Розподіл функцій між людиною й машиною при прийнятті рішень у військово-технічних системах

Виділимо основні, найбільш типові особливості, що характеризують роботу оператора з інформаційною моделлю.

1. Управляючи системою на основі інформаційної моделі, оператор співвідносить відомості, отримані з приладів, екранів, табло, з реальними параметрами, які відображають ці індикатори, і зв'язує ці відомості між собою в єдиний образ, що відображає стан і характер функціонування керованого об'єкту.
2. В процесі співвідношення показань даного приладу з реальним параметром об'єкту відбувається декодування отриманої приладової інформації.
3. Знаючи динамічний взаємозв'язок, що існує між параметрами керованого об'єкту, оператор здатний по інформаційній моделі реконструювати додаткову інформацію, тобто виводити думку про параметри системи, що не отримали віддзеркалення в цій моделі.
4. На основі знання динамічного взаємозв'язку, що існує між параметрами керованого об'єкту, оператор здатний також за поточними даними інформаційної моделі передбачати зміну стану керованого об'єкту і відповідні зміни в інформаційній, моделі.
5. Знаючи взаємозв'язок, що існує між окремими параметрами керованого об'єкту, а отже, і взаємозв'язок між повідомленнями про ці параметри, він здатний успішно оцінювати значення параметрів навіть на тлі значних перешкод. Завдяки цьому у оператора з'являється здібність до перешкодливої видимості. Так, контролюючи рух мети на екрані радіолокатора, оператор легко уявляє собі цей рух і на ділянці екрану, де мета повністю прихована за радіоперешкодами.

Таким чином, інформаційна модель дозволяє операторові створювати уявлення про поточний стан керованого об'єкту як по тій, що міститься в моделі, так і за інформацією, що реконструюється з неї, дає можливість здійснювати аналіз цього стану з передбаченням динаміки його розвитку. На основі цих безпосередньо отриманих і побічно виведених відомостей оператор вибирає способи дій, що управляють, і контролює їх реалізацію. У інформаційній моделі зазвичай представлені основні відомості, необхідні операторові для вибору способу дії; тому інформаційна модель є засобом, що розвантажує пам'ять оператора, йому не потрібно запам'ятовувати значення всіх контрольованих параметрів, оскільки він завжди може відлічити їх з приладів цієї моделі.

Слід підкреслити, що об'єм інформації, що сприймається оператором з інформаційної моделі, збільшується з практичним досвідом оператора. З пізнанням динаміки роботи системи він виявляє нові зв'язки між її параметрами, виявляє закономірності розвитку процесів, вплив середовища, особливості дії засобів видачі інформації, засобів управління і ін. Тому з накопиченням досвіду управління системою розширюються можливості оператора по реконструюванню інформації і прогнозу розвитку процесів в керованому об'єкті.

Інформаційну модель не слід обмежувати тільки зоровою інформацією, що пред'являється операторові з приладової панелі, ця інформація часто доповнюється сигналами інших модальностей. Подібні сигнали можуть бути спеціально передбачені в інформаційній моделі, але можуть виникати і крім її. Так, наприклад, льотчик отримує зведення про положення літака в просторі і про роботу літакових систем не тільки по індикаторних приладах, але і по звуку роботи двигунів, по відчуттях перевантажень і положення тіла в просторі, по зміні навантажень на органах управління. Таким чином, зорові сигнали, отримані з індикаторних приладів, тут доповнюються сигналами звукової, статичної і кіностатичної модальності. При цьому якщо інформація на приладовій панелі представлена льотчикові в штучно закодованій формі, то вказана додаткова інформація поступає до нього як би в природно закодованому вигляді. Щоб по звуку, по навантаженнях на кермі судити про стан літакових систем, про режим польоту, льотчик повинен мати достатній досвід для роскодування такої інформації. Тому важливо, щоб інформація індикаторних приладів легко узгоджувалася з додатковою інформацією інших модальностей і з даними візуального контролю об'єкту (якщо такі є).

Інформаційна модель не повинна бути прямим повторенням реального об'єкту, а повинна відображати стан керованого об'єкту з таких позицій і з такою повнотою, які потрібні операторові для вирішення всіх різноманітних завдань, що виникають у нього в системі управління. Таким чином, на інформаційній моделі повинна відтворюватися не абсолютна копія об'єкту і системи, а даватися таке відображення їх станів, яке відповідає перцептивним і розумовим особливостям діяльності оператора.

Інформаційна модель створюється в розрахунку не на пасивного споживача інформації, а на активну діяльність оператора, якою вона повинна сприяти. Модель повинна відображати найбільш значущі для роботи оператора ознаки системи, наочно виявляти істотні зв'язки між окремими сигналами, її сигнали повинні легко об'єднуватися в крупніші структурні одиниці. Чим з меншим числом сигналів або одиниць діятиме оператор, тим з меншим числом ситуацій йому доведеться стикатися при управлінні, тим легко буде розпізнавати виниклу в системі ситуацію і співвідносити її з певним способом дії.

Інформаційна модель повинна враховувати тимчасову послідовність завдань, що виникають у оператора, і його можливості по сприйняттю інформації в кожен момент часу. При цьому її слід погоджувати не тільки з можливостями сприйняття, але і з моторними функціями оператора, забезпечуючи його по лінії зворотного зв'язку даними про результати дій, що управляють, поступають своєчасно і в необхідному об'ємі.

Аналіз роботи операторів з інформаційними моделями показує, що оператори не у всіх випадках здійснюють декодування інформації і її співвідношення з реальним параметром об'єкту. При рішенні типових завдань управління вони часто оперують даними інформаційній моделі в закодованій формі і прямо по ним ухвалюють рішення і здійснюють управління системою. Цей чинник повинен також враховуватися при розробці інформаційних моделей.

На підставі сказаного можна укласти, що інформаційна модель виявляється тим центральним і вузловим пунктом, навколо якого організовується вся діяльність людини-оператора, що управляє. Тому проблема створення інформаційної моделі, як і проблема розподілу функцій, є основний в інженерній психології.

ВИСНОВОК

Отже, будь-який об'єкт може стати метою людини тільки після того, як людина на власному досвіді або через досвід інших людей пізнає можливості даного об'єкту задовольняти ті або інші потреби, відповідати тим або іншим мотивам. Тільки через зовнішню наочну діяльність реальний об'єкт може перетворюватися на об'єкт внутрішньої, психічної діяльності, тобто ставати метою. Тому реальні об'єкти відбиваються в свідомості людини не як комплекси зовнішніх подразників, а як об'єкти реальної наочної діяльності. Отже, психічну діяльність потрібно розглядати як продовження загальної наочної діяльності, що протікає тільки у внутрішньому плані.