Контрольна робота з дисципліни “Інтелектуальна власність”

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочного та дистанційного навчання

7.03060104 “Менеджмент зовнішньоекономічної  діяльності”

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни “Інтелектуальна власність”

Номер варіанта   №2

 

 

 

          Виконав студент____ДЗ-501Сз_V_курс___

(група, курс,)

                                       Василенко О. М.________

(прізвище, ім'я та по  батькові)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2014

ЗМІСТ

1. Майнові права інтелектуальної власності авторів і суб’єктів суміжних прав………………………………………………………………………………...3
2. Формальна експертиза заявки……………………………………………10

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Майнові права інтелектуальної власності авторів і суб’єктів суміжних прав.

 

Види майнових прав на твір розрізняються за способом використання твору. Законодавство (ст. 441 ЦК, ст. 15 Закону) наводить примірний перелік майнових прав автора у відповідності із відомими і поширеними у сучасних умовах способами використання і розповсюдження творів, якими є:

Майнові права автора

 

1. До майнових прав автора (чи  іншої особи, яка має авторське  право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору

іншими особами.

Майнові права  автора  (чи  іншої  особи,  яка  має авторське право) можуть бути  передані  (відчужені)  іншій  особі  згідно  з положеннями  статті  31  цього  Закону,  після  чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

2. Виключне право на використання  твору  автором  (чи  іншою  особою,  яка  має  авторське  право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої  особи,  яка має  авторське  право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

     1) відтворення творів;

     2) публічне виконання  і публічне сповіщення творів;

     3) публічну демонстрацію  і публічний показ;

     4) будь-яке   повторне   оприлюднення   творів,   якщо   воно здійснюється  іншою  організацією,  ніж  та,  що  здійснила  перше оприлюднення;

     5) переклади творів;

     6) переробки,  адаптації,  аранжування та інші подібні  зміни творів;

     7) включення   творів   як  складових  частин  до  збірників, антологій, енциклопедій тощо;

     8) розповсюдження творів шляхом першого  продажу,  відчуження іншим  способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

     9) подання своїх творів до загального  відома  публіки  таким чином,  що  її  представники  можуть  здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

     10) здавання в майновий  найм і (або) комерційний прокат  після першого   продажу,   відчуження   іншим   способом  оригіналу  або примірників  аудіовізуальних  творів,  комп'ютерних  програм,  баз даних,   музичних   творів   у   нотній  формі,  а  також  творів, зафіксованих у фонограмі  чи відеограмі або  у  формі,  яку  зчитує комп'ютер;

     11) імпорт примірників творів.

     Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів на  використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва  передбачають і право їх участі  у реалізації проектів цих  творів.

5.  За  винятком  випадків, передбачених  статтями 21-25 цього Закону,  автор (чи інша особа,  яка має авторське право) має право вимагати   виплати  винагороди  за  будь-яке  використання  твору. Винагорода може здійснюватися у формі  одноразового  (паушального) платежу,  або  відрахувань  за  кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання  твору  встановлюються  в  авторському договорі або у договорах,  що укладаються  за  дорученням  суб'єктів  авторського права   організаціями   колективного  управління  з  особами,  які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки   авторської   винагороди  (  72-2003-п  )  та  порядок  їх застосування.  ( Абзац третій частини п'ятої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

6.   Обмеження  майнових  прав,  встановлені  статтями  21-25 цього  Закону,  здійснюються за умови,  що  вони  не  завдаватимуть шкоди  використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно  опублікованого  твору  законним  чином  введені  у  цивільний  обіг  шляхом  їх  першого  продажу  в Україні,  то допускається  їх  повторне  введення  в  обіг  шляхом продажу,  дарування тощо  без згоди автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) і  без  виплати  авторської  винагороди,  а  щодо творів  образотворчого мистецтва - з урахуванням  положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи  комерційний  прокат  залишається  виключно за особою,  яка має авторське право. Опублікуванням твору (випуском у світ), згідно зі ст. 442 ЦК, вважається повідомлення його будь-яким способом невизначеному колу осіб, у тому числі видання, публічне виконання, публічний показ, передача по радіо чи телебаченню, відображення у загальнодоступних електронних системах інформації. Законодавчо закріплено певні обмеження щодо опублікування твору, який порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. Вони поширюються, по-перше, на твори, які зачіпають "особисту сферу" людини: особисті листи, щоденники, фотографії, звуко- чи відеозаписи або будь-які інші матеріали, що містять інформацію про особисті, сімейні, інтимні сторони життя людини. По-друге, заборона стосується творів, які закликають до терористичних актів, погромів, захоплення будівель чи споруд, нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, хуліганських дій; творів, що пропагують злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, вживання наркотичних засобів, жебрацтво, культ насильства і жорстокості, мають порнографічний характер.

У разі смерті автора право на опублікування твору мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі автора.

Відтворенням, згідно зі ст. 1 Закону, вважається виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Відтворення може відбуватися у вигляді виготовлення друкованих примірників літературного твору або копій, репродукцій чи ілюстрацій із зображенням картин, або виготовлення примірників запису музичного твору на магнітній стрічці або компакт-диску, виготовлення примірників відеозапису. Твори живопису, графіки, скульптури, художньої фотографії, декоративно-прикладного мистецтва можуть відтворюватись у промислових виробах - на шкатулках, коробках, футлярах, упаковках, обкладинках, флаконах тощо.

Право на публічне виконання охоплює дії з подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в той самий час або у різних місцях і у різний час.

Публічною демонстрацією слід вважати публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до кола однієї сім'ї або близьких, знайомих цієї сім'ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень.

Публічний показ визначений законом як будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в той самий час або у різних місцях і у різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Публічне сповіщення творів охоплює декілька різновидів дій із доведення твору до загального відома: 1) передача творів в ефір за допомогою радіохвиль, а також лазерних променів, гама-променів тощо, у тому числі з використанням супутників; 2) передача на відстань за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів). Ознака публічності дій полягає у тому, що їх результатом є можливість сприйняття творів необмеженою кількістю осіб у різних місцях із значною віддаленістю від місця передачі.

Право на переклад твору означає можливість для автора здійснювати переклад на іншу мову самостійно, давати згоду на це іншим особам або, навпаки, забороняти таке.

Право на переробку означає право на будь-яку творчу зміну твору, в результаті якої виникає новий твір похідного характеру. Найбільш поширеними способами переробки є адаптація, аранжування, оркестровка. Переробка літературного твору можлива у формі переведення розповідного твору у драматичний, драматичного - в сценарний, віршованого - у прозу тощо.

Право на включення творів до складених творів поширюється на включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій та інших складених творів, що виникають у результаті поєднання інших самостійних творів (або їх частин) різних авторів за будь-яким критерієм (тематикою, жанром, науковою спрямованістю у певній галузі, історичним періодом, сферою діяльності людини тощо).

Розповсюдження творів дає можливість необмеженому колу осіб ознайомитися із твором в індивідуальному порядку або придбати його примірник у власність. Виходячи зі ст. 441 ЦК та ст. 15 Закону розповсюдженням визнається:

- перший продаж або інше відчуження (обмін, дарування, поставка, правовою метою яких є передача права власності на примірник твору);

- передача творів у майновий  найм (оренду) чи у прокат як  до першого продажу, так і після такого.

Належність автору права на імпорт означає, що імпорт примірників твору потребує окремої згоди особи, яка має авторські права, незалежно від мети ввезення і здійснення у подальшому будь-яких дій із їх розповсюдження. Тиражування творів у країнах, де права українських авторів не охороняються, також не дає правової можливості ввезти їх в Україну без згоди автора.

Право па подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів Ь будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, передбачене п. 9 ч. З ст. 15 Закону. Його введення мало за мету охопити всі можливі способи доведення творів до загального відома публіки, які не підпадають під інші перелічені у законі форми їх поширення. Найбільш поширеним способом доведення твору до загального відома є розміщення інформації у глобальній інформаційній мережі Інтернет, що робить твори доступними для публічного використання.

Чинне законодавство закріплює деякі майнові права, які можуть бути реалізовані тільки стосовно певних об'єктів авторського права. Так, ст. 448 ЦК і ст. 27 Закону регламентують так зване право слідування щодо оригіналу твору образотворчого мистецтва та оригіналу рукопису літературного твору. Воно полягає у можливості автора одержувати п'ять відсотків від ціни кожного наступного продажу оригіналу твору, що здійснений за першим його відчуженням автором.

Ще одне особливе право автора твору образотворчого мистецтва - це право доступу до твору. Воно закріплено у ст. 26 Закону і полягає у тому, що при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, у якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору (без його доставки авторові) з метою його використання для відтворення - виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо.

Як окреме право ст. 15 Закону закріплює право авторів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва на їх участь у реалізації проектів цих творів. Із метою реалізації даного права автор (архітектор) може здійснювати авторський нагляд під час будівництва об'єкта архітектури. При виявленні відхилень від проектних рішень автор вправі заявити вимоги підряднику щодо їх усунення, а у разі його відмови - повідомити про це замовника і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.