Спільні підприємства як субєкт зед

Як видно  із рисунка, першочерговою і найважливішою функцією дирекції є управління персоналом. Чисельність персоналу міжнародних спільних підприємств не регламентується, а погоджується партнерами. Засновники самостійно вирішують питання наймання і звільнення працівників, форми і розміри оплати праці, матеріального заохочення. Умови оплати праці вітчизняних працівників, режим їх роботи та відпочинку, соціальне забезпечення і страхування регулюються чинним законодавством України. На іноземних працівників міжнародних спільних підприємств поширюються встановлений для них режим роботи та чинне вітчизняне законодавство щодо деяких умов праці. Умови оплати праці і пенсійного забезпечення визначаються, в основному, трудовим договором з кожним іноземним працівником міжнародних спільних підприємств. Платежі для майбутнього пенсійного забезпечення цих працівників перераховуються у відповідні фонди країн їхнього постійного проживання і у відповідній валют

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Організаційно-економічний механізм функціонування МСП.

 

Матеріально-технічне забезпечення міжнародних спільних підприємств здійснюється з використанням  як внутрішнього, так і зовнішнього  ринків також до прийнятих угод між  засновниками спільного підприємства.

Транспортне обслуговування регулюється нормами і правилами внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів.

Маркетингові  дослідження дають можливість успішно здійснювати міжнародну підприємницьку діяльність, забезпечувати ефективність її результатів. Вони охоплюють такі основні організаційно-економічні заходи:

• визначення структури власної служби маркетингу;
• визначення середовища міжнародного маркетингу;
• пошук прийнятних ринкових ніш і розробка стратегії виходу на міжнародний ринок;
• здійснення наступальної реклами, вибір найефективніших її видів і форм інформування клієнтів про переваги пропонованих товарів.

Міжнародні  спільні підприємства самостійно здійснюють стратегічне і поточне планування виробництва, визначають порядок реалізації продукції та послуг. Складання плану  замовлень, сформованого укладанням вітчизняних і міжнародних угод (контрактів).

Спільні підприємства реалізують вироблену власну продукцію, використовуючи вітчизняні системи  збуту, гуртову і роздрібну торгівлю, зовнішньоторговельні організації.

Прибуток, отриманий  в результаті спільної діяльності ї виробництва готової продукції, підлягає ретельному розподілу між партнерами. Балансовий прибуток визначають відрахуванням із загального виторгу від реалізації витрат на виробництво, суми виплати відсотків за кредит, а також величини штрафів, пені, неустойки. З отриманого балансового прибутку створюють фонди відтворення і резервний фонд, здійснюють страхові платежі. Прибуток. Що залишається. Підлягає оподаткуванню. Він є також джерелом відповідних платежів у бюджет та створення фонду, спрямованого на матеріальне заохочення працівників і соціальний розвиток підприємства. Далі залишається чистий прибуток, який має бути розподілений між партнерами пропорційно частці внеску до статутного фонду міжнародних спільних підприємств.

Прибуток, одержаний  зарубіжним учасником (партнером), може використовуватися за його ініціативою по-різному:

• як трансфер (репатріація) всього або частки прибутку, для купівлі товарів для власних потреб;
• щодо імпортозамінної продукції – як трансферт прибутку шляхом закупівлі товарів або згідно з конкретними домовленостями.

Склад конкретних фондів, спрямованих на відтворення  матеріально-технічної бази та соціальний розвиток підприємства, порядок їх утворення і використання фіксуються в установчих документах. Зокрема, передбачається обов‘язкове формування резервного фонду обсягом не менш як 25% структурного фонду, який використовується для забезпечення стабільності функціонування МСП та можливості здійснення господарського маневру в разі виникнення нагальної потреби.

Система оподаткування  міжнародних спільних підприємств в Україні відповідає чинному законодавству. Ставки податку на прибуток встановлені на рівні 30%, а податок на трансферт розподіленої частини прибутку за кордон – 15%. Існують податки на додану вартість, акцизний збір, місцеві податки і збори. В окремих випадках держава може надавати пільги залежно від важливості й необхідності прискорення випуску певної продукції (особливо ліквідної).

Розрахунково-кредитні операції регулюються відповідними нормативними актами, чинними у період формування банківської системи ринкового типу.

Кошти міжнародних  спільних підприємств зараховуються  на його поточний або валютний рахунок  відповідно у Національному банку  України і банку, що здійснює зовнішньоекономічну  діяльність.

На наявні грошові  кошти спільному підприємству нараховуються банком певні проценти. За потреби спільні підприємства можуть надаватися кредити на комерційних умовах вітчизняними або зарубіжними банками.

Фінансові результати діяльності міжнародних спільних підприємств  залежать від прийнятої ним системи обліку та якості звітності.

Спільні підприємства несуть відповідальність за дотримання встановленого порядку ведення  та правильності обліку і звітності. Документи, що регулюють окремі аспекти  обліково-аналітичної діяльності спільних підприємств, враховують їхні певні особливості, зокрема, витрати, пов‘язані з експортом продукції, зарубіжними відрядженнями, представницькими функціями, аудиторськими послугами, інноваційною та маркетинговою діяльністю, валютними операціями тощо.

Страхування підприємницького ризику – є обов‘язковим для функціонування спільних підприємств. Його здійснюють через державні й приватні компанії. Чинним законодавством передбачене страхування:

• основних засобів (активів);
• частини оборотних коштів (виробничих засобів на складах, напівфабрикатів власного виробництва);
• збитків від стихійного лиха;
• вантажів у процесі транспортування;
• майна від крадіжки зі зломом.

Спільні підприємства зобов‘язані постійно інформувати  страхову компанію про істотні зміни  щодо об‘єктів страхування, розмірів страхових сум та ступеня ризику.

Україна в своєму економічному розвитку пішла шляхом ринкових перетворень. Ставши незалежною державою, вона проголосила курс ринкових реформ. За роки незалежності уже створено понад 3 тисячі спільних підприємств різної галузево-функціональної спрямованості. Найбільшу кількість спільних підприємств. Що функціонують у промисловості України (близько 90%), створено на двосторонній основі.

Частка українських  партнерів у статутному фонді  міжнародних спільних підприємств становить від 40 до 90% і в середньому дорівнює 55-60%. У створенні спільних підприємств на території України взяли участь біля 40 країн світу. В основному це європейські країни США, Канада, Японія, Корея. Загальний обсяг іноземних інвестицій у розвиток міжнародних спільних підприємств нині становить понад 3 млрд. дол. США.

Сьогодні уже  можна констатувати певні тенденції  розвитку міжнародних спільних підприємств  в Україні:

• достатньо висока динаміку процесів створення, розширення масштабів, видів і сфер підприємницької діяльності;
• переважання партнерів по спільному підприємству, які належать до промислового розвитку країн, що зумовлено потужністю, стратегічною орієнтацією і мобільністю капіталу цих країн;
• створення міжнародних спільних підприємств переважно на двосторонній основі й заради здійснення промислової діяльності;
• орієнтація міжнародних спільних підприємств на виробництво видів продукції, якими світовий ринок практично насичений (наприклад, комп’ютерна техніка певних класів, офісні меблі), та сферу різноманітних послуг;
• обережність іноземних партнерів щодо великих за обсягом інвестицій, зумовлена нестабільністю і відсутністю надійних гарантій їхнього правового захисту, стратегією виходу на практично мало знайомий і тривалий час закритий український ринок;
• активна участь у формуванні міжнародних спільних підприємств малих зарубіжних фірм і компаній, зорієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або комерційну вигоду від разових операцій, часто суто посередницьких або відверто спекулятивних;
• зосередження міжнародних спільних підприємств передовсім у науково-технічних і виробничо-промислових центрах України, зокрема в Києві, Львівській, Донецькій, Харківській та Одеській областях, бажання і намагання формувати більш-менш потужні центри підприємницької діяльності;
• створення в прикордонних областях міжнародних спільних підприємств, орієнтованих на спільні інтереси в прикордонній торгівлі.

Аналізуючи  тенденції розвитку міжнародних  спільних підприємств в Україні  та проблеми на перспективу, привертає увагу виявлена низка причин недостатньо високої результативності діяльності міжнародних спільних підприємств з погляду вирішення організаційно-економічних завдань і пріоритетів України у сфері спільного підприємства. Ці принципи зводяться до того, що:

• потенціал іноземного інвестування виробництва більшості товарів споживчого призначення обмежений загальною експортною організацією найбільш конкурентоспроможних корпорацій на світовому ринку;
• ненадійність допомоги іноземних інвесторів щодо активної структурної перебудови економіки України. Їм не вигідно створювати для себе конкурентів в сфері реалізації (експорту) своєї продукції. Навпаки, вони зацікавлені у місцевій сировині, металі та продуктах первинної обробки;
• масштабне техніко-технологічне переоснащення виробництва насамперед у пріоритетних галузях народного господарства ускладнюється у зв'язку з внутрішньою організацією інвестиційної політики іноземних фірм. Вони прагнуть використати міжнародні спільні підприємства як канал доступу до науково-технічного потенціалу українських суб’єктів господарювання;
• переваги використання традиційної-товарної й територіальної структури експертно-імпортної діяльності обмежують участь спільних підприємств у необхідній прискореній диверсифікації виробництва багатьох господарських утворень;
• підготовка та підвищення кваліфікації національних кадрів, здатних ефективно керувати підприємницькою діяльністю, вступають у певну суперечність із природним прагненням іноземних партнерів використовувати в основному наявних місцевих робітників високої кваліфікації, не вкладаючи відповідні кошти у формування дієвої системи управління персоналом.

Практика сучасного  господарювання свідчить про наявність  політико-правових, організаційно-структурних  та соціально-психологічних проблем  створення і функціонування міжнародних спільних підприємств на різних рівнях управління спільним підприємством – внутрішньовиробничому, галузевому, регіональному, державному та міжнародному.

Вирішення зазначених проблем потребує формування зовнішнього  і внутрішнього середовища спільно підприємницької діяльності, власної стратегії розвитку, ефективної системи управління міжнародним спільним підприємством.

Серед регіонів України спостерігається також нерівномірне залучення прямих іноземних інвестицій. Станом на 01.01.2011 р. більшу частину фінансового ресурсу було залучено містом Києвом - 48,9% їх загального підсумку та областями:Дніпропетровською - 16,7%, Харківською - 6,1%, Донецькою - 4,6%, Київською -3,6%, Львівською - 2,9%, Одеською - 2,5%. Найменше залучили прямих іноземних інвестицій Чернівецька - 0,1%, Тернопільська - 0,1%, Кіровоградська -0,1%,Чернігівська області - 0,2% [8].

Проаналізувавши інвестиційну ситуацію, можна сказати, що інвестори з інших країндосить вимогливі до вибору регіону інвестування. Так, російські інвестори основну частину своїх капіталів спрямовують до Криму, а саме у м. Севастополь такі галузі як:охорона здоров'я (будівництво санаторіїв і будинків відпочинку), будівництво житла. Нідерландські інвестори найбільше вкладають капітали у Київську (тутсконцентровано майже 80% усього обсягу інвестицій) і Львівську області, де їх цікавитьхарчова промисловість. Вибірково вкладають кошти бізнесмени з Кіпру. Основна частина інвестицій також припадає на Одеську, Дніпропетровську, Львівську, Миколаївську і Полтавську області.

Одними з перших СП, які були створені в Україні, стали підприємства металургії, зокрема з переробки відходів виробництва і вторинних матеріальних ресурсів.

На початку 90-х років спостерігався стрімкий розвиток спільного підприємництва. У 57% СП в Україні основним напрямом діяльності було виробництво товарів і послуг. Решта 43 % займалися торгівельною та посередницькою діяльністю. Найбільша кількістьСП була зосереджена у м. Києві.

Пріоритетними напрямами діяльності СП виробничого профілю були будівельні роботи і виробництво товарів народного споживання. Найбільша кількість СП утворена за участю таких держав, як Польща, США,Російська Федерація, Чехія, Германія, Болгарія, Австрія, Італія.

Однак більшість СП, створених в Україні з іноземними інвесторами, є дрібними інайдрібнішими. Їх вклад в розвиток національної економіки є несуттєвим, неспроможнимрозв'язати її складні проблеми, що сформувались в процесі реформування і розвиткуринкових відносин. За даними соціологічних досліджень основними причинами, щогальмують притік інвестицій, є негаразди макроекономічної політики держави і не розробленість юридичних законів,які мають захищати інтереси інвесторів і в першучергу - іноземних.

Так, у машинобудування і металообробку найбільші капітали спрямовували інвестори із США, Німеччини, Великобританії. Росія освоїла ринки сільськогосподарської продукції та опановує фінансовий ринок, Швейцарія - хімічну промисловість та внутрішню торгівлю, Ірландія - транспорт, Нідерланди - харчову промисловість, Кіпр -будівництво.

Ця форма іноземного інвестування в Україні і міжнародного спільного підприємництва отримала широке поширення в першій половині 90-х років, а потім, в силу дії низки негативних факторів, її популярність різко знизилася.

На сьогодні СП створено у 19 із 25 областей. Найбільша кількість їх у м. Києві, а також Київській, Одеській, Львівській та Донецькій областях.

Нині зросли інвестиції в такі галузі, як харчова індустрія, фінанси істрахування, у сферу комерційної діяльності щодо забезпечення функціонування ринку. Скоротилася питома вага інвестицій у машинобудування, деревообробну, целюлозно-паперову промисловість, сільське господарство. Сфера малого та середнього бізнесу стала більш привабливою як для зовнішнього, так і для внутрішнього інвестора. Найбільшими регіонами - реципієнтами на початку 21 століття стали: м. Київ - 1031, млн.дол.(31,8% загального обсягу залучених у державу, І місце по Україні), з них за галузями: внутрішня торгівля - 329,2 млн.дол. (31,9% від загального обсягу міста);фінанси кредит, страхування та пенсійне забезпечення - 147,8 млн. дол.(14,3%); Київська область - 266,2 млн.дол. (8,2%, ІІ місце), з них за галузями: харчова промисловість - 210,7%млн.дол. (79,2%); Донецька - 259,4 млн. дол. (8%, ІІІ місце), з них за галузями: чорнаметалургія - 106,8 млн. дол. (41,2%); харчова промисловість - 28,9 млн.дол.(11,1%); Запорізька - 215,1 млн. дол. (6,6%, W місце), з них за галузями: машинобудування і металообробка (без промисловості і медичної техніки) - 162,7 млн. дол. (75,6%);Полтавська - 207,4 млн. дол. (6,4%, V місце), із них за галузями: паливна промисловість - 148,5 млн. дол. (71,6 %); Дніпропетровська - 178,3 млн. дол. (5,5%, VI місце), з них за галузями: внутрішня торгівля - 46,0 млн.дол.(25,8%); машинобудування і металообробка (без промисловості і медичної техніки) - 38,2 млн. дол. (21,4%); Одеська - 174,4 млн. дол. (5,4%, VII місце), з них за галузями: внутрішня торгівля - 35,2 млн. дол. (20,2%); харчова промисловість - 23,2 млн. дол. (13,3%); транспорт - 22,9 млн. дол. (13,1 %).