Основні підходи до визначення сутності юридичної особи на сучасному етапі

 

2. Юридична особа за ЦК України: поняття та ознаки

Виходячи з того, що юридична особа, перш за все, виконувала функцію централізації капіталу, правники при її характеристиці ставили на перше місце ознаку організаційної єдності такої особи, що на сьогодні знайшло своє підтвердження в доктрині цивільного права України [2, c. 140].

Згідно зі ст. 80 ЦК юридична особа — організація, створена шляхом об’єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести цивільні обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Відомо, що поняття — цілісна сукупність суджень, ядром якої є судження про найбільш загальні й одночасно суттєві ознаки, що відрізняють досліджуваний об’єкт [2, c. 141]

Всі ознаки юридичної особи мають правову природу, оскільки відображають юридичну особу як категорію правової сфери. До таких ознак або характерних особливостей юридичної особи наука цивільного права відносить:

1. Незалежність існування юридичної особи від складу ії учасників; юридична особа розглядається як особливе утворення, що веде самостійне життя, і це життя у принципі є безстроковим. Така кваліфікація юридичної особи призводить до важливих практичних наслідків. Визнання незалежного існування юридичної особи дає надалі можливість її вступу у різні цивільно-правові відносини з іншими учасниками. Така можливість зберігається і для юридичної особи, що складається з одного учасника. Відомо, що сьогодні досить широко використовуються угоди між юридичною особою та її учасниками з метою перерозподілу прибутку, обходу податкового законодавства. Однак, все ж таки, визнання незалежного існування юридичної особи може мати і негативні наслідки, коли спрямоване на приховування дійсної природи відносин власності, які опосередковуються юридичною особою. Дійсний характер прихованих за юридичною особою відносин проявляється у випадках, коли цього вимагає захист державних інтересів [7, С.77].

Дану ознаку визначають в юридичній літературі також, як організаційну єдність. Термін "організація", на думку В.І.Борисової, має подвійне значення. "По-перше, це певним чином сформована структура, яка може створюватися об'єднанням осіб, капіталів, рішенням відповідних органів управління з певною метою - стати учасником цивільного обороту. При цьому організація, яка об'єднує окремі особи в єдину групу, необхідна, бо без цього неможливий її виступ зовні як єдності. Не має значення, чим це об'єднання досягається, які зв'язки складаються й існують між окремими його членами. По-друге, даним терміном підкреслюється, що структура певним чином внутрішньо організована. Те, що розрізняє види організацій, а також організаційно-правові форми, у яких можуть існувати ті чи інші юридичні особи, визначає потім спосіб їх внутрішнього устрою [8, С. 114].

Але це не просто організація, а організація, яка визнана юридичною особою державою. Таким чином, характерною для юридичних осіб ознакою стає публічність їх виникнення і припинення. Саме ця ознака дозволяє відокремити організацію — юридичну особу від організації, що не має статусу такої [2, c. 142].

2. Юридична особа володіє самостійною волею, яка не обов'язково співпадає з волею окремих осіб, що входять до її складу. Ця ознака є похідною від попередньої ознаки - у зв'язку з тим, що існування юридичної особи не залежить від окремих осіб, що входять до її складу, юридична особа розглядається як окрема особа, що веде самостійне життя, а отже і має свою волю.

Незважаючи на те, що дана ознака окремо не виділяється вітчизняними науковцями як ознака української юридичної особи, вона зазначається дослідниками юридичної особи в іноземних правопорядках (наприклад, В.П.Мозоліним, М.І.Кулагіним). Водночас ця ознака дозволяє окреслити специфіку існування та діяльності one-man company. Враховуючи можливість функціонування таких суб'єктів права, згідно чинних положень цивільного законодавства України (ст.83 ЦК України), вважаємо за доцільне ознаку "наявність самостійної волі" виділити для більш повного дослідження та розкриття особливих видів юридичних осіб у міжнародному приватному та цивільному праві України.

3. Здатність юридичної особи вчиняти від свого імені юридичні дії, що не заборонені законом, у тому числі можливість виступати стороною в юрисдикційних (зокрема, судових) органах від свого імені.

Реалізація правосуб'єктності юридичної особи здійснюється як у сфері матеріального права, шляхом участі у цивільному обороті, набуваючи цивільних прав та обов'язків, так і у сфері процесуального права, в якій юридична особа виступає заявником, скаржником, позивачем чи відповідачем в адміністративних чи судових органах.

В даній ознаці, як наголошує О.М.Садіков, господарсько-оперативна самостійність юридичної особи отримує кінцеве вираження. Вона виникає на підставі зазначених раніше передумов, ця ознака є кінцевим зовнішнім виразом самостійності та цивільної правосуб'єктності юридичної особи [9, С.55]. Наслідком даної особливості є наступна ознака юридичної особи.

4. Самостійність відповідальності юридичної особи за своїми зобов'язаннями. Звичайно, що найбільш розповсюдженими є такі юридичні особи, які за своїми зобов'язаннями несуть саме самостійну, виключну майнову відповідальність, наприклад, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю. Але у певних випадках власник (учасник) несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи (наприклад, повне товариство, командитне товариство, казенне підприємство).
5. Наявність у юридичної особи свого майна, яке є відокремленим від майна її учасників, та не залежить від їх долі. Це право ґрунтується на праві власності (в т.ч. праві господарського відання, праві оперативного управління) або іншому речовому праві. Тобто у різних видів юридичних осіб ступінь їх майнової відокремленості неоднаковий.

Слід підкреслити, що ознака майнової відокремленості сформувався у межах радянської доктрини юридичної особи. Під "майнової відокремленістю" у той час розумілось володіння майном на праві оперативного управління (пізніше - праві господарського відання). Самостійна майнова відповідальність в основному базувалась на повноваженнях підприємства по оперативному управлінню (господарському віданню) [10, С.118-119].

Більшість науковців, що звертались до даної теми, і сьогодні вважають майнову відокремленість найважливішою ознакою юридичної особи [11, С.31; 9 С.53].

Можна приєднатися до позиції, що практичне значення майнової відокремленості юридичної особи, як наголошено у літературі, "полягає у наступному: по- перше, юридична особа стає суб'єктом права, що дозволяє їй виступати у цивільному обороті; по-друге, це тягне за собою розподіл відповідальності засновників і юридичної особи за своїми зобов'язаннями [11, С.115].

Незалежно від того, що деякі з вказаних ознак не знайшли свого закріплення у легальному визначенні, визнати організацію юридичною особою можливо лише за наявності сукупності вказаних ознак. Таким чином, ознаки юридичної особи — це імперативні вимоги до організації, дотримання яких дозволяє останній стати суб’єктом цивільних правовідносин.

Виходячи з наведеного, юридична особа — організація, що визнається державою як суб’єкт права, виступає у цивільному обороті від власного імені, має відокремлене майно, яке належить їй залежно від виду (приватна чи публічна) на праві власності або на іншому речовому праві, несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями [2, c. 143]

 

 

Висновок

Основна наукова проблема, що викликає найбільші дискусії, - це питання про те, хто або що є носієм властивостей юридичної особистості, тобто субстратом юридичної особи. Залежно від відповіді на питання про те, що стоїть за поняттям юридичної особи, різні теорії юридичної особи можна розділити на дві великі групи: фікційні концепції, що заперечують існування якогось реального суб'єкта із властивостями юридичної особистості, і реалістичні концепції, що визнають існування носія таких властивостей.

Юридична особа — організація, що визнається державою як суб’єкт права, виступає у цивільному обороті від власного імені, має відокремлене майно, яке належить їй залежно від виду (приватна чи публічна) на праві власності або на іншому речовому праві, несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Ознаки юридичної особи — це імперативні вимоги до організації, дотримання яких дозволяє останній стати суб’єктом цивільних правовідносин. Такими ознаками є наступні: незалежність існування юридичної особи від складу ії учасників; юридична особа володіє самостійною волею; здатність юридичної особи вчиняти від свого імені юридичні дії, самостійність відповідальності юридичної особи за своїми зобов'язаннями; гаявність у юридичної особи свого майна,

Проведене дослідження ознак юридичної особи у приватному праві засвідчу взаємозв'язок ознак юридичної особи та її правової природи у науковій доктрині та пануючих у ній правових теорій тлумачення сутності юридичної особи. Ознаки юридичної особи перебувають між собою у тісному зв'язку та взаємозалежності та розміщуються у певному ієрархічному порядку. Кожна із ознак є основою та водночас продовженням попередньої ознаки. Можна простежити існування такої залежності між ознаками: незалежність існування юридичної особи від складу її учасників - наявність самостійної волі - здатність юридичної особи вчиняти від свого імені юридичні дії, що не заборонені законом - самостійність відповідальності юридичної особи за своїми зобов'язаннями - наявність у юридичної особи відокремленого майна.

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Цивільний кодекс України N 435-IV, 16.01.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=435-15
2. Цивільне право: підручник : у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред.. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького – Х. : Право. – 2011. – Т. 2. – 816 с.
3. Радченко Л. Юридична особа у приватному праві: поняття та ознаки // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2010. – Юридичні науки № 82. – С. 98-102
4. Гражданское право: Учебник / Под редакцией А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого Том 1. Издание шестое, переработанное и дополненное Москва, «Проспект». – 2005. - т. 1- 776 с.
5. Гражданское и торговое право капиталистических государств: учебник -  Издание третье, переработанное и дополненное. Ответственный редактор кандидат юридических наук, доцент Е. А. Васильев Москва. - «Международные отношения». - 1993 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.org/book_z1005_page_1.html
6. Костин В.А., Костина В.Б. Теория деловой общности как альтернатива концепции юридического лица // Вопросы управления. – 2012. - № 33. - – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnik.uapa.ru/ru-ru/issue/2012/02/
7. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник/ Отв. ред. Е.А.Васильев. М.: "Международные отношения", 1993. 560 с.
8. Борисова В.І. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин // Цивільне право України: Підручник:: У 2 т. Т.1. / Борисова В.І. (кер авт кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В.та ін.; За заг. Ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л.Яроцького. К.: Юрінком Інтер, 2004. Т.1. с. 111-159.
9. Гражданское право России. Курс лекций. Часть первая/ Под ред. О.Н.Садикова. М.: Юрид. лит-ра, 1996. 304 с.
10. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. 331 с.
11. Басин Ю.Г. Юридические лица по гражданскому законодательству Республики Казахстан: Учеб. пособие. Алматы, 1996. 158 с.