Украина в Европе

Україні також варто подбати про подолання необізнаності Європи про Україну, з цією метою Уряду варто розробити спеціальну програму "просування" України в ЄС та всіляко сприяти налагодженню й розвиткові широких зв'язків з країнами-членами ЄС.

Також варто не тільки запитувати, що Європейський Союз може дати Україні, а й шукати переконливі аргументи того, що Україна може дати Європейському Союзу. Чим упевненіше ми відповідатимемо на ці запитання, тим переконливіше будемо виглядати і діяти.

 

 

В висновку до цього розділу можна зазначити, що європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів,  побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки,  насамперед на ринок ЄС.

 

 

ІІ. Перспективи співробітництва  України з ЕС, та шляхи його прискорення.

 

2.1. Проблеми у відносинах  України з ЄС.

На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ до нього, в Угоді про партнерство і співробітництво прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС. Не визначено перспективи набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі і в Спільній стратегії ЄС щодо України. ухваленій на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року. Разом з тим у цьому документі Європейський Союз вперше визнав "європейські прагнення України" і привітав її “проєвропейський вибір". Ухвалюючи Спільну стратегію щодо України, розраховану на чотирирічний термін, Європейська Рада визнала, що успішна та стабільна Україна якнайліпше відповідає інтересам Європейського Союзу, було, зокрема, підкреслено, що повне виконання Угоди про партнерство і співробітництво є передумовою успішної інтеграції України в економіку Європи та допоможе Україні утвердити свою європейську ідентичність.

Таким чином, незважаючи на те, що Спільна стратегія засвідчила політичну неготовність Європейського Союзу до розгляду на цьому етапі питання про майбутні перспективи України щодо членства в ЄС, вона запропонувала нові сфери і можливості для поглиблення співпраці, які, за умови їх відповідного використання, відкриють Україні двері до Європейського Союзу.

Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ - роки тупцювання на місці залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Домінування "декларативної" і брак "імплементаційної" культури в органах виконавчої влади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.

Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Не можна вважати серйозним аргументом пояснення розриву між намірами і деклараціями, з одного боку, та їх імплементацією, з другого, передовсім у сфері європеїзації українського законодавства, лише тяганиною парламентських процедур чи, тим паче , "неконструктивною опозиційністю" Верховної Ради.

Корпоративна закритість системи  державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.

Подібні загрози і непевності є  і в сфері економіки. Наявне правове поле й інституційна інфраструктура не створюють достатньої безпеки для інвесторів і кредиторів, сприяють виникненню торговельних суперечок і обмежують потенціал регіонального економічного співробітництва.

Основними формами співробітництва України та Європейського Союзу сьогодні є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна займає друге після Росії місце серед колишніх радянським республік. Головними пріоритетами такої допомоги, що здійснюється в межах програми ТАСІС є ядерна безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектора.

2.2. Шляхи прискорення входження України до ЄС.

1. Своєчасне і комплексне здійснення економічних та політичних заходів, що є необхідними для початку переговорів з країнами Західної Європи щодо створення в перспективі в їх відносинах зони вільної торгівлі.

2. Здобуття послідовної підтримки з боку ЄС та його країн-членів у питанні якнайшвидшого приєднання України до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) /Світової організації торгівлі (СОТ), одержання якнайширшого доступу до Загальної системи преференцій з країнами Західної Європи, грунтуючись на визнанні України країною з перехідною економікою.

3. Вирішення питань, пов’язаних з можливістю приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру, насамперед у сферах енергетики, транспорту, науки і техніки, інформатики, сільського господарства,

окремих галузей промисловості, охорон» навколишнього середовища, освіти.

    4. Забезпечення безперешкодного недискримінаційного доступу основних експортних товарів і послуг України на ринки країн - членів ЄС.

    5.  Здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці України, насамперед якомога більш динамічних і безболісних структурних зрушень і формування міжнародно-конкурентоспроможної економіки.

Питання про можливе набуття  статусу асоційованого члена ЄС  має розглядатися в майбутньому не як самостійне завдання, а як можливий альтернативний варіант розвитку відносин  з країнами Західної Європи залежно від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС і ефективності розвитку відносин в рамках СНД.

 

2.2.1. Угоди між Україною і ЄС.

У відносинах між Україною і ЄС діють такі угоди :

• Угода між Європейськими Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.93);

 

• Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування представництва Комісії Європейських Співтовариств України та про його привілеї та імунітети (підписана 17.09.93);

 

- Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контактної групи з вугілля та сталі (підписана 08.06.94);

 

• Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (підписана 14.06.94);

 

• Угода між Європейським Співтовариством з вугілля та сталі та Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами (підписана 15.07.97);

 

- Угода про співробітництво  між Кабінетом Міністрів України  та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99);

 

- Угода про співробітництво  між Кабінетом Міністрів України  та Європейським Співтовариством  з атомної енергії в галузі  ядерної безпеки (підписана 23.07.99).

Розглядаються проекти  таких угод :

- Угода про науково-технічне  співробітництво між Україною  та ЄС;

• Угода про співробітництво між Європейським Співтовариством з атомної енергії і Кабінетом Міністрів України щодо мирного використання ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами.

 

2.2.2. Україна-ЄС : хронологія двосторонніх відносин.

1991 рік :

2 грудня :

Декларація ЄС щодо України.

Відзначено демократичний характер Всеукраїнського референдуму.

Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог, спрямований на забезпечення виконання всіх колишніх зобов'язань  СРСР.

 

1992 рік :

11 лютого :

Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги.

 

6 квітня :

 Директива КЄС до Ради  Міністрів ЄС' про започаткування переговорів щодо укладення угод про співробітництво з Білоруссю, Казахстаном, Росією, Україною.

14 вересня :

Зустріч Президента України Л.Кравчука з Президентом Комісії Європейських Співтовариств Ж.Делором. Перша зустріч Україна - ЄС на найвищому рівні.

1993 рік :

23-24 березня, 8-9 липня, 25-26 листопада  :

Переговори щодо Угоди про партнерство  і співробітництво між Україною та ЄС.

5 травня :

Підписано Угоду між Європейськими  Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами.

Жовтень :

Відкриття представництва Комісії  Європейських Співтовариств в Україні.

1994 рік :

9-11 березня :

Візит Трійки ЄС до Києва. Зустрічі з  Президентом України Головою  ВР України.

Перше засідання Україна - Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних  справ. Надалі такі засідання відбувались  регулярно двічі на рік.

 

14 червня :

Підписано Угоду про партнерство  і співробітництво між Україною та ЄС.

 

31 жовтня :

Спеціальна резолюція Ради Міністрів  ЄС щодо України.

 

10 листопада :

Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і

співробітництво між Україною та ЄС.

 

28 листопада :

Рішення Ради Міністрів ЄС про спільну  позицію щодо України.

 

1995 рік :

 

24 березня :

Перше засідання Спільного комітету Україна - ЄС. Розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.

1 червня :

Зустріч Президента України Л.Кучми  з Президентом Європейської Комісії  Ж.Сантером. Підписання Тимчасової угоди про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею між Україною та ЄС.

Липень :

Створено Представництво України при Європейських Співтовариствах.

 

1996 рік :

6-7 травня :

Засідання Спільного комітету Україна - ЄС. Обговорено стан ратифікації УПС, питання надання Україні статусу  країни з перехідною економікою.

Червень :

Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою.

12-13 вересня :

 

Візит члена Європейської Комісії X. Ван ден Брука до Києва. Підписання індикативної програми ТАСІС для України на 1996-1999 роки та Фінансового протоколу про спільний план дій ЄС/«Великої сімки" стосовно реструктуризації української енергетичної галузі.

 

6 грудня :

 

Прийняття Радою Міністрів ЄС Плану  дій щодо України. Висловлено готовність розвивати і посилювати політичні  й економічні відносини з Україною.

 

1997 рік :

5 лютого :

У ході засідання Україна-Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ обговорено шляхи імплементації Плану дій, можливість відкриття у Києві центру документації ЄС.

17-18 квітня :

Засідання Спільного комітету Україна - ЄС. Обговорено проблеми торговельно-економічного співробітництва.

15 липня :

Підписано Угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі  та Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.

 

5 вересня :

Перший саміт Україна - ЄС (Київ). Підтвердив європейський вибір України. Обговорено наявні проблеми в договірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва. Одностороннє введення Україною безвізового режиму для власників дипломатичних паспортів країн-членів ЄС.

 

1998 рік :

24 лютого :

Створено Українську частину Ради з питань співробітництва між  Україною та ЄС.

1 березня :

Набуття чинності Угоди про партнерство  і співробітництво між Україною та ЄС.

 

8-9 червня :

Перше засідання Ради з питань співробітництва  між Україною та ЄС.

України офіційно заявила про прагнення  набути статусу асоційованого членства в ЄС.

Схвалено  Правила процедури  Ряди співробітництва, прийнято

Спільну робочу програму «імплементації  УПС на 1998-1999 роки.

 

11 червня :

Указом Президента України № 615 затверджено Стратегію

інтеграції України до ЄС.

 

12 червня :

Постанова Кабінету Міністрів України  № 852 про запровадження

механізму адаптації законодавства  України до ЄС.

 

26 липня :

На виконання Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення  нормотворчої діяльності органів виконавчої влади", створено Центр перекладів актів Європейського права.