Бюджетне планування в Україні

Бюджетне планування в Україні.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………2

1. Бюджетне планування - складова  фінансового планування……….……4

2. Планування показників  бюджету…………………………………………10

3. Теоретичні основи бюджетного  прогнозування………………………...20

4. Шляхи удосконалення показників бюджетів…………………………….22

Висновок………………………………………………………………………27

Використана література……………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Крім того бюджет є тим інструментом за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. Тому питанням, що стосуються планування бюджету України приділяється дедалі більше уваги. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50% валового внутрішнього продукту.

Із визначенням України самостійною ринковою орієнтованою державою з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:

· виділення ланок бюджетної системи;

· наповнення бюджетів, розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;

· напрямки використання коштів окремих бюджетів;

· питання збалансованості бюджетів;

· внутрішньо бюджетні відносини.

В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення. В умовах розбудови Української держави у належних обсягах є об’єктивно необхідним процесом.

В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Метою курсової роботи являється дослідження процесу бюджетного планування в Україні , зокрема факторів, що на нього впливають, визначити шляхи покращення показників бюджетів.

Предметом курсової роботи є дослідження взаємовідносин, які складаються під час формування і реалізації державного бюджету України, зокрема його планування.

Суб’єктом дослідження і аналізу є проведення бюджетної політики держави, а об’єктом відносини при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.

При написанні курсової роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, фінансово-економічна література а також спеціалізована періодична преса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Бюджетне планування - складова фінансового планування

Зміст бюджетного планування

Бюджетний процес зазвичай розглядається у річному розрізі. Водночас, короткостроковий часовий горизонт часто піддається критиці, оскільки вважається, що він загрожує ефективності управління видатками та створює ризик втрати урядом контролю за своєю фіскальною позицією. Досить часто річні бюджетні плани значною мірою відображають реальні політичні потреби нинішнього моменту. Таким чином, рішення про розподіл ресурсів приймаються по-різному в кожному індивідуальному випадку без жодного загального принципу. Внаслідок цього наслідки попередніх та поточних рішень ігноруються поза межами наступного річного горизонту.

Для подолання визначених недоліків річного бюджетного планування, суттєвим вбачається затвердження бюджетних цілей та норм на декілька років, а не лише на безпосередньо наступний рік. Бюджетне планування на багаторічний період може розглядатися як інструмент реформування системи фінансового управління, спрямованого на підвищення ефективності, дієвості та прозорості державного сектора, що здійснюється шляхом реструктуризації бюджетної практики. Слід наголосити на тому, що багаторічне планування є лише інструментом бюджетного управління, а не асигнуванням бюджетних коштів на кілька років. Його слід розглядати як прогноз доходів та видатків бюджету на наступні роки, який періодично уточнюється. Це дасть змогу привести річний бюджет у послідовність з прийнятними фіскальними цілями на кілька років [3, c. 214].

Основними цілями бюджетного планування на багаторічній основі є підвищення дисципліни витрачання державних коштів. Воно має функціонувати як фінансове стримування майбутніх витрат, а не як інструмент розширення програми. Найчастіше багаторічне бюджетне планування є середньостроковим і здійснюється на трирічний часовий горизонт. Такий часовий горизонт найточніше відповідає періоду, на який можуть затверджуватися глобальні бюджетні цілі. У короткому викладі, сюди включаються наступні елементи:

1. Визначення загальних цілей  фіскальної політики та чітке  встановлення способів надання  коштів на їх фінансування  з майбутніх бюджетів;

2. Визначення вартості продовження  здійснення існуючої політики. У  цьому процесі може виявитися, що вбудований імпульс нинішніх  видатків вже вичерпує усі  майбутні ресурси, і що для  запровадження нових схем витрат  існує лише незначний залишок. Це може призвести до встановлення  самодисципліни у пропонуванні  нових видатків та стимулювати  роботу над поправками до існуючого  законодавства (особливо законодавства, пов’язаного з соціальним захистом);

3. Вирішення довгострокових наслідків  нинішніх рішень для майбутніх  бюджетів, оскільки ці витрати  можуть бути не повною мірою  відображені у поточному бюджеті  і збільшитися протягом наступних  років. Це може відіграти роль  запобіжного заходу, який вказує, чи буде схвалення запропонованих  видатків сумісним з середньостроковими  цілями фіскальної політики уряду;

4. Досягнення середньострокових  цілей фіскальної політики більш  надійним способом;

5. Сигнали стосовно намірів щодо  фіскальної консолідації, які викликали  б довіру економічних суб’єктів, для зміцнення громадської впевненості.

Бюджетне планування на багаторічній основі складається з наступних кроків:

1. оцінка ресурсів, наявних для  фінансування державних видатків  на середньостроковий період;

2. визначення вартості проведення  вибраної політики видатків на  середньостроковий період;

3. визначення механізму поєднання  цієї вартості з наявними ресурсами, включаючи прийняття рішень щодо  необхідних реформ. Таким чином, будуть показані бюджетні наслідки, такі, як збільшення доходів чи  скорочення видатків на фінансування  окремих програм, або ж досягнення  проголошених цілей.

Середньостроковий підхід до бюджетного планування має наступні загальновизнані переваги:

1. попередні оцінки (хоча вони  й не мають природи юридичних  зобов’язань) є проголошенням намірів  уряду щодо майбутнього витрачання  коштів;

2. цейпідхід обмежує ступінь свободи дій уряду при прийнятті рішень у галузі фіскальної політики;

3. збільшує можливість  розподілу ресурсів, згідно єдиних  чітко визначених принципів, даючи  змогу уряду робити чіткі зобов’язання  щодо майбутніх видатків;

4. стимулює підвищену  увагу щодо функціонування розпорядників  бюджетних коштів, яке базується  на результатах їх діяльності;

5. чітко визначені середньострокові  прогнози, засновані на комплексі  заходів економічної політики  можуть проілюструвати наслідки  цієї політики та надати інформацію  щодо цілого ряду заходів, необхідних  для досягнення середньострокових  цілей фіскальної політики;

6. найбільш передовий  досвід розвинутих країн свідчить, що бюджетне планування на  багаторічній основі формалізується  у бюджетному процесі, а вимога  щодо його здійснення досить  часто прямо передбачається у  законодавстві про бюджетну систему [3, c.217-219].

Водночас, бюджетне планування на багаторічній основі має певні недоліки. Найпершою країною, що запровадила багаторічне бюджетне планування, була Велика Британія, де мали місце певні проблеми. Загалом, проблеми, пов’язані з багаторічним бюджетним плануванням можуть бути поділені на категорії:

1. Може існувати тенденція  до переоцінки майбутнього зростання  економіки. Це може мати наслідком  надмірні прогнози щодо ресурсів  та тиск на державні видатки;

2. Державні установи можуть  розглядати прогнозовані для  них видатки як фактично надані  суми. Це створює обмеження щодо  кінцевого перегляду видатків, якщо  економічні припущення, на основі  яких було зроблено асигнування, виявляться неправильними;

3. Бюджетне планування  на багаторічній основі, виражене  у реальних термінах (аніж у  номінальних), передбачає автоматичне  уточнення прогнозованих видатків  у разі підвищення цін. Це створює  тиск на державні фінанси.

4. Існує занепокоєння, що  економічна непередбачуваність  може зробити основні напрямки  майбутньої фіскальної політики  ненадійними.

Слід підкреслити, що деякі із наведених вище хвилювань можуть мати своїм підґрунтям той факт, що найперші системи багаторічного бюджетного планування запроваджувалися протягом 1960-х та 1970-х років, коли відбувалося розширення державного сектора, поєднане із стрімким збільшенням обсягів видатків

Завдання, принципи, етапи бюджетного планування

Бюджетне планування включає складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу — виконується такий бюджет, який прийнято.

Завдання бюджетного планування:

1. достовірне визначення  обсягу та джерел формування  доходів бюджету;

2. оптимальний розподіл  видатків за окремими групами  і галузями;

3. збалансування бюджету.

Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Достовірність їх планування забезпечує реальність бюджетного процесу. Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів з позицій забезпечення економічного зростання та соціальної гармонії у суспільстві.

Збалансування бюджету найбільш складне завдання, оскільки, як правило, потреби у видатках перевищують реальні можливості у формуванні доходів.

Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватись трьома показниками:

1. перевищення доходів  над видатками — бюджетний  надлишок;

2. рівновага доходів і  видатків;

3. перевищення видатків  над постійними доходами —  бюджетний дефіцит.

Найбільш доцільним і обґрунтованим станом бюджету є рівновага доходів і видатків. Вона означає, що всі видатки мають відповідні постійні джерела фінансування.

Бюджетний надлишок може виступати однією з форм бюджетних резервів. З позицій планування він не може бути значним за розміром, адже тоді краще або зменшити доходи, або збільшити видатки.

Бюджетний дефіцит є найскладнішим явищем і досить поширеним у світі. Наявність дефіциту вимагає встановлення джерел його покриття, якими можуть бути:

1. державний кредит;

2. емісія грошей.

Існують наступні методи бюджетного планування:

а) загальний метод — балансовий;

б) окремих статей — нормативний:

— прямого рахунку,

— аналітичний,

— коефіцієнтів

Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Бюджетним кодексом України і на державному рівні включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету

2. Розгляд проекту Закону  про Державний бюджет України

1. Складання проекту бюджету  включає наступні процедури:

· направлення Верховною Радою Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

· розробка Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту бюджету;

· доведення прогнозних показників проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади;

· узгодження показників прогнозного проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та інших органів;

· розробка Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту зведеного та Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів;

· розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

· розгляд проекту Закону про бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради.

2. Розгляд проекту Закону  про Державний бюджет України  складається з наступних етапів:

· розгляд проекту Закону про Державний бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради;

· доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;