Спільні підприємства як субєкт зед

Отже, найбільше СП функціонує в промисловості - 1828, або 1/4 від їх загальноїкількості, в торгівлі й громадському харчуванні- 3076 (42,8%) і будівництві - 584 (8,1 %)[2]

ВИСНОВОК

Дослідивши  спільне підприємство як форму міжнародної  господарської діяльності України, можна зробити наступні висновки:

1. Спільна підприємницька (господарська) діяльність – діяльність, що базується на співробітництві  між суб'єктами господарської  діяльності України та іноземними  суб'єктами господарської діяльності  і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення.

2. Спільні підприємства  – це такі господарські підприємницькі  структури, які утворюються різнонаціональними  засновниками та характеризуються  наявністю спільного майна, спільним  управлінням та спільним розподілом прибутку й ризику.

3. Спільне підприємництво  є формою міжнародної економічної  діяльності, яка пов'язана зі створенням  різнонаціональними контрагентами  виробничих потужностей зі змішаною  формою власності зі спільними  управлінням, розподілом прибутків, ризиків і відповідальності.

4. Розвиток спільного  підприємництва на території  України розглядається як один  із важливих інструментів залучення  з-за кордону капіталів і технологій. Щоправда, приплив капіталів у  формі СП стримується інколи  несприятливою кон'юнктурою, невизначеністю правових рамок господарської діяльності. Щодо надходження технологій, то хоча СП у світі справді є одним із каналів надходження технологій, їх потенціал обмежений: на початкових етапах циклу життя технологій вони переважно "працюють" на ринок країни – власника відповідних розробок, ноу-хау, і вже на наступних етапах потрапляють до інших країн.

5. Спільне підприємництво  України розвивається як з  партнерами з провідних ринкових  країн, так і з партнерами  з СНД. Причому для обох випадків характерним є небажане переважання СП у невиробничих сферах – у торгівлі, як внутрішній, так і міжнародній, у сфері фінансового обігу (хоча протягом останніх років частка СП у сфері виробництва, промисловості дещо зросла).

СПОСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377 (з подальшими змінами). Див. сервер ВР України, www.rada.kiev.ua.
2. Варналій З.С., Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльності: Підруч. для учнів 10-11 кл. загальноосвіт. шк., ліцеїв та гімназій / З.С. Варналій, В.О. Сизоненко. – К.: Знання України, 2004. – 404 с.
3. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. – Минск: Выш. шк., 1997. – 207 с.
4. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 2001. – 328 с.
5. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
7. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. пособие: В 2-х ч. – Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 416 с.
8. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 406 с.
9. Колосов А. Особенности иностранного инвестирования в Украине. // Бизнес-информ. – № 11. – 1998.
10. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись і не впадати у відчай // Віче – 1996. – № 12. – C.96-101.
11. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520с.
12. Максименко Є. Шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну // Фінанси України. – №6. – 1998.
13. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, О.В. Бутенко та ін. – К.: Либідь, 1992. – 191 с.
14. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко, С. Я. Боринець, В. А. Вергун та ін. – К.: Либідь, 1992. – 255 с.
15. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 191 с.
16. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 465-484.
17. Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга: Учеб. пособие. – Изд. 2-е, доп. – М.: Ось-89, 1999. – 288 с.
18. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 104 с.
19. Рут, Франклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.
20. Спільні підприємства у контексті чинного законодавства // http://www.informjust.kiev.ua
21. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
22. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие / А.И. Кредисов, С.Н. Березовенко, В.В. Волошин и др. – К.: Феникс, 1996. – 420с.
23. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: – К.: Знання, 2000. – 174 с.
24. Хахлюк А. Транспортно-транзитні проблеми пострадянських держав // Економіка України. – 1999 p. – №9. – С 83.
25. Экономическая теория / Под ред. А.И. Добрынина: Учеб. – СПб: СПбГУЭФ, 1997. – 480 с.
26. Ющенко В. Необхідність залучення іноземного капіталу – одне з найважливіших завдань для України // Вісник НБУ. – №7. – 1999.