Договір дарування в цивільному праві України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Ноября 2013 в 21:46, курсовая работа

Краткое описание

Цивільні відносини, здебільшого, базуються на основах взаємності майнового надання. У зв’язку з цим співвідношення оплатних і безоплатних правочинів визначається пріоритетом перших. Разом з тим, безоплатні договори, зокрема договір дарування, займають важливе місце в системі цивільно-правових договорів, тому що такі дії учасників майнового обороту далеко не завжди є спрямованими на отримання майнової користі.
Практична реалізація норм щодо дарування виявляє велику кількість проблемних моментів у їх застосуванні, які не досліджені в достатній мірі.

Содержание

Вступ..............................................................................................……………...................3
Розділ 1. Сутність договору дарування та його ознаки..............................................4
Розділ 2. Предмет договору дарування.........................................................................7
Розділ 3. Співвідношення прощення боргу та договору дарування......................12
Розділ 4. Сторони договору дарування.......................................................................13
Розділ 5. Права та обов’язки сторін за договором дарування................................21
Розділ 6. Розірвання договору дарування…………………………………………..23
Висновки…………...……………………………………………………….…………...26
Список літератури…………………………………………………….….....................28

Вложенные файлы: 1 файл

Dogovir_daryvannya (1).doc

— 181.00 Кб (Скачать файл)

У контексті розгляду положень ст. 727 ЦК необхідним є співставлення  цієї норми та ст. 352 ЦК, яка стосується викупу пам’ятки історії та культури уповноваженим на те органом. Стаття 727 ЦК встановлює можливість розірвання договору щодо речі, яка становить історичну, наукову, культурну цінність, а ст. 352 – регулює відносини, що виникли з приводу пам’ятки історії та культури. Культурними цінностями є  об’єкти   матеріальної   та   духовної культури,  що  мають художнє,  історичне,  етнографічне та наукове значення  і  підлягають збереженню,   відтворенню   та   охороні відповідно до законодавства України39. Пам’яткою культурної  спадщини є об’єкт культурної спадщини (визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов’язані  з  ними рухомі   предмети,  що  донесли до  нашого часу цінність    з    археологічного,    естетичного,    етнологічного, історичного,  архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність), який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток  України40. Отже, перше поняття є ширшим і включає в себе друге. Тому колізія цих двох статей відбувається лише при даруванні пам’ятки історії та культури.

Згідно ч. 3 ст. 727 ЦК при  недбалому ставленні обдаровуваного до пам’ятки, внаслідок чого вона може бути істотно пошкоджена або знищена, дарувальник може вимагати розірвання договору, що означає перехід пам’ятки знов до власності дарувальника. Ст. 352 ЦК передбачає необхідність попередження обдаровуваного відповідними державними органами, якщо його дії або бездіяльність можуть призвести до пошкодження (будь-якого пошкодження) або знищення пам’ятки. У випадку невжиття заходів щодо збереження пам’ятки після попередження рішення про її викуп до державної власності приймається в судовому порядку.

Напевне, що це питання  необхідно законодавчо врегулювати  наступним чином: при виявленні відповідними органами державної влади обставин, встановлених ч. 1 ст. 352 ЦК, вони мають зробити попередження обдаровуваному, та повідомити про ці обставини дарувальника (після чого він має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору). Якщо ж дарувальник не звернувся до суду або рішення було винесене не на його користь, а заходів щодо збереження пам’ятки обдаровуваним вжито не було, відповідний орган повинен звернутися до суду з метою викупу пам’ятки.

 

 

Висновки

1. При встановленні особистого сервітуту довічного проживання дарувальника ознака безоплатності не порушується, і цей обов’язок не є зустрічним. Тому укладення договору дарування зі встановленням особистого сервітуту дарувальника є можливим.

2. Перед тим, як прийняти у дарунок обмежену в обороті зброю обдаровуваний має отримати дозвіл на її придбання, зберігання і носіння.

3. Нагороджена особа  володіє і користується своєю  нагородою, але не має права  її відчужувати, право власності на цю нагороду у неї існує у певному усіченому вигляді. Тому державна нагорода не може бути предметом договору дарування.

4. Акціонери приватних та публічних акціонерних товариств можуть відчужувати належні їм акції шляхом дарвання без згоди інших акціонерів  та товариства. Але якщо договір дарування є удаваним і прикриває договір купівлі-продажу, необхідно застосовувати преважне право інших акціонерів товариства на придбання акцій, що є предметом удаваного договору дарування.

5. Прощення боргу та  договір дарування є різними  за юридичною сутністю. Прощення боргу завжди є дією додатковою;  має місце лише тоді, коли між сторонами вже існує певне зобов’язання, і спрямоване саме на його припинення. Договір дарування є самостійним договором, який не пов’язаний з існуванням інших зобов’язальних правовідносин між сторонами. Прощення боргу за своєю природою спрямовано на припинення зобов’язання, у той час як дарування – на передання майна у власність. Прощення боргу застосовується не через намір збагатити боржника, а з метою отримання максимальної користі від використання прийому прощення в конкретній ситуації.

Пропонується викласти ст. 605 ЦК у наступній редакції: «Зобов’язання  припиняється при відсутності спору  про наявність боргу за згодою сторін зобов’язання внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора».

6. Участь підприємницьких  товариств у даруванні є певним  чином обмеженою. Вони можуть  укладати договір дарування поміж собою, якщо таке право прямо встановлено установчим документом дарувальника. Оскільки до видів суб’єктів підприємництва належать не тільки підприємницькі товариства, видається, що вказане обмеження необхідно застосовувати до всіх юридичних осіб після внесення відповідних змін до ч. 3 ст. 720 Цивільного кодексу України.

7. Найбільш “суперечливими”  сторонами виступають держава,  Автономна Республіка Крим та  територіальна громада. Очевидно, що вказані суб’єкти можуть  діяти тільки в межах повноважень,  передбачених законодавством, в  межах своєї компетенції. Проаналізувавши законодавчі положення, що встановлюють обмеження у здійсненні дарування державою, АРК та територіальною громадою, слід зробити висновок, що позначення держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади як сторін договору дарування є умовним і потребує коригування, бо дарувальником ці суб’єкти можуть виступати тільки у випадках, передбачених законом, а пожертвувачем – взагалі не можуть.

8. ЦК передбачено підстави  для розірвання договору дарування.  При так-званому розірванні відбувається відміна вже виконаного договору дарування, що фактично анулює договір як факт, який тягне за собою певні юридичні наслідки. Тому, напевно, було б юридично більш коректним замінити термін розірвання відміною.

9. Пропонується викласти ст. ч. 1 ст. 727 ЦК в наступній редакції: «Дарувальник має право вимагати розірвання в судовому порядку договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, у випадку вчинення обдаровуваним умисного злочину проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, якщо це встановлено в судовому порядку».

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1. Андреев В. К. Право государственной собственности в России. – М. – 2004.
  2. Бартошко О Договір дарування квартири // Вісник пенсійного фонду України. – 2006. –  № 12. – С. 26-27.
  3. Бобков  С.А.  Уступка доли  в уставном  капитале  общества  с ограниченной ответственностью // Журнал российского права. – 2002. –  №7. –  С.63-64.
  4. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: «Статут». – 2000. – 800 с.
  5. Гражданский кодекс Российской Федерации / Под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М. – 1996. – С. 306.
  6. Гражданское право. Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.  –  ч. 2. – М. – 2004.
  7. Інструкція  про порядок виготовлення,  придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної   і    холодної    зброї … вибухових матеріалів вiд 18.10.1993 № 643: Затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпя 1998 року № 622. // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  8. Марченко В. Деякі особливості посвідчення договорів дарування житла // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2006. – № 4. – С. 36.
  9. Очерки по торговому праву: Сборник науч. тр. / Под ред. Е.А. Крашенинникова. –  Ярославль. – 2001. – Вып. 8. – С. 42.
  10. Первомайський О. О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах. – Х. – 2005. – С. 29.
  11. Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1652 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  12. Про акціонерні товариства: Закон України вiд 17.09.2008  № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – С. 384.
  13. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України вiд 16.09.1997  № 531/97-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  14. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України вiд 21.09.1999  № 1068-XIV. – Відомості Верховної Ради України. – 1999. –  № 48. – С. 405.
  15. Про державні нагороди України: Закон України вiд 16.01.1995  № 19/95-ПВ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  16. Про житловий фонд соціального призначення: Закон України вiд 12.01.2006  № 3334-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19-20. – С. 159.
  17. Про заснування відзнаки Президента України «Іменна вогнепальна зброя»: Указ Президента України від 29.94.1995. № 341/95 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  18. Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями: Постанова  Кабінету Міністрів України від 19.07.2006. № 999 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  19. Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України вiд 21.02.2006  № 3447-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 27. – С. 230.
  20. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України вiд 15.03.2001  № 2299-III // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  21. Про місцеві державні адміністрації: Закон України вiд 09.04.1999  № 586-XIV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  22. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України вiд 09.07.2003  № 1057-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  23. Про охорону культурної спадщини: Закон України вiд 08.06.2000  № 1805-III  // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  24. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України вiд 03.11.2005  № 3060-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  25. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України вiд 02.11.2000  № 2074-III // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  26. Про серію подарункових видань «Книга від Президента України»: Розпорядження  Президента України  вiд 13.07.2001  № 188/2001-рп // Офіційний вісник України. –2001. – № 29. – C. 121
  27. Про управління об’єктами державної власності: Закон України вiд 21.09.2006  № 185-V. – Відомості Верховної Ради України. – 2006. –   № 46. – С. 456.
  28. Рыхлетский П. Л. Дарение в системе безвозмездных сделок.: дис. к. ю. н. – М.: РГБ. – 2005. – 181 с.
  29. Сібільов М. Зміст цивільно-правового договору // Вісник академії правових наук України. – № 1 (32). – Х.: Право. – 2003. – С. 93-99.
  30. Спасибо-Фатєєва І. В. Можливість встановлення особистого сервітуту в договорі дарування // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2006. – № 5. – С. 33.
  31. Спасибо-Фатєєва І. Деякі проблеми, пов`язані з участю держави в цивільно-правових відносинах // Вісник кадемії правових наук України. – Х. – 2006. – № 4. – С. 96-107.
  32. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003  № 435-IV / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  33. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. Розробників проекту Цивільного кодексу України (керівник авторського колективу Довгерт А. С.) . – К. : Істина. – 2006. – С. 492.
  34. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – 2001. –  С. 439.

1 Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003  № 435-IV / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

2 Гражданское право. Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.  –  ч. 2. – М. – 2004. – С. 138.

3 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. - М.: «Статут». – 2000. – С. 331.

4 Марченко В. Деякі особливості посвідчення договорів дарування житла // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2006. – № 4. – С. 36.

5 Спасибо-Фатєєва І. В. Можливість встановлення особистого сервітуту в договорі ларування // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2006. – № 5. – С. 33.

6 Гражданское право. Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.  –  ч. 2. – М. – 2004. – С. 120.

7 Гражданский кодекс Российской Федерации / Под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М. – 1996. – С. 306.

8 Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. Розробників проекту Цивільного кодексу України (керівник авторського колективу Довгерт А. С.) . – К. : Істина. – 2006. – С. 492.

9 Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – 2001. – С. 439.

10 Рыхлетский П. Л. Дарение в системе безвозмездных сделок.: дис. к. ю. н. – М.: РГБ. – 2005. – С. 55.

11 Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України вiд 02.11.2000  № 2074-III // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

12 Інструкція  про порядок виготовлення,  придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної   і    холодної    зброї,  пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів,  споряджених гумовими  чи аналогічними за  своїми  властивостями метальними снарядами  несмертельної  дії,  та зазначених патронів, а також боєприпасів  до зброї та вибухових матеріалів вiд 18.10.1993 № 643: Затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпя 1998 року № 622. // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

13 Про заснування відзнаки Президента України «Іменна вогнепальна зброя»: Указ Президента України від 29.94.1995. № 341/95 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

14 Про державні нагороди України: Закон України вiд 16.01.1995  № 19/95-ПВ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

15 Про серію подарункових видань «Книга від Президента України»: Розпорядження  Президента України  вiд 13.07.2001 № 188/2001-рп // Офіційний вісник України. –2001. – № 29. – C. 121

16 Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України вiд 21.02.2006  № 3447-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 27. – С. 230.

17 Про акціонерні товариства: Закон України вiд 17.09.2008  № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – С. 384.

18 Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України вiд 15.03.2001  № 2299-III (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» вiд 18.12.2008  № 693-VI) // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

 

19 Бобков  С.А.  Уступка доли  в уставном  капитале  общества  с ограниченной ответственностью // Журнал российского права. – 2002. – №7. – С.63-64.

20 Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1652 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

21 Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2006. № 999 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

22 Про житловий фонд соціального призначення: Закон України вiд 12.01.2006  № 3334-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19-20. – С. 159.

23 Очерки по торговому праву: Сборник науч. тр. / Под ред. Е.А. Крашенинникова. – Ярославль. – 2001. – Вып. 8. – С. 42.

24 Рыхлетский П. Л. Дарение в системе безвозмездных сделок.: дис. к. ю. н. – М.: РГБ. – 2005. – С. 42.

25 Варто зауважити, що Правила опіки та піклування (Офіційний вісник України. – 1999. - № 26. – Ст. 1252), які є чинними й зараз не дозволяють укладати договори дарування між підопічними та опікунами (їх подружжям)  та їх близькими родичами на користь підопічного. Відсутнє відповідне правило щодо можливості надання згоди піклувальником на укладення договору дарування між підопічним та близькими родичами піклувальника (його подружжя) на користь підопічного. Такий стан речей не можна вважати задовільним, тому необхідним є узгодження Правил опіки та піклування із нормами ЦК України.      

Информация о работе Договір дарування в цивільному праві України