Підстави набуття та припинення громадянства України

     Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця  в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити  іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

     3) безперервне проживання на законних підставах на  території  
України протягом останніх п'яти років.

     Ця  умова   не   поширюється   на   іноземців   чи  осіб  без  
громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад  
два роки,  і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували  
з громадянином України понад  два  роки  у  шлюбі,  що  припинився  
внаслідок  його  смерті.  Дворічний  термін  перебування у шлюбі з  
громадянином України не застосовується до  іноземців  і  осіб  без  
громадянства,  яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до  
пункту 1  частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".

     Для осіб,  яким надано статус біженця  в Україні чи притулок в  
Україні,  термін безперервного проживання на законних підставах на  
території України встановлюється на три роки з моменту надання  їм  
статусу біженця в Україні чи притулку в Україні,  а для осіб,  які  
в'їхали в Україну особами  без  громадянства,  -  на  три  роки  з  
моменту  в'їзду  в Україну;

     4)  отримання   дозволу на імміграцію.

     5) володіння  державною  мовою  або   її  розуміння  в  обсязі,  
достатньому для спілкування.  Ця умова не поширюється на осіб, які  
мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

     6) наявність   законних  джерел   існування.   Ця   умова   не  
поширюється  на  осіб,  яким  надано  статус біженця в Україні або  
притулок в Україні.

     До громадянства України не приймається особа, яка:

     1) вчинила злочин  проти людства чи здійснювала геноцид;

     2)  засуджена   в  Україні  до  позбавлення   волі  за вчинення  
тяжкого  або  особливо  тяжкого  злочину  (до погашення або зняття  
судимості)  з  урахуванням  рівня загрози для національної безпеки  
держави; 

     3) вчинила на  території іншої  держави   діяння,  яке  визнано  
законодавством  України   тяжким   або  особливо  тяжким злочином.

     Особа, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути за її клопотанням поновлено у громадянстві України.

     Особа, яка після припинення громадянства України не набула іноземного громадянства i подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за вiдсутностi обставин, передбачених частиною п'ятою статті 9 Закону України Про громадянство України.

     Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство, повернулася в Україну на постійне проживання, подала заяву про поновлення у громадянстві України, за вiдсутностi підстав, передбачених частиною п'ятою статті 9 Закону України Про громадянство України, реєструється громадянином України. Особа бере зобов'язання припинити іноземне громадянство i подати документ про це, виданий уповноваженим органом вiдповiдної держави, до органу, що прийняв документи про поновлення її у громадянстві України, протягом року з моменту поновлення її у громадянстві України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

     У громадянстві України  не поновлюються особи,  які  втратили  
громадянство  України  у зв'язку з набуттям його внаслідок обману,  
свідомого подання неправдивих відомостей чи  фальшивих  документів  
або  стосовно  яких  рішення  про  оформлення набуття громадянства  
України  скасовані  на  підставі статті 21  Закону « Про громадянство України»

     Датою набуття   громадянства України у випадках,  передбачених  
цією  статтею,  є  дата  реєстрації  набуття  особою  громадянства  
України.  

     Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається іноземцем, дитина може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України, та за згодою другого з батьків. Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території України, стає громадянином України. Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами України, може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України.

     Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України чи над якою встановлено опіку або піклування громадян України, стає громадянином України. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку всиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України. Дитина, яка є особою без громадянства і яку всиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України. Дитина, яка є іноземцем і яку всиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, стає громадянином України за згодою усиновителів, опікунів, піклувальників.

     Якщо обоє батьків або один з батьків дитини, яка проживає на території України, виходять з громадянства України і при цьому не беруть участі у вихованні дитини, над якою встановлено опіку або піклування громадян України, дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України[8;254-256].

 

 

 

 

 

 

 

3. Припинення громадянства  України

     Припинення громадянства -- це припинення постійного правового зв'язку особи з державою.

     Згідно зі ст. 17 Закону «Про громадянство України», громадянство припиняється:

     1) внаслідок виходу з громадянства України;

     2) внаслідок втрати громадянства України;

     3) на підставах, передбачених міжнародними договорами України.

     Вихід із громадянства -- це припинення громадянства за ініціативою особи.

Європейська конвенція містить  норму, відповідно до якої всі держави, що підписали конвенцію, зобов'язані  передбачити можливість припинення громадянства за бажанням особи. Право  особи на вихід із громадянства міститься  в ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини, в положенні про те, що ніхто не може бути позбавлений  права змінити громадянство. Більшість  європейських держав не дозволяють виходу із громадянства, якщо це призведе до апатризму, тобто безгромадянства особи. Встановлення відповідних обмежень щодо виходу з  громадянства є правомірним.

     Вихід із громадянства України -- найбільш поширена підстава його припинення. Конституція України (ч. 1 ст. 25) встановлює, що громадянин України не може бути позбавлений права змінити громадянство. Вихід із громадянства -- акція добровільна, яка відбувається за особистим клопотанням громадянина на ім'я Президента України. Ніхто не має права заборонити особі змінити своє громадянство. Згідно зі ст. 18 Закону «Про громадянство України», громадянин України, який, відповідно до чинного законодавства, є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

     При цьому суттєве значення має вирішення питання про громадянство дітей. Закон передбачає такі варіанти розв'язання цієї проблеми. Якщо дитина виїхала разом із батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом із батьками з громадянства України може вийти і дитина. Якщо один із батьків виїхав разом із дитиною на постійне проживання за кордон і виходить із громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить із громадянства України, за його клопотанням. Якщо один із батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить із громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить із громадянства України, за його клопотанням. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов із громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов із громадянства України. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов із громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов із громадянства України. Дитина, яка, відповідно до чинного законодавства України, вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків. Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини. Дитина, яка усиновлена подружжям, один із якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем. Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

     Принципове значення має положення, що вихід дітей віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років із громадянства України може відбуватися лише за їх згодою.

     Для запобігання набуттю громадянином України статусу особи без громадянства законом чітко встановлено, що вихід із громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

   У Законі закріплено також, що вихід із громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України  внаслідок виходу є дата видання  відповідного Указу Президента України. Таким чином, йдеться не про автоматичне  припинення особою громадянства.

     Закон України «Про громадянство України» (ст. 19) встановлює підстави втрати громадянства України. Такими підставами є:

      1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

     Не вважається добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

    а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

     б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

     в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства в результаті одруження з іноземцем;

     г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства іноземної держави, якщо такий громадянин не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

     2) прийняття до громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

     3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка за законодавством цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Причому підстави, передбачені пунктами 1 і 3, не застосовуватимуться, якщо внаслідок їх застосування громадянин України стане особою без громадянства.

     У Законі «Про громадянство України» визначена правосуб'єктність громадянина України, який подав заяву про вихід із громадянства та щодо якого оформляється втрата громадянства. Така особа до набрання чинності рішенням про припинення громадянства користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.[10;6-9]

     У статті 21 Закону « Про громадянство України» встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

     Отже, за період незалежності  нашої держави сталася значна  лібералізація відносин між особою  і державою. Україна залучилася  до визнаних світовим товариством  принципів регулювання громадянських  відносин. Вона залишила анахронізми  тоталітарного колишнього, і намагається  реалізувати статтю 1 Конституції,  яка проголошує, що “Україна є  суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.”

     Відносини громадянства - основа відносин між державою і людиною.

Громадянство України -- це постійний правовий зв'язок між фізичною особою і Українською державою, що проявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянство слід розглядати як: а) суттєву характеристику основ  правового статусу особи; б) як суб'єктивне  право особи на громадянство і  в) як правовий інститут конституційного  права.

     У першому аспекті це означає, що від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки не громадяни володіють меншим обсягом прав, свобод і обов'язків. У другому аспекті це означає, що кожна людина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою. Право на громадянство як суб'єктивне право закріплюється не тільки в нормах конституційного права, а й у міжнародних документах [4, c. 37].

     Громадянство як правовий  інститут -- це сукупність конституційних  норм, які врегульовують однорідні  суспільні відносини по набуттю,  припиненню громадянства, процедур  з питань громадянства. Предметом  правового регулювання громадянства  є саме ці питання.

     Поступово Україна  відійшла від практики СРСР  у вирішенні питань цих відносин, спочатку прийнявши Закон України  “Про громадянство України”  від 08.11.1991 року, а потім новий,  і нині діючий Закон від  18.01.2001. Отже, громадянство тепер  визначається не як політико-правовий  зв'язок держави і людини, а  тільки як правовий зв'язок. Ці  відношення втратили своє політичне  забарвлення. Раніше людину могли  позбавити громадянства, і найчастіше  саме через розбіжності між баченням людиною і державою окремих питань. Зараз в нашій країні існує політичний плюралізм, і це вже неможливо позбавити кого-небудь громадянства як через політичні чи релігійні переконання, так і з будь-якої іншої підстави. Суб'єктивного права громадянства ніхто не може позбавити, це є невід'ємне природне право особи, як то право на життя, честь та гідність.