Визначить поняття “банківська система”

Подолання вищезазначених недоліків сприятиме розширенню та ускладненню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни. Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. В той самий час ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання.

Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних напрямках. До таких напрямків на даному етапі відносяться:

• закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;
• здійснення кількісного контролю за динамікою грошової
• маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);
• забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і суб’єктів національної економіки;
• підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;
• стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;
• зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;
• стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;
• подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;
• утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримки купівельної спроможності національної валюти;
• покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів та зовнішніх запозичень;
• підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;
• продовження забезпечення процесу «дедоларизації» національної економіки шляхом активізації привабливості гривневих активів порівняно зі вкладеннями в активи в іноземній валюті;
• поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;
• забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;
• ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;
• сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залученню інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

У сучасних умовах банківська система відіграє важливу роль  у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та досягнення інших економічних і соціальних досягнень держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обґрунтуйте необхідність введення економічних нормативів.

 

Нормативи банківської діяльності економічні – обов'язкові показники, які встановлює Національний банк України для всіх комерційних банків з метою стійкого розвитку банківської системи та захисту інтересів власників і кредиторів комерційних банків. До таких нормативів належать: нормативи капіталу, ліквідності, кредитного ризику, інвестування, валютної позиції. їх дія враховує вимоги Базельського комітету за принципами, згрупованими у такі розділи: 1) передумови ефективного банківського нагляду; 2) ліцензування та структурування; 3) пруденційні вимоги і регулятивні заходи; 4) методи постійного банківського нагляду; 5) інформативні вимоги; повноваження органів банківського нагляду; міжнародна банківська справа. Нормативи капіталу, своєю чергою, визначаються: 1) за допомогою нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) банку як відношення платоспроможності банку до сумарних активів, зважених на відповідний коефіцієнт ризику (цей норматив має бути не нижчим 8%); 2) нормативу адекватності основного капіталу – відношення основного капіталу банку до його загальних активів (цей норматив має бути не меншим за 4%). Основними показниками нормативів ліквідності є: норматив миттєвої ліквідності (визначається співвідношенням суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов'язань – має бути не меншим за 20%); норматив поточної ліквідності (визначається відношенням активів банку до його зобов'язань з відповідними термінами виконання – має бути не меншим за 100%); норматив короткотермінової ліквідності (обчислюється відношенням високоліквідних активів банку до його короткотермінових зобов'язань – має бути не меншим за 20%). До нормативів кредитного ризику належать: максимальний розмір ризику на одного позичальника (розраховується як відношення сукупної заборгованості за позиками, між банківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника до капіталу банку – має бути не меншим за 25%; норматив великих кредитних ризиків (обчислюється як співвідношення загальної суми великих кредитних ризиків до капіталу банку). Нормативи інвестування визначаються за допомогою нормативу інвестування в цінні папери окремо для кожної установи (розраховується як відношення коштів, інвестованих на придбання акцій, до капіталу банку – має бути не більшим за 15%); нормативу загальної суми інвестування (визначається як відношення коштів, які інвестуються на придбання акцій певної юридичної особи до капіталу банку – має бути не більшим за 60%).

Необхідність введення економічних нормативів з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Задача.

 

Пунктом 15 Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28 вересня 1995 р. визначено, що кредитні взаємовідносини між банками і суб’єктами господарської діяльності регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються тільки в письмовій формі, які й визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Але пунктом 27 цього ж положення банку надано право дострокового розірвання кредитного договору, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

В яких випадках банк може реалізувати таке право?

 

Дострокове розірвання кредитного договору – право банку вимагати погашення заборгованості за кредитом позичальником до закінчення терміну кредитування, обумовленого договором.

Причин, за яким банк може вимагати дострокового розірвання кредитного договору, не так вже й багато. Насамперед, це внутрішні проблеми, пов'язані з фінансовою кризою чи криза ліквідності (кажучи простіше, банку терміново потрібна готівка, і він починає «трясти» боржників). Інша причина, куди більш часта - порушення позичальником графіка платежів (регулярні прострочення або повне припинення виплат). Нарешті, третя причина - порушення позичальником іншої істотної умови кредитного договору (наприклад, негайно повідомляти банк про зміну адреси, місця роботи, фінансового стану тощо). Тому ще на стадії оформлення кредиту необхідно з'ясувати, які пункти в ньому дадуть банку право на дострокове розірвання.

 

 

Події, в результаті яких банк має право вимагати дострокове розірвання договору та повне погашення заборгованості по кредиту	Законодавчі акти
Прострочення платежу як мінімум на один місяць, а за кредитом, забезпеченим іпотекою - як мінімум на три місяці	ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів"
Перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків
Несплата споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту
Порушення інших істотних умов договору
Передача позичальником предмета застави іншій особі без згоди банку	ст. 592 ЦКУ
Втрата (знищення) предмета застави за обставин, які не залежать від банку
Порушення позичальником зобов'язань, встановлених договором іпотеки, наприклад, порушення зобов'язань, щодо страхування предмета іпотеки	ст. 12 ЗУ "Про іпотеку"

 

Припинити дію договору в односторонньому порядку можна у випадках, передбачених законом або договором. Право банку на одностороннє розірвання набирає чинності лише при порушенні зобов'язань, прописаних у договорі, на відміну від права позичальника, який може повідомити банк про відмову в будь-який момент до закінчення терміну надання кредиту.

Якщо вимоги банку про дострокове розірвання не застережені або не відповідають умовам договору, то питання про припинення дії такого договору розглядається лише у судовому порядку

Розриваючи кредитний договір в односторонньому порядку, банк зобов'язаний письмово повідомити про це позичальника.

Згідно діючому законодавству, що регулює питання споживчого кредитування (ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", частина 3 ст. 1054 ЦКУ, Рішення Конституційного суду від 10.11.11 р.), законодавчі акти мають перевагу над умовами договору.

Таким чином, можемо зробити висновок, що у банка немає права вимагати повного погашення заборгованості за кредитом у разі відмови позичальника підписувати додаткову угоду про підвищення фіксованої процентної ставки за кредитом, оскільки жодним законодавчим актом, що регулює відносини, що виникають при наданні споживчого кредиту, таку умову дострокового розірвання договору не передбачено.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Банківське право. Костюченко О.А. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. -168 с.
2. Економічний енциклопедичний словник.
3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368
4. Лондар С. Л., Тимошенко О. В. Фінанси. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.
5. ЗУ "Про захист прав споживачів".