Продуктивність суниці садової в умовах Волинської області

  Розсаду садять  так, щоб коренева шийка розташовувалась  на рівні ґрунту, а верхівкова  брунька залишалася відкритою.  За таких умов досягається  високий відсоток приживання  розсади.

   В основному  відстань між рядками у спеціалізованих  господарствах становить 70-90 см, відстань між рослинами становить 15-20 см при однострічковій схемі посадки. При багатострічковій схемі посадки ширина міжрядь становить 100 см, рослини розміщують через 20-30 см між собою, відстань між стрічками - 30-40 см.

  Для присадибних ділянок при однострічковій схемі посадки ширина міжрядь становить 50-60 см. Рослини у стрічці розмішують на відстані 15-20 см одна від одної. При багатострічковій схемі посадки ширина міжрядь становить 70 см.Рослини у стрічці розміщують на відстані 20-30 см між собою, відстань між стрічками становить 30-40 см [8, 115].

  У виробничих умовах  прийнято такі схеми посадки  суниці:

- однострічкова з шириною міжрядь 90 см, відстань між рослинами у стрічці 20 см,

- багатострічкова з шириною міжрядь 80 см, відстань між рослинами 25 см, відстань між стрічками 25 см.

  Кожна зі схем  може бути придатною, якщо даний  сорт спроможний сформувати густоту   рослин на рік масового плодоношення 200-220 тис/га. На бідних піщаних  ґрунтах густота посадки має  бути більша, ніж на родючих.

  Догляд за насадженнями  після виходу з-під снігу полягає  утому, щоб видалити рештки  рослин із метою знищення зимуючих  шкідників, збудників хвороб [16, 62].

  1.До початку відростання  листків (за наявності в попередній  рік сірої гнилі, борошнистої  роси та плямистостей) проводять обприскування фунгіцидом 3% бордоська рідина (30 кг/га за мідним купоросом, 30 г/сотку).

  2.У період відростання  листків, якщо не обприскували  до початку відростання, потрібно  обробити фунгіцидом Байлетон 25% з.п. (0,24 кг/га) проти борошнистої роси та сірої гнилі. Також обприскування інсектицидами: Актеллік 50% к.е. (0,6 кг/га) за наявності гусені 1-3 віків вогнівок, п'ядунів і листовійок, несправжньої гусені пильщиків, личинок і дорослих комах галиць і попелиць; колоїдна сірка (5 кг/га, 50 г/сотка) за наявності кліщів; обсів плантації кропом, петрушкою, нагідками, м'ятою для відлякування шкідливих комах.

  3.На початку бутонізації  при перших проявах борошнистої  роси рослини обприскують, обробляють  фунгіцидом Топаз 100ЕС к.е. (0.3-0,5 л/га), за наявності шкідників обробка колоїдною сіркою (5 кг/га, 50 г/сотку); Актеллік 50% к.е. (0,6 кг/га). Для підвищення врожайності обробка водним розчином Емістиму С (1 ампула 1 см3 на 10 л води на 1 сотку).

  4.Після цвітіння  проводять мульчування торфом, соломою, сумішшю соломи з хвоєю, хвоєю. Це захищає ягоди від ураження сірою гниллю, сприяє збереженню їх товарного вигляду та створює несприятливі умови для розвитку шкідників. Під час достигання ягід потрібно збирати та знищувати уражені ягоди для зменшення запасу інфекції збудників хвороб (особливо гнилі). Після збирання врожаю зелену масу скошують та видаляють із плантації з метою знищення кліщів і листогризучих шкідників та зменшення інфекційного початку борошнистої роси та плямистостей. Міжряддя обробляють 4-7 разів за вегетаційний сезон. У кінці вегетації вусики в смузі проріджують, залишаючи їх на відстані 15-20 см один від одного.

  5.Після кожного  збору врожаю плантацію поливають.  Через два тижні після закінчення  збирання врожаю рослини скошують. Листя використовують для виготовлення компостів або висушують і взимку згодовують худобі. Далі ділянку мульчують піском шаром до 3 см і регулярно щедро поливають. Із настанням заморозків проводять удобрення перегноєм-сипцем. Ця технологія дає можливість вирощувати суницю на одному місці до 4 років, отримувати щорічно високі врожаї якісних ягід та суттєві прибутки.

  Для прискорення  достигання ягід суниці використовують  декілька технологій. Одна з них  - вирощування врожаю на грядках  під поліетиленовою плівкою, якою накривають грядки в середині березня. Між рослинами і плівкою лишають повітряній простір (0,3-0,5 м) за допомогою дерев'яних підпірок або дугоподібного каркасу з товстого дроту. Грядку завширшки 1,0-1,2 м готують завчасно у серпні місяці, куди висаджують впоперек грядки добре розвинену розсаду (ширина висаджування - 0,3 х 0,1 м). Створюють умови для росту рослин. На зиму їх прикривають дрібною соломою, сосновими гілками, сухим картоплинням та ін. У період весняного росту, цвітіння та плодоношення стежать за вологістю ґрунту і повітря. При необхідності проводять поливи, та розпушування ґрунту, знищують бур'яни, провітрюють. У теплі сонячні дні краї плівки піднімають, що дає можливість бджолам відвідувати квітки у період цвітіння і покращувати їх запилення [8, 116].

  На кафедрі садівництва  НАУ вивчали вплив покривання  поліетиленовою плівкою сортів  суниці з метою прискорення  достигання ягід. Із 12 сортів, які  були у досліді, кращими виявились  Десна, Фламінго, Катюша, Максим і  Брайтон (нейтрального світлового дня). У цих сортів відмічено прискорення достигання ягід на 16-20 днів, при їх високих товарних і смакових якостях.

  На присадибних  ділянках поширена технологія, спрямована  на раціональне використання  землі (масово застосовується  у селах Черкаської області). Насадження суниці закладають після овочів, зоравши чи перекопавши ділянку восени. Вносять фосфорні й калійні добрива і перегній, що зберігався в бурті не менше року. Рано навесні ґрунт боронують, заготовляють розсаду суниці. її одразу ж висаджують за схемою 0,3 х 0,3 м у залиті водою лунки. Стежать, щоб не загиналося коріння, не засипалася верхівкова брунька. Після садіння поливають. Надалі полив проводять на ґрунтах легкого гранулометричного складу щоденно, а на інших - за необхідністю. Полив проводять і для захисту насаджень від весняних заморозків [11, 210].

  Між рослинами  молодих насаджень висаджують  цибулю, яку збирають на початку  липня. Далі грунт розпушують, підживлюють азотними добривами  і регулярно поливають. Систематично  проводять боротьбу з бур'янами. Рано навесні наступного року закривають вологу граблями. При дощовій погоді рослини обприскують 1%-ою бордоською рідиною, попереджуючи розвиток сірої гнилі. Наприкінці квітня - на початку травня до цвітіння) виполюють бур'яни та розпушують грунт на глибину 10-12 см.

  Характеристика кращих  традиційних сортів суниці ананасної  подано в табл..1.3. (додаток 3).

 

3.4. Збирання врожаю суниці

 

Ягоди суниць збирають на початку споживчої стиглості, коли вони набули властивих сорту забарвлення, розмірів і смаку, а м'якуш ще досить щільний. Практикують ручний, механізований та комбінований способи збирання врожаю. Ручний застосовують у спорудах закритого ґрунту; наприкінці XX ст. цей спосіб був основним і у відкритому ґрунті, особливо при збиранні плодів для споживання свіжими. Механізоване збирання широкого виробничого застосування ще не набуло. При комбінованому способі збирання спочатку 30-40% врожаю збирають вручну, а решту — механізовано, використовуючи ягодозбиральні машини, що працюють за методом "зчісування" зі швидкістю 0,3 км/год., збираючи до 250 кг несортованих ягід за годину. Зібрані машиною плоди сортують на стаціонарних установках.

  При організації  ручного збирання основну увагу  приділяють якості продукції.  Залежно від погодних умов і особливостей сорту ягоди збирають через кожних 1-3 дні; перші збори частіші, останні — рідші. У сонячні дні ягоди збирають до 10-11 години, після того, як спаде роса, та в другій половині дня після спадання спеки; у похмуру погоду збирають протягом дня. Ягоди зривають з плодоніжкою і чашечкою, беручи великим і вказівним пальцями за плодоніжку і відщипуючи її. В нашій Україні ягоди збирають здебільшого в тару місткістю від 1-1,5 до 2,5-3 кг (луб'янки, решета), які для транспортування укладають в пакети; використовують також дерев'яні лотки місткістю 5-6 кг, рідше — паперові козубці по 0,5-1 кг, які транспортують в контейнерах по 5 шт. При збиранні ягоди кожного помологічного сорту укладають в окрему тару, сортуючи на два товарних сорти: перший і другий; до першого відносять плоди діаметром не менш як 20 мм, свіжі, чисті, з характерним для сорту забарвленням, без пошкоджень хворобами і шкідниками; для другого сорту розмір ягід не встановлюють [19, 58].

  У Бельгії, Данії,  Італії, Голландії, Франції, США та ін. при збиранні ягід, призначених для споживання свіжими, широко використовують одноразову тару і дрібне розфасування (250-500-грамові картонні коробочки), яку для транспортування укладають в багатообігову дерев'яну тару. Збирають також у 250-грамові алюмінієві та 500-грамові пластмасові коробочки, вкладаючи їх для перевезення у б-8-кілограмові картонні ящики; іноді використовують 2-кілограмові дерев'яні ящички, вистелені гофрованим папером. Під час збирання плоди сортують на класи — екстра (мінімальний діаметр 25-30 мм), 1-й (понад 18 мм) і 2-й (менших розмірів, які використовують лише для переробки) [9, 194].

  Продуктивність праці  при збиранні ягід великоплідних  сортів, з масою плоду 12- 14 г  і урожайністю понад 250 ц/га, у  3-6 разів вища (12-18 кг/год.), ніж у насадженнях з урожайністю 50-100 ц/га і середньою масою ягоди 4-6 г.

  Після збирання  ягоди негайно охолоджують протягом 2-4 годин до температури близько  2°С. Охолодження можна прискорити, якщо в камерах попереднього  охолодження змонтувати припливно-витяжну вентиляцію, а штабелі ящиків з ягодами зверху і з одного торця накрити поліетиленовою плівкою. При температурі 0-1°С і відносній вологості повітря 95-97% ягоди можна зберігати 2-3 доби, а при вмісті С02 — 5-8% і 02 — 3- 10% — 10-15 діб [19, 60].

  Отже, при правильному  застосуванні технологій вирощування,  суниця віддячить рясним урожаєм  і смачними ягодами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Об’єкт і методи дослідження

 

2.1. Умови проведення  досліджень

 

Клімат Волинської області помірно-континентальний. Зима м’яка, з частими відлигами. Середня температура січня становить -4,5…-5ºС, липня -18,5ºС. Річна кіль-кість опадів – від 550 до 640 мм. Період з температурою понад 10ºС стано-вить 150–160 днів. Найбільше опадів влітку. Бувають атмосферні посухи, суховії, пилові бурі, влітку – зливи, град. Волинська область розташована у вологій помірно-темлій агрокліматичній зоні.

У 2011 році метеорологічні умови дещо відрізнялися від середніх багаторічних, протягом вегетаційного періоду (травень-серпень) температура повітря становила +18,5⁰С, в той самий час у 2009 році середній температур-ний показник становив +17,5⁰С. Така температура була сприятливою для інтенсивного проходження фотосинтезу, дихання, транспірації, засвоєння поживних речовин з ґрунту.

Однак, протягом росту і розвитку рослин у 2010 року випала велика кількість опадів – 402,7 мм, що 1,5 рази більше ніж за багаторічними даними. Це спричинило перезволоження ґрунту, в результаті чого відбулося часткове вимивання поживних речовин із кореневмісного шару до нижніх горизонтів.

В роки проведення досліджень метеорологічні умови характеризу-ються такими показниками (табл. 1)

 

Таблиця 1.

Метеорологічні  умови в роки проведення досліджень

Місяці	Декади	Опади по роках, мм		Температура по роках, 0С
		2011	сер. баг.	2011	сер. баг
Січень	I–III	44,1	31.0	1,1	-4.9
Лютий	I–III	17,8	30.0	+1,7	-3.5
Березень	I–III	33,9	27.0	+5,6	+0.7
Квітень	I–III	15,8	39.0	+8,7	+7.9
Травень	І	18,3	19.0	+13,3	+12.2
	ІІ	36,7	17.0	+19,6	+14.4
	ІІІ	30,4	24.0	+15,9	+14.8
Червень	І	29,8	23.0	+20,3	+16.0
	ІІ	15,6	25.0	+22,1	+16.5
	ІІІ	9,9	20.0	+19,7	+17.9
Липень	І	30,1	23.0	+19,2	+17.5
	ІІ	30,6	26.0	+20,8	+18.4
	ІІІ	27,8	27.0	+21,1	+18.2
Серпень	І	26,3	19.0	+19,4	+18.7
	ІІ	15,8	27.0	+22,1	+17.5
	ІІІ	18,7	15.0	+18,5	+16.0
Вересень	I–III	12,8	16.0	+14,1	+13.2

 

Щодо опадів 2010 року, то у період садіння-сходів і початку  росту (3-тя декада травня – 2-га – червня) випала незначна їх кількість – 43,3 мм (середня багаторічна – 72 мм). Однак, передсадивний період (березень – 2-га декада травня) характеризувався достатньою їх кількістю – 160,4 мм (середня багаторічна – 102 мм), а отже ґрунт був достатньо зволожений. Тому, погодні умови у перший період росту рослин були сприятливі для появи сходів, росту кореневої системи і надземної вегетативної маси.

У 2009 році по кількості  опадів в переважній більшості декад  їх зна-чення були на рівні середніх багаторічних значень.

Характеристика  ґрунтів. У межах Волинської височини, вкритої лесовидними суглинками, утворилися ґрунти, властиві для лісостепу: чор-ноземи типові, чорноземи опідзолені та сірі, лісостепові опідзолені ґрунти. У поліській частині області переважають азональні та гідроморфні ґрунти, пов’язані з її низинним рельєфом і поширенням піщаних та супіщаних відкладів (легкого механічного складу), які представлені дерново-підзолис-тими, дерновими, лучними і болотними ґрунтами та торфовищами. У місцях виходів на денну поверхню крейди та мертелів утворилися перегнійно-карбонатні ґрунти.

Площа дерново-підзолистих  ґрунтів в області становить 511 тис. га. Дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти поширені по всьому Волинському Поліссі, займають площу 289 тис. га, в тому числі 136 тис. га ріллі. Вони залягають на слабохвилястих вододільних просторах та борових терасах рік. Дуже часто в рельєфі виражені піщані горби і гряди, дюни та вали. Гуму-совий горизонт неглибокий, не перевищує 15–18 см. У орних ґрунтах він поглиблений оранкою і може досягти 25–30 см. Колір його ясно-сірий, за складом пухкий, розсипчастий, безструктурний.

Дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти є найбіднішими в області. Вони містять 0,6–1,3% гумусу, слабо забезпечені рухомими формами поживних речовин (азоту – 1,1–6,5, фосфору – 0,4–5,5, калію – 0,3–4,5 мг на 100 г грунту).

Лучні грунти поширені переважно  в південній частині Волинського Полісся, в межах Волинської височини в долинах Західного Бугу, Турії, Стоходу та Стиру на алювіальних відкладах легкосуглинистого, рідше супі-щаного, гранулометричного складу. Вони утворились в умовах надмірного зволоження підґрунтовими та річковими водами, тобто належать до гідро-морфних ґрунтів. Профіль лучних ґрунтів має чорноземний габітус. Лучні ґрунти відзначаються високою потенціальною родючістю.

Болотні ґрунти поширені на території Волинської області, особливо в межах Поліської низовини, в  долинах Прип’яті, Турії, Циру, Стоходу. їх загальна площа на землях колгоспів та радгоспів становить 374 тис. га. Значному розвиткові болотного процесу сприяє велика кількість опадів, рівнинність території, слабка дренуюча роль річок.