Анализ финансового состояния предприятия

ВОК = КіР - ПА, де 
 
КіР - сума капіталу і резервів;

ПА - позаобігові активи.

                  Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) - визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на сумудовгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, де 
 
ДП - довгострокові пасиви.

                  Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхомзбільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, де

КПК - короткострокові позикові кошти.

                   Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показникизабезпеченості запасів джерелами їхнього формування:надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (DВОК):

DВОК = ВОК - З, де 
 
З - запаси.надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (DВД): 
 
DВД = ВД - 3надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів(DОД): 
 
DОД = ОД – 3

 
                    Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансовоїстійкості: 
                   Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки Українизустрічається доволі рідко, задається умовою:

 
З < ВОК + К, де 
 
К - кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

                   Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує йогоплатоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К

 
                  Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якомузберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власнихкоштів і збільшення ВОК:

 
З = ВОК + К + ДПФН, де

ДПФН - джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

                  Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, томущо грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покриваютьнавіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К

                   Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежитьвід численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансовоїстійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновкиризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість. 
Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленновпливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансовустійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищитипозитивний вплив інших. 
Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;за важливістю результату - основних і другорядних;за структурою - простих і складних;за часом дії - постійних і тимчасових. [4, ст. 20-22]

                    Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковійекономіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, яківизначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Першібезпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодонього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючивиробничо-господарськ у діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

                   Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдачапідприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чипослуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, щовиготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування якихтехнологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитаннязалежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

                    Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видамипродукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а такожефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесубагато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів іяких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємствозменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і,таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможностіпідприємств а і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів,сировини чи матеріалів. 
                   Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структурафінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше упідприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються найого рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьомуважливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо тачастка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувативикористання прибутку в двох напрямках:по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів,зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери. Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти,що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштівможе залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає іфінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зісвоїми кредиторами. [5, ст. 65-69] 
                   При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є: галузева належність суб'єкта господарювання;структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальномуплатоспроможному попиті;розмір оплаченого статутного капіталу;величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру. На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якійперебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції відтемпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиціїв товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктівгосподарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде дозниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масовихбанкрутств. 
                  Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці,призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона,в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств. Важливими факторами фінансової стійкості є також податкова й кредитна політика,ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

 
4. ПЛАТОСПРОМОЖІСТЬ ТІ ЛІКВІДНІСТЬ ЯК СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 
                 Як вже зазначалося вище, головним критерієм для визначення фінансового стану єплатоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі своїборгові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Їїможна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливістьрозрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

                 Найпростіше можна визначити платоспроможність на якусь дату на підставі данихбалансу підприємства. Для цього спочатку треба з'ясувати наявність залишку грошових коштівна поточному рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід такожперевірити стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо якихпрострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового стану. Вивченнязаборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам,розрахунках з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та зпрацівниками з оплати праці.

                 Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребуєз'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датахабо відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківськівиписки з поточного рахунку (особливо одна сума - залишок коштів на кінець операційногодня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку - надійна ознаканезадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застаріліборги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, іфінансового стану підприємства буде однозначною.

                 Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу нааналіз його ліквідності.

Ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші дляпокриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотнийкапітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, якправило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якогоскладається переважно з запасів.

                 Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкостіперетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи: 
 
Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використанідля виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають такожкороткострокові фінансові вкладення (цінні папери). 
 
Швидкореалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібенпевний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якійочікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Повільнореалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторськазаборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати),податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

Важкореалізовані  активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарськійдіяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділуактиву балансу "Необоротні активи". [6]

                 Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійнозмінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні,ніж всі інші активи підприємства. 
 
Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступнимчином: 
 
Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки подивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (заданими додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, якіпідлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати. 
 
Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІIрозділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання". 
 
Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу "Власний капітал".

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішнімизобов'язаннями. 
 
                Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують йогокороткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналізліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства йогоактивами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів іпасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються  умови: 
 
А1 > П1 
 
А2 > П2 
 
А3 > П3 
 
А4 < П4 
 
                 Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішнізобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокийекономічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобтодотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

                 Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансув тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активівкомпенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартіснійвеличині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більшліквідні.

                 Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільштерміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточнуліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що післяпогашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорититерміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами. Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємствавиконувати свої короткострокові зобов'язання. 
 
                  Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічнійлітературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загальногопокриття. [2, ст. 11-18]

Коефіцієнт  покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткостроковихзобов'язань і визначається в такий спосіб. 
 
                  Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточнікредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошовиходиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщоспіввідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений  норматив цього показника рівний 2,0. 
Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому невідображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиціаналізу фінансового стану на українських підприємствах використовують також іншікоефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтомпокриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторськоїзаборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати,покривається поточними зобов'язаннями. Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається умежах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправданезростання дебіторської заборгованості. 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активівдо поточних зобов'язань.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності  і показує, яку часткукороткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом.

 
Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2. 
 
Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівниківпідприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютноїліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - длябанків; коефіцієнт покриття - для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.