Звіт про виробничу практику в ПП „ХХХ”

Збільшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості у 2010 р. є результатом оборотних коштів, вкладених у розрахунки. У 2010 р. простежується зростання показника продуктивності праці, який характеризує ефективність використання підприємством трудових ресурсів за одиницю часу.

Збільшення показника фондовіддачі свідчить про збільшення виручки від реалізації, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів. Така картина свідчить про позитивні тенденції в діяльності ПП „ХХХ”.

Негативною є тенденція до зменшення у 2009 р. коефіцієнта оборотності власного капіталу. Згідно наведеної формули цей коефіцієнт визначається як частка від ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості власних ресурсів (власного капіталу) підприємства. Він показує, кількість оборотів власного капіталу за відповідний період і характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 гривню власних ресурсів, вкладених у діяльність підприємства.

За останній звітний період значення коефіцієнта оборотності власного капіталу становила 0,36. Це означає, що середня вартість власного капіталу у звітному періоді приймала участь у формуванні виручки від реалізації 0,36 раза.

Чим вищим є значення даного коефіцієнта, тим ефективніше використовується вкладений у підприємство капітал.

Як бачимо з наведених вище табличних даних, ПП „ХХХ” за останні роки є платоспроможним та фінансово стійким, оскільки значення всіх показників відповідають оптимальним. Тобто, можна з впевненістю сказати, що дане підприємство є фінансово стабільним.

 

РОЗДІЛ 2. Організація роботи ПО ОСНОВНИХ ДІЛЯНКАХ обліку на підприємстві

2.1. Облік основних засобів  та нематеріальних активів

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)[7].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку „Основні засоби”.

До основних засобів у ПП „ХХХ” відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року, а первісна вартість яких більша за 1000 грн.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважається об’єкт основних засобів. На даному підприємстві таким є виробнича лінія.

Нарахування амортизації за основними засобами у ПП „ХХХ” здійснюється по нормах і методах, передбачених податковим законодавством (податковий метод). Згідно цього основний засіб, що є на балансі у підприємства, відноситься до ІІ групи основних засобів «Машини та обладнання». Отже, розмір амортизації становитиме 10% від залишкової вартості.

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”.

Рахунок 10 „Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об’єктів інвестиційної нерухомості.

Щодо аналітичного обліку, то він ведеться у розрізі об’єктів основних засобів.

Щодо документування операцій з обліку основних засобів, то воно оформляється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” №352

Що стосується операцій з основними засобами у ПП „ХХХ”, то доцільно сказати, що з часу оприбуткування основних засобів було проведено ремонтні роботи у 2008 році.

Ремонт основних засобів на даному підприємстві обліковується на рахунку 15.6 „Ремонт виробничої лінії”.

Кількість і суми товарно-матеріальних цінностей, які були списані на ремонт, відображено у акті на списання. Також витрачання товарно-матеріальних цінностей на ремонт можна визначити, провівши аналіз картки рахунку 15.6 за потрібний нам період.

Картка рахунку 10 „Основні засоби” показує збільшення балансової вартості основних засобів.

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок: продажу, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам, обміну на інші активи, внеску до статутного капіталу інших підприємств.

 

2.2. Облік грошових та розрахункових операцій

Грошові кошти у ПП „ХХХ” можуть зберігатися на рахунках у банку.

Основним нормативним документом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 року № 637.

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Готівка може надходити з трьох джерел:

• з банківського рахунку;
• від підзвітних осіб;
• у вигляді виручки.

Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 „Каса”.

За дебетом рахунку відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту — їх використання.

Аналітичний облік можна вести за окремими касирами та в розрізі видів валют.

Рахунок 33 „Інші кошти” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів, які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі.

По дебету рахунку 33 „Інші кошти” відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту — вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

Поточні рахунки відкриваються суб’єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Рахунки в банках”. По дебету рахунку 31 відображають надходження грошових коштів, а по кредиту — їх використання.

Для визначення суми коштів, які зберігаються на поточному рахунку, призначена виписка банку.

У виписці зазначені надходження та видача грошових коштів по операціях. На нашому підприємстві має місце такий документ як авансовий звіт.

З його допомогою можна прослідкувати видачу готівки та проконтролювати її повернення, оскільки авансовий звіт містить інформацію, на які потреби були витрачені кошти.

 

2.3. Облік виробничих запасів

Запаси-це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

1) правильне та своєчасне документальне  оформлення всіх операцій з  руху матеріальних цінностей;

2) виявлення та відображення  витрат, пов’язаних з їхньою заготівлею;

3) контроль за надходженням, заготівлею  матеріальних цінностей, їх зберіганням;

4) одержання точних відомостей  про залишки запасів, що знаходяться  на складах і В коморах;

5) правильне та своєчасне виявлення  запасів, які не використовуються  на підприємстві та підлягають реалізації.

Облік виробничих запасів як основи виробництва продукції у ПП „ХХХ” має певні особливості. Відповідно до облікової політики підприємства визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) потрібно здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з П(С)БО 9 „Запаси”.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів у ПП „ХХХ” слід вважати найменування запасів. Такими, наприклад, є дріт мідний, пластикат, розчинник і т.п.

Оцінку запасів при вибутті підприємство здійснює за методом середньозваженої собівартості. Підприємству цей метод найбільш підходить, адже для виробництва потрібна велика кількість запасів, що їх постачають різні підприємства. А отже і ціна не є стабільною. Тому найраціональнішим буде визначити середню ціну, за якою потім списується собівартість запасів.

Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з з покупцями.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами).

у ПП „ХХХ” матеріально відповідальною особою є посада комірника. Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність  цей працівник зобов’язаний вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей, а також брати участь у інвентаризації довірених йому запасів, тобто сприяти збереженню матеріалів.

Характерною особливістю запасів на складі є відсутність матеріальних ярликів, оскільки номенклатура є не настільки великою, щоб оформляти їх.

Оприбуткування виробничих запасів матеріально відповідальною особою здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах. Саме за таким принципом і діє ПП „ХХХ”. Це значно полегшує роботу як матеріально відповідальної особи, так і бухгалтера, адже надходження матеріалів  є значним і частим.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористаних матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

На підприємстві має місце такий документ як акт на списання товарно-матеріальних цінностей. Цей акт відображає списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів  відкривається дев’ять субрахунків.

За дебетом рахунка 20 „Виробничі запаси” і відповідних субрахунків відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат, а також фактична собівартість витрачених запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводять на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць.

У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту виробничих запасів за місяць виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними.

 

2.4. Облік праці та зарплати

Основні положення з оплати праці визначені Кодексом законів про працю України. Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України „Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами.