Організація обліку

Українська  державна академія залізничного транспорту

 

Кафедра «Облік і аудит»

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Організація обліку»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки  5 курсу 16-V- ОА_м групи

8.030509 – Облік  і аудит

Ніколюк Ю.С.

Керівник : д.е.н. Євсєєва О.О

 

 

 

Харків – 2013 рік 

Зміст

 

1 Теоретична частина : Організація обліку власного капіталу, забезпечень витрат і платежів та цільового фінансування 3

1.1 Теоретичні основи організації обліку власного капіталу підприємства 3

1.2 Сучасні вимоги до формування власного капіталу підприємств в залежності від організаційно-правового статусу 16

1.3 Бухгалтерські відображення обліку власного капіталу 22

2 Практична частина 31

2.1 Посадова інструкція економіста з фінансової роботи 31

2.2 Документообіг нарахування та виплати заробітної плати                                     36

2.3 Матриця  кореспонденцій  з використанням  рахунків класу 8 Плану рахунків   37

Список використанних  джерел                                       41

 

1 Теоретична частина : Організація обліку власного капіталу, забезпечень витрат і платежів та цільового фінансування

 

1.1 Теоретичні основи організації обліку власного капіталу підприємства

 

При вивченні теми доцільно визначити, що відповідно до Цивільного кодексу України для  створення підприємства юридичної  особи його учасники повинні розробити  установчі документи — це, перш за все, затверджений учасниками статут або засновницький договір між  учасниками, якщо інше не встановлено  законом.

У бухгалтерському обліку має чітко розмежовуватися поняття власного капіталу (власності засновників) та чужого (залученого) капіталу, тобто власності інших суб’єктів власності. За залучений зовні капітал потрібно платити відсотки, незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство. За власний капітал засновники після сплати податків одержують дохід (дивіденди, відсотки тощо), а в разі збитковості їх капітал втрачає в ціні на суму збитку. Тому засновники, незалежно від розміру частки власних внесків, мають право участі в управлінні підприємством.

Згідно  з П(С)БО 2 "Баланс", власний капітал — це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язання.

Облікову  категорію власного капіталу П(С)БО 1, П(С)БО 2 і П(С)БО 3 визначають як частина  в активах підприємства, яка залишається  після вирахування його зобов'язань.

Тому  економічну суть власного капіталу можемо відобразити у вигляді рівняння:

Власний капітал = Активи — Зобов'язання.

Рівняння  вказує на частку активів, яка належить власникам за умови розрахунків  за зобов'язаннями підприємства. В момент створення підприємства сума активів, яка належить власникам, дорівнює сумі вкладеного ними капіталу. В процесі  господарської діяльності капітал  власників зростає завдяки доходам  від підприємницької діяльності й зменшується в результаті понесених  витрат. Крім того, власний капітал зростає за рахунок додатково вкладеного капіталу, безкоштовно отриманих активів, дооцінки необоротних активів та зменшується в результаті розподілу (виплати дивідендів тощо) накопиченого капіталу між засновниками (учасниками).

При цьому, якщо виходити з визначення П(С)БО, то можна говорити про рівність понять власного капіталу і чистих активів  підприємства. Так, П(С)БО 19 визначає чисті  активи як активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань. Іншими словами, власний капітал, як і чисті актив — це внутрішні активи підприємства, що дісталися йому від власників (засновників, учасників, акціонерів), вкладників або зароблені самостійно. Це активи, які можуть бути використані підприємством за власним розсудом в рамках його стратеги-чеських завдань і цілей.

У балансі  власний капітал підприємства наданий  у розділом 1 пасив, підсумок по якому  якраз і відображає розмір даного фінансового показника.

При цьому  для різних підприємств власний  капітал може формуватися і складатися з різних структурних компонентів  в різних комбінаціях. Загальний  їх можливий набір визначений П(С)БО 2.

Структура власного капіталу підприємства залежить від форми власності та його виду. Наприклад, для акціонерних товариств  чи товариств з обмеженою відповідальністю, заснованих на колективній формі  власності, створення і поповнення визначеного розміру статутного капіталу є необхідною умовою їх реєстрації в органах державної влади  та легітимності проведення діяльності. Підприємство, засноване на приватній  власності фізичної особи (приватне підприємство), створює статутний  капітал лише за рішенням власника виходячи з необхідності забезпечення статутної діяльності.

За П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі елементи (рис.1)

Складові  власного капіталу відбивають суму, яку  власники (засновники) передали в розпорядження  підприємства як внески чи залишки  у формі нерозподіленого прибутку, або суму. Що її підприємство одержало у своє розпорядження зовні (від  інших підприємств) без повернення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1 - Структура та взаємозв’язок окремих елементів власного

                   капіталу

 

Показник  власний капітал один з найістотніших  і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

- забезпеченість  коштами для функціонування підприємства;

- кредитоспроможність  підприємства;

- його  платоспроможність.

У світовій практиці у формуванні власного (капіталу) засновники підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два  поняття:

- вклади;

- додаткові внески засновників.

Вклади  та додаткові внески виконують різні  функції. Для того щоб зрозуміти  ці функції. Слід спочатку з’ясувати  складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється  на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший – це статутний, або пайовий капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збитки).

Усі три  складові є власністю засновника. Але вклади виконують незрівнянно  більше функції і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема  й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.

Вклад –  це частика засновника (учасника) у  статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

а) інвестування діяльності підприємства;

б) регулювання  відносин власності;

в) управління підприємством.

Додаткові внески – це частка засновника в  інших формах власного капіталу підприємства – резервного, страховому чи іншому виді та нерозподіленому прибутку (непокритого  збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або  до резервного (страхового) капіталу, або  до нерозподіленого прибутку (лишається  неспожитою частка прибутку поточного  року), тобто вклад виконує лише першу функцію – інвестування.

Формування  статутного (пайового) капіталу за рахунок  вкладів засновників – обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) такого обов’язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу з  балансом підприємства не може бути відмінною  від тієї, що зареєстрована в державному реєстрі. Неукладені кошти засновники (учасники) відбиваються в пасиві балансу.

Вартісна  оцінка вкладу визначає частку засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили  застереження, на її розмір не впливають.

Згідно  з П(С)БО 2 показники неоплаченого капіталу відображає суму заборгованості власників (учасників) по внесках в  капітал підприємства.

Така  заборгованість виникає після фіксації її розміру в установчих документів підприємства (статуті, установчому  договорі, меморандумі) і державній  реєстрації цього документа (доповнень  або змін до нього). Після цього  вона погашається відповідно з постановою, встановленим закону і статутом. Ця сума заборгованості приводиться в  дужках і відраховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Для нарахованих  до здобуття внесків засновників  і учасників підприємства Інструкцією  про використання плану рахунків передбачений контр пасивний рахунок 46 «Неоплачений капітал».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  2 - Призначення та побудова рахунка 46 "Неоплачений капітал"

 

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по видам розміщених неоплачених  акцій (для акціонерних суспільств) і по кожному засновникові (учаснику) підприємства.

Бухгалтерський  показник статутного капіталу відображає спільну вартість активів, які будуть отримані або вже отримані підприємством  як внесок власники (засновників і  учасників) в його капітал. Це активи передані у власність підприємства складаючи основу його діяльності. Документальне фіксування і державна реєстрація спільної вартості складових  майна, переданого у власність підприємства є обов'язковими для визначення категорії статутного капіталу такого підприємства.

Для обліку і узагальнення інформації о стані  і руху статутного капіталу підприємства Інструкцій о застосуванні план рахунків передбачений рахунком 40 «Статутний капітал».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  3 - Призначення та побудова рахунка 40 "Статутний капітал"

 

Пайовий капітал є аналогом статутного капіталу для добровільних об’єднання, заснованих на кооперативних початках. Прикладами таких об'єднанні можуть бути споживчі, виробничі і житлово-будівельні кооперативи, кредитні союзи.

Пайовий капітал — це сукупність засобів  фізичних і юридичних осіб, добровільно  розміщених в суспільстві для  здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Відповідно, пай — це доля капіталу добровільного об'єднання, що дає його членові (пайовикові) цілий  ряд прав, близьких до корпоративних.

Проте на відміну від статутного капіталу, який спочатку декларується (нараховується) і тільки потім оплачується, пайовий  капітал в обліку формується за фактом передачі пайовиками своїх внесків.

Отже, по кредиту рахунку 41 «Пайовий капітал» призначеного для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків, відбиваються суми фактичних отриманих  пайових внесків в кореспонденції з рахунками обліку активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  4 - Призначення та побудова рахунка 41 "Пайовий капітал"

 

Аналітичний облік по рахунку 41 «Пайовий капітал» ведеться по видах капіталу.

Вилучений капітал — це фактичні витрати  підприємства на викуп власних акції (якщо це підприємство АТ), частин у  власному статутному фонді (якщо це інший  вид господарського суспільств) або  паїв (якщо йдеться про кооперативній  організації).

Такий викуп  зменшує валюту балансу, бо пов'язаний з відтоком активів і відповідно з відпливом капіталу підприємства. Останнє і обумовлює правило віддзеркалення суми вилученого капіталу в пасиві Балансу підприємства із знаком «відрахування».

Планом  рахунків, що діє, залежно від виду підприємства передбачено два основні  субрахунки для обліку сум вилученого капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  5 - Призначення та побудова рахунка 45 "Влучений капітал"

 

Резервний капітал — це страховий капітал, створений підприємством за рахунок  відрахування власного прибутку з метою  відшкодування можливих збитків, здійснення виплат інвесторам і кредиторам при  браку засобів.

На законодавчому  рівні встановлюється обов'язковість  і мінімальні розміри формування резервного капіталу для окремих  видів підприємств. Наприклад, для  господарських суспільств така обов'язковість  і мінімальний розмір встановлені  ст. 14 Закону про господарську діяльність: в організації створюється резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому  засновниками документами, але не менше 25% статутного фонду.

З метою  узагальнення інформації про стан і  рух резервного капіталу підприємства планом рахунків передбачено рахунок 43 «Резервний капітал.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться по його видах.