Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників

--надійність - властивість  сповіщувача зберігати працездатний  стан у певних умовах експлуатації;

--конструкторське виконання - звичайне, водозахисне, тропічне та  вибухобезпечне для різних умов експлуатації (температури і відносної вологості навколишнього середовища, наявність агресивних і вибухобезпечних середовищ тощо).

 

Теплові автоматичні пожежні сповіщувачі за принципом дії поділяють на такі: максимальні, які спрацьовують при досягненні певного значення температури в приміщенні; диференційні, які реагують на швидкість наростання градієнта температури; максимально-диференційні, що спрацьовують від тієї чи іншої превалюючої зміни температури.

Завдяки простоті конструкції значного поширення набув сповіщувач (датчик) тепловий легкоплавкий ДТЛ (рис. 5.4 а). При підвищенні температури легкоплавкий сплав 1 розплавляється і пружинні пластинки 2, розмикаючись, подають сигнал у коло сигналізації.

Дія димових автоматичних пожежних сповіщувачів базується на двох основних методах виявлення диму: фотоелектричному та радіоізотопному. Сповіщувачі димові фотоелектричні ІДФ, ДІЛ та ІДП виявляють дим шляхом реєстрації зниження оптичної щільності середовища

Димові фотоелектричні сповіщувачі поділяються на точкові, які подають сигнал тривоги при появі диму в місці їх обладнання, та лінійні, які працюють за принципом реєстрації розсіювання світлового променя між приймальним елементом та випромінювальним, що встановлені на оптичній осі.

Світлові автоматичні пожежні сповіщувачі СІ-1, ДШД, АШ реєструють випромівання полум'я в ультрафіолетовий чи інфрачервоній частинах спектра, тому їх називають також сповіщувачами полум'я. Чутливими елементами у таких сповіщувачах служать різноманітні фотоприймачі.

Все ширшого застосування набувають комбіновані сповіщувачі (КІ), які контролюють відразу кілька показників, наприклад, температуру та дим, а також ультразвукові сповіщувачі (ДУЗ-4), які реагують на зміну характеристик ультразвукового поля в захищуваному приміщенні. Завдяки високій чутливості ультразвукові сповіщувачі (датчики) можуть поєднувати пожежні та охоронні функції.

5)Первинні засоби  пожежогасіння.  

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єкта до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

 

Параметри світлозвукового сповіщувача "Гном"

п/п | Параметри | Тип вироба

ГНОМ-1 | ГНОМ-2 | ГНОМ-3

1 | Напруга живлення, В: у черговому режимі; у режимі "тривога" | 12±3,0 | 24±2,4 | 2

12±3,0

2 | Споживана потужність: у черговому режимі, Вт, не більше; | 0,3 | 0,5 | 0,02

у режимі "тривога", Вт, не більше | 2,1 | 2,2 | 2,1

3 | Рівень звукового тиску  на відстані 1 м від пристрою (при номінальній напрузі), дБ, не менше | 110

4 | Резонансна частота  сирени, кГц | 2,5±0,3

5 | Вага, кг, не більше | 0,4

6 | Діапазон робочих температур, °С | від -30 до +50

7 | Габаритні розміри, мм, не більше | 12x59x167

 

До первинних засобів пожежогасіння належать; вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежні покривала) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Вогнегасники та пожежний інвентар мають бути пофарбовані у червоне, а бочки з водою та ящики - ще й відповідні написи білою фарбою. Пожежний інструмент фарбують у чорний колір.

Бочки для зберігання води для пожежогасіння встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях і спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств. Кількість бочок у приміщеннях визначають з такого розрахунку: одна бочка місткістю не менше 0,2

;на 250-300 м2 захищуваної  площі. Такі бочки мають бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 8 л.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1 або 3 м3;та бути укомплектовані совковою лопатою.

Протипожежні покривала, виготовлені з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, мають бути розміром не менше 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР і ГР розміри покривал збільшують до 2x1 м та 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожежі класів А, Б, Д

На виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії. Залежно від речовин, що входять до заряду вогнегасників, останні поділяються на такі типи:

1) Пінні:

1.1. Хімічно-пінні: ВП-9ММ;

1.2. Повітряно-пінні: ВІНІ-5Д.ВПП-9, ВПП-10, ВХПП-10, ВІШ-100, ВППУ-250;

2) Газові:

2.1. Вуглекислотні: ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400;

2.2. Аерозольні (хладонові): ВАХ, ВВБ-ЗА, ВХ-3, ВХ-7;

3) Порошкові: ВП-1, ВП-1В, ВП-2, ВПУ-2, ВП-2В, ВП-5, ВП-9, ВП-10А, ВП-100;

4) Комбіновані (піна-порошок): ВК-100.

За кількістю вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'єм корпусу 1-10 л) та пересувні. Вогнегасники, призначені для доставки до місця пожежі вручну, мають важити не більше 20 кг. Пересувні вогнегасники встановлюються на спеціальних пристроях, що обладнані колесами.

Основні характеристики переносних та пересувних вогнегасників, які найчастіше встановлюються на промислових підприємствах. Технічні характеристики переносних і пересувних вогнегасників

Тип вогнегасника | Вогнегасна спроможність

(площа гасіння цього  або модельного осередку, м2)

щодо класів пожеж | Час приведення в дію, не менше, с | Тривалість подавання вогнегасної речовини (мінімальна), м | Довжина струменя вогнегасної речовини (мінімальна), м | Маса вогнегасника (повна), Кг | Діапазон температур експлуатації, єС

 

Переносні вогнегасники

ВПП-10 | 4,78 | 1,7 | 5 | 45±5 | 4,5 | 15,5 | +5...+50

ВХПП-10 | 4,7 | 1,1 | 5 | 50±10 | 5,0 | 14,0 | +5...+45

ВВ-8 | 2,8 | 0,65 | 5 | 20 | 5,5 | 20,0 | 40...+50

ВВ-5 | 0,9 | 0,41 | 5 | 15 | 4,5 | 13,5 | -40...+50

ВВ-2 | - | 0,41 | 5 | 15 | 1,5 | 7,0 | -40...+50

ВХ-3 | 2,8 | 0,7 | 5 | 20 | 3,0 | 7,1 | -60...+55

ВП-10(3) | 25,34 | 5,75 | 5 | 14±2 | 4,0 | 17,2 | -20...+50

ВП-5-2 | 7,59 | 1,76 | 5 | 15±3 | 5,0 | 9,5 | -50...+50

ВП-2-1 | 4,78 | 0,41 | 5 | 10±2 | 2,5 | 3,7 | -40…+50

 

Пересувні вогнегасники

ВПП-100 | 40,29 | 6,5 | 10 | 90±10 | 6,5 | 155 | 5...50

ВП-100 | 83,27 | 7,10 | 10 | 45-60 | 11,0 | 180 | -35...+50

ВК-100 | 35 | 12 | 10 | 40 | 8,0 | 190 | 5...50

ВВ-25 | 4,78 | 2,27 | 5 | 20 | 6,0 | 73 | -40...50

ВВ-80 | 12,26 | 4,52 | 5 | 50 | 6,0 | 245 | -40...50

 

Пінні вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР, ГР та твердих горючих матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів та їх карбідів, а також для електроустановок, що перебувають під напругою, оскільки до складу піни входить вода. Беручи до уваги той факт, що хімічна піна може мати певну агресивність, то її не бажано використовувати для гасіння цінного устаткування та матеріалів.

Газові вогнегасники застосовують для гасіння рідких та твердих горючих матеріалів (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря), установок під напругою, а також у випадках, коли застосування води чи піни неефективне або небажане (у музеях, картинних галереях, архівах тощо). Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон тощо), в яких СО2 добре розчиняється, а також тліючих речовин, оскільки відсутнє змочування.

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР та ГР, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів тощо), лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, електроустановок під напругою. Діапазон використання порошкового вогнегасника зумовлюється видом порошку, що перебуває в ньому.

Визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід проводити з урахуванням фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для майданчиків та установок. Якщо в одному приміщенні перебуває кілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, тоді всі ці ділянки забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

Як правило, пожежний інвентар з пожежним інструментом і вогнегасниками розміщується на спеціальних пожежних щитах (стендах). Такі щити (стенди) відповідно до "Правил пожежної безпеки в Україні" встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщують на стенді, слід включити: вогнегасники - 8 шт.; ящик із піском - 1 шт.; пожежне покривало розміром 2x2 м - 1 шт.; гаки -З шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт. Ящик із піском, який є елементом конструкції пожежного щита (стенда), повинен мати місткість не менше 0,1 м3 та виключати потрапляння в нього опадів. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску. На складах лісу, тари та волокнистих матеріалів слід передбачати збільшену кількість пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

 

6) Вибір типу  та визначення необхідної кількості  вогнегасників.  Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної спроможності, граничної захищуваної площі, а також від наступного класу пожежі у захищуваному приміщенні або на об'єкті (стандарт 130 № 3941-77):

--клас А - пожежі твердих речовин переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

--клас В - пожежі горючих  рідин або твердих речовин, які  розтоплюються;

--клас С — пожежі  газів;

--клас ТУ - пожежі металів  та їх сплавів;

--клас (Б) — пожежі, пов'язані  з горінням електроустановок.

Рекомендації щодо вибору типу пересувного чи переносного вогнегасника,

При виборі вогнегасника необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд: вогнегасник має бути з відповідною температурною межею використання.

Якщо на об'єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо сфери застосування.

Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, захищуваної одним або групою вогнегасників) необхідно передбачити кількість вогнегасників одного з типів.

У громадських будівлях та спорудах мають бути на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.

Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.

У місцях зосередження цінної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, будівлі телефонних станцій, музеїв, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками, з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники підприємств.

Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути не більше ніж 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В, Г; 70 м - для приміщень категорії Д.

За наявності кількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається відповідно з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Категорія приміщення | Гранична захи-щувана площа, м2 | Клас пожежі | Пінні та водні вогнегасники місткістю 10 л | Порошкові вогнегасники місткістю, л | Хладонові вогнегасники місткістю 2 (3) л | Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л

2 | 5 | 10 | 2 (3) | 5 (8)

А, Б,В (горючі гази й рідини) | 200 | А | 2++ | - | 2+ | 1++ | - | - | -

В | 4+ | - | 2+ | 1++ | 4+ | - | -

С | - | - | 2+ | 1++ | 4+ | - | -

D | - | - | 2+ | 1++ | - | - | -

В | 400 | (Е) | - | - | 2+ | 1++ | - | - | 2++

А | 2++ | + | 2++ | 1+ | - | - | 2+

D | - | - | 2+ | 1++ | - | - | -

(Е) | - | - | 2++ | 1+ | 2+ | 4+ | 2++

г | 800 | В | 2+ | - | 2++ | 1+ | - | - | -

С | - | 4+ | 2++ | 1+ | - | - | -

Г, Д | А | 2++ | 4+ | 2++ | 1+ | - | - | -

1800 | D | - | - | 2+ | 1++ | - | - | -

(Б) | - | + | 2++ | 1+ | 2+ | 4+ | 2++

 

Громадські будівлі та споруди | А | 4++ | 8+ | 4++ | 2+ | - | -

800 | (Е) | - | - | 44-+ | 2+ | 4+ | 4+ | 2++

 

Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стенди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери тощо) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками кожна або однією стандартною установкою пожежогасіння.

 

Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Категорія приміщень | Гранична захищу-вана площа, м2 | Клас пожежі | Повітропінні вогнегасники місткістю 100 л | Комбіновані вогнегасники (піна + поро-шок) місткістю 100 л | Порошкові вогнегасники місткістю 50 (100) л | Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л

25 (40) | 80

А, Б, В (горючі гази й рідини) | 500 | А | 1++ | 1++ | 1++ | - | 3+

В | 2++ | 1++ | 1++ | - | 3+

С | - | 1+ | 1++ . | - | 3+

в | - | - | 1++ | - | -

(Е) | - | - | 1++ | 2+ | 1++

В (крім горючих газів та рідин) | 800 | А | 1++ | 1++ | 1++ | 4+ | +

В | 2++ | 1++ | 1++ | - | +

С | - | 1+ | 1++ | - | + - | - | 1++ | - | -