Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2014 в 11:36, курсовая работа
У ринкових умовах господарювання, прибуток займає провідне місце в самозабезпеченні підприємства, виступає джерелом виробничого і соціального розвитку, тому метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Раціональне рішення цього питання залежить від того, наскільки вивчені внутрізаводські чинники, що роблять вплив на прибуток, наскільки ефективно проводиться контроль за ними.
Будь-який господарюючий суб'єкт, в процесі своєї діяльності здійснює певні види витрат, пов'язаних з виробництвом продукції. У сфері матеріального виробництва підприємства здійснюється досить складний комплекс витрат, зв'язаних з використанням основних фондів, з придбанням сировини, матеріалів, з покупкою напівфабрикатів, з оплатою праці працівників, з витратами на паливо, енергію і т.д.
У зв'язку з цим кожне підприємство для нормального здійснення своєї діяльності повинне мати в своєму розпорядженні певну суму грошових коштів для здійснення вище перерахованих витрат і вміти ними управляти. Управління витратами виробництва включає наступні моменти: уміння чітко визначити величину витрат підприємства, уміння визначити додаткову потребу у фінансових ресурсах для забезпечення безперебійного фінансування витрат на виробництво, уміння ефективно використовувати грошові кошти, вкладені у витрати на виробництво.
ВСТУП
1.ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ……………………………………………3
1.1.Загальні основи побудови обліку формуван¬ня витрат виробництва продукції (робіт, послуг)…………………………………..4
1.2 Облік витрат виробничої собівартості про¬дукції (рах. № 23)..11
1.3 Облік витрат основного і допоміжних вироб¬ництв (рах. № 23)..12
2. ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ТА ФОРМУВАННЯ ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ……………….18
2.1. Організація обліку витрат……………………………………….18
2.2Облік загальновиробничих витрат……………………………….22
2.3.Фактори, що впливають на організацію обліку витрат…………29
2.4. Формування та облік собівартості………………………………31
3.ОГЛЯД НОРМАТИВНО - ПРАВОВИХ АКТІВ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ОБЛІКУ ВИТРАТ……………………………… 33
4. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СКАДОВСЬКОГО ХЛІБЗАВОДУ БАЛАНС ЗА 2005,2006,2007 РОКИ…………………………………………….35.
5. СТАТИСТИЧНИЙ І АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛИК ВИТРАТ………65
ВИСНОВКИ………………………………………………………….68
ЛІТЕРАТУРА
якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітніх періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітніми періодами.
Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;
попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, шо не відповідає ознакам властивим витратам;
витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.
З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.
Розрізняють такі види діяльності:
Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.
Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).
Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.
Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.
Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.
Класифікацію витрат зображено в схемі, наведеній нижче.
2.2. Облік загальновиробничих витрат
Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.
Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.
Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.
До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітнього періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку “Виробництво”) в дебет рахуна 23 щомісяця в повному обсязі.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності
Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.
Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.
Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітньому періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).
Якщо випуск продукції у звітньому періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.
Отже, загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітнього періоду у одинакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Його економічна характеристика наведена за схемою.
Економічна характеристика
рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”
Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”
На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 “Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 “Загальновиробничі витрати”.
За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.
Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.
Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”– на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.
Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати” зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.
Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.
Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Необхідно підкреслити, що порядок розподілу загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу застосовувалась і раніше. Тому, на погляд автора, для кращого розуміння та засвоєння нового порядку розподілу загальновиробничих витрат, установленого ПСБО 16 “Витрати”, доцільно більш детально розглянути особливості нового порядку розподілу загальновиробничих витрат.
Перелік і склад змінних і постійних витрат установлюються підприємством з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 ПСБО 16 “Витрати”.
Важлива особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.
На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).
Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:
Дт 90 “Собівартість реалізації”, субрахунки 901 і 903
Кт 91 “Загальновиробничі витрати”
Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума (див. змінений розрахунок за 2-й звітний період в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати”).
Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:
1. База розподілу та
У цій частині розрахунку визначають розрахункову (планову) суму змінних і постійних витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу – на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.
2. База розподілу за фактичною
потужністю і фактичні
Таким чином, за зміненим розрахунком розподілу загальновиробничих витрат, наведеним у додатку 1 ПСБО 16, на списання розподілених загальновиробничих витрат мають бути складені бухгалтерські проводки:
У зв’язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об’єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.
Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг, табл. 3.2). Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат – середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).
Допоміжний розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової продукції служить основою тільки для записів в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунку 23 “Виробництво”.
Очевидно, що при відсутності з об’єктивних причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати можуть бути розподілені та списані на об’єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. В цьому разі можна та необхідно скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. В цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.