Спільні підприємства як субєкт зед

Згідно з сучасним трактуванням СП являє собою перспективну форму  господарського об'єднання практично  будь-яких форм підприємницьких організацій, які засновані на об'єднаному українському та інонаціональному капіталі та здійснюють промислове виробництво, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, збут, будівництво, агропромислову діяльність, консультації, інформаційне обслуговування, страхові, фінансові, рекламні та інші послуги, весь комплекс маркетингових заходів.

Не могли не зазнати  істотної еволюції й уявлення про  основні завдання СП як з погляду  національно-господарських, так і  індивідуально-підприємницьких інтересів. Реалістичнішими стали уявлення про роль СП у поглибленні науково-технічного прогресу.

У СП весь ризик розподіляється між його учасниками-засновниками (звичайно, чимале значення має й деталізація  відповідних питань у статутних  документах такого підприємства). У  Законі України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" [1], як і в багатьох інших нормативних актах, що приймаються в країнах, де регулюються питання спільного підприємництва, а також у спеціальній літературі підкреслюється така специфічна властивість СП, як розділення ризиків. Справді, досить поширеним правилом є наявність системи гарантій і компенсацій, як правило, їх надає сторона, що приймає капітал, технології, будівельні послуги партнеру, тій стороні, що здійснює ту або іншу форму внеску (у вигляді грошових коштів, виробничих потужностей та ін.).

3. Спільні підприємства як форма залучення іноземного капіталу

На сьогодні, в умовах глобалізації, а також світової економічної  кризи, дуже важливим моментом стає актуальність залучення прямих іноземних інвестицій. При цьому доцільним є використання таких механізмів, які передбачають залучення іноземного капіталу в значних обсягах. Перспективи успішної роботи багатьох вітчизняних підприємств та ефективність національної економіки загалом значною мірою залежать від рівня та якості управління процесом залучення іноземного капіталу, що проявляється у формах та методах залучення і використання іноземних інвестицій. Однією з таких форм, як свідчить досвід країн з перехідною економікою, є спільні підприємства.

Створення спільних підприємств  в Україні на сьогодні є актуальним, оскільки спільні підприємства дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнародні ринки [1,169].

Методика, теоретичні та практичні аспекти залучення іноземного капіталу у формі створення спільних підприємств розглядались як вітчизняними, так і іноземними вченими, але з-поміж цього є певні особливості, що потребують подальшого дослідження. Проблемами створення і функціонування спільних підприємств займались Хитра О.В., Олександренко І, Гнатюк Н. І, Романів К.М, Торгова Л.В. та інші. На значну увагу заслуговують дослідження перспектив розвитку спільних підприємств зарубіжних вчених Р. Кейвза, Дж. Данінґа, П. Кіллінґа, К, Фея, Дж. Стопфорда, Л. Уелса та інших.

Метою статті є виділення  позитивних сторін функціонування іноземного капіталу в національній економіці, дослідження основних тенденцій  процесу залучення іноземного капіталу в Україні, розкриття переваг  спільних підприємств як форми функціонування іноземного капіталу, вивчення проблеми створення спільних підприємств та шляхів поліпшення іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

Важливе значення для  розвитку економіки України має  залучення іноземного капіталу. Обсяги залучення капіталу у формі прямих іноземних інвестицій демонструють, що Україна не може успішно конкурувати на міжнародних ринках капіталу. За 9 місяців 2011 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 4742,1 млн. дол. США прямих інвестицій. Чистий приріст іноземного капіталу за 9 місяців 2011 р. склав 3680,3 млн. дол. США., що на  44,5% більше, порівняно з відповідним періодом 2010 р. [4].

Загальний обсяг капіталу, внесеного у статутний фонд вітчизняних  підприємств України у формі  прямих іноземних інвестицій станом на 1 жовтня 2011 р. склав 48466,2 млн. дол. США і зріс до початку 2011 року на 8,2%, та в розрахунку на одну особу становив 1060,8 дол. США.

З країн ЄС надійшло 80,0% загального обсягу інвестицій, з країн  СНД - 8,0%, з інших країн світу - 12,0% [4].

Впродовж цього періоду інвестиції надходили зі 128 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, належать Кіпр (24,9% від загального обсягу інвестування), Німеччина (15,0%), Нідерланди (10,1%), Австрія (7,1%), Російська Федерація (7,1%), Велика Британія (5,2%), Франція (4,6%), Швеція (3,6%), Віргінські Британські острови (3,2%) та США (2,2%).

Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, в них акумульовано 33,4% від загального обсягу інвестиції. Інвестиційно привабливими залишаються організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям  (11,0% загального обсягу інвестування), підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,4%); будівництва (6,2%), транспорту та зв'язку (3,8%). 

На підприємствах промисловості  зосереджено 31,0% загального обсягу інвестицій (у т. ч. на підприємствах переробної промисловості - 26,7%, добувної - 2,9%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (12,5% від загального обсягу інвестицій), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (4,2%), хімічної та нафтохімічної промисловості (2,8%), машинобудування (2,5%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (1,8%) [2].

Підприємства з іноземним  капіталом є  досить прогресивною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. Вони, як форма міжнародного співробітництва, мають вагомий вплив на інтеграційні процеси у світову систему господарювання. До організаційних форм підприємств з іноземним капіталом, які є найбільш поширеними, вважають: спільне підприємство, підприємство, зі 100 % іноземним статутним капіталом; відділення та представництва, що не є юридичною особою, та повністю підвладні материнській компанії, яка знаходиться за кордоном.

На сьогодні поняття і статус спільного підприємства визначається Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно якого спільні підприємства є самостійними учасниками зовнішньоекономічних відносин і базуються на спільному капіталі суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів, на спільному управлінні та розподілі результатів і ризиків.

Згідно Господарського кодексу України (стаття 63), така організаційна  форма підприємств як спільні  не вживається, а лише трактується  визначення підприємства з іноземними інвестиціями, у разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків. В іншому аспекті підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством [5].

Спільні підприємства - це одна з форм найпрогресивніших комплексних  форм довготермінового економічного, науково-технічного співробітництва, що ґрунтується на об'єднанні спільних інтересів, капіталів, раціоналізаторських  пропозицій, маркетингових досліджень іноземних та вітчизняних підприємців та доповнює торгово-економічні відносини [3,403].

В цілому спільне підприємництво виступає дуже позитивним явищем, яке  характеризує вливання інвестицій, що завжди сприяє росту економіки, особливо в умовах кризи. Позитивні сторони функціонування іноземного капіталу проявляються також і в наступних аспектах:

1) економічний - сприяє  економічному зростанню, завдяки  збільшенню зовнішньої торгівлі, робить сальдо платіжного балансу  країни позитивним;

2) загальнодержавний  - конкурентоспроможність вітчизняних товарів на світових ринках, наближення їх якісних параметрів до світового рівня; 

3) соціальний - зростання  заробітної плати та соціальних  виплат, покращення умов праці  та її мотивація;

4) фінансовий - зростання  обсягу  податкових надходжень до бюджету;

5) нормативно-правовий - прийняття законодавчих актів,  що регламентують політику, зближуючи  її положеннями міжнародних стандартів;

6) науково-передовий - передбачає впровадження наукомістких  та ресурсозберігаючих технологій, що ввозять із зарубіжних країн;

7) інфраструктурний - збільшення  числа інститутів, які забезпечують  потреби населення, задовольняючи  їх необхідними послугами;

8) політичний - довіра  з боку окремих іноземних суб'єктів  та держав, підвищення іміджу  держави.

Незважаючи на всі позитивні сторони створення спільних підприємств, існують також і негативні наслідки утворення на території України таких суб'єктів господарювання. Наприклад, спільні підприємства  можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті.

Залучення іноземного капіталу у підприємницьку діяльність несе із собою низку проблем, які становлять потенційну загрозу національній безпеці. Небезпека, що несуть іноземні інвестори  може проявлятись в недотриманні екологічних норм, веденні непрозорих правил поведінки на вітчизняних ринках, наслідування недобросовісної конкуренції та придушення національних виробників аналогічної продукції та послуг [1,171].

Окрім цього спільні  підприємства можуть створюватись як тіньова структура для незаконних економічних дій на території реципієнта інвестицій.

Перешкодами на шляху  створення спільних підприємств  в Україні є недостатні розробки податкової, амортизаційної та інвестиційної  політики. Ці чинники впливають на інвестиційні позиції, оскільки, як показує досвід, іноземних бізнесменів в більшій мірі цікавлять підприємства, статутний капітал яких на 100% належать їм, і управлінські функції здійснюватимуться без узгодження з українськими підприємцями чи інвесторами.

Таким чином, шляхом створення  спільних підприємств Україна мала б змогу подолати технологічне відставання, одержати нові технології та ноу-хау. В  даний час в Україні кількість  підприємств з іноземними інвестиціями значно зросла. Однак масштаби залученого іноземного капіталу, галузева структура далекі від потенційних можливостей держави загалом.

Водночас, незважаючи на зростання кількості спільних підприємств  та обсягу залучених інвестицій, більшість  потенційних крупних іноземних  інвесторів займають вичікувальну позицію щодо України, що спричинено відсутністю надійних гарантій захисту іноземного інвестування, постійні зміни законодавства.

4. Мотивація та процес створення спільних підприємств

Для СП характерною  є наявність у різнонаціональних суб'єктів підприємництва широкого спектра спільних господарських цілей. Подібна спільність, як відомо, є головною системоутворюючою ознакою міжнародної співпраці взагалі. Разом з тим у випадку СП спільність інтересів контрагентів реалізується не просто як компроміс між контрагентами угод купівлі-продажу товарів, а як подовжена в часі мотивація щодо досягнення певних результатів, для чого, власне, і витрачаються інвестиційні кошти та інші ресурси. Передусім, у разі утворення змішаних за національною ознакою товариств, структур, ефект неподільності інтересів зумовлюється вже самою статутною вимогою об'єднання власності кооперантів, особливостями цієї форми усуспільнення виробництва.

Умотивованість  дій сторін, яка на етапах пошуку партнера щодо майбутньої виробничої діяльності та створення СП визначається тими додатковими підприємницькими можливостями, які породжуються внаслідок концентрації капіталів та виробничих ресурсів у такий спосіб.

Насамперед, звичайно, йдеться про збільшення прибутку (наприклад, нові технології для сторони, яка є резидентом у країні розташування СП, підвищують ефективність та продуктивність господарювання, водночас і сторона – технологічний донор максимізує прибуток, оскільки отримує не разову винагороду за продаж технологій, а можливість здійснювати прибуткову діяльність на постійній основі.

Можливі й численні інші міркування, спонукальні стимули  створення СП. Деякі з них є  типовими для сторони, що приймає  на своїй території іноземний  капітал, інші – для тієї, що вкладає, треті можуть бути у підприємницькій логіці і тих, і інших.

Так, для учасника СП – експортера капіталу для створення  такої господарської організації  типовими є такі цілі:

• освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростання продажу новим покупцям;
• краще забезпечення надійного і довготривалого доступу до джерел сировини й енергоносіїв;
• розширення діючих виробничих потужностей;
• зниження собівартості виробництва і поліпшення його конкурентних параметрів завдяки можливості використання дешевших факторів виробництва, зокрема робочої сили;
• економія часу і капітальних витрат завдяки можливості купити вже існуючі та діючі потужності;
• забезпечення можливості господарського маневрування, використання додаткових важелів поліпшення позиції на ринку;
• перспективне придбання того або іншого привабливого об'єкта в повну вартість;
• використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок;
• загальне поліпшення умов ринкової роботи й більш повне і ефективне використання ряду інших маркетингових чинників [16].

Для сторони, що імпортує капітал через створення  СП, важливими є такі цілі:

• отримання валютних ресурсів;
• підвищення ефективності господарювання внаслідок кращого забезпечення наявних, відносно надлишкових факторів виробництва, капіталом та технологіями;
• заощадження ресурсів на проведення НДДКР та розроблення нових товарів;
• доступ до більш прогресивних методів менеджменту та маркетингу;
• забезпечення доступу на зовнішні ринки (щоправда, така можливість є інколи обмеженою і переоцінювати її не варто, адже капітал експортується профільною фірмою не для того, щоб поступатися своєю часткою на ринку) [16].