Поняття та суть грошового ринку

 

 

ВСТУП     

Невід’ємною складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий (фінансовий) ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування — це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.     

Сьогодні  грошовий ринок має складну внутрішню  структуру, що складається з низки  взаємопов’язаних між собою елементів. Їх взаємозв’язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку. Об’єктивні основи дії цього механізму, його особливості і припустимі межі втручання держави в його роботу — усе це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання та формування певного світогляду, але й для практичних дій щодо забезпечення необхідного втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. Останнє особливо важливо сьогодні з огляду на широке використання монетаризму як теоретичної підвалини організації й забезпечення ефективного суспільного відтворення та економічного зростання [3].     

На  грошовому ринку, як і на будь-якому іншому ринку, як базові виступають категорії попиту і пропозиції. Щодо цього розуміння суті цих категорій стає ключовим, визначальним для формування уявлення про механізм функціонування всього грошового ринку.  
  
  
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Поняття та суть грошового ринку     

Грошовий (монетарний) ринок – це сукупність економічних відносин, що забезпечують урівноваження попиту і пропозиції грошей та формування їх ціни, а також він є окремим сегментом фінансового ринку.     

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку – попит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція – форму пропозиції позик, а ціна – форму відсотка на позичені кошти [2].     

Для кращого усвідомлення сутності грошового ринку важливо з'ясувати такі його структурні елементи, як об'єкт, суб'єкти та інструменти.      

Об'єктом  грошового ринку є гроші, які продаються і купуються на ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чи постійно вільні кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання додаткового доходу. Операція продажу грошей має специфічний характер і суттєво відрізняється від традиційного продажу на товарних ринках.     

Продаж  грошей відбувається переважно у  формі кредитування. Продавець виступає у ролі кредитора, покупець у ролі позичальника. Операція продажу грошей не є еквівалентним обміном однакових цінностей, не веде до витрат продавцем права власності на відповідну суму грошей і тому повинна передбачати механізм забезпечення цього права й повернення власнику проданих коштів. Цей механізм базується на застосуванні спеціальних інструментів грошового ринку, які називають фінансовими інструментами [5].     

Інструментами грошового ринку є певні носії зобов'язань покупців грошей перед їх продавцями та одночасно носії права вимоги продавців грошей до їх покупців.        

Інструменти можуть мати різноманітні форми – це письмові угоди, сертифікати, облігації, акції, векселі, поліси тощо. Для продавців грошей     

 

всі вони є об'єктами грошових вкладень або  фінансовими активами, які здебільшого  продаються і купуються на ринку. Ставши власниками фінансових активів, ці суб'єкти дещо змінюють і свій статус на ринку – вони здійснюють продаж фінансових активів, а не купівлю грошей. Для них об'єктом ринку стають ці активи, а гроші лише посідають своє традиційне (для товарних ринків) місце – посередників в обміні. З цієї позиції грошовий ринок набуває вигляду ринку фінансових активів або фінансового ринку.     

Інструменти грошового ринку самі можуть набувати здатності до обігу. Найбільшою мірою  ця здатність властива цінним паперам  і валютним цінностям, що дає підстави виділити відповідні ділянки грошового  ринку у самостійні ринки – цінних паперів та валютний. У розвинутих ринкових економіках поширена також купівля-продаж банківських позичкових вимог та зобов'язань, що дає підстави говорити про ринок позичкових угод як про самостійний вид грошового ринку.     

Для розуміння сутності грошового ринку  важливе значення має визначення його суб'єктів.      

Суб'єкти грошового ринку – це будь-які економічні структури, фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники [2].     

Кожний  з них може виступати або в ролі продавця грошей (кредитора), в ролі покупця (позичальника), або в тій чи іншій одночасно, як, наприклад, банки та інші фінансові посередники.     

Умовний характер має і ціна на грошовому  ринку. Ціна грошей має форму процента на позичені чи залучені кошти, що істотно  відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять  у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартістю – здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих     

 

виробничих  потреб. Чим більша буде ця здатність  і чим довше покупець користуватиметься  одержаними грошима, тим більшою  буде сума його процентних платежів.     

Як  ринок грошей, так і ринок капіталів, у свою чергу, складаються з певних елементів. До складу грошового ринку належать: обліковий, міжбанківський та валютний ринки.     

Обліковий ринок — це ринок, на якому позичальник (господарюючий суб’єкт або банк) отримує гроші, обліковуючи свої короткострокові цінні папери, наприклад комерційні векселі. Унаслідок значного поширення короткострокових грошових зобов’язань (комерційні та казначейські векселі, бони тощо) операції на цьому ринку дуже поширені. Проте в Україні комерційні векселі не стали ще дуже поширеним інструментом, і тому цей ринок поки що знаходиться в стадії формування. Але в цілому, з огляду на розвиток ринкової економіки в нашій країні, цей ринок має великі перспективи [1].     

Міжбанківський ринок — це ринок, на якому суб’єктами виступають банки, а суть операцій зводиться до того, що одні банки розміщують свої тимчасово вільні кошти, а інші їх отримують на умовах платності, терміновості і повернення, тобто один банк надає іншому короткостроковий кредит. Найчастіше це здійснюється у вигляді міжбанківських депозитів. Необхідність таких запозичень часто викликана потребою в дотриманні якихось нормативів центрального банку. Наприклад, в Україні серед інших нормативів це може бути норма обов’язкових резервів. Поширеною причиною таких кредитів часто стає й необхідність певного регулювання балансу банку. Ці кредити, як правило, короткострокові (від двох днів до року) і коштують для позичальника досить дорого. Зазначена причина пояснює той факт, що кошти, залучені банком на міжбанківському ринку, рідко використовуються для кредитування господарюючих суб’єктів.      

 

 

     Валютний ринок — це ринок, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту та пропозиції. Необхідність існування такого сектору грошового ринку пов’язана перш за все з тією обставиною, що єдиного платіжного засобу для всіх країн не існує. Тому розрахунки за міжнародними торговельними операціями здійснюються або у валюті країни-експортера, або в конвертованій валюті. Це робить необхідним операції на валютному ринку, де валюта купується і продається як на момент виникнення попиту-пропозиції на неї (касові угоди), так і через певний термін (строкові угоди).      

Кон'юнктура  грошового ринку залежить передусім  від таких факторів:

• циклічних змін в економіці

• темпів інфляції;

• особливостей національної кредитно-грошовоЇ політики [6].

 

     З викладеного вище стає зрозумілішою внутрішня єдність грошового  і фінансового ринків. Вони мають  спільні просторові вежі. На ці ринки  діють одні й ті ж суб'єкти, багато спільного є між їхніми об'єктами та інструментами. Схоже у них  і функціональне призначення  - забезпечити капіталізацію вільних (тимчасово чи постійно) грошових засобів у юридичних та фізичних осіб.     

Внутрішня єдність грошового і фінансового  ринків дає підстави для застосування єдиних критеріїв класифікації кожного  з них. Тому у літературі часто  одні і ті ж сегменти виокремлюються як у грошовому, так і у фінансових ринках. Це стосується перш за все таких  сегментів, як ринок грошей, ринок  капіталів, ринок цінних паперів, ринок  банківських позичок.  
  
  
      

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Структура грошового ринку     

Місце і роль грошового ринку у формуванні та реалізації попиту і пропозиції та ціни грошових ресурсів, наявність  чисельних функціональних інститутів і особливості їх взаємодії потребують застосування різних інструментів і  методів управління грошовими потоками. Вивчення цих та інших факторів, що визначають специфіку надходжень і витрачання коштів у процесі  діяльності учасників господарського життя дозволяє категорію "грошовий ринок" оцінювати як складну систему  організаційних і правових відносин, що взаємодіє з усією сукупністю ринкових відносин, має відповідні форми прояву і організаційні форми. У зв´язку з цим розрізняють три аспекти класифікації (Табл.2.1) [3].

Таблиця 2.1

Системна  структуризація грошового ринку

 

За видом фінансових інструментів Ринок позичкових капіталів Валютний ринок Ринок цінних паперів За інвестиційними ознаками грошових потоків Ринок банківських кредитів Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ     За економічним призначенням ресурсів Ринок грошей Ринок капіталів

 

  
  
     

 

 

     За  видами інструментів грошовий ринок складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• ринок позичкових капіталів;

• валютний ринок;

• ринок цінних паперів.

 

       Ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних  коштів, перетворення їх у позиковий  капітал і його перерозподіл  між учасниками суспільного відтворення [2].     

Це  економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво  у рухові коштів від їх власників  до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові  установи і фондові біржі.      

 Валютний ринок - система фінансово-економічних  відносин, пов'язаних із здійсненням  операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних  валют і платіжних документів  у чужоземних валютах.       

Валютний ринок - поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо.     

Ринок цінних паперів - частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів.Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.Розрізняють перший ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний, де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондові біржі. Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високо розвинутих ринкових економіках ринок цінних паперів є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу у процесі розширеного відтворення. Саме ринки цінних паперів, позичкових капіталів та валютний ринок забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній передумові суспільного виробництва [1].      

За  другою ознакою виділити такі сектори  грошового ринку:

• ринок банківських кредитів;

• ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).

 

     Залежно від призначення засобів, що обертаються  на грошовому ринку, останній поділяється  на:

• ринок грошей;

• ринок капіталів.

 

     На  ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до одного року). Ці кошти використовуються в, обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.     

На ринку капіталів - купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.