Продуктивність суниці садової в умовах Волинської області

  Вживання. Ягоди полуниці - цінний  харчовий і лікарський засіб.  Їх використовують в свіжому вигляді, для приготування соків, компотів, сиропів, відварів, настоїв. Листя і ягоди суниці в свіжому і сушеному вигляді застосовують як сечогінний засіб, сприяючий виведенню з організму солей, при подагрі, артрозі, артритах, деформуючому спонділезі, захворюваннях суглобів, при жовчнокам'яній і сечокам'яній хворобі. Використовують їх при анеміях різного походження.

  Полуниця нормалізує обмін  речовин в організмі, допомагає  при серцево-судинних захворюваннях  та захворюваннях шлунково-кишкового тракту: виразці шлунка, холециститі, панкреатиті, кишкових інфекціях, камінні у жовчному міхурі. У народній медицині полуницю використвували як протимікробний засіб та для лікування авітамінозів.

  Застосовують полуницю і  в косметології. Маски з полуниці та її соку живлять, відбілюють та пом'якшують шкіру.

  Але насамперед полуниця - це  ягода, яка смачна і у свіжому  вигляді, і у різних випічках, і з морозивом тощо. Полуниця  зі сметаною, вареники з полуницею,  пиріг з полуницею - це далеко  не повний перелік страв. Кулінарні фантазії тут можна проявляти завжди, і ніколи полуниця не буде несмачною.

  Антисептичні властивості полуниці  використовуються для лікування  запальних захворювань носоглотки (застосовують водний настій ягід, ним полощуть горло при ангінах і рот при стоматитах) і усувають неприємний запах з рота.

  Полуниця пригнічує розвиток  вірусу грипу.

  Наявність у її складі  йоду компенсує його недолік  у повсякденній їжі й питній  воді.

  Полуниця має цукрознижувальну  дію. Тому її включають у  харчування хворих на цукровий діабет.

  Приймання натще 4-6 столових  ложок свіжого полуничного соку  допомагає при жовчнокам'яній  хворобі. При захворюваннях нирок  і сечових шляхів рекомендується  весь сезон уживати ягоди полуниці. Краще їсти щодня не менше  400 грамів.

  Полуниця є природним сечогінним  засобом і заспокійливо діє  на печінку. Тому при ревматизмі  й захворюваннях печінки рекомендується  застосовувати полуничну дієту.

  Полуниця дозволяє заповнити  дефіцит заліза при малокрів'ї.

  Ягоди полуниці й відвар  з її листів нормалізують обмін речовин і тиск, рятують від безсоння. Полуниця - відмінний профілактичний засіб від таких хвороб, як атеросклероз і гіпертонія [22, 371].

  Дуже цінною особливістю  суниць є їхня скороплідність. Посадивши розсаду в кінці  літа, вже наступного року збирають добрий урожай (до 80-100 ц/га), і при тому — досить великих ягід. Навіть цьогорічні весняні посадки можуть принести ягоди наприкінці літа, особливо посадки ремонтантних сортів, або з розсади минулорічної заготовки, що зберігалася в холодильниках. Характерно, що, запровадивши в господарстві вирощування суниць під плівковими каркасними тунельками та впровадивши ремонтантні сорти, можна мати свіжі ягоди протягом 115-120 днів, а в південних районах навіть до 150, тобто практично від морозів до морозів [14, 56].

  Суниця рано дозріває і  є першою ягодою в сезоні  після зимової перерви. Володіючи  високою врожайністю, що сягає  10 - 14 т з 1 га, культура суниці  дуже прибуткова і швидко окупає  витрати на закладку плантацій  та догляд за ними.

ІІІ. ВИМОГИ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ  ЯГІД СУНИЦІ

3.1. Розмноження  суниці

Суниці розмножують  розсадою — вкоріненими розетками, що утворюються на вусиках, ріжками, лартикуляцією — поділом куща, насінням, меристемними тканинами [12, 163].

Розмноження розсадою — основний спосіб вирощування садивного матеріалу рекомендованих і перспективних сортів у виробничих умовах; ідей спосіб розмноження є домінуючим і в селянських присадибних садах, на дачних ділянках.

Розмноження ріжками  не має промислового значення, але  його доцільно застосовувати для розмноження сортів, що не утворюють вусиків, або формують їх дуже мало; цей спосіб можна з успіхом впроваджувати в аматорському плодівництві. Рано навесні чи в червні-липні з багаторічного куща відокремлюють бічні ріжки з коренями і без них, висаджують у вологий поживний ґрунт так, щоб на поверхні залишалась лише верхівкова брунька. До осені з ріжків виростають добре розвинені рослини, що наступної вегетації плодоносять.

Розмноження партикуляцією — малопоширений  спосіб; кущ ділять на частини, у кожній з яких мають бути ріжки з кореневою системою і листям. Такі частини, висаджені навесні чи влітку, наступного року дають урожай, формують нові ріжки. Коефіцієнт розмноження партикуляцією дуже низький, тому спосіб має застосування лише за відсутності розсади потрібного цінного сорту.

Розмноження насінням — основний спосіб розмноження рослин в селекційній  роботі при виведенні нових сортів. Наприкінці XX ст. створено ряд сортів (Бордурелла, Тапірелла, Світхарт та ін.), що добре успадковують ознаки материнських рослин при розмноженні насінням.

Розмноження ізольованими меристемними тканинами — основний метод вирощування  здорової (безвірусної) розсади [12, 165].

3.2. Вирощування розсади  в репродукційних маточниках

Під маточні ділянки відводять кращі, добре окультурені ґрунти без кореневищних та коренепаросткових бур'янів, ґрунтових шкідників. Готують ґрунт у маточній сівозміні, розміщеній на відстані 1,5-2 км від товарних плантацій. Маточне насадження суниць у сівозміні використовують 1-2 роки. У маточні сівозміни вводять культури, стійкі проти нематод, кореневої гнилі, вертицильозного в'янення, зокрема злакові трави, зернові, кормові та просапні, крім картоплі, томатів, огірків, капусти, цибулі, ревеню, бобів, гороху, квасолі, конюшини, люцерни, соняшнику, гречки. На попереднє місце в сівозміні суниці можуть повертатись не раніше як через 3 роки, а тому в ній має бути не менш 4-5 полів на достатньо окультурених ґрунтах і 6-8 полів на інших; орієнтовне чергування культур: 1 — чорний пар; 2 — суниці; 3 — культури на зелений корм; 4 — зернові ярі; 5 — зернові озимі; або: 1 — чорний пар; 2 — суниці; 3 — суниці; 4 — просапні; 5 — ярі зернові; 6 — озимі зернові; 7 — сидеральний пар [17, 205].

На площах, заражених личинками  хруща і дротяниками, вносять аміачну воду (1500-2000 л/га). Під сівозміну вибирають рівні площі чи пологі схили крутістю до 3-5°С, не заражені нематодами. Якщо у сівозміні виявлено нематод і патогенних грибів, ґрунт фумігують, вносячи карбатіон (1500-2000 л/га), тіазон (500-1000 кг/га), препарат ДЦ (750-1000 л/га). У паровому полі під передсадивну оранку вносять 40- 100 т/га гною чи компосту враховуючи родючість ґрунту і рівень забезпечення фосфором і калієм. Ефективне внесення добрив після збирання зернових, що передують чорному пару. На полях, де внесено гній і вапно, а також при вмісті в ґрунті більше 30% глини та понад 5% органічної речовини фумігація не дає ефекту. Фумігують ґрунт у серпні-вересні, після чого його герметизують коткуванням і поливом.

Дерново-підзолисті ґрунти орють на глибину 20-22 см, глибокогумусні — 27-30 см. Чорний пар готують після збирання врожаю попередника, застосовуючи лущення стерні, оранку та 6-7-разову культивацію з боронуванням; при потребі використовують гербіциди. Безпосередньо перед садінням розсади культивують з одночасним боронуванням, а легкі ґрунти, крім того, коткують для забезпечення нормальної глибини садіння [20, 308].

Для закладання репродукційних маточників суниць використовують елітну чистосортну  стандартну розсаду. До садіння розсаду готують в затіненому місці: видаляють зайві листки, залишаючи не більше двох на рослині, кореневу систему вкорочують до 8-10 см і вмочують у земляну бовтанку; зав'ялі рослини вкладають коренями у воду для їх відновлення.

Садять розсаду як рано навесні, у перших 5-6 днів польових робіт, так і восени — у вересні. Осінньому садінню віддають перевагу в регіонах з достатньою кількістю опадів у цей період та м'якими і сніжними зимами.

3.3. Технології вирощування ягід у відкритому ґрунті

Закладання насаджень. Під промислові насадження вибирають рівні площі та пологі (до 6-7°) схили з рівнем залягання ґрунтових вод не ближче 0,6-0,8 м від поверхні За відсутності природного захисту від вітрів створюють захисні продувні смуги навколо полів сівозміни. У посушливих південно-східних районах відводять понижені площі поблизу джерел води для зрошення.

Для насаджень суниць придатні різні  типи ґрунтів, але найвищу продуктивність забезпечують добре аеровані, багаті на органічну речовину супіщані. Вапнякові, засолені, заболочені, Глейові та важкі ґрунти під насадження суниць непридатні [18, 247].

  Передсадибну підготовку ґрунту  проводять у сівозміні, здебільшого  6-7-пільній, у якій віддають  перевагу культурам, стійким проти  нематод кореневої гнилі, вертицильозного  в'янення (зернові, злакові трави, кукурудза на силос та ін.). Не можна вирощувати у сівозміні культури з родин пасльонових, хрестоцвітих, цибульних, гречкових, гарбузових, метеликових та інших, що сприяють поширенню нематод вірусних хвороб. Враховуючи зональні ґрунтово-кліматичні умови і тривалість експлуатації насадження суниць (до року, один рік, два роки, понад 2 роки), чергування культур у сівозміні може бути різним, наприклад: 1 — чорний пар; 2 — суниці новосадка; 3 — суниці першого року плодоношення; 4 — суниці другого року плодоношення; 5 — ячмінь на зерно; 6 — озима пшениця на зерно; або: 1 — сидерати + чорний пар; 2 — чорний пар + літнє садіння суниць;

  Схеми садіння залежать від  якості розсади, особливостей  росту і розвитку надземної  частини сорту, запланованої тривалості експлуатації насадження, зональних ґрунтово-кліматичних умов та технології вирощування. При звичайній традиційній технології вирощування і 2—3-річній експлуатації насадження розсаду висаджують рядковим способом за схемою 70-90 х 15-25 см; рідше розміщують краще розвинену, першосортну, особливо сортів, схильних до активного нарощування вегетативної маси, а також на родючих, забезпечених вологою ґрунтах; на бідних ґрунтах другосортну розсаду висаджують густіше. На 1 га розміщують близько 50-100 тис. рослин. Практикується й стрічковий спосіб розміщення (80-90 + 30-50 х 15-30 см, 80-90 + 30-40 + 30-40 х 15-25 см, 90-100 + 60-70 х 25-40 см та ін.); на 1 га висаджують від 50 до 110 тис. рослин [15, 260].

  Для однорічної культури  придатні рядковий (45-50 х 10-15 см) і стрічковий (70 + 15 х 15 см, 60 + 20 + 20 х 15 см) способи розміщення — на 1 га висаджують близько 200 тис. рослин. За щільності понад 222 тис. рослин на 1 га пригнічуються ростові процеси і знижується врожайність (Олейченко та ін., 1991).

  При грядковій культурі на  підготовленій площі розбивають  грядки 70-120 см завширшки та доріжки  між ними (40-80 см), враховуючи при  цьому ширину колії трактора. Вздовж грядок садять по 2-3 ряди  рослин (через 35-60 см) з відстанню  в ряду 10-25 см; або ж рядки розміщують впоперек грядок, висаджуючи розсаду за схемою 40-60 х 10-30 см; залежно від особливостей технологій і термінів експлуатації насадження на 1 га висаджують від 60-80 до 200-250 тис. рослин.

  Терміни садіння  розсади суниць можуть бути  весняними, літніми та осінніми. Навесні посадку проводять у перші дні польових робіт, а товарний урожай отримують наступного року. Літнє (липень-серпень) і осіннє (вересень — перша половина жовтня) садіння практикують в умовах достатнього водозабезпечення та м'якого клімату, але врожай наступного року при цьому може бути нижчим або й зовсім відсутнім, що значною мірою залежить і від якості розсади. Розсаду "фріго" (розсада, що зберігалася у холодильнику) можна висаджувати навесні та влітку. Урожайність весняних насаджень вища, ніж літніх, але кущі останніх першого року майже не утворюють вусиків (Бережной та ін., 1987). При висаджуванні високоякісної розсади "фріго" у березні-квітні врожай отримують у червні-липні, а рослини, висаджені в травні-червні, плодоносять у серпні-вересні; насадження, закладені в липні-серпні, починають плодоносити наступної вегетації [8, 114].

  Способів садіння  розсади два — механізований  і ручний. При механізованому  садінні застосовують розсадосадильні  машини різних конструкцій; кращі  з них, що мають лазерне управління, забезпечують високу прямолінійність  рядків та зручність механізованого догляду за насадженням з використанням швидкохідних агрегатів. При механізованому садінні продуктивність праці зростає в 5-6 разів і більше порівняно з ручним. Вручну садять у борозни, влаштовані спеціально обладнаним культиватором, під гідробур (під воду) з одночасним поливанням рослин, в ямки, зроблені сапою, і під кілочок (в ямки, зроблені кілочком).

  Висаджувати розсаду  краще в серпні й на початку  вересня або рано навесні, коли  в ґрунті є достатньо вологи, а невисокі температури повітря  запобігають підсиханню висадженої  розсади. Розсада має бути здоровою, чистосортною, з міцними коренями, вирощена в розсадниках або взята від маточних кущів і не заселена кліщем. Уразі виникнення підозри щодо зараженості розсади потрібно провести термічну обробку: занурити розсаду на 15-17хвилин у воду 46-47°С. Перед висадкою посадковий матеріал обробляють стимулятором коренетворення "Корневін". Цей препарат з діючою речовиною 4 індолілмасляної кислоти сприяє укоріненню, покращує приживання при пересадці. Кореневу систему суниці потрібно замочити перед висаджуванням у робочій суспензії: 10 г на 10 л води протягом 3 годин.