Гнійно-катаральний мастит

План

1. Вступ________________________________________________2
2. Огляд літератури_______________________________________3
3. Матеріал та методи дослідження __________________________10
4. Аналіз власних досліджень_______________________________11
5. Висновки і пропозиції___________________________________12
6. Список літератури______________________________________13
7. Додатки_______________________________________________15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Запалення молочної залози у тварин є досить розповсюдженим. Мастит є бар'єром на шляху збільшення кількості молока високої якості та причиною величезних втрат в економіці  господарств усього світу.

Вважають, що майже 75% корів  хворіє на мастит протягом періоду  активної продуктивності. Після маститу в наступну лактацію молочна продуктивність не відновлюється майже в половини корів через незворотні структурні й функціональні зміни тканин молочної залози, зокрема, атрофії. Передчасне вибракування скорочує термін продуктивного використання корів, тому середня тривалість їхнього життя не перевищує 5,5-6,5 років, відповідно продукцію від них одержують лише 3,5-4 роки.

Мастит приводить до зниження виробництва молока, підвищення собівартості молока та витрат на ветеринарне обслуговування. Збитки, пов'язані з маститом, складаються з таких частин:  

• недоодержання молока (50,2%)
• витрати на лікування (7%)
• утилізація молока при клінічному маститі (3%)
• бракування корів через мастит (2%)
• втрати через знижену закупівельну ціну молока (4%)
• витрати на дезінфекцію (5%)
• карантин та окреме доїння хворих тварин (0,5%)
• втрати молока через залишки антибіотиків у ньому (0,5%)

Темою курсової роботи було обрано лікування гнійно-катарального маститу, оскільки молочна залоза відразу реагує на шкідливі фактори оточуючого середовища такі, як недосконалість доїльної техніки,  її поломки,  порушення технології доїння і як наслідок потрапляння мікроорганізмів в молочну залозу.  Отже, кращим засобом лікування є попередження виникнення гнійно- катарального маститу, а при виникненні- своєчасне його діагностування й лікування.

 

 

 

 

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

ГНІЙНО-КАТАРАЛЬНИЙ МАСТИТ  ( MASTITIS CATARRHALIS PURULENTA) - запалення молочної залози,  яке виникає у відповідь на дію пошкоджуючих факторів і характеризується патологічними змінами у

 тканинах і секреті молочної залози, активною гіперемією, інтенсивною

ексудацією і виходом лейкоцитів у периваскулярні простори переважно між долькової і міжальвеолярної тканини вимені.

За класифікацією А.П.Студенцова гнійно-катаральний мастит належить до клінічних маститів. За перебігом поділяються на:

• гострі (3-7 діб)
• підгострі (8-15діб)
• хронічні (більше 15діб)

 

ЕТІОЛОГІЯ.

 

Мастит — це поліетіологічне та поліфакторне захворювання. Причини гнійно-катарального маститу умовно поділяють на :

 

1 . Фізичні — дія холоду, тепла, протягів, підвищеної вологості у

приміщеннях при відсутності підстилкового матеріалу та на вигульних майданчиках, опіки, обмороження.

 

2.  Механічні — удари, забої, рани, тріщини шкіри дійок, мікротравми,

 спричинені недосконалістю доїльної техніки, її поломками, порушенням технології машинного доїння (рівень вакууму, вищий 400 мм. рт. ст. при використанні тритактного і вищий 360 мм. рт. ст. при доїнні двотактним доїльним апаратом, коливання вакууму більше 50 мм. рт. ст., частота пульсації, вища або нижча 65, стара гума, яка втратила еластичність і має тріщини в дійкових стаканах, неправильне підключення, перетримання доїльного апарата і неправильне зняття доїльних стаканів).

 

3. Хімічні — дія кислот, лугів, газів, фітоестрогенів, токсинів.

 

4. Біологічні — стрептококи, стафілококи, псевдомонади, кишкова паличка, мікоплазми, коринебактерії.

 

5. Поломки у біосистемах — ендогенні причини (алергії, нейродистрофічні процеси).

 

 Але головною причиною  є ускладнення катарального маститу  при проникненні гноєтворної  мікрофлори, внаслідок ударів, гематом,  переохолодження, зниження місцевої стійкості тварини.

  Мікроорганізми у  молочну залозу проникають через  дійковий канал (галактогенний  шлях), рани молочної залози і  дійок (лімфогенний шлях),  рідше  по крові (гематогенний шлях) від  інших органів, в яких є запальні  процеси(ендометрити, гастроентерити).

 

ПАТОГЕНЕЗ.

 Запалення лежить в  основі захворювань, які супроводжуються  пошкодженням тканин. При руйнуванні клітин ендотелію виникають щілини, через які назовні виходить плазма крові й утворюється ексудат. Спочатку лейкоцити прилипають до ендотеліоцитів й закривають собою пошкоджені ділянки (явище адгезії),а потім відбувається їхнє проникнення через оболонки судин (діапедез) та спрямований рух до вогнища запалення (хемотаксис).  Протягом усього часу лейкоцити поглинають продукти розпаду тканин і мікроорганізмми.

 

Реакція вимені залежить не тільки від індивідуальних особливостей, але головним чином від його функціонального стану. Найчутливішим  до впливу хвороботворних факторів вим'я буває у останні дні вагітності, на початку лактації. Тому перед родами і у перші 2 міс. після них мастит зустрічається набагато частіше. Велика кількість паренхіми, судин,  обширна сітка альвеол, молочних проток і ходів сприяють дуже швидкому розвитку і розповсюдженню запалення,  яке охоплює зразу чверть, половину або весь орган.

 

Під дією пошкоджуючого фактора  настає альтерація тканини, відбувається викидання медіаторів запалення. Ці речовини збільшують проникність мікросудин і активують фагоцитоз. Внаслідок дії шкідливих факторів порушується трофіка і іннервація молочної залози, що призводить до спотворення вазомоторної функції і функції гладеньких м'язів молочних проток, цистерн, отже до розладу " скидання" альвеолярного молока у цистерну. Це є причиною гострого застою молока в альвеолах (лактостаз). За альтерацією швидко розвивається ексудація. Початковий спазм мікросудин швидко змінюється розширенням посткапілярів і вен, що проявляється запальною гіперемією і обумовлює підвищення температури і почервоніння ділянки запалення. Розширення судин сповільнює течію крові і лімфи, викликаючи пасивну гіперемію, що призводить до гемо- і лімфостазу, а відтак і до тромбозу.

 

 Внаслідок  ультраструктурних пошкоджень клітин  підсилюється 

мікропіноцитоз, збільшується проникність судин, що призводить до ексудації складових частин плазми крові (вода,електроліти, дрібномолекулярні

білки-альбуміни). Таким чином, утворюється серозний ексудат. Він збирається у периваскулярних  просторах, збільшує об'єм тканини, здавлює  судини, нервові закінчення, у відповідь на що виділяється медіатор брадикінін, який викликає біль. Після виходу рідкої частини плазми змінюються реологічні властивості крові що проявляється її згущенням і сповільненням току крові у розширених капілярах. Розвивається крайове стояння лейкоцитів уздовж судинної стінки, їх еміграція, фагоцитоз і загибель. Разом з відмерлими клітинами епітелію вони утворюють гнійний ексудат.

 

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ.

 

При гнійно-катаральному маститі загальний стан тварини  залежить від ступеня запалення. Може бути підвищення температури тіла, пригнічення, зменшення апетиту  та зниження надоїв. Уражується одна доля або половина молочної залози і зрідка вся молочна залоза. Шкіра гіперемована, набрякла, напружена. Дійка збільшена  і болюча.

 

Надвим'яні лімфатичні вузли збільшуються. Кількість здвоюваного молока зменшується на 50%. Через 1-2 доби від початку захворювання відмічається помірне пригнічення тварини, погіршення апетиту. Корова з трудом пере двигається, кульгає на кінцівку із боку враженої долі. Температура тіла підвищується до 40° С,пульс і дихання прискорені. Секрет ураженої долі стає рідким, слизово-гнійним,може бути з червоним забарвленням від домішки крові .

 

ДІАГНОЗ.

 

Діагноз ставлять на основі даних анамнезу,загального клінічного дослідження тварини,клінічного дослідження молочної залози з пробним видоюванням і візуальним оглядом секрету, пробою відстоювання.

 Диференціюють від  набряку молочної залози —  при пальпації молочна залоза  тістуватої консистенції, безболісна, підвищення місцевої і загальної  температури не відмічається.

 

ПРОГНОЗ.

 

 Гнійно-катаральний мастит  при правильному і своєчасному  лікуванні закінчується одужанням  на протязі тижня. У випадку  несвоєчасного лікування можливий перехід у хронічну форму. При цьому під впливом подразнення ексудатом розростається міждольчата сполучна тканина, що веде до індурації молочної залози.

 

 

 

 ЛІКУВАННЯ.

 

 Лікування треба розпочинати  якомога раніше. Тварину вилучають  зі стада і на період лікування  переводять на стійлове утримання,  забезпечують спокій, достатню кількість  підстилки, виводять з раціону  соковиті корми, зменшують давання  концентратів. Краще згодовувати  більше сіна і напувати теплою  водою. Усувають протяги, погрішності машинного доїння.

 

 Призначають тепло у вигляді озокеритових або парафінових аплікацій, грілок, компресів, йодистих мазей, іхтіолово-саліцилових мазей, прогрівання лампами солюкс та інфраруж.

 

 Злегка можна втирати креми, мазі, лініменти -креми-емульсії ДЕ, ДЕК, ФД, протимікробний крем " Доктор", мастисан, мазь Вишневського, синтоміцинову, стрептоцидові емульсії, маста-30. Після масажу застосовують аерозольні препарати полькортолон або оксикорт, розпиляючи їх на шкіру запаленої чверті вимені.

 

Із засобів патогенетичної терапії призначають внутрішньоаортальні введення 100 мл 1%-вого розчину новокаїну (можна разом з окситоцином, трипсином, хімотрипсином у дозі 1г або з антибіотиками).Внутрішньочеревинно вводять 10%-вий розчин новокаїну 10 мл або роблять блокади нервів вимені за Д.Д.Логвіновим, зовнішнього сім'яного нерва за Б.О.Башкіровим, епіплевральна блокада за В.В.Мосіним.

 

Для розсмоктування запального ексудату в ділянці грудей і передніх кінцівок втирають подразнюючі мазі, внутрішньо застосовують середні послаблюючі солі.

 

При гнійно-катаральному маститі  використовують такі фізіотерапевтичні заходи:

- аплікації парафіну або  озокериту, нагрітих до 45-60°С, по 1,5-6 год. двічі на добу.

- нагрівальні лампи солюкс  або інфраруж із відстані 60-80 см  протягом 30- 60 хв. двічі на добу, ультрафіолетове  опромінення стаціонарною ртутно - кварцевою лампою (ПРК-2, ПРК-4) згідно  настанов.

- електрофорез постійним  струмом із силою у тілі  тварини 50 - 65 А при щільності  струму 0,3 мА на 1см² площі активного електрода, 1 -2 рази на добу протягом 30-60 хв.

- ультразвук використовують  спочатку 0,4-0,6 Вт/см², потім посилюють до 1,2 протягом 5-15хв., щодобово, 2-15 сеансів.

- зігріваючі компреси,мазі,лініменти  (із камфорою, іхтіолом, препаратами йоду, саліцилової кислоти) 1-2 рази на добу.

- УВЧ-терапію проводять  за допомогою лікувального переносного  доїльного апарату ЛПДА-1-УВЧ, обробка під час дворазового доїння і триває 7-9 хв.

- електропунктура як  один із методів рефлексотерапії  — дія на біологічно активні  точки. Проводять приладом "Еліта-4М"  протягом 20 хв. з частотою струму 100 - 350 Гц через сталеві акупунктурні  голки. Голки вводять у БАТ,  розташовані по лінії, проведеній  через точку на відстані 5см. від  наріжного краю поперечнореберного  відростка другого поперекового  хребця та паралельній хребту. Завдяки електростимуляції посилюється відтік лімфи.

 

Для звільнення молочної залози від секрету проводять часте  здоювання — 5-6 разів на добу. Для легшого і повного видоювання застосовують окситоцин або пітуїтрин підшкірно, внутрішньом'язево, внутрішньовенно, внутрішньоаортально. Перед введенням окситоцину корову треба здоїти, а потім після введення окситоцину знову видоюють молоко вручну через 10-15 хв. або зразу. Молоко треба збирати в окремий посуд і використовувати у корм тваринам після кип'ятіння.

При підвищенні загальної  температури і погіршенню стану  організму парентерально вводять антимікробні препарати.

 

ПРОФІЛАКТИКА.

 

Профілактика маститів повинна  складатися із комплекса заходів, до яких в першу чергу входять науково обґрунтована годівля та напування тварин, правильне обладнання доїльних площадок, а також заходи, передбачені

ветеринарно-зоотехнічними  правилами для забезпечення нормальних умов утримання тварин.

Для попередження маститів необхідно правильно доїти тварин. При машинному доїнні доярки повинні бути добре підготовленими теоретично з практичними навичками роботи. До роботи допускаються доярки в чистих халатах, з чистими руками,  з коротко обрізаними нігтями, прошедших медогляд.

 

Необхідно правильно підготовити  корову до молоковіддачі. На машинне  доїння переводять здорових корів. Починати машинне доїння краще з 7-10 дня  після родів (після зникнення  післяродового набряку вимені).

Під час доїння хвіст корови підв'язують до її ноги чи закріпляють  зажимом. Молочну залозу обмивають чистою водою, підігрітою до 48-52°С, обтирають рушником, зволоженим 0,5%-вим розчином дезмола чи однохлористого йоду, здоюють в окремий посуд перші струйки молока, оскільки вони містять велику кількість мікробів. Проводять масаж молочної залози і через 20-30с. одягають на дійки доїльні стакани, зігріті в теплій воді чи 0,2%-вому розчині хлораміну. Нормальна молоковіддача триває близько 4хв., сповільнена-10хв. Тому при машинному доїнні варто створювати групи корів із врахуванням швидкості молоковіддачі з однаковим надоєм, з рівномірно розвиненими чвертями вимені. Не можна машиною доїти корів із сильно відвислим вименем (менше 45-50см від пола), з великими бородавками, ранами, тріщинами шкіри дійок, при запаленні дійкового каналу та цистерни.