Звіт з виробничої практики на підприємстві МПП „КРИС”

ext-align:justify">2008 рік:     ;

2009 рік:     .

 

Проаналізувавши  даний коефіцієнт можна зробити висновок про те що підприємство ефективно використовує основні фонди в 2009 році в порівнянні з 2007 роком.

 

3. РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ МПП „КРИС”

3.1.Розрахунок показника вірогідності  банкрутства МПП «Крис».

Коефіцієнт  загальної (поточної) ліквідності  показує, в якій мірі наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов’язань. Логіка, що стоїть за розрахунком даного коефіцієнта, полягає в тому, що оборотні активи повинні бути повністю переведені в грошові кошти протягом одного року, а поточні зобов’язання також необхідно сплатити протягом року.

Згідно  з загальноприйнятим стандартам, вважається, що цей коефіцієнт повинен  знаходитися в межах від одиниці  до двох. Нижня межа зумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення  короткострокових зобов’язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов’язаннями більш  ніж в два (три) рази вважається також  небажаним, оскільки може свідчити про  порушення структури капіталу. Коефіцієнт розраховується за формулою [21]:

 

,    (3.1)

2007 рік: ;

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

Стан  цього показника у 2009 р. є задовільним, бо значення коефіцієнта не перевищує норму, але в 2008 р. цей показник значно зменшився це свідчить про те, що підприємство вклало гроші в основні фонди, а також про збільшення поточних зобов’язань. Слід зазначити що коефіцієнт поточної ліквідності характеризує тільки наявність оборотних коштів, але не їх якість.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина  оборотних активів – повільно реалізовані активи (ЛЗ). Нормальний рівень К_шл  вважається тоді, коли  коефіцієнт близький до одиниці.

 

,     (3.2)

2007 рік: ;

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

У 2007 році цей коефіцієнт становив 5,28 в 2008 та 2009 роках він зменшився і відповідно становить 1,25 та 0,64, що свідчить про те, що він зменшується за рахунок збільшення поточних зобов'язань, а саме збільшення дебіторської заборгованості, що призводить до зменшення грошових коштів і до збільшення короткострокової кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт  оцінки ліквідності за показниками  першої групи активів називається  коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 – 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, так як надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання.

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

 

,    (3.3)

2007рік: ;

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

Цей коефіцієнт показує, яка частина  поточної заборгованості може бути покрита  негайно. У 2009 р. цей коефіцієнт значно зменшився в порівнянні з 2007 роком, це відбулося за рахунок зменшення грошових коштів у національній та іноземній валюті, тобто, частина короткострокових позикових зобов'язань, які підприємство може погасити негайно, значно зменшилась.

Рентабельність  сукупного капіталу. Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, перш за все, для інвесторів. Цей коефіцієнт розраховується наступним чином:

 

,                    (3.4)

2009 рік: .

 

Даний показник неможливо розрахувати на 2007 та 2008 роки, за відсутності даних в балансі підприємства.

Рентабельність  власного капіталу показує, скільки  грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна одиниця, вкладена власниками компанії.  Розраховується за формулою:

 

,             (3.5)

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

Даний показник неможливо розрахувати на 2007 рік із за відсутності даних в балансі підприємства.

За розрахованими показниками можемо зробити висновок про те, що ефективність використання підприємством власного капіталу в 2007 р. находиться на нульовому рівні внаслідок відсутності чистого прибутку в порівнянні з 2009 р., коли значення показника становило 1,25 тобто 0,25 коп. чистого прибутку заробила кожна одиниця вкладена власниками підприємства.

Валова  рентабельність продажів. При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або з окремих її видах. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлено вибором того чи іншого виду прибутку. Найчастіше використовується валова, операційна або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показника рентабельності продажів.

 

,         (3.6)

2009 рік: .

 

Даний показник неможливо розрахувати на 2007 та 2008 роки із за відсутності даних в балансі підприємства. Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність, політики ціноутворення.

Коефіцієнт  оборотності активів. За допомогою цього коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою:

 

,        (3.7)

2007 рік: ;

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

Таким чином можемо зробити висновок про збільшення К_об.а в 2009 р. у порівнянні з 2007 р. за рахунок збільшення виручки від реалізації продукції, тобто на 1 грн. вартості всіх активів в 2009 р. доводиться 20,9 грн. доходу, а в 2007 р. - 1,67 грн. доходу. Це свідчить про більш ефективне використання активів, що є позитивним явищем для підприємства.

Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості показує скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості. Даний коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості. Розраховується за формулою:

 

, (3.8)

2007 рік: ;

2008 рік: ;

2009 рік: .

 

Чим вище цей коефіцієнт, тим скоріше дебіторська  заборгованість перетвориться на готівкові гроші, тобто підприємство швидше одержує сплату по рахункам [21].

Розрахунок  показників фінансового стану підприємства наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Характеристика показників фінансового  стану підприємства

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Абсолютне відхилення (+, -)		Відносне відхилення, %
				07/08	08/09	07/08	08/09
Коефіцієнт фінансової автономії	0,87	0,61	0,10	-0,26	-0,51	-29,9	-83,6
Коефіцієнт фінансової залежності	1,15	1,63	9,23	0,48	7,6	41,7	466,3
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,79	0,58	0	-0,21	-0,58	-26,6	-100
Фондовіддача	5,68	23,07	54,58	17,39	31,51	306,2	136,6
Продовження табл. 3.1
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності	6,08	0,93	1,73	-5,15	0,8	-84,7	86,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	5,28	1,25	0,64	-4,03	-0,61	-76,3	-48,8
Коефіцієнт оцінки ліквідності	0,82	0,73	0,14	-0,09	-0,59	-10,98	-80,8
Рентабельність сукупного капіталу	-	-	0,13	-	-	-	-
Рентабельність власного капіталу	-	0,02	1,25	-	1,23	-	6150
Валова рентабельність продажів	-	-	0,01	-	-	-	-
Коефіцієнт оборотності активів	1,67	12,6	20,9	10,93	19,23	754,5	1251,5
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	2,57	27,46	48,26	24,89	20,8	968,5	75,7

 

Згідно  з розрахунку показників які представленні  в табл. 3.1 можна зробити висновки про те, що фінансовий стан МПП “Крис” не є задовільним, тому що, наявна тенденція до зменшення показників рентабельності та ліквідності підприємства. По цьому видно що МПП «Крис» переживає скрутні часи, а чи знаходиться на грані банкрутства мі розрахуємо далі.

Розрахуємо ймовірність банкрутства  МПП «Крис» використовуючи п’ятифакторну модель економіста Альтмана [24].

Розрахунок даного показника здійснюється за наступною формулою:

 

Z = 1,2Х₁ + 1,4Х₂ + 3,3Х₃ + 0,6Х₄ + 1,0Х₅,                        (3.9)

 

Х₁ – відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;

Х₂ – відношення резервів нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х₃ – відношення валового прибутку/збитку до суми всіх активів;

Х₄ – коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу;

Х₅ – відношення чистого виторгу від реалізації до суми всіх активів.

При значенні показника, більшому за 2,675, - фінансовий стан підприємства є стійким, в інтервалі від 1,81 до 2,675 – фінансовий стан – нестійкий, меншому від 1,81 – ймовірність банкрутства є високою.

Розрахуємо  показник ймовірності банкрутства  підприємства на кінець 2008 року:

 

== =12,1

 

На МПП  «Крис» була розрахована та проаналізована ймовірність банкрутства. Метод Альтмана показує, що коефіцієнт банкрутства більший за 2,675 і становить 12.1, а це означає, що фінансовий стан підприємства є стійким.

 

3.2. Заходи  щодо поліпшення фінансових показників  роботи МПП „Крис”.

Проаналізувавши фінансовий стан ПП «Крис» в цілому можемо зробити вивід про не досить задовільний його рівень. Проте я вважаю, що поліпшити свій фінансовий стан підприємство власними силами не здатне, тому необхідно привернути додаткові фінансові інвестиції, які змогли б поліпшити всі показники діяльності підприємства (оскільки для цього у підприємства є достатній потенціал).

Сьогодні фінансові, кредитні, товарні, лізингові інвестиції повинні прямувати туди, де від них буде отриманий найбільш швидкий і максимальний ефект. Очевидно, що в умовах гострої конкурентної боротьби на ринку інвестицій між державами, регіонами, підприємствами переможе той, хто зуміє привернути їх достатню масу і з найбільшим ефектом їх використовувати. Особливий інтерес, викликають система організації і стимулювання виробництва, механізм економічної відповідальності які дозволяють забезпечувати високу ефективність виробництва, рівень технологічної і виробничої дисципліни, проводити високоякісну і конкурентоздатну продукцію. Зарубіжна практика і вітчизняний досвід ринкових перетворень дозволяють зробити вивід, що «запуск» інвестиційного процесу, що створює основу для стійкого зростання вітчизняного виробництва, може і повинен початися з галузей, орієнтованих на кінцевий споживчий попит.

Сучасна ситуація в інвестиційній  сфері формувалася під впливом  наступних чинників:

зміни структури і джерел фінансування інвестиційних витрат;

інституційних змін в національній економіці, пов'язаних з роздержавленням власності;

відносного скорочення платоспроможного попиту у зв'язку із зміною рівня  і структури цін на інвестиційну продукцію;

зміни структури інвестиційного попиту і його невідповідності потужностям інвестиційного сектора;

недостатній оперативності  заходів щодо зміни порядку індексації амортизації і переоцінці основних виробничих засобів.

Складне фінансове положення сільськогосподарських підприємств робило їх непривабливими з погляду сторонніх інвесторів, а власні засоби для довгострокових вкладень через відсутність прибутку обмежувалися лише амортизацією, сума якої неухильно знижувалася у зв'язку з перевищенням вибуття основних засобів в порівнянні з їх введенням в експлуатацію.

 Найважливіша роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату належить чиннику правової стабільності. Одна з умов стимулювання припливу іноземного капіталу і захисту іноземних інвестицій — вдосконалення законодавчої бази і правових норм, а також можливість забезпечити їх обов'язкове дотримання. Один з найбільш ефективних способів стимулювання притоки іноземних інвестицій — надання гарантій від політичних і комерційних рисок, закріплених законодавчо. Саме по цьому я вважаю для поліпшення фінансової, виробничої, технічної ситуації на аналізованому підприємстві необхідно загальними зусиллями і підприємстві і держави стимулювати інвестиційні потоки в промисловість. Тільки завдяки цьому підприємство зможе понизити витрати завдяки впровадженню досконалішої техніки, підвищити якість послуг і тим самим стимулювати підвищення попиту на свої послуги на ринку. Як світовий досвід, так і українська дійсність свідчать, що без активізації ролі держави, місцевих органів влади в інвестиційному процесі шляхом його прямого і непрямого регулювання подолання депресивного стану економіки, відновлення і зростання економічного потенціалу України і її регіонів неможливі. Також я вважаю, що для поліпшення фінансового стану підприємства і збільшення суми прибутку необхідно відкрити мережу магазинів безпосереднього продажу своїй продукції споживачам. Тим самим підприємство уникне продажу товарів посередникам по оптових цінах, а здійснюватиме продажі по роздрібних цінах, збільшивши при цьому прибуток від продажу кожної одиниці товару. Ще щоб підвищити престиж підприємства і збільшити попит на його продукцію необхідно провести активну маркетингову політику, привертаючи до роботи висококваліфікованих фахівців цієї області. Оскільки в умовах становлення ринкових відношенні саме реклама є двигуном торгівлі. Підприємству також варто активно провести політику дослідження ринку споживачів для пошуку нових ринків збуту і можливо не тільки в Донецькій області, але і за її межами. Це приведе до збільшення об'ємів виробництва і підвищення попиту на послуги та товари.