Методика аналізу фінансових результатів

 

 Принцип нарахування  полягає в тому, що результати  господарських операцій ураховуються  тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються  або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському  обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

 П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватись одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

 Принцип єдиного грошового  вимірника передбачає вимірювання  та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.

 Залежно від інформаційного  забезпечення та поділу на  різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній.

 Внутрішньогосподарський  аналіз виконується для керівників  підприємства, а також їхніх функціональних і лінійних підрозділів.

 Результати цього аналізу  використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового  стану підприємства. Його мета - встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позичені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

 Необхідність проведення  внутрішньогосподарського аналізу  викликана також і появою ринку  цінних паперів та акціонерних  товариств, який вимагає від  підприємства постійної оцінки  ефективності вкладених коштів  в акції, облігації, а також у вигляді частки в інші підприємства.

 Нарешті, підприємствам, які прагнуть до такого економічного статусу, як фінансове незалежне самостійне підприємство, слід забезпечити конкурентоспроможність продукції, а також самої діяльності.

 

Щоб забезпечити успіх  на ринку, мати високі прибутки, потрібно надавати належну увагу не лише зниженню собівартості продукції, а й таким сферам, як реалізація і збут продукції, поліпшення фінансового стану, результатів діяльності.

 Таким чином, щоб  прийняти правильне управлінське  рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління та організації процесу виробництва, а саме - вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.

 У процесі проведення  аналітичної роботи слід вміло  поєднувати різні види аналізу, що забезпечує підвищення її ефективності.

Внутрішній аналіз фінансового  стану підприємства проводиться за такими напрямами:

- вивчення змін обсягу, структури і динаміки майна  (капіталу) підприємства, зокрема - мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

- аналіз змін структури  власних та залучених коштів  і на основі цього оцінка  рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

- оцінка фінансової незалежності  підприємства від зовнішніх джерел;

- аналіз показників керування  боргами;

- оцінка платоспроможності  підприємства;

- оцінка грошового потоку;

- виявлення причин утворення  дебіторської і кредиторської  заборгованості;

- вивчення та оцінка  кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

 Слід зазначити, що  завдання аналізу фінансового  стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

 

 Таким чином, зовнішні  користувачі аналітичного матеріалу  вивчають і дають оцінку таким  показникам фінансової діяльності  підприємства: прибуток і його розподіл, рівень рентабельності, майновий стан, зміна динаміки фінансового стану за кілька років, фінансова стійкість, платоспроможність, взаємовідносини підприємств з фінансово-банківською системою, постачальниками і споживачами продукції, перспективи розвитку в майбутньому.

 

 Для цінки фінансового  стану підприємства використовується система показників, яка характеризує зміни структури капіталу за його розміщенням та джерелами утворення, ефективності використання капіталу, платоспроможності та кредитоспроможності підприємства, фінансової стійкості, рівня прибутковості (рентабельності) підприємства.

 

 Тким чином, фінансовий  стан підприємства можна оцінити на основі численних показників. Ефективність аналітичних розрахунків визначається перш за все достовірністю облікових даних, представлених у звітній документації.

 

 Якість фінансового  аналізу суттєво залежить від  методики аналізу – алгоритму  розрахунку показників та величини  критеріїв, за якими підприємство можна віднести до розряду благополучних чи неблагополучних. Тому зупинимося коротко на огляді методичного матеріалу, який зустрічається в публікаціях.

 Для аналізу фінансового  стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

 До внутрішніх джерел  інформації відносять звітний  бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані статистичної звітності та оперативні дані.

 Інформацію, яка використовується  для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

 Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємопов’язані  один з одним. Їх цінність  для своєчасної та якісної  оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

 Розрізняють ще горизонтальний  та вертикальний структурний  аналіз фінансового стану.

 Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення: питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду; змін у питомій вазі; змін у % до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу); змін у % до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін - показник динаміки структурних змін); ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті - відношення розміру абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

 Зіставляючи структури  змін в активі та пасиві, можна  зробити висновок про те, через  які джерела в основному був  приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти в основному вкладено.

 Для коригування фінансової  стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

 При трендовому аналізі  використовуються спеціальні економіко-математичні  методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис поведінки даної статті балансу, та інше).

 Ознаками «доброго»  балансу щодо підвищення (зростання) ефективності можна вважати такі показники: коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0; забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом; зростання власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість на рівні (у рівновазі) розмірів кредиторської заборгованості; у балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету); на підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних джерел їх формування (власний оборотний капітал, довгострокові та короткострокові кредити і позики).

 Найбільш повну й  глибоку інформацію про загальний  фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу, також можна скористатися фінансовими коефіцієнтами.

 Аналіз фінансових  коефіцієнтів полягає у порівнянні  їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки  за звітний період та даних  минулих років. В якості базисних  величин використовуються усередненні  значення показників даного підприємства, які відносяться до минулих благоприємних з точки зору фінансового стану періодів; середньогалузеві значення показників; значення показників.

 Необхідно підкреслити, що в зарубіжній та вітчизняній літературі пропонується надмірна кількість фінансових показників. Тоді як серед спеціалістів склалася повна одностайність щодо групування фінансових коефіцієнтів за основними напрямками (оцінка рентабельності, оцінка ділової активності, оцінка фінансової (ринкової) стійкості, оцінка платоспроможності; оцінка ліквідності, оцінка ефективності управління), проте щодо їхнього складу й алгоритмів розрахунків фінансових коефіцієнтів єдності немає. Нині в галузі фінансового стану ситуація має такий вигляд: кожна група включає від 5 до 20 різноманітних показників; однакові фінансові показники обчислюються різними методами; статті балансу та інших форм бухгалтерської звітності не очищаються від регулюючих елементів; з одного й того ж фінансового коефіцієнта вказуються різні нормативні значення і межі змін. Це ускладнює проведення оцінки фінансового стану, знижуючи достовірність результатів.

 Таким чином, у ході  аналізу фінансового стану підприємства  можуть використовуватися найрізноманітніші  прийоми, методи та моделі аналізу.  Їх кількість та широта застосування  залежать від конкретних цілей  аналізу та визначаються його  завданнями в кожному конкретному  випадку. Використовуючи методи  та моделі фінансового аналізу  розглянемо класифікацію та порядок  розрахунку основних показників  фінансового стану підприємства.

Список використаних джерел

Дєєва Н. М., Дедіков О. І. Аудит. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 182 с.

Дроздова Т. Надходження  основних засобів на підприємство: бухгалтерський і податковий облік // Все про бухгалтерський облік.- 2006.- № 31.- C.8-21.

Єрмакова Н. Переоцінка основних засобів: тонкощі обліку // Все про бухгалтерський облік.- 2006.- № 31.- C.41-47.

Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання, 2006. — 261 с.

Мазуркевич І.О. Оцінка ефективності використання основних засобів на підприємстві // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 2.- C.91-94.

Мамишев А.В. Аудит ефективності діяльності: етап виконання // Фінансовий контроль.- 2006.- № 3. – C.43-46.

Назаренко І. Документальне  оформлення операцій з обліку основних засобів // Все про бухгалтерський облік.- 2006.- № 31.- C.54-61.

Петрук О. М. Регулювання  бухгалтерського обліку в Україні: теорія, методологія, практика. — Житомир: ЖДТУ, 2006. — 152 с.

Понікаров В. Д., Сєрікова Т. М. Аудит. — Х.: ВД "Інжек", 2006. — 224 с.

Рудницький В. С., Лозовицький  С. П. Аудит: робочі документи аудитора. — Л.: ЛКА, 2007. — 216 с.

Савицька Г. В. Економічний  аналіз діяльності підприємства. — К.: Знання, 2007. — 668 c.

Сєрікова Т. М., Понікаров В. Д. Бухгалтерський облік. — Х.: ВД "Інжек", 2006. — 392 с.

Усач Б. Ф., Душко З. О., Колос  М. М. Організація і методика аудиту: Підручник. — К. : Знання, 2006. — 296 с.

Хомин П. Я., Журавель Г. П. Парадигма  й контроверзи бухгалтерського  обліку та звітності (спроба консеквентного аналізу). — Т.: Економічна думка, 2007. — 299 c.

Царенко О. М. Економічний  аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу. — Суми: Університетська книга, 2006. — 240 с.

Швець В. Г. Теорія бухгалтерського  обліку. — К.: Знання, 2006. — 525 с.

Шумляєв Б. О., Татаренко І. В., Рябий Є. І. Бухгалтерський облік в галузях господарства. — Д., 2006. — 458с.

Шумляєв Б. О., Татаренко І. В., Рябий Є. І. Бухгалтерський облік. — Д., 2006. — 342 с.