійснює свою діяльність, використовуючи взяті в оренду у ВАТ «Сумсько-Степанівська» землі, серед яких на даний момент 1107,59га – сільськогосподарського призначення. У своїй організаційній структурі агрофірма має 2 відділення: Комсомольське та Жовтневе.

За природнокліматичними умовами агрофірма «Владана», включена до помірно теплого, середньо зволоженого району. Характеризується наступними показниками: сума температур – 2500-2650 ^оС. Вегетаційний період продовжується 150-170 днів. За цей час випадає 280-310 мм опадів. Тривалість періоду зі стійким змінним покривом складає 95-105 днів. Середня дата зупинення весняних заморозків відноситься до 24-30 бер., а прихід осінніх заморозків – 2-10 грудня. Середньорічна температура складає +6,2 ^оС. Найхолодніший місяць – січень, найспекотніший – липень.

Ґрунти, що знаходяться  у розпорядженні господарства складаються  в основному з чорноземів типових  опідзолених та з суглинками.

Тож можна зробити  висновок, що розташування господарства у лісостеповій зоні, відповідні природнокліматичні умови та ґрунти сприяють розвитку виробництва основних засобів на підприємстві, а близьке розташування до обласного центру сприяє розв’язанню збутової проблеми.