Світовий ринок вугілля та розміщення вугільної промисловості

 
  Аналіз наведених даних по динаміці і географії імпорту вугілля в регіон ЄС дає підстави для наступних висновків:

· Імпорт кам'яного вугілля  в регіон ЄС протягом 90-х років  стійко зростає. Частка імпорту в  споживанні за 200-2008 р. зросла з 45% до 57%. Імпортне вугілля розглядається  в Європі, насамперед, як замінник іншим  завезеним енергоносіям. Тому держави ЄС прагнуть різноманітити джерела одержання вугілля і збільшують число основних постачальників, послідовно підключаючи до ринку нових експортерів. У 90-і роки ця тенденція стимулювала збільшення імпорту в Європу високоякісного колумбійського, індонезійського, венесуельського і канадського вугілля.

· На трьох основних постачальників - США, Австралія, ПАР - зараз приходиться  приблизно половина європейського  імпорту. Однак корпорації США, через  високі виробничі і транспортні  витрати поступово уступають свою частку на даному ринку іншим експортерам. Австралійські постачальники воліють працювати в першу чергу на динамічно розвивається ринку країн Східної Азії і також скорочують свої відвантаження в Європу. За останні роки став скорочуватися й імпорт у Європу з ПАР.

· Імпорт вугілля з  території СНД у ЄС скоротилися  з 9,8 млн. т у 2001 р. до 3,0 млн. т у 2008 р., що у визначальної обумовлене втратою  Росією балтійських і чорноморських  портів. Через слабість термінальної бази, що залишилася в Росії, основна  маса кам'яного вугілля експортується Росією по залізниці в Східну Європу і чи Туреччину через вугільний термінал у порту Східний у Японію і малі східно-азіатські держави.

· Закупівлі вугілля  з Польщі протягом більшої частини 90-х років залишалися більш-менш стабільними.

 За прогнозами в найближчі 10 років збільшаться постачання на європейський ринок з частка країн Південної Америки. Відвантаження вугілля з Польщі в Західну Європу зменшаться на 50%, тоді як постачання цього виду вугілля зі США, ПАР і Австралії збережуться приблизно на нинішньому рівні. 
Попит на імпортне вугілля в країнах Азії в перспективі буде зростати. Приріст імпорту вугілля в регіон, як і колись, прийдеться на Японію, Республіку Корея і Тайвань. Китай збільшив імпорт вугілля у 2004 р. до 5 млн. т, розшири його також Індія. Очікують, що Австралія збільшила сюди відвантаження вугілля з 125 млн. т у 1997 р. до приблизно 190 млн. до 2020 р., а постачання з ПАР виростуть з 18 млн. до 36 млн. т. Перспективи для розширення експорту вугілля в країни АТР має й Індонезія. У той же час експорт у регіон зі США будуть зменшуватися, унаслідок помітного росту внутрішнього споживання.

Одним з найважливіших  постачальників вугілля на європейський ринок залишається Польща. За даними КЕС, без підтримки держави польський експорт вугілля був би зараз цілком збитковим. За згодою з ЄС від 1991 р. Польща зобов'язалася до 1997 р. скасувати державне субсидування видобутку вугілля, експортованого в країни ЄС. Однак. по оцінках ЄС у 1998 р. експорт кам'яного вугілля з Польщі в ЄС був субсидований на суму 450 - 500 млн. дол., а загальні збитки вугільної промисловості в цій країні склали близько 800 млн. дол. Відповідно до прийнятого в 1998 р. програмою, обсяг видобутку до 2002 р. скоротили з 135 млн. до 112 млн. т.

Таким чином, у випадку створення необхідної інфраструктури російські експортери вугілля потенційно можуть зайняти на європейському ринку місце польських постачальників. При цьому першорядним фактором буде виступати цінова конкурентноздатність і можливість забезпечення ритмічності постачань. 
Починаючи із середини 90-х на світовому ринку вугілля мала місце чітко виражена понижательная тенденція цін вугілля, унаслідок загального здешевлення вартості енергоносіїв. Випливає, однак відзначити, що в цілому ціни на вугілля стабильнее і менш піддані поточним кон'юнктурним коливанням, чим ціни нафтопродуктів (при цьому ціни коксівного вугілля стійкіше, ніж ціни енергетичного). Більш ніж достатній обсяг пропозиції вугілля на світовому ринку вугілля і гостра конкуренція між різними постачальниками натискають на ціни. Тому, незважаючи на значний ріст цін нафтопродуктів, вартість вугілля на світовому ринку в 2009. дещо підвищилася.

         По оцінках експертів, частка вугілля в структурі світового паливно-енергетичного балансу складає близько 27%. Основними її галузями-споживачами є металургія й електроенергетика. З використанням вугілля виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії.

         Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев'ята частина світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина - у Росії. Запаси вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. чи 3,6% світових запасів (табл. 2.3).

                                                                                                                          Таблиця 2.3

Набільші  світові родовища вугілля

Вугільна промисловість  у сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів:

• Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки. Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.
• Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля - один з найбільш високих серед усіх корисних копалин.
• Низька в порівнянні з іншими енергоносіями ступінь монополізації пропозиції. Ступінь координації дій на світовому ринку в основних експортерів вугілля значно нижча, ніж у великих постачальників інших енергоносіїв, нафтових і газових корпорацій. Споживачі зацікавлені в збереженні дієздатної альтернативи газу і нафти в енергетиці.
• Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих споживаючих ринків - у Європу чи в Східну Азію. Тому у випадку проблем зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть переключити відвантаження на другий споживаючий ринок чи у національне споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих мазути чи нафти).
• Зручність і простота збереження великих запасів, що демпфірують, у постачальників і споживачів. Простота технологічних схем перевалки вугілля. Досягнутий високий прогрес у технології й екології використання вугілля. Завдяки впровадженню в енергетику досягнень науково-технічного прогресу, вугілля в даний час з погляду екології і технології практично рівноцінна мазуту.
• Зроблені у 70-і і 80-і роки прориви в області морського транспортування вугілля дозволяє забезпечувати далекі морські перевезення цієї сировини з низькими транспортними витратами. Постійний прогрес у засобах перевалки вугілля на сучасних терміналах, що дозволяє до мінімуму знизити частку цієї раніше дорогої операції в ціні франко-споживач.
• Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля забезпечує для споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

По оцінках Робочої  групи по вугіллю Комітету з енергетики ЕЕК ООН вугілля забезпечує приблизно 27% усього світового виробництва енергії. Ще вище значення вугілля в електроенергетиці. З використанням вугілля виробляється у світі приблизно 44% всієї електроенергії, у т.ч. у країнах Європи - 42%.

Згідно з прогнозом  “Energy Information Administration” (Міністерство енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р. зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні  види палива залишаться основними джерелами  енергії і будуть забезпечувати до 80% світового енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного зниження ролі вугілля  як одного з найважливіших енергоносіїв. Більше того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі енергоспоживання.

За даними Світового  енергетичного конгресу (1998 р.), розвідані  запаси викопного палива у світі складають 1172 млрд. т у перерахуванні на умовне паливо і розподіляються в такий спосіб (млрд. т у.п.): вугілля - 800, нафта - 199, газ - 173; для Європи відповідні показники дорівнюють 83, 73, 4 і 7. 
При нинішньому рівні споживання його розвіданих запасів вистачить приблизно на 270 років у порівнянні з майже 60 роками для газу і 40 - для нафти. Технічний прогрес і відкриття нових родовищ дозволяють істотно збільшити зазначені терміни.

Згідно з прогнозом  Міністерства енергетики США ("International Energy Outlook-2009") частка вугілля в загальному використанні первинних енергоносіїв у світі знизиться за розглянутий період незначно - з 25 до 23%. (табл. 2.4)

                                                                                                                       Таблиця 2.4

Прогноз світового  споживання вугілля на період до 2020 р., млн. т

 
          Провідними  споживачами вугілля в Азії  і світі як і раніше залишаться  Китай і Індія. До 2020 р. на  частку Китаю й Індії буде  приходитися 33% приросту світового енергоспоживання і 90% збільшення використання вугілля у світі.

Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля  в цій країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування. 
У Канаді збільшення споживання вугілля зв'язують з намічуваним висновком з експлуатації після 2010 р. значної частини потужностей АЕС, що будуть замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 р. не менш 10 ГВт потужностей вугільних станцій нового покоління. Очікується також помітний приріст споживання в Бразилії і Південній Кореї. 
У Європі жорсткість екологічних нормативів, посилення конкуренції з боку природного газу і висновок нерентабельних вуглевидобувних потужностей, будуть обмежувати споживання вугілля. Однак по переважному думці очікуваний спад споживання в Європі торкнеться насамперед вугілля національного виробництва.

Ринок вугілля традиційно залишається ринком покупця - пропозиція на ньому в роки стабільного ринку перевищує попит, у продуцентів і експортерів маються значні резервні потужності. По оцінці International Coal Report співвідношення попиту та пропозиції на світовому ринку очікується наступним (млн. т, враховувалися тільки постачання на основі морських перевезень, на які приходиться більш 80% світової торгівлі):

                                                                                                               Таблиця 2.3

                     Пропозиція на світовий ринок вугілля