Світовий ринок вугілля та розміщення вугільної промисловості

З держав Східної Європи постачальниками кам’яного вугілля  є Росія, Україна, Польща.

Найбільшими у світі  імпортерами кам’яного вугілля  й коксу є Японія, Франція, Італія, Канада. Тому основні потоки експортного вугілля скеровуються до Японії та Західної Європи. 

За даними Світової економічної  конференції, достовірні та ймовірні поклади  бурого вугілля на земній кулі оцінюються на 512 млрд т. Буре вугілля широко використовується як хімічна сировина та в електроенергетиці. Наприклад, в ФРН в електроенергетиці використовується близько 85% добутого бурого вугілля. На експорт воно надходить виключно у вигляді брикетів.

У Росії переважає  видобуток кам’яного вугілля. Понад 10% становить коксівне вугілля. 90% геологічних запасів російського вугілля припадає на східні райони, де розташовуються найбільші у світі за своїми запасами басейни, як-от Тунгуський, Ленський, а також Кузнецький.

На території Казахстану є три басейни: Екібастузький, Карагандинський, Майкубенський. Найважливіший – Екібастузький басейн, де кам’яне вугілля видобувається відкритим способом. У Карагандинському басейні – поклади коксівного вугілля, у Майкубенському – бурого.

Найбільшим басейном в Україні є Донбас із запасами 240 млрд т. Тут є усі марки вугілля: коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотвірну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує його конкурентноспроможність. У 1998 році видобуто 77,2 млн т вугілля, в тому числі – 75,8 млн т – кам’яного і 1,4 млн т бурого.

В Україні вугілля  видобувається також у Львівсько-Волинському  та Дніпровському вугільних басейнах, проте поклади тут невеликі. Україна імпортує вугілля з Росії та Польщі, а експортує – у Словаччину, Австрію, Фінляндію, Чехію.

 

 

 

 

5.Пропозицію по удосконаленню  ринка вугілля та розміщення  вугільної промисловості.

 

 

         У вугільній промисловості світу можна виділити на мій погляд 3 основні проблеми.

         Починаючи із середини 90-х років, на світовому ринку вугілля ціни мали чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального здешевлення вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в енергобалансах ведучих країн-споживачів.

         Вугільна промисловість в усьому світі сама по собі є збитковою і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові уливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще більш знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того, вугілля значно уступає природному газу і нафті по витратних і екологічних показниках його використання.

         Особливо яскраво цей факт знайшов відображення в економічно нестабільних країнах. Так, наприклад у Росії була припинено діяльність приблизно 2/3 вугільних розрізів. А професія шахтаря, що вважалася престижної в радянський час, різко здала свої позиції. Держава практично призупинила виплату зарплати гірникам, що викликало величезну кількість страйків по всій країні.

         Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкому зменшенні виділюваних засобів на охорону праці, збільшився ріст травматизму на підприємствах. Самими неблагополучними країнами в цьому плані є Китай і Росія, щорічно при видобутку і вугілля гинуть сотні, а те і тисячі людей.

         Однією із серйозних проблем також є шкода, яка завдається природі, при добуванні і переробці вугілля. По-перше, це вивільнення в атмосферу метану при розробці родовищ. По-друге, для одержання, наприклад, що коксується вугілля його необхідно нагрівати до визначеної температури. Як наслідок, в атмосферу викидається велика кількість вуглекислого газу і деяких інших з'єднань, що згубно впливають на атмосферу Землі, і сприятливих виникненню парникового ефекту.

         Незважаючи на всі існуючі проблеми, вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів:

1. Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки. Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.
2. Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля - один з найбільш високих серед усіх корисних копалин.
3. Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих споживаючих ринків - у чи Європу в Східну Азію. Тому з випадку проблем зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть переключити відвантаження на другий споживаючий чи ринок у національне споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих чи мазуту нафти).
4. Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля забезпечує для споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

         Згідно з прогнозом “Energy Information Administration” (Міністерство енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р. зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні види палива залишаться основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80% світового енергоспоживання.  
         На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більш того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі енергоспоживання.  
         Ведучими споживачами вугілля в Азії і світі як і раніше залишаться Китай і Індія. До 2020 р. на частку Китаю й Індії буде приходитися 33% приросту світового енергоспоживання і 90% збільшення використання вугілля у світі. 
         Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля в цій країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування. 
         У Канаді збільшення споживання вугілля зв'язують з намічуваним висновком з експлуатації після 2010 р. значної частини потужностей АЕС, що будуть замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 р. не менш 10 ГВт потужностей вугільних станцій нового покоління. Очікується також помітний приріст споживання

 в Бразилії і в Південній Кореї. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

        

         Вугільна промисловість, будучи однієї з найважливіших галузей економіки і паливно-енергетичного комплексу, разом з тим залишається збитковою і вимагає вкладення великих фінансових засобів для її розвитку. Ціни на вугілля не можуть піднятися в зв'язку з прямою ціновою залежністю від його основних конкурентів у виробленні енергії – нафти і природного газу. І в найближчі 15 років ніяких серйозних змін у вугільній промисловості, зважаючи на все, спостерігатися не буде.

         Довгострокові перспективи пророкувати складно, але можна припустити, що якщо запаси нафти будуть продовжувати зменшуватися і не буде знайдено нових чи родовищ інших альтернативних видів палива, те вже до 2030-му року вугілля може стати основним джерелом паливної енергії, тому що має величезні запаси в порівнянні з нафтою і газом.

         Людству неминуче прийдеться вкладати кошти на розробку програм по зниженню забруднення навколишнього середовища через добування і виробництво вугілля. У зв'язку з цим, розвиток вугільної промисловості прийме світові масштаби. Безсумнівно також зростуть і ціни на вугілля, а отже його виробництво стане рентабельним.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Додаток 1

 

 

Рис 1.1 - Часткова структура геологічних  паливно-енергетичних ресурсів у світі

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 — світовий видобуток  вугілля (%)

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

Рис 4.1 — Іллінойський басейн

Додаток 4

Рис 4.2 — Апалачський кам'яновугільний басейн

Додаток 5

Рис 4.3 — Кам'яновугільний басейн Альберта

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

 

Рис 4.4 — Кансько-Ачинський  басейн

 

Додаток 7

 

 

 

 

 

 

 

 Рис 4.5 - Частка країн Європи у видобутку вугілля

 

Список літератури

 

1. Банков Н.Ш.  Александрова И. Производство  и потребление топливно-енергетических  ресурсов в 20 в.// Мировая економика  и международные отношения. —  2001. — № 9. — С. 28—30.

2. Дюразель  Ж.Б. Історія дипломатії від  1919 року до наших днів: Пер. з фр. — К.: Основи, 2008. — 903 с.

3. Економіка  зарубіжних країн: Підручник.  — К., 2009. — 416 с

4. Тукмаков  Д. “Вугільна галузь сьогодні”.  Газета “Завтра”. № 7(376), 13.02.2003.

5. Чедвик Дж., «Світова вугільна промисловість.»  Переклад статті - Гребєнщиков В.П. Журнал вугілля. № 12, 2002.