Ветеринарно-санітарна експертиза риби при інвазійних хворобах, небезпечних для людей і тварин

Ветеринарно-санітарна експертиза риби при інвазійних хворобах, небезпечних для людей і тварин

    Дифілоботріози – збудниками є личинки стрічкових гельмінтів Diphyllobothriosis latum, D. dentryticum, D. dihtrimum, D klebanowsky (цестоди):

– Diphyllobothriosis latum уражує м’язи, печінку, ікру, молоки, серозні покриви  щук, налимів, окунів, йоржів, окремих  видів лососевих риб, що живуть у  басейнах північних рік, Карелії, Ленінградської області, Естонії, Литви, Дунаю, Дніпра і Волги. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, у тому числі й людей;

– D. dentryticum (стьожак чайковий) уражує стравохід, шлунок, пілоричні  придатки, гонади, мускулатуру багатьох видів лососевих риб і харіуса, які населяють північні водойми  Європейської й Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, у тому числі людей;

– D. dihtrimum уражує стінки шлунка та інші відділи шлунково-кишкового  каналу корюшки, ряпушки, пеляді, деяких лососевих і харіуса, що живуть у  водоймах північних районів Європейської й Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів (гагари, крохалі, чайки);

– D klebanowsky уражує внутрішні  органи і мускулатуру тихоокеанських лососів, літніх і осінніх китів, сіми, горбуші, нерки, чавичі, кижуча, які  заходять на нерест у ріки басейнів Колими, Анадир’я, Амура, Камчатки, Сахаліну й Охотського моря Магаданської області. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику собак, кішок, людей і морських ссавців.

        Опісторхоз – збудник – личинка Opisthorchis felineus (трематода) уражує мускулатуру і сполучну тканину плітки, єльця, карася, сазана, ляща, вусаня, підуста, в’язя, лина, плоскирки, чабака, чехоні, червоноперки, гольяна й інших риб із родини коропових, що живуть у водоймах Карелії, басейнів рік Чорного, Каспійського, Балтійського морів, ріки Волга з притоками, Об-Іртиському басейні, водоймах центрального Казахстану. Трапляється у річках та водосховищах України. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі й підшлунковій залозі кішок, свиней, левів, ведмедів, вовків, собак, лисиць, песців, соболів, людей.

          Клонорхоз – збудник – личинка Clonorchis sinensis (трематода) уражує мускулатуру і підшкірну клітковину сазана, карася, амурського чебака, верхоглядки, білого і чорного амурів, товстолобика, рідше – бичкових і оселедцевих риб та деяких прісноводних раків, що живуть у басейні ріки Амур. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі і підшлунковій залозі кішок, собак, пацюків, свиней, хутрової дичини і людей.

      Метагонімоз – збудник – личинка Metagonimus jakogawai (трематоди) уражує луску, плавці і м’язи коропових, окуневих, лососевих і сомових риб, що живуть у басейнах рік, які впадають у Чорне і Каспійське моря, ріках Карпат і Прикарпаття, у басейні Амура, ставках Дагестану, Азербайджану й Узбекистану. Статевозрілі трематоди паразитують у тонкому кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, у тому числі людей.

     Нанофієтоз – збудник – личинка Nanophyetus salmincola (трематода) уражує нирки, м’язи, зябра і плавці амурського сига, амурської щуки, тайменя, єльця, пінка, харіуса, кети, горбуші, річкового гольяна, амурської широколобки і малоротої корюшки, які населяють  басейн ріки Амур. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику собак, кішок, лисиць, ведмедів, соболів, рибоїдних птахів, борсуків, норок та інших м’ясоїдних, а також людей.

        Діоктофімоз – збудник – личинка Dioctophyma renale (нематода) уражує м’язову тканину, стінки кишечника й інші внутрішні органи багатьох видів риб і жаб, що живуть у ріках Воронезької області, басейнах рік Амудар’ї і Вахш, Аральського моря і водоймах Казахстану. Статевозріла нематода паразитує у нирках, грудній і черевній порожнинах, сечоводах, печінці диких і домашніх тварин (собак, лисиць, соболів, вовків, шакалів) і людей.

         Меторхоз – збудник – личинка Меtоrchis аlbidus та M. felis (трематода) уражує мускулатуру, зябра й інші тканини коропових риб (в’язь, плітка, червоноперка, уклея, гольян Чекановського, лящ, чехоня, густера), які населяють водойми Калінінградської і Московської областей, Західного Сибіру, Північного Кавказу, басейну Волги, Казахстану, України. Статевозріла трематода паразитує у жовчному міхурі і жовчних ходах печінки хижих і м’ясоїдних ссавців, у тому числі людей.

         Псевдомфістомоз – збудник – личинка Pseudamphistomum truncatum (трематода) уражує мускулатуру єльця, червоноперки, ляща, плоскирки, плітки, лина й інших коропових риб, які живуть у ріках, що впадають у Чорне море, у водоймах середньої смуги Російської Федерації, Поволжя, Західного Сибіру, Казахстану. Статевозрілі трематоди паразитують у жовчних ходах печінки, жовчному міхурі і, рідше, у протоках підшлункової залози кішки, собаки, лисиці, тхора, росомахи, видри, тюленя, нерпи і людини.

     Спарганоз – збудник – личинка (спарганус) стрічкового гельмінта (цестоди) Spirometra erinace-europei, яка уражує мускулатуру жаб, їжаків, змій, птахів, ссавців, а у людини – очі, підшкірну клітковину, м’язи, стінку кишечника, легені, нирки, сечовий міхур, уретру, плевру, серце і головний мозок. Статевозрілі цестоди паразитують у кишечнику собак, кішок, вовків, лисиць й інших тварин, а також у людей. Захворювання спорадично реєструють у деяких регіонах СНД.

      Парагонімоз – збудник – личинка Paragonimus westermani (трематода) уражує м’язи різних видів прісноводних крабів і раків, що живуть у водоймах Далекого Сходу, Приморського краю та Приамур’я. Статевозрілі трематоди паразитують найчастіше у дрібних розгалуженнях бронхів, рідше – у стінках кишок, мезентеріальних залозах, печінці, очеревині, плеврі, м’язах, серці, головному мозку, шкірі й інших органах людини, кішки, лисиці, єнота, усурійського тигра, свині, собаки, мангуста та інших тварин.

         Гнатостомоз – збудники – личинки Gnatostoma hispidum і Gnatosnoma spinigerum (нематоди) уражують мускулатуру й інші органи змієголових риб (резервуарні живителі), амфібій, рептилій і птахів, що живуть у південних районах СНД (Середня Азія, Азербайджан, дельта ріки Волги, Кубань). Статевозрілі нематоди паразитують у стінці шлунка і стравоходу кішки, тигра, леопарда, пуми, собаки, домашніх і диких свиней, у людини паразитують у підшкірних вузлах, шкірі, підшкірній клітковині, під слизовими оболонками, стінці шлунка, мозку.

         Коріносомоз – збудники – личинки (акантели) Corynosoma strumosum, C. semerme і уражують очеревину, брижу, стінку кишечника, внутрішні органи і, рідше – м’язи різноманітних морських прохідних і прісноводних риб, які живуть у Балтійському і Каспійському морях, Ладозькому озері, Північних і Східних морях, що омивають Росію. Личинками Коріносом уражується і людина. Статевозрілі Коріносоми паразитують у кишечнику морських ссавців і рибоїдних птахів, хутрових звірів – норок, песців, лисиць тощо.

        Ехінохазмоз – збудник – личинка Echinochasmus perfoliatus (трематода) уражує зябра щук, лина, окуня, судака, сома, червоноперки, коропа й інших риб, що живуть у водоймах Нижнього Поволжя, Астраханської, Волгоградської і Актюбінської областей, у басейнах Дніпра, Березини, Сажа, Західної Двіни, Прип’яті. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику домашніх і диких свиней, собак, лисиць, кішок, а також людей.

         Гетерофіоз – збудник Heterophyes heterophyes (трематода) уражує м’язи і шкіру деяких видів риб, переважно кефалевих, що живуть у Чорному й Азовському морях. Статевозрілі трематоди паразитують у кишечнику собак, кішок, диких м’ясоїдних тварин, свиней, деяких рибоїдних птахів і людей.

         Анізакідоз – збудники – личинки деяких  представників нематод родини Anisakidae (Anisakis simplex, Pseudoterranova decipiens, Hysterothylacium aduncum, Contracaecum osculatum). Локалізуються в порожнині тіла, на поверхні чи в тканинні внутрішніх органів, рідше у м’язах (частіше нижче середньої лінії тіла риби) морських та прохідних тихоокеанських риб (тріска, скумбрія, сайра, сріблястий хек, камбала, натотенія, оселедці, кета, горбуша, кижуч, нерка, минтай та ін.). У прісноводних риб, екологічно не пов’язаних з морською акваторією і зоною осолонення гирлових ділянок річок, не трапляються.

         Личинки патогенних анізакід можуть бути у скрученому вигляді (форма спіралі, широкого кільця) або витягнуті, у напівпрозорих капсулах чи без них. Розмір цист у поперечнику – 3,5–5 мм, товщина – 1,0–1,5 мм (A. simplex). Добуті із цист личинки досягають у довжину до 4 см при товщині тіла 0,4–0,9 мм. Розмір личинок нематоди Pseudoterranova decipiens від 1,5 до 6 см у довжину.

Личинки родів Anisakis та Contracaecum мають білуватий чи жовтуватий колір, а роду Pseudoterranova – червонувато-коричневий.

         Основною диференційною ознакою представників анізакід є наявність чи відсутність у них шлункового та кишкового відростків. У родини Anisakis вони відсутні, у родини Pseudoterranova наявний лише кишковий, а для родини Contracaecum характерна наявність обох відростків та секреторної пори у головному кінці.Статевозрілі нематоди паразитують у шлунково-кишковому каналі хребетних тварин, що мешкають у водному середовищі.

          Ветеринарно-санітарна оцінка. З метою забезпечення якості рибної продукції та профілактики гельмінтозних захворювань серед людей і тварин, усю морську рибу та прісноводну із неблагополучних водойм за гельмінтозоонозами до відправки споживачам чи на рибопереробні підприємства, необхідно оглядати і досліджувати на наявність паразитів, небезпечних для людей і тварин.

        Методи відбору проб для лабораторних досліджень на наявність паразитів та методи досліджень повинні відповідати чинним нормативно-правовим актам.

        Риба, інші гідробіонти та продукти їх переробки, в яких при паразитологічному інспектуванні не виявлено живих гельмінтів, небезпечних для людини і тварин, підлягає реалізації в установленому порядку.

          Не допускаються до реалізації риба, інші гідробіонти та продукти їх переробки в яких при лабораторних дослідженнях на відповідність вимогам безпеки та санітарним нормам виявлені живі гельмінти, небезпечні для людини і тварин. Така продукція переводиться у категорію “умовно придатна”.   “Умовно придатна” рибна продукція допускається до переробки на харчові продукти та до реалізації лише після знезараження при обов’язковій наявності супровідних документів виробника-поставника, в яких зазначається метод обробки (знезаражування) та назва підприємства, де вона проводилася.

         Знешкоджування паразитів, небезпечних для людей, які паразитують в рибі, проводять під контролем державної служби ветеринарної медицини. Знешкодження риби, ураженої паразитами проводять заморожуванням, впливом високих температур та дією хімічних речовин з обов’язковим дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів та технологічних інструкцій.

Заморожування. Риба знешкоджується від личинок гельмінтів при наступних режимах заморожування (у морозильних камерах, чи при природному заморожуванні) . Режими заморожування для знешкодження личинок паразитів в рибі.

         Від личинок опісторхіса, псевдамфістоми, клонорхіса, метагонімуса, нанофієтуса риба знешкоджується при дотримуванні наступних режимів заморожування

      Враховуючи високу стійкість збудника опісторхозу до низьких температур, заморожування риби при більш високих температурах не гарантує її знезараження.

         Риба, ракоподібні, молюски, інші гідробіонти, інвазовані живими личинками анізакід та іншими небезпечними для людини і тварин гельмінтами, знешкоджуються заморожуванням при наступних показниках температури в їх тілі, часу дії цієї температури та умовах зберігання .    Режими заморожування

Температура в тілі риби, °С Час, необхідний для знешкодження, год. Умови зберігання

-18 14 діб Згідно чинного ГОСТу 1168-81 “Рыба мороженая”, ГОСТу 20057-96 “Рыба океанского промысла мороженая”, ДСТУ 15-12-98 “Оселедці морожені”-20 24 год. -30 і нижче 10 хв. 

Личинки анізакід гинуть у  кальмарах при температурі в  тілі  молюска: -40°С – за 40 хв; - 32 °С – за 60–90 хв; -20 °С – за 24 год.

            За неможливості забезпечення режимів заморожування, що гарантують знезараження рибної продукції, її можна використати тільки після промислової переробки на консерви відповідно до чинних технологічних інструкцій.

          Гаряча обробка. Личинки анізакід витримують температуру до 45 °С. При температурі в рибопродукції вище 55 °С вони гинуть у дуже короткі строки. Тому виготовлення копченої рибопродукції при температурі 45–60 °С із сировини морського походження, яка не підлягала попередньому знешкодженню заморожуванням, не гарантує її знезараження від личинок анізакід.

       Гаряче і холодне копчення, в’ялення, сушіння, а також виготовлення консервів відповідно з чинними технологічними інструкціями, забезпечують знезараження риби від личинок стьожаків та опісторхісів, за виключенням в’язя і плітки.   Охолоджені в’язь і плітка не можуть використовуватися для виробництва рибної продукції в’яленої, сушеної і холодного копчення, оскільки при цьому не відбувається їх знезараження від личинок опісторхісів.

       Виробництво в’яленої, сушеної і копченої рибопродукції із в’язя та плотви допускається тільки із сировини, попередньо замороженої.

         Варити рибу слід порційними шматками не менше 20 хв з моменту закипання, рибні пельмені – не менше 5 хв з моменту закипання. Ракоподібні та молюски знезаражуються кип’ятінням протягом 15 хв.

          Рибу (рибні котлети) необхідно смажити порційними шматками в жирі упродовж 15 хв. Великі шматки риби масою до 100 г смажать у пластованому вигляді не менше 20 хв. Дрібну рибу можна смажити цілою протягом 15-20 хв. Смаження пеляді у кулінарних цехах рибопереробних підприємств знезаражує її від личинок стьожака чайкового.

          Для гарячого та холодного копчення, в’ялення, сушіння риби, виробництва солоної і маринованої рибопродукції та пресервів з “умовно придатної” риби та інших гідробіонтів, технології виготовлення яких не гарантують загибель паразитів, небезпечних для людини і тварин, необхідно використовувати сировину, попередньо знезаражену заморожуванням, використовуючи необхідні режими.