Годівля спортивних коней

-Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

Кафедра годівлі тварин та технології

кормів ім. П.Д. Пшеничного

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

Тема: “Годівля спортивних коней”

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 2 курсу 2 групи

факультету ветеринарної

медицини

Коваленко Аліна Олександрівна

 

 

 

 

 

Київ–2013

 

Зміст

 

Вступ		2
Розділ 1 Огляд літератури		3
1.1	Потреба спортивних коней в енергії і поживних речовинах	3
1.2	Раціони, режим і техніка  годівлі спортивних коней	7
Розділ 2 Оптимізація  годівлі спортивних коней і визначення  їх річної потреби в кормових добавках і вітамінних препаратах		12
2.1	Завдання	12
2.2	Виконання завдання	13
2.2.1	Раціони та їх аналіз	13
2.2.2	Розрахунок річної потреби в  кормових добавках і вітамінних препаратах	17
2.2.3	Ознаки нестачі деяких вітамінів, мінеральних речовин  і амінокислот у спортивних коней	18
Розділ 3 Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи  їх ефективного використання у годівлі спортивних коней		20
3.1	Корми і технологія їх заготівлі	20
3.2	Підготовка кормів до згодовування, режим і техніка  годівлі тварин	22
3.3	Вимоги до кормів і  оцінка їх якості	24
3.4	Техніка і режим згодовування кормових добавок і вітамінних препаратів	25
Висновки		27
Список використаних джерел		28
Додатки		30

 

 

 

Вступ

Вся історія людського  суспільства тісно пов'язана з  широким використанням коней  і багато в чому визначена ім. Протягом тисячоліть це тварина залишалося вірним супутником і помічником людини.

В даний час у більшості  областей людської діяльності коней замінили машини, але коня по раніше залишається одним з найближчих і потрібних людині живих істот [7]

Сфера використання коней  не тільки не звужується, але постійно розширюється. Сьогодні кінь - це не тільки тяглова сила і засіб транспорту. Все повніше і різноманітніше стає її використання в галузі спорту. Професійні види кінного спорту - стрибки і бігу на іподромах - привертають багато мільйонів глядачів та вболівальників. Обороти іподромних тоталізаторів в багатьох країнах досягають десятків мільйонів доларів на рік. Класичні, в тому числі олімпійські, види кінного спорту стають все більш масовими і за своїм значенням виходять у ряді країн на перше місце. Національні види кінного спорту та кінні ігри доступні найширшому колу людей і також отримують все більше поширення. [11]

Протягом кількох останніх десятиліть загальна чисельність коней  у світі з деякими коливаннями  становить близько 65 млн. голів. Динаміка цієї чисельності за окремими групами  країн виглядає наступним чином. Економічно та соціально розвинені країни поступово збільшують чисельність коней, переважно за рахунок спортивних, і коней для широких аматорських цілей (коні хобі-класу). Країни, чия економіка знаходиться в стадії розвитку і чиє виробництво все більш механізується, скорочують поголів'я коней, в основному, в сільськогосподарському виробництві. І, нарешті, країни що розвиваються, підвищують обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, значною мірою використовують робочих коней, збільшуючи їх чисельність. Тут також йде збільшення кінського поголів'я продуктивного призначення. Таким чином, загальний баланс світової чисельності коней залишається досить стабільним. [13]

 

 

Розділ 1 Огляд  літератури

1.1	Потреба спортивних коней в енергії і поживних речовинах

Коней використовують як робочих та як продуктивних тварин: переважно для транспортних робіт, у кінному спорті, виставах і циркових атракціонах тощо, а також для виробництва кумису й м'яса. Коні є також донорами в біологічній промисловості для виготовлення профілактичних та лікувальних препаратів для суспільної та ветеринарної медицини.

Потреби коней в енергії, поживних речовинах і вітамінах  зумовлюються насамперед характером їх використання (механічна робота), а  також живою масою, статтю, віком, вгодованістю, породою, фізіологічним станом.

На перетравність кормів впливає тип годівлі, навантаження при 
виконанні роботи та інші чинники. Наприклад, сильним збудником 
шлункової секреції є зелений корм, сіно з конюшини, морква. Висівки 
незначно посилюють секрецію соку, але підвищують його кислотність, 
зерно вівсу підвищує і секрецію соку і його кислотність. Додавання до вівса 
кухонної солі, висівок також посилює секрецію шлункового соку. 
Гранулювання кормів викликає зниження перетравності клітковини 
оскільки прискорюється просування харчової маси по травному каналу. 
Тому всі зернові корми коням згодовують у вигляді дерті або плющеними 
(овес). 

Енергію перетравних  речовин коні використовують краще, ніж жуйні. В останніх обмінна  енергія відносно енергії перетравних  речовин становить 82 %, у коней - 89 %. Потреба коней в енергії залежить від живої маси, віку, породи, фізіологічного стану та характеру використання. Для дорослих коней живою масою 300–600 кг, які не працюють, вона наближається до підтримуючого рівня і становить 5,0–8,0 к.од., або 44–79 МДж ОЕ.

Обмінна енергія раціону  у них становить 89% від перетравної, тобто втрати останньої з сечею  і газами не перевищують 11%.

Легкоферментовані вуглеводи (цукор, крохмаль) є основним джерелом енергії. Тому годівля коней кормами, що містять їх у достатній кількості, сприяє підтриманню тривалої роботоздатності тварин. Водночас одностороннє перевищення допустимої добової норми крохмалю, внаслідок чого порушується співвідношення між окремими поживними речовинами у раціоні, може викликати спастичний синдром (коліка) внутрішніх органів, а у частини коней, які виявляють чутливість до метаболічної  токсемії – ламініт (запалення копита). При цьому спостерігається набряк внутрішніх шарів тканини копита. Якщо такі порушення у годівлі тривалі, то у тварин можуть виникати й інші захворювання, які значно знижують їх роботоздатність.

Коні гірше, ніж жуйні, перетравлюють клітковину. Зважаючи на це, її вміст у раціоні підтримують  у межах 16–18% від сухої речовини. За підвищення вмісту клітковини знижується використання обмінної енергії, тому за її концентрації у сухій речовині 20–22% вміст обмінної енергії необхідно збільшувати на 11,7%; за 23–25 – на 21; і більше 25% – на 25-29%.

Ці тварини чутливі  як до нестачі, так і  до надлишку мінеральних елементів у раціоні, до співвідношення між кальцієм та фосфором. Причому обмін кальцію і фосфору тісно пов’язаний з кількістю магнію в раціоні, оптимальний вміст якого становить для молодняку 1,3 г і 1,0–1,4 г/кг сухої речовини для дорослих коней за підтримуючого рівня годівлі.

Серед мінеральних елементів  дуже важливим для коней вважається натрій, потреба в якому залежить від рівня продуктивності у лактуючих  кобил або виконуваної роботи. За тяжкої роботи у коней з потом  виділяється до 2,4 г, а в період лактації кобил з продуктивністю 20 л/добу – 5–6 г натрію за добу. Отже, коням до концкормів необхідно додавати 0,5–0,7% кухонної солі та забезпечувати вільний доступ до солі-лизунця.

Відомо, що обмін натрію в організмі тісно пов’язаний з обміном калію. Тому у разі збільшення в раціоні вмісту натрію одночасно треба збільшувати і кількість калію. Нестача останнього викликає у молодняку стійку діарею і розвиток ацидозу. Вміст калію в раціоні має становити 0,5-0,6%, а за тяжкої роботи – близько 1% від сухої речовини [1].

Потреба коней в протеїні умовно поділяється на потреби на підтримання життя і потреби на виконання роботи. При виконанні важкої роботи потреба коней у протеїні зростає на 15-20% стосовно підтримуючого рівня.

Нестача мінеральних  речовин у раціонах коней може викликати погіршення апетиту, зниження швидкості росту, рахіт чи остеомаляцію, погіршення відтворних функцій та зниження молочної продуктивності, неефективне використання кормів.

В організмі коней  міститься близько 0,2% натрію, який відіграє дуже важливу роль у процесі скорочення м'язів. Хлориди беруть участь у регулюванні кислотно-лужного співвідношення крові. Кухонна сіль поліпшує апетит тварин, стимулює секрецію слини. Нестача натрію викликає зниження ефективності використання протешу та енергії раціонів.

Нестача кухонної солі при виконанні роботи викликає посилене потовиділення (особливо в спеку). З потом виділяється велика її кількість. При середній роботі коні можуть втрачати за добу 50-90г солі з потом та 35г із сечею. У звичайному ж раціоні робочого коня міститься не більше 30-35г хлориду натрію. З метою компенсації зазначеного дефіциту йому треба щодня згодовувати 30-40г кухонної солі. Частину кухонної солі тварини одержують при вільному доступі до неї. Доцільно класти у годівниці сіль-лизунець.

Потрібно також забезпечувати коней достатньою кількістю мікроелементів. Наприклад, нестача йоду в раціоні викликає зобну хворобу, нестача заліза й міді - анемію та порушення обміну речовин. Ознаки нестачі цинку у коней подібні до ознак, що спостерігаються у худоби (випадання волосу та ураження шкіри). Зокрема у лошат затримується ріст, уражаються суглоби й тканини вінчика копита. Нестача калію викликає затримку росту лошат, погіршує їх апетит. За нестачі магнію у коней підвищується збуджуваність нервової системи, спостерігається тремтіння м'язів, атаксія, порушення серцевої діяльності.

Потреба коней у вітамінах  залежить передусім від інтенсивності  окислювальних процесів, пов'язаних із виконанням м'язової роботи. Це відноситься, насамперед, до потреб у вітамінах А -і С

Дефіцит вітамінів найбільш відчутний за відсутності пасовищ  або з причини бідної рослинності  на них. За низької якості кормів у зимовий період раціони коней потребують систематичного контролю за вмістом каротину, вітамінів В, Е та групи В.

При нестачі в раціонах каротину у коней спостерігаються типові симптоми А-авітамінозу: відсутність апетиту, погіршення росту, нічна сліпота, сльозотеча, кератинізація рогової оболонки ока, ураження копитного рогу, порушення функцій системи відтворних органів тощо. Для підтримання у робочих коней здорового стану з розрахунку на 100 кг живої маси при виконанні середньої роботи потрібно близько 20 мг каротину.

Нестача вітаміну В викликає зниження рівня кальцифікації кістяка, може бути причиною набрякання суглобів і розм'якшення кісток, симптому "дерев'яної ходи". При цьому порушується процес всмоктування й використання кальцію та фосфору. Джерелом вітаміну В у зимовий період є сіно, висушене в сонячну погоду, або препарати цього вітаміну. У літній період під дією сонячного (ультрафіолетового) опромінення стероли у шкірі тварин трансформуються у вітамін В3. Потреба у вітаміні В (на одну голову за добу), тис. МО: робочих коней - 4-5, жеребних кобил - 4-6, підсисних - 7-8.

Недостатня забезпеченість вітаміном Е (токоферолом) викликає у коней скутість руху і кульгавість, погіршення відтворних функцій, роботоздатності та витривалості. Потреба у вітаміні Е із розрахунку на одну голову за добу, мг: робочих коней 350-400, кобил жеребних і підсисних відповідно 250-350 та 300-450.

На відміну від жуйних раціони коней слід систематично контролювати за вмістом вітамінів групи В. Нестача вітаміну В12 викликає аліментарну анемію, яка супроводжується різкою втратою живої маси, набряками, атаксією, м'язовою втомлюваністю. Раціони, до складу яких зокрема входить високоякісне сіно та зерно вівса, забезпечують потребу коней в цьому вітаміні. Потреба дорослих тварин у ньому з розрахунку на 100 кг живої маси становить 5-7 мг за добу. Дефіцит рибофлавіну (вітамін В2) викликає затримку росту, періодичну офтальмію та інші захворювання ока. Він відіграє дуже важливу роль в обміні вуглеводів, протешу і жиру. Потреба у рибофлавіні - 6-8 мг на 100 кг живої маси дорослої тварини за добу.

 

1.2	Раціони, режим  і техніка годівлі спортивних коней

 

Вимоги до техніки годівлі коней залежать від їхніх видових особливостей будови та функцій органів травлення. Як уже зазначалося, в коня відносно невеликий шлунок. Він поїдає корм повільно, ретельно розжовуючи і ковтаючи його невеликими порціями (по 15...20 г). Тому одноразові даванки корму для нього повинні бути невеликими.

У шлунку коня спожиті  корми не змішуються, а розміщуються пошарово у послідовності, в якій були з'їдені. Таке розміщення корму  не змінюється і при його перетравлюванні. Тому правильний добір, черговість і частота згодовування кормів істотно впливають на їхню перетравність.

Чим більше продуктивного  корму (важка робота, жеребність за останні 90 днів до жереблення, інтенсивне статеве використання плідника) припадає на підтримуючий, тим більші потреби  коней у концентрованих кормах та частій годівлі.

З коренеплодів найкращим (дієтичним) кормом для коней є  морква, якої дають по 6...8 кг на одну голову за добу. З інших соковитих  добрими вважаються буряки, картопля, силос кукурудзяний (з рослин у  фазі молочно-воскової стиглості зерна), сінаж. Загальна даванка коренеплодів одного або кількох видів може становити 2...4 кг на 100 кг живої маси. Вони є кращими кормами для тварин, які працюють повільним алюром, а також для жеребних і підсисних конематок. Моркву, буряки і картоплю перед згодовуванням миють.