Продуктивність суниці садової в умовах Волинської області

Колір зерна – важливий показник якості, що характеризує не лише природні його властивості, але й свіжість. Свіжим вважається зерно трити-кале, в якому не відбулося жодних змін під впливом несприятливих умов збирання або зберігання. Воно повинно мати гладеньку поверхню, природ-ний блиск і колір, властиві цій культурі та сорту. Здебільшого зерно районо-ваних сортів вітчизняної селекції буває червоне, світло-червоне, червоно-сіре і жовте. Це залежить від забарвлення алейронового шару і оболонки плоду, а також товщини і прозорості.

При слабкому забарвленні  зерна на практиці буває подекуди важко віднести його партію до того чи іншого кольору. В таких випадках аналі-зоване зерно обробляють 5%-ним розчином NaOH (5 г їдкого натрію на 100 мл води) протягом 15 хвилин. У результаті обробки білозерні зернівки тритикале залишаються світлими (не забарвлюються), а червоні – набувають червоно-коричневого забарвлення.

Шпаруватість. Зернова маса, займаючи той чи інший об’єм, не запов-нює його цілком, оскільки між окремими зернами залишаються проміжки, величина яких залежить від форми зерна і їх поверхні. Об’єм таких проміжків, виражений в процентах від загального об’єму, що заповнюється зерном, називається шпаруватістю, її визначають за формулою:

 

          де: W – загальний об’єм; V – об’єм зерна

Величина шпаруватості змінюється і постійною не залишається  навіть в одній і тій самій  партії зерна, оскільки насип ущільнюється. Вона залежить як від вологості і  форми зерна, так і від того, лежить насип нерухомо чи піддається ущільненню. Вологе зерно ущільнюється більше, ніж сухе. Зни-ження шпаруватості зернової маси, ущільнення насипу, особливо – сирого зерна, негативно впливають на стійкість зерна при зберіганні, оскільки при цьому знижується теплообмін, що призводить до втрати його якості.

Загальна хлібопекарська оцінка якості борошна за пробним випі-канням. Комплексну характеристику хлібопекарських властивостей борош-на одержують шляхом проведення пробного випікання. Згідно зі стандартом на проведення пробної випічки тісто готують безопарним способом. Якість випеченого хліба визначають через 4 год. після випікання. Оцінюють правильність форми хліба, формостійкість (відношення висоти до діаметру), колір скоринки (бліда, золотисто-жовта, світло-коричнева, коричнева, темно-коричнева), стан поверхні скоринки: гладенька, нерівна (із здуттями, бугриста, з тріщинами або підривами). Тріщинами вважають розриви, що проходять через всю верхню скоринку в одному або кількох напрямках.

Оцінюють колір м’якушки (білий, світло-сірий, темний). Звертають увагу на рівномірність забарвлення м’якушки. Оцінюють пористість м’яку-шки, рівномірність або нерівномірність пор, їх крупність (дрібні, середні, крупні), товщину стінок пор (товсто- або тонкостінні). Визначають еластич-ність м’якушки, натискаючи на неї пальцями, характеризують її як хорошу, середню або погану. Звертають увагу на липкість м’якушки. Оцінюють також смак, аромат, наявність хрусту.

Із борошна з добрими хлібопекарськими властивостями одержують хліб хорошого об’єму, з м’якою, тонкостінною і рівномірною пористістю, еластичною м’якушкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Методика проведення  досліджень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Результати досліджень.

3.1. Врожайність ремонтантних  сортів суниці 

 

 

 

ВИСНОВКИ

На основі проведеного  аналізу літературних джерел можна зробити наступні висновки:

1. Суниця є цінною  ягідною, лікувальною та різноплановою  у використанні врожаю культурою,  яка по якісних показниках  ягід перевищує існуючі в Україні  інші ягідні культури.

2. При вирощуванні  суниці в умовах Волинської  області особливу увагу слід  звертати на підбір попередника, підготовку ґрунту до посадки та систему удобрення, які б відповідали її біологічним вимогам.

4. Для проведення подальших  досліджень нами закладений дослід  де вивчатиметься продуктивність  сортів ремонтантної суниці Розана київська та Сильва в умовах Ковельського району Волинської області.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Войтенко Г.Н., Липкан  Г.Н., Горбатюк Д.Л. Ягодные растения  лечат. – К.: ХТЦ «Симфокаре», 1990. – С. 20–21.

2. Говорова Г.Ф., Говоров  Д.Н. Итоги 45-летней селекции  земляники ананасной на иммунитет / Состояние и перспективы развития ягодоводства в России. – Орел: Изд-во ВНИИСПК, 2006. – С. 71–78.

3. Гродзінський А.М.  Лікарські рослини. Енциклопедичний  довідник. К.: Голов.ред.УРЕ. - 1999. – 544 с.

4. Добренкова Л.Г. Физиолого-анатомические особенности продуктивности растений земляники при экстремальных температурных воздействиях // Сб. науч. тр. по прикл. ботанике, генетике и селекции. – ВИР, 1989. – Вып. 123. – С. 95–101.

5. Єлін Ю. Я., Зерова  М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. - К.: Урожай, 1989. – 614 с.

6. Кархут В.В. Жива  аптека. К.: Здоров’я, 1992 р. - 306 с.

7. Копань В.П., Копань  К.М., Ярещенко О.М., Ходаківська Ю.Б.  Методи, результати і перспективи  селекції плодових та ягідних  культур в Інституті садівництва УААН // Садівництво. – 2005. – Вип. 57. – С. 47–65.

8. Копань К.Н., Копань  В.П. Пути ускорения создания  сортов земляники для интенсивных  технологий в условиях Украины  // Селекция и сортоизучение ягодных  культур: сб. науч. тр. – Мичуринск, 1987. – С. 114–118.

9. Лаугале В. Сорта  земляники для промышленных насаждений  в Латвии // Роль сорта и новых  технологий в интенсивном садоводстве  (Матер. к междунар. науч.-метод.  конф., Орел, 28-31 июля 2003 г.). – Орел: Изд-во  ГНУ ВНИИСПК, 2003. – С. 192–194.

10. Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії. – 2-е вид.перероб. і допов. - К.: Здоров’я, 1986.- 260 с.

11. Марковський В.С.  Исходные формы земляники в  селекции на устойчивость к  гнилям ягод // Актуальные проблемы  садоводства Украины и пути их решения. – К., 2007. – С. 208-210.

12. Методика державного  сортовипробування сільськогосподарських  культур на придатність до  поширення в Україні. – Ч. 2. – К., 2005. – ?2. – 232 с. 

13. Носаль І. Від  рослини – до людини. (Розповіді  про лікувальні та лікарські  рослини України) К.: Веселка, 1995 рік. - 606с.

14. Носаль М.А., Носаль  І.М. Лікарські рослини і способи  їх застосування в народі. –  К.: Здоров’я, 1984. – С. 54–57.

15. Плеханова М.Н., Петрова  М.Н., Логинова С.Ф. Мульчирование  почвы темной пленкой как один  из путей интенсификации культуры земляники на Северо-Западе России // Роль сорта и новых технологий в интенсивном садоводстве (Матер. к междунар. науч.-метод. конф., Орел, 28-31 июля 2003 г.). – Орел: Изд-во ГНУ ВНИИСПК, 2003. – С. 260–263.

16. Приймачук Л.С. Результати  вивчення основних господарськоцінних ознак суниці в умовах західного Лісостепу України // Садівництво. – 1998. – Вип. 48. – С. 62–63.

17. Программа и методика  сортоизучения плодовых, ягодных  и орехоплодных культур / Под  общ. ред. Седова Е.И. – Орел: ВНИИСПК, 1999. – 608 с.

18. Савельев Н.И. и  др. Биохимический состав ягодных  культур и продуктов их переработки  / Состояние и перспективы развития  ягодоводства в России / Н.И. Савельев, В.Н. Макаров, Е.В. Жбанова, А.В.  Денисова. – Орел: Изд-во ВНИИСПК, 2006. – С. 247-251.

19. Саченко О.К. Плодоношення  сортів суниці у східній частині  Полісся // Садівництво. – 1998. –  Вип. 47. – С. 57–60.

20. Самойленко Н.А. Выращивание  маточных насаждений земляники  в однолетней культуре // Роль  сорта и новых технологий в  интенсивном садоводстве (Матер. к междунар. науч.-метод. конф., Орел, 28-31 июля 2003 г.). – Орел: Изд-во ГНУ ВНИИСПК, 2003. – С. 308–310.

21. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - 2-е вид., перероб. та доп. –  К.: Здоров’я, 1995. – 368 с.

22. Чекман І.С. Клінічна  фітотерапія. -  К.: Рада, 2000. – 510 с.

23. Чмух А.І. Сортовивчення суниці на Поділлі // Садівництво. – 1998. – Вип. 46. – С. 61-63.

24. Чопик В. И., Дудченко  Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие  полезные растения Украины. Справочник: К.: Наукова думка, 1983. – 580 с.

25. Яковенко В.В. Совершенствование  сортимента земляники для Краснодарского  края // Садоводство и виноградарство XXI века: Матер. междунар. науч.-практ.  конф. - Краснодар, 1999. – Ч. 3. – С. 147-149.