Ревитализация чернобыльской зоны. Разработка обьектов туристической инфраструктуры

Під час проектування будівель і  споруд слід передбачати заходи, які  б забезпечували незадимленість шляхів евакуації (сходинкових кліток). Бажано щоб сходинкові клітки мали віконні прорізи, які можна було б використовувати для видалення  диму шляхом провітрювання.

Системи протидимного захисту сходових кліток типів Н2, НЗ, Н4 повинні відповідати  вимогам СНиП 2.04.05-91 „Отопление, вентиляция и кондиционирование".

Незадимлюваність сходових кліток типу НІ забезпечується конструктивними  і об'ємно-планувальними рішеннями відкритих назовні переходів по балконах, лоджіях, галереях.

Для протидимного захисту будинків і приміщень слід передбачати  спеціальні вентиляційні системи, які  повинні забезпечувати:

- видалення диму з коридорів,  холів, інших приміщень у разі  пожежі з метою проведення  безпечної евакуації людей на  початковій стадії пожежі;

- подавання повітря до ліфтових  шахт, протипожежних тамбур-шлюзів, сходових кліток типів Н2, Н4  та інших захищуваних об'ємів  для створення в них надлишкового  тиску (підпору повітря ) й запобігання  впливу на людей небезпечних  факторів пожежі.

43 Зовнішнє та внутрішнє протипожежне  водопостачання

Вода - найбільш поширений засіб  боротьби з вогнем. Більшість пожеж  на будівельному майданчику гасять водою. Виняток становлять такі випадки, коли пожежа виникла від легкозаймистих і горючих рідин, електроструму абобудь-яких хімічних речовин, які, сполучаючись з водою утворюють речовини шкідливі, або такі, що підсилюють горіння, звідси випливає необхідність забезпечення будівельного майданчика водою в такій кількості, яка була б достатня для ліквідації пожежі в найкоротший строк. Вода має подаватися в будь-яку точку території будівництва і в будь-яке місце споруджуваного або уже спорудженого об'єкта. Якщо не можна мати на будівельному майданчику постійну мережу водопроводу, то треба створювати відкриті водойми, звідки вода автонасосами через рукава може бути подана для гасіння, або прокладати тимчасову мережу протипожежного водопроводу. Треба намагатися в період підготовчих робіт, і не пізніше закінчення робіт нульового циклу, прокласти постійні мережі водопроводу відповідно до проекту, з'єднати їх із магістральними живильними лініями. Розрахункова витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівлі визначається залежно від ступеня вогаестійкості, категорії виробництва (для промислових споруд) і об'єму приміщення. Зовнішні водопровідні мережі для гасіння пожеж мають бути кільцевими з двома виведеннями. Мінімальний діаметр зовнішньої водопровідної мережі приймається не меншим, ніж 100 мм. Пожежні гідранти повинні бути встановлені на відстані не більше як 150 м один від одного, не ближче 5 м від стін будинку і не далі як за 2 м від краю проїжджої частини дороги або проїзду.

Пожежні крани для внутрішнього пожежогасіння встановлюють переважно  біля виходів, усередині приміщення або на площадках опалюваних сходових кліток, а також у вестибюлях, коридорах, переходах, проходах на видному  місці. Пожежні крани разом із рукавами і стволами

розміщують у нішах, або в  шафах зі скляними дверцятами, які  мають бути закриті та опломбовані. № дверцятах залишається позначення ПК і зазначається номер.

Кількість струменів визначається за призначенням, об'ємом і висотою  будинків, і може складати від 1 до 8. У будинках висотою понад 50 м передбачають спеціальні водопроводи з кількістю струменів від 3 до 8 і витратою води 5 л/сек. Ввід внутрішніх протипожежних водопроводів виготовляють із труб діаметром не менше як 50 мм. Внутрішні пожежні крани встановлюють на всіх поверхах опалюваних будинків, окрім горищних приміщень, на висоті 1,35 м від рівня підлоги.

До пожежних кранів приєднують пожежні  рукави діаметром на менше як 50 мм і довжиною 10 і 20 м зі стволами, що мають насадки діаметром 13 -22 мм.

Допускається проектувати безводопровідне  протипожежне водопостачання із природних  і штучних водоймищ. Водоймища  слід використовувати, якщо вони розміщуються від будинку не далі як 200 м у  разі наявності автонасосів або  мотопомп. До природних і штучних  водоймищ влаштовують підїзди з  майданчиками пірсами.

4.4 Обладнання приміщень  автоматичними установками пожежогасіння

та пожежної шпіаішащї

Автоматичні установки пожежогасіння (АУЛ) призначені для локалізації  гасіння загорянь та пожеж Одночасно  вони виконують функції автоматичної пожежної сигналізації (АУПС). Необхідність обладнання будинків і приміщень  АУЛ та АУПС слід визначати відповідно до НАПБ Б.06.004-97 „Перепис однотипних за призначенням об'єктів, які щддягають  обладнанню автоматичними установками  пожежогасіння та пожежної сигаашзацїї"; ДЕН В.2.5-13-98 , Дожежна автоматика будівель і споруд"; ГОСТ 12.3.046-91 „Установки пожаротушения автоматические. Общие  технические требования". АУЛ  поділяються: на типи за конструктивним виконанням (спринклерні, дренчерні, агрегатні, модульні); за видом вогнегасної  речовини (водяні, пінні, газові, порошкові, аерозольні та комбіновані); за характером впливу на осередок пожежі або способом гасіння (гасіння по площі, локальне гасіння по площі, загально-об'ємне гасіння, комбіноване гасіння); за способом пуску (із механічним, пневматичним, гідравлічним, електричним і комбінованим пуском). Вибір типу АУЛ, виду вогнегасної речовини, способу гасіння, типу і кількості автоматичних пожежних сповіщувачів, обладнання та апаратури АУПС здійснюється залежно від призначення, об'ємно-планувальних, конструктивних і технологічних особливостей захищуваних будинків і приміщень, а також атастивостей речовин і матеріалів, що в них містяться. ЛУП та АУПС повинні забезпечувати спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі, розрахункову інтенсивність подачі вогнегасної речовини, необхідну надійність функціонування, локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил і засобів, або ліквідацію.

У залежності від ступеня небезпеки  розвитку пожежі, функціонального призначення, пожежного навантаження виділяють 7 груп приміщень. До 1-ї групи відносяться  приміщення книгосховищ, бібліотек, цирків, сховища горючих музейних цінностей, фондосховищ, музеїв і виставок, картинних галерей, концертних і кіноконцертних залів, електронно-обчислювагіьних машин, магазинів, будинків офісів організацій, готелів, лікарень.

Інші групи приміщень відносяться  до промислових будівель і споруд.

4.5 Пожежна безпека на будівельному майданчику. Основні заходи і засоби щодо ії забезпечення

Для успішного проведення щхгашожежної газофілактики на будівельному майданчику важливо знати основні причини  пожеж. На основі статистичних даних  можна зробити висновок, що основними  причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем (паління в недозволених місцях, порушення правил виконання  „вогневих" робіт тощо), порушення  правил улаштування і експлуатації будівельного електрообладнання, порушення  режимів деяких будівельних технологічних  процесів, порушення правил експлуатації опалювальних приладів у тимчасових приміщеннях будівельного майданчика, невиконання вимог нормативних  документів з питань пожежної безпеки.

Пожежна безпека будівельного майданчика визначається в основному за рівнем підготовленості до початку виконання  будівельно-монтажних робіт. Для  рішення цих важливих питань проектують будівельний генеральний план. На будгенплаш показують розміщення адміністративно-побутових, тимчасових споруд, складів, майданчиків  під стоянки будівельних машин, доріг, будівель та споруд, що підлягають знесенню, мереж пожежного водопостачання, огороджень, пожежного депо. На будівельному генеральному плані виділяються  спеціальні місця (майданчики) для виконання  пожежонебезпечних видів робіт (наприклад, для приготування гарячих бітумних мастик).

Крім того, обов'язково передбачаються заходи щодо блискавкозахисту будинків, що зводяться і риштовань, вказуються місця, і способи зберігання легкозаймистих і горючих рідин. Пересувні вагончики (адмМстративно-побутові приміщення) розміщують на відстані не менше як 24 м від  будинків, що споруджуються з урахуванням  протипожежних відстаней між  ними. До всіх будинків, що споруджуються  і експлуатуються, в тому числі  до вагончиків, необхідно влаштувати вільний під'їзд. Найнебезпечніїпою  в пожежному відношенні є та частина  будівельного майданчика, де складуються  матеріали і конструкції, і особливо лісоматеріали, легкозаймисті горючі рідини. На будівельному майданчику склади розташовують на відстані 24 - ЗО м від  будинків, що зводяться. Балони зі стисненими, зрідженими і розчиненими газами слід зберігати згідно з Правилами  будови і безпеки експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Машини на будівельному майданчику розміщують на ділянках, віддалених від  будинків і споруд на 9 - 24 м (залежно  від ступеня вогаестшкостї). Навіть короткочасне захаращення проходів і проїздів машинами забороняється. Забороняється ставити машини, в яких виявлено витікання бензину або масла до усунення недоліків. Не допускається мити і протирати бензином або гасом деталі машин. Усі будівельні майданчики обладнуються набором первинних засоб пожежогасіння. До них відносяться вогнегасники (пінні, газові, порошкові), пожежні крани з комплектом обладнання, бочки з водою, ящики з піском, пожежні щити з інструментами і інвентарем. Набір первинних засобів пожежогасіння залежить від виду будівельних робіт.

Під час виконання загальнобудівельних  робіт, якщо висота будинку, що зводиться, перевищує три поверхи, слід передбачати  основні шляхи евакуації. Ними можуть бути сходи сходових клітин і драбини, що з'єднують поповерхово балкони  і лоджії, які зводяться одночасно  зі стінами. Будівельні риштовання на кожні 40 м за їх довжиною обладнуються сходами. Спалювані конструкції  риштовань і опалубки слід обробляти  вогнезахисним складом. Під час  столярних і опалубних робіт  робочі місця слід очищати від  відходів деревини. Відходи (тирса, обрізки, кора тощо) поміщають у контейнери в спеціально відведеш місця.

Зводячи високі будинки і споруди, необхідно, починаючи з висоти 20 м передбачати тимчасові блискавкозахисні пристрої.

Підвищена небезпечність малярних робіт пов'язана із застосуванням  вогне- і вибухонебезпечних матеріалів. Інтенсивне провітрювання приміщень  і робочих місць, додержання технології малярних робіт, заборона застосування відкритого вогню є необхідними  профілактичними заходами. Лаки, клеї, фарби, мастики, розчинники доставляються  до місця робіт в закритій тарі в кількості, необхідній для роботи однієї' зміни. Запас лаків і фарб для зберігання на будівельному майданчику має бути розрахованим на 2 - 3 -денну  потребу.

Особливо небезпечними є покрівельні  роботи на будинках підвищеної поверховості під час улаштування м'яких рулонних покрівель по горючому утеплювачу. При великих об'ємах таких робіт  необхідно передбачати спорудження  тимчасового водопроводу, а до початку  робіт встаноатюють пожежні драбини  і телефон для зв'язку з пожежною охороною. Водоізоляційний килим  і утеплювач можна укладати ділянками, площа яких не більша за 500 кв. метрів. Палити дозволяється тільки в спеціально відведених місцях.

До вогненебезпечних видів робіт  відносяться різні види зварювання, розігрівання і варіння бітумної мастики, роботи з легкозаймистими  рідинами. Порядок проведення „вогневих" робіт визначається спеціальними правилами  і інструкціями. Дозвіл на проведення цих робіт видає тільки головний інженер будівельної організації. Особливо небезпечними є зварювальні  роботи, оскільки процес горіння від  іскор протікає повільно і приховано  і, звичайно, виявляється через кілька годин після виконання робіт. На період цих робіт встановлюються огорожі з неспалюваних матеріалів (захисні екрани), дерев'яні конструкції  змочуються водою. У разі роботи на висоті внизу має перебувати особа, яка спостерігає за розкладанням зварювальних іскор, а зварник повинен  мати металевий коробок для збирання електродних недогарків. Місце „вогняних" робіт необхідно забезпечити  первинними засобами пожежогасіння (піском у ящиках, водою в бочках, вогнегасниками, інструментами та інвентарем).

Щоб знизити пожежну небезпеку  під час електропрогріваннія  бетону дільницю огороджують щитами, пофарбованими в червоний колір, висотою 1 м, а арматуру ділянки, що прогрівається  заземлюють. У разі наявності дерев'яної опалубки бетон прогрівають тільки до 80° С, застосовуючи негорючі теплоізоляційні  матеріали, або тирсу, оброблену  вапняним молоком.

5.6 Удаление мусора

Мусор и бытовые отходы будут  вывозиться в специально отведенные территории.

6. Архитектурное материаловедение

В данном проекте основной набор  материалов должен выполнять прежде всего защитную функцию от гамма излучения.

Материалы защищающие от от гамма-излучения. От гамма-излучения хорошо защищают материалы, имеющие элементы с высокой атомной массой (железо, свинец, низкообогащённый уран), но эти элементы очень плохо ведут себя под нейтронным излучением: нейтроны относительно хорошо их проходят и при этом генерируют вторичные захватные гамма-лучи, а также активируют радиоизотопы, надолго делая саму защиту радиоактивной (например, железную броню танка). Пример слоёв половинного ослабления проникающего гамма-излучения: свинец 2 см, сталь 3 см, бетон 10 см, каменная кладка 12 см, грунт 14 см, вода 22 см, древесина 31 см.

Нейтронное излучение  в свою очередь хорошо поглощается  материалами, содержащими лёгкие элементы (водород, литий, бор), которые эффективно и с малым пробегом рассеивают и поглощают нейтроны, при этом не активируются и гораздо меньше выдают вторичное излучение. Слои половинного ослабления нейтронного потока: вода, пластмасса 3 — 6 см, бетон 9 — 12 см, грунт 14 см, сталь 5 — 12 см, свинец 9 — 20 см, дерево 10 — 15 см. Лучше всех материалов поглощают нейтроны гидрид лития и карбид бора.

Идеального однородного  защитного материала от всех видов  проникающей радиации нет, для создания максимально лёгкой и тонкой защиты приходится совмещать слои различных  материалов для последовательного  поглощения нейтронов, а затем первичного и захватного гамма-излучения (например, многослойная броня танков, в которой  учтена и радиационная защита; защита оголовков шахтных пусковых установок  из ёмкостей с гидратами лития  и железа с бетоном), а также  применять материалы с добавками. Универсальны широко применяемые в  строительстве защитных сооружений бетон и увлажнённая грунтовая  засыпка, содержащие и водород и относительно тяжёлые элементы. Очень хорош для строительства бетон с добавкой бора (20 кг B₄C на 1 м³ бетона), при одинаковой толщине с обычным бетоном (0,5 — 1 м) он обеспечивает в 2 — 3 раза лучшую защиту от нейтронной радиации и подходит для защиты от нейтронного оружия.