Продуктивність суниці садової в умовах Волинської області

  Суниці віргінські походять з Північної Америки. Кущ 10-25 см заввишки, утворює багато вусів. Листки великі, матові, на опушених черешках, квітконоси на рівні або нижче листків. Рослини дводомні, квітки діаметром 1—2 см. Плоди кулясті, дрібні (1-1,5 см діаметром), світло- або темно- червоні, кислі, ароматні. Окремі екотипи з підвищеною зимостійкістю та імунністю до борошнистої роси використовують в селекції.

  Суниці чилійські поширені в західній частині Америки і до появи суниць садових використовувались у культурі. Висота куща до 25 см; вусів утворюється багато, вони довгі й дуже опушені. Листки товсті, шкірясті, темно-зелені, блискучі. Рослини переважно дводомні, рідко однодомні; тичинкові й двостатеві квітки великі, маточкові — дуже дрібні. Плоди кулясті, овальні, діаметром 1,5-4 см, червонувато-бурі, щільні, зі слабким ароматом. Деякі екотопи стійкі щодо вертицильозного в'янення, фітофторозу, сірої гнилі, кліща і використовуються в селекції.

Суниці овальні. Кущ 10—20 см заввишки, утворює багато вусів. Листки з голубувато-зеленим відтінком, знизу опушені. Рослини дводомні, суцвіття на коротких квітконосах, квітки 1—1,5 см діаметром. Ягоди кулясті, діаметром 1 см, рожеві, ароматні. Вид поширений на Алясці, в Канаді, високозимостійкий, утворює генеративні бруньки за різної тривалості дня, цінний для селекції.

Суниці садові великоплідні, ананасні — культигенний вид, що виник за спонтанної гібридизації суниці чилійської та віргінської. Поєднує ряд ознак вихідних видів, але кущі більш сильнорослі, врожайність значно вища, а плоди великі. Нині вид об'єднує понад 2500 сортів і є основним, і майже єдиним, в культурі різних країн [7, 47].

  Суниця належить  до числа найбільш розповсюджених  ягідних культур. Висока пластичність  і пристосованість рослин до  умов навколишнього середовища, ранній вступ у період плодоношення, високі врожаї, швидке дозрівання плодів і здатність їх до різного роду переробки, швидка окупність затрат при закладанні плантацій обумовили підвищений інтерес до вирощування цієї культури. Невибагливість, екологічна лабільність культури, доступність агротехніки вирощування, виняткові смакові якості та лікувальні властивості перших плодів весняного періоду зробили культуру цього виду найпоширенішою у приватному присадибному садівництві.

  Згідно з даними  Марковського В.С. [11], у приватному секторі України зосереджено 7,7-7,8 тис. га насаджень суниці. Пріоритетного значення для розвитку ягідництва в Україні набуває вивчення біології розвитку нових сортів суниці.

  Суниця має низьке  стебло, яке росте протягом 4-6 років.  Від стебел дерев'янистих рослин відрізняється тим, що має дуже розвинуті паренхімні тканини, всяких відкладається запас пластичних речовин. Щорічний приріст стебел у суниці не перевищує 2 см, і в дорослих рослин вони сягають 10 см. Розгалуження рослин, так звані ріжки, ростуть із верхніх бічних стебел, які утворюються в другій половині літа або осені. Кожне із розгалужень закінчується верхівковою - «брунькою-сердечком», із якої навесні розвивається суцвіття.

  У суниці листок  складний і складається з трьох  листочків, на черешку довжиною 15-20 см. У деяких сортів частина листків має по 4 і навіть по 5 листочків. В основі черешків прилистки. Листки на стеблах розміщені дуже густо, у вигляді розетки. На кожному ріжку за вегетаційний період виростає 10-15 листків.

  Наприкінці цвітіння, а в деяких сортів і раніше, з пазух листків, які утворилися навесні, розпочинають виростати бічні тонкі, довгі, сланкі пагони, які стеляться по землі. Особливо багато їх виростає після дозрівання плодів і в другій половині літа. На сланких пагонах є колінця. На кожному другому, четвертому, шостому та інших парних колінцях виростають розетки листків. Із основи розеткових колінець розвиваються пучки коренів, які в розпушеному і вологому ґрунті вростають у землю і там розгалужуються. Непарні колінця (перше, третє, п'яте і т.д.) мають по одному недорозвиненому листку, з пазух яких розеткові колінця чергуються з колінцями вусиків так само, як і на основних вусиках [11, 209].

  До середини літа  у більш ранніх розеток на  вусиках, а на осінь у тих,  що з'явилися пізніше, виростають добре розвинуті корені та порівняно товсте стебло заввишки 5-10 мм. Ці нові рослини (флянці) використовують для закладки нових плантацій. Молоді рослини, в яких стебла ще не розгалужені, дають менше вусиків, ніж дворічні з розгалуженими стеблами.

  Підземна частина  суниць складається з короткого  кореневища (підземного стебла) та  коренів. Кореневище формується  в результаті заглиблення основи  розсади (на 1-1,5 см) під час садіння  та підгортання ґрунту до стебел, а також при обробітку в  рядках і міжряддях.

  Корені мичкуваті,  дуже розгалужені, з багатьма  дрібними тонкими корінчиками.  Основна маса коренів (до 90%) розміщена  у верхньому шарі ґрунту на  глибині 10-30 см, а окремі з них  заходять на глибину до 90-150 см. У горизонтальному напрямку корені в суниць, які вирощують у загущених рядках, розвиваються в основному під тінню листків. На відстані до 10 см від основи рослини розміщено 72,6% загальної довжини всіх коренів, від 10 до 20 см - 21,6% і далі - 5,8% [2, 71].

  У зв'язку з неглибоким  розміщенням кореневої системи необхідно зберігати вологу у верхніх шарах грунту, застосовуючи неглибокий міжрядний обробіток ґрунту біля кущів, щоб її не пошкодити. Коренева система суниць чутлива до морозів і підмерзає, якщо її не захищати взимку сніговим покривом або мульчуванням. Корені суниць розпочинають рости та розгалужуватися рано навесні при температурі ґрунту +1-2С і особливо інтенсивно ростуть до початку достигання ягід, і ріст їх не зупиняється аж до замерзання ґрунту, якщо є достатня кількість вологи. Після збирання врожаю в основі приростів цього року на стеблах розпочинають виростати нові додаткові корені.

  Коренева система  суниць у перші 3 роки життя  рослин збільшується за рахунок  як її розгалуження, так і використання  нових додаткових коренів із наймолодших частин стебла, які формуються біля поверхні ґрунту. Інтенсивність наростання основної кореневої системи при весняному садінні знижується після першого врожаю, а при садінні влітку - після другого плодоношення. Розпочинаючи з третього й четвертого року, після садіння нижня частина стебла разом із розміщеними на ньому коренями поступово відмирає. Корені, що відмирають, частково змінюються новими, які відростають з основ приростків ріжків поточного року. Але з віком ріжки все вище піднімаються над поверхнею ґрунту, і повітряні корені дуже потерпають від посухи або гинуть від морозів. У результаті цього розміри дієвої кореневої системи з кожним роком зменшуються, а рослини від цього слабшають і знижують урожай. Отже, на третій-четвертий рік плодоношення суниці різко знижують урожай, тому їх недоцільно вирощувати на одному місці більш як 4-5 років, і старі плантації в цей час переорюють.

  Закладання квіткових  бруньок на ріжках навіть в  однієї й тієї ж рослини  розтягується на 10-16 днів. У сильних  ріжків вони закладаються раніше, ніж у слабких. У бічних конусах наростання сердечок меристема переходить у генеративний стан на 15-20 днів пізніше, ніж у верхівок (у термінальних конусах наростання). На однорічній плантації квіткові бруньки утворюються на 4-7 днів пізніше, ніж на дворічній.

  Квітки суниці  зібрані в щіткоподібні суцвіття  дихазіального типу, й тому розвиваються  в суцвітті неодночасно. Спочатку  з'являються квітки першого порядку,  потім із пазух її двох приквітників  виростають квітки другого порядку, з них - третього порядку і т.д. Верхівкові суцвіття мають від 6 до 11 квіток [4, 95].

  В умовах лісостепу  України цвітіння суниць розпочинається  в третій декаді квітня - на  початку травня. Першими зацвітають  ранні сорти, через 4-5 днів - середнього строку дозрівання і через 8-10 днів — пізні. Тривалість періоду цвітіння залежить від сорту й погодніх умов. Іноді останні квітки цвітуть у той час, коли розпочинають достигати перші плоди. Між початком цвітіння й початком достигання ягід проходить період від 20 до 26 днів.

  Якісна характеристика  плоду є однією зі складових  господарської оцінки сорту. До  основних елементів якісної характеристики  плоду належать: смак, форма, величина, одномірність, товарний вигляд, хімічний  склад, придатність до технічної переробки. Всі вони змінюються в певних сортових межах залежно від умов агросередовища року. За смаковими якостями сорти відносять до десертних, столових та технічних.

  Інтенсивність забарвлення  м'якуша здебільшого відповідає  інтенсивності забарвлення плоду. Для технічної переробки плодів кращими вважають сорти з темно-червоним забарвленням поверхні та м'якуша ягід.

  Смак плодів залежить від вмісту цукру кислот і співвідношення між ними, а також від ступеня ароматичності, присмаку і консистенції м'якуша. Найсолодшими ягоди бувають при достиганні в сонячні дні. Нестача та надмірна кількість вологи в ґрунті значно погіршують смакові якості плодів.

  Ягоди розрізняють  і за ароматом. Великоплідні суниці  хоч і мають приємний аромат, але він менш виражений, ніж у лісових суниць і полуниць. За розміром плодів сорти суниць значно різняться між собою. Свіжі плоди суниці збирають вранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси [10, 92].

  Популярність плодів  суниці як дієтичного та лікувального  засобу пояснюється їх смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної

ІІ. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ  ЗНАЧЕННЯ СУНИЦІ

“Так, уже коли чому і  варто поклонятися, то рослині.

Від неї людина черпає все потрібне для життя...” 

Пітірім Массагетов

  У древніх трактатах з тибетської медицини суницю лісову називають царицею рослинного світу. Як лікарська рослина вона згадується в літературі ХІІІ століття. В одному зі старовинних травників (вертоградів) є такий цікавий запис: “Вода из ягод земляничных принята по рассуждению утре и вечере, с листьем обычным смешана и то всякую мокрость вредительную потом из тела сгонит, и жилы дыхательные отворит, и сердце укрепляет, и силу подает, и камень внутри истребит, прокаженным вельми пользу творит” [1, 20].

  В Україні у  червні на лісових галявинах, у світлих гаях, серед чагарників, на схилах крутих ярів звабливо червоніють ягоди цієї рослини. Хоча, на думку ботаніків, ягодами ці плоди називають помилково - плід утворюється з м’ясистого квітколожа, в якому містяться численні плоди-горішки (додаток 2).

Наукова назва рослини Fragaria vesca (Fragaria - “благодать”, пахуча, пахнути, а vesca - дрібна). У деяких місцевостях  цю рослину називають іще бамбера, капшуки, суничник, ягідник, ягода червона, полуниці [3, 412].

  Ця невелика багаторічна рослина з коротким кореневищем, трійчастими листками на довгих черешках, виразними білими квітами на довгих квітконіжках починає цвітіння з кінця квітня до середини липня. Тому поряд зі стиглими плодами, що дозрівають у червні-липні, на рослині можна бачити і квіти, і бутони.

  Запашні плоди  суниці - це справжній “букет”  біологічно активних речовин,  різнобічна дія яких зумовлена  хімічним складом. Найперше - це  вітаміни - “агенти життя” (vita - у  перекладі з латині “життя”), якими багата рослина: С, В1, В2, К, каротин, РР. Крім вітамінів, є фітонциди (рослинні антибіотики), цукри, органічні кислоти (яблучна, лимонна, хінна), мікроелементи, дубильні речовини, ефірні олії тощо.

  У народній медицині  цю рослину особливо шанують.  Вживають плоди, настої з листя і стебел, які збирають під час цвітіння, при авітамінозах, виснаженнях, захворюваннях печінки і жовчних шляхів, нирок, сечового міхура, нирковокам’яній хворобі, гастритах, цукровому діабеті, бронхіальній астмі. У народі побутує думка, що суницею можна вилікувати практично всі хвороби [21, 150].

  Настій з листків  і стебел (50 г на 1 л води) вживають  для очищення крові при висипаннях  на шкірі, лишаях, золотусі, рахіті, подагрі. Суниця зарекомендувала  себе як ефективний засіб при  гіпертонії, склерозах, різних формах екзем. Вона сприяє виведенню глистів із організму. Лікуючись суницями, вживайте їх щодня свіжими, пийте цілющий настій із листків та стебел, давайте його дітям, коли в них застуда чи хвороба сечового міхура. Узимку, зокрема, надзвичайно корисно пити чай із сухих стебел суниці.

  У давнину суниці  були чудовим косметичним засобом.  Розтертими свіжими ягодами змащували  на ніч обличчя - шкіра ставала  свіжою та оксамитовою. За допомогою  суничного соку виводили ластовиння.

  Ніжні та запашні корисні дієтичні плоди вживають свіжими, а про запас сушать. З них готують сиропи, джеми, компоти, варення.

Але не всі можуть ласувати цими дарами. Трапляються випадки, коли вживання суниці спричиняє алергійні  явища, з’являється висипання, свербіж  тіла. Потрібно вживати їх після їжі або з іншими продуктами чи тимчасово утримуватися від уживання.

  Встановлено, що  садові суниці значно поступаються  лісовим. Тож у саду ліпше  вирощувати лісові суниці, а не  садові.

  Суничний сезон  триває три-чотири тижні. “Якщо його правильно використовувати 2-3 роки підряд, то рідко кому потрібне санаторно-курортне лікування”, - стверджує знавець народної медицини Микола Носаль.

  Суниці - це не тільки  смачні ласощі, а й ліки. Німецький  лікар Кнейп залишив нащадкам  такий афоризм: “У домі, де їдять суниці протягом сезону, лікареві нічого робити” [24, 346].

Харчова цінність

Хімічний склад. У плодах містяться аскорбінова кислота (20-50 мг%), каротин, сліди вітаміну B1, фолієвая кислота, цукру (до 9,5%), яблучна, саліцилова і інші кислоти, невелика кількість дубильних речовин, ефірне масло (що додає суниці приємний аромат), пектинові речовини (1,5%), антоціанові з'єднання (3-галактозид пеларгонідіна і 3-глікозид ціанідину), солі заліза, фосфору, кальцію, кобальту, марганцю, багато калію. У кореневищах і корінні міститься до 9,4% дубильних речовин. Більшість культивованих сортів полуниці перевершують лісову за вмістом в плодах фенольних з'єднань і флавонолів. Максимум вмісту фенольних біологічно активних речовин приходиться на період від початку бутонізації до початку плодоносіння. У листі містяться аскорбінова кислота (250-280 мг%), сліди алкалоїдів, каротин, полісахариди, дубильні речовини [13, 287].