Світовий ринок вугілля та розміщення вугільної промисловості

Поява на ринку нових  потужностей, що здатні привести до порушення  сформованого балансу між потужностями і потребами не виключене в 2000 і 2001 р.. За межами 2001 р. розрив між потребами  і пропозицією поступово стане зменшуватися. Фахівці International Coal Report виходять з імовірності того, що вже до 2002-2003 р. ринок повернеться до давно сформованого співвідношення між потужностями і потребами. Не виключено, що введення нових потужностей буде не таким масивної, як за прогнозом, оскільки. зниження світових цін у 1998-1999 р. гальмує процес розробки нових родовищ вугілля.

3.Розвиток ринка вугілля  в США, Росії та Німеччини

Найбільші запаси вугілля  розміщенні в басейнах, що належать США (Апалачському, Іллінойському, Альберта, Паудер-Рівер); Росії (Іркутський, Кузнецький, Кансько-Ачинський) та Німеччини (Рурський та Нижньорейнський).

        США — найбільша за своїм економічним, політичним і військовим потенціалом країна сучасності. Населення країни становить 4,7 % населення світу і на них припадає понад 20 % світового ВНП. США утримують першість у світі за рівнем продуктивності праці, розвитком науки, наукоємних виробництв і послуг, в освоєнні космосу і військовому виробництві.

Для економіки США  надзвичайно важливе значення має високий рівень розвитку галузей обробної промисловості, передусім, машинобудування, електроенергетичної та хімічної промисловості. Галузева структура промисловості значною мірою працює на світовий ринок і залежить від постачання сировини та паливно-енергетичних ресурсів із інших країн світу. Найшвидшими темпами в США розвиваються наукоємні галузі та виробництва, а також галузі, що використовують новітню техніку і є носіями технічного прогресу. Високий рівень розвитку є характерним і для підприємств, що виробляють товари народного споживання. Три провідні галузі промисловості (машинобудування, електроенергетика, хімічна промисловість) дають більше ніж 50 % вартості промислової продукції США. Велику увагу приділяють розвитку виробництва товарів народного споживання, на які припадає на сьогодні 66 % вартості промислової продукції країни.

Сучасній американській  економіці притаманна висока концентрація виробництва та капіталу.

Промисловість:як і в будь-якій високорозвинутій країні, економічне "обличчя" США визначає промисловість, вартість продукції якої в 10 раз перевищує вартість продукції сільського господарства. Для промисловості США базовим комплексом є ПЕК. Паливна промисловість США працює, перш за все, на власних паливно-енергетичних ресурсах і, частково, на імпортному паливі. Країна є одним із найбільших у світі як виробників, так і споживачів палива. Видобуток вугілля сягає майже 1 млрд т (друге місце після Китаю). США експортують близько 100 млн т вугілля, переважно до країн Європи. Головний район видобутку вугілля — Аппалачський. Іншим районом є штати Іллінойс та Індіана, розміщені на південь від озера Мічиган. У структурі споживання палива в США провідне місце посідає нафта 40 %, природний газ — 23 %, вугілля — 22 %, використовують також біопаливо — 4%.

У країні видобувають  понад 310,2 млн т нафти (третє місце  у світі). Водночас потреби національної економіки у нафті значно більші і перевищують 900 млн т. Тому США  завозять близько 400 млн т нафти  і є найбільшим її імпортером у  світі. Це у свою чергу зумовило розміщення нафтопереробних заводів, перш за все, у портових містах і передусім на узбережжі Мексиканської затоки (Х'юстон, Бомонт, Новий Орлеан), на березі Атлантичного океану (Філадельфія, Ньюарк), у містах Сент-Луїс, Чикаго та в Каліфорнії. США видобувають близько 525 млрд м3 газу і за цим показником посідають друге міоце після Росії. Видобуток газу концентрується в районі Мексиканської затоки. Споживається близько 600 млрд м газу, арешту газу США імпортують з Канади та Мексики.

Іллінойський басейн (Додаток 3) — розташований в США  штаті Іллінойс, частково в штатах Кентукі та Індіана. Площа = 122 тис. кв. км. Запаси вугілля оцінюються в 365 млрд. т.;20 пластів. Потужність 0.6-2.6,65 шахт, 316 розрізів, річний видобуток — 126 млн.т.

Апалачський кам'яновугільний басейн (Додаток 4)— один з найбыльших у світі басейнів, розташований у  США на території штатів Алабама, Вірджинія, Кентуку ,Огайо, Меріленд. Довжина 1200 км, площа 180 тис. кв. м. Запачи до глибини 900м — 1600 млрд.т. Потужність платсів 1,2 — 3,8. річний видобуток понад 400 млн.т.

Альберта(Додаток 5) —  вугільний басейн на заході Канади, незначна частина якого знаходиться  в США.Площа = 250 тис. кв.км. В західній частині вугілля високоякісне,

а в східній — буре. Загальні запаси 228 млрд. т. Добування ведеться відкритим способом. Діє 13 кар'єрів та 4 шахти, значна частина запасів зосереджена в західній частині.

          Росія має значний потенціал. Для господарства характерна складна галузева структура. У своєму розвитку господарство країни спирається на добре розвинуту власну сировинну базу. На території Росії концентрується 9/10 запасів вугілля та торфу, 3/4 горючих сланців, 3/4 гідроресурсів колишнього СРСР. На території Російської Федерації розташовано 63% запасів планети.

           ПЕК країни орієнтований на видобуток газу, нафти та дешевого вугілля. Зростає експорт газу та нафти, але вугільна промисловість залишилась у найважчому становищі: понад 70% шахт, в якизх сконцентровано понад 50% запасів вугілля не конструйовані вже понад 20 років. Припинення державних дотацій у галузь привело до щорічного зменшення видобутку на 8-10%. проте нині частка вугілля в 40% в енергетиці, 15% - в коксохіміії, 10-20% - в інших видах енергоспоживання. В умовах коли нафта і газ стали експортною продукцією, частка вугялл на внутрішньому ринку зростає. Основними басейнами Росії є Кузнецький, Іркутський, Кансько — Ачинський. На території Росії також знаходиться частина Донецького вугільного басейну, де знаходиться 30 родовищ високоякісного вугілля.

             Кузнецький вугільний басейн знаходиться в Кемеровській  (більша частина) та Новосибірській областях Росії. Площа 26,7 тис кв.км. Найбільша довжинв — 335 км, ширина — 110 км. Загальні запаси до глибини 1800 м — 637 млрд. т., 68 шахт. 22  розрізи, частина надходить з Кузбасу в Україну для виробництва коксу.

             Іркутський вугільний басейн розташований на територіїї іркутської області Росії. Розміри 500х80 км, площа = 37 тис кв. км. Запаси кам'яного вугілля 8,5 млрд.т., бурого — 0,5 млрд. т. 20 родовищ, глибина залягання 75-750м розробка ведеться відкритим способом.

               Кансько-Ачинський вугільний басейн ( Додаток 6)розташований у південній частині Західного Сибіру,на території Красноярського краю, Кемеронської та Іркутської областей. Балансові запаси вугілля 115 млрд.т. Вугленосність пов'язана з покладами Юрського періоду і сягає 50 пластів. Потужність робочих пластів 2-15 м, максимальна — 85 м. Глибина залягання до 200 м. Виявлено 17 родовищ. Вугілля головним чином буре, на півдні кам'яне. Почали видобувати вугілля у 1905 році. Розроблюють відкритим способом.

       Німеччина — одна з найрозвиненіших країн Європи  (Додаток 7). Хоча гірнича промисловість не є головною галуззю німецької економіки, проте вона відіграє важливу роль в самозабезпеченні країни сировиною. Найбільше значення має видобуток вугілля та солей. Родовища кам'яного вугілля експлуатуються в Рурському близько 77% та Саарському басейнах. Найбільш перспективний — Рурський басейн, в якому запаси коксівного вугілля складают.ь 65%, антрацитів 15% та інші 20%.

                    Рурський басейн — площа 3300 кв.км. Експлуатація ведеться тідземним способом. Середня глибина залягання — 900м, потужність пластів 0,7- 4,5 м. На початку ХХІ ст. німецький ринок кам'яного вугілля скорочувався і в 2008 становив 65 млн.т., що на 5% менше, ніж в 2007 році. Основні споживачі вугілля у ФРН — електростанції та коксохімічні заводи.

                  Особливістю Німеччини  є широке використання бурого вугілля. Незважаючи на низьку теплоємність бурого вугілля його використання економічно вигідне.  У 90-х роках Німеччина за видобутком бурого вугілля займала провідне місце в світі. Видобуток невпинно зростає, що є наслідком попиту з боку електроенергетики. Розробка родовищ бурого вугілля ведеться відкритим способом в Нижньорейнському, Середньонімецькому родовищах. Середня потужність пластів, що розробляються — 40м.

4.Міжрегіональна політика  та зовнішньоекономічні зв'язки

Розвиток вугільної  промисловості у США, Західній Європі та ще кількох промислових державах гальмується екологічними факторами. 

Ще однією проблемою  є транспортування вугілля від  місця видобутку – до місця  споживання. Віддаленість покладів від  узбережжя – разом з низькою пропускною здатністю залізниць і портів – унеможливлює різке збільшення поставок вугілля на світовий ринок.

Найбільше виросте потреба  в енергоносіях у країнах, що розвиваються, – передусім в Азії, де очікуються найвищі темпи економічного зростання. Експерти передбачають істотне зростання використання газу в електроенергетиці, особливо в Європі. За цей самий період уповільняться темпи зростання попиту на вугілля в Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), передусім відбиваючи зрушення в сталеливарній промисловості. Світовий видобуток вугілля буде зростати до 2010 р. пересічно на 3,5% на рік. До 2000 р. він сягне 4,2 млрд т, у 2010 р. – 5,3. Найбільшим виробником вугілля стане Китай – 1,5 млрд т. У Європі видобуток вугілля падатиме в середньому на 3% на рік через збільшення собівартості видобутку. 

Відкритих покладів вугілля  за сучасними темпами споживання вистачить на 200–300 років. За загальними запасами лідирує Північна Америка (24% світових запасів), по кам’яному  вугіллю – Азія (25%), по бурому – Північна Америка (27%).

Серед країн світу  за покладами вугілля перше місце  займає США (23% світових запасів), на другому  місці – Росія (13%), на третьому –  Китай (11%).

Буре вугілля в найбільшій кількості є в США (21% світових запасів), Росії (17%) та Індії (13%). Кам’яним вугіллям багаті також США (26% світових запасів), Китай (10%) і Австралія ).

Вугілля може видобуватися підводним способом, зараз він  використовується в Китаї, Канаді, Японії, Великої Британії та інших країнах (мал. 6.2.).

Схарактеризувавши світові  запаси вугілля, розгляньмо теперішній рівень його видобутку. Протягом останніх років видобуток вугілля у  країнах Західної Європи знижується. Видобуток вугілля підземним  способом згортається, а відкритим  – зростає. Відкритий вуглевидобуток протягом останніх 30 років виріс більш як удвоє й становить тепер близько 50%, включно з США – 60% та Німеччиною – 60%. За видобутком кам’яного вугілля перед ведуть Китай, США, Індія, ПАР та Австралія, а за видобутком бурого – США, ФРН, Росія.

Теперішні основні експортери вугілля – Австралія, США, ПАР  – і надалі вестимуть перед  у цій галузі. На їхню частку припадає 67% обсягу морської торгівлі енергетичним вугіллям. Активізують зусилля щодо збуту вугілля й нові продавці – Індонезія, Колумбія, Китай та, меншою мірою, Венесуела. Вуглевидобуток у цих країнах провадиться відкритим способом за наявності надлишкової дешевої робочої сили. Через це витрати на вуглевидобуток нижчі, ніж у країнах, що є традиційними експортерами. Прогнозують, що додатковий попит на вугілля у майбутньому задовольнятиметься саме новими його продавцями. Спостерігається також істотне зростання пропозиції вугілля з боку України, Польщі, Росії.

Серед основних імпортерів енергетичного вугілля можна  виокремити дві групи: країни Західної та Східної Європи, а також Тихоокеанського реґіону. Європейські країни розширюють попит на вугілля через скорочення власного видобутку внаслідок високої собівартості та неконкурентоспроможності місцевого вугілля порівняно з імпортним (австралійським, американським, південноафриканським), собівартість видобутку якого удвоє нижча.

Другий ринок збуту  енергетичного вугілля – держави  Тихоокеанського реґіону: Японія, Тайвань, Республіка Корея. Майже половина попиту припадає на Японію, чому великою мірою сприяє введення до ладу нових ТЕС, що працюють на вугіллі, загальною потужністю 7,5 млн кВт на рік, а також скорочення власного видобутку до 10 млн т через високу собівартість. 

За прогнозами фахівців, обсяг світової морської торгівлі енергетичним вугіллям до кінця поточного сторіччя істотно зросте, а коксівним – здебільшого залишиться без змін. 

Розміщення вугільної  промисловості за країнами й реґіонами.

Вугілля оцінюється за кількома параметрами:

1) За глибиною залягання.  Вугілля видобувають відкритим  або закритим (шахтовим) способами: від цього залежить собівартість. У США відкритим способом видобувають 60% вугілля; загальні витрати на 25–30% нижчі, ніж при підземному видобутку. У Росії відкритим способом добувається понад 40% вугілля (Кансько-Ачинський, Підмосковний, Південно-Якутський басейни тощо), в Україні – Дніпровський буро-вугільний басейн, у Казахстані – Екібастузький. Кам’яне вугілля відкритого видобутку належить до найбільш економічно вигідного виду палива і його видобуток невпинно зростає.

2) За марочним складом та якістю. Щодо цього вугілля поділяється на кам’яне, буре, коксівне, енергетичне. У Росії та Україні на кам’яне вугілля припадає 2/3 запасів. У США та Німеччині переважає буре вугілля, в Китаї та Індії – кам’яне .

Хоча загальні світові запаси кам’яного вугілля великі й воно є у багатьох країнах, на деякі марки високоякісного вугілля – зокрема коксівного – вони бідні. Наприклад, Японія, Франція, Індія мають чималі родовища кам’яного вугілля, але відчувають брак коксівного.

Кам’яновугільна промисловість Великої Британії задовольняє коксівним вугіллям потреби лише власної країни. Канадська чорна металургія працює на коксі, що надходить з США. А канадське коксівне вугілля експортується (переважно –до Японії).

Великі запаси кам’яного  вугілля зосереджені в Австралії, Канаді, ПАР, де видобуток неухильно зростає, що пов’язано з наявністю в Австралії та Канаді чималих родовищ дефіцитного коксівного вугілля, а у ПАР – розташованого близько до поверхні високоякісного низькосірчистого енергетичного вугілля, що поєднується з напрочуд низькою собівартістю робочої сили.