Порушення прав власника патенту

Самостійність вказаних складів правопорушень полягає  в тому, що за кожен з них власник  прав може переслідувати порушника  свого патенту.

Раніше первісними формами правопорушень виступали лише несанкціоноване виготовлення продукту та застосування способу. Але з часом, в результаті ринкових перетворень, що пов'язані зі спеціалізацією підприємств, розвитком кооперації, стало необхідним забезпечення ефективного захисту продукту на всіх етапах просування його до споживача: виготовлення, зберігання, ввезення, пропонування до продажу, продаж тощо.

Необхідно враховувати, що кожна форма протиправного  використання має свої особливості. Наприклад, сам по собі факт виготовлення контрафактного товару є правопорушенням і не залежить від подальшого введення товару в обіг. (Слід пам'ятати, що таке виготовлення має носити характер промислового, з метою одержання доходу). Це також є цілком слушним для такої форми контрафакції, як ввезення товару на митну територію із порушенням прав інтелектуальної власності. Цей вид правопорушення також не залежить від подальших дій порушника щодо такого товару [8].

В той же час, що стосується зберігання контрафактного товару, наявність наміру на подальші дії (наприклад, пропонування до продажу, продаж) є вирішальним для кваліфікування його як правопорушення, тому що сам факт зберігання ще не є підтвердженням намірів порушника внести товар у господарський обіг.

Тому слід визнати: правильна кваліфікація порушення прав власника має першочергове значення для захисту його майнових інтересів.

Слід враховувати, що не всі дії, які порушують права  на об'єкт, можна вважати введенням  в господарський оборот (обіг). Виготовлення певного виробу, наприклад, вважають введенням в господарський оборот. Такий підхід при кваліфікації правопорушення може призвести до суттєвого звуження патентної монополії власника прав.

Окрім цього, не можна  некоректно застосовувати поняття "попереднього користування" стосовно винаходів, розуміючи під цим виготовлення дослідних зразків або дослідних партій. Слід завжди розуміти, що термін "попереднє користування" має чіткий юридичний зміст: винятком з патентної монополії є використання винаходу особою, яка самостійно його запровадила або зробила для нього необхідні приготування (підготувала виробництво). Мова йде про виробника, який сам дійшов до цього винаходу, не знаючи про подану заявку, та вклав в його реалізацію значні кошти.

Іноді, при неправильній кваліфікації правопорушення, власники прав намагаються притягти до відповідальності осіб, на яких вона не поширюється. Наприклад, розроблення технічної документації, в якій використано чужий винахід (корисну модель), не може вважатись порушенням патенту як "інше введення у господарський оборот". При цьому неправомірно посилаються на те, що така документація є "науково-технічним продуктом, який передається замовнику". Те саме стосується промислових зразків та топографій ІМС [11].

Тут наявним є ототожнення  правопорушувальної дії з "іншим введенням у господарський оборот". Слід зазначити, що розробника технічної документації майже неможливо притягти до відповідальності, якщо не доведена його співучасть у виготовленні продукту, в якому використано чужий винахід (корисну модель, промисловий зразок, топографію ІМС). Причому продукт визнається виготовленим у тому випадку, коли він матеріалізований у реальному об'єкті господарської діяльності, наприклад, пристрої, а не в науково-технічній документації.

Таким чином, до відповідальності слід притягувати виробника контрафактної продукції, яка виготовляється на підставі переданої йому технічної документації.

Не можна притягувати  до відповідальності осіб, які використовують чужий винахід у випадках, чітко  обумовлених чинним законодавством (пункт 2 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"), а саме:

- конструкції при експлуатації  транспортного засобу іноземної  держави, який тимчасово або  випадково знаходиться у водах,  повітряному просторі чи на  території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

- без комерційної мети;

- з науковою метою  або з метою проведення експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне  лихо, катастрофа, епідемія тощо); при  разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря [3].

Аналогічні норми містять  відповідні законодавчі акти стосовно інших об'єктів.

Окрім цього, не вважаються також порушенням прав власника дії, які підпадають під так звану  доктрину "вичерпання прав", що встановлено в пункті 3 вищезазначеної статті. Тобто, якщо особа добросовісно придбала виріб, в якому використано винахід, що охороняється (мається на увазі, що виріб виготовлено за згодою власника прав), власник патенту не має права вимагати від покупця сплати додаткових коштів чи забороняти йому використовувати куплений виріб на власний розсуд. Наприклад, придбаний у магазині млинок для кави, що захищений патентом на винахід, не надає власнику патенту права вимагати від кожного покупця сплати "роялті" за кожну склянку намеленої кави. Це також стосується верстатів, інструментів та інших засобів виробництва.

Законодавством України  встановлено відповідальність за порушення  прав власника патенту. Відповідно до статті 30 Закону України "Про охорону  прав на винаходи і корисні моделі" (для товарних знаків стаття 21 відповідного закону, для промислових зразків - стаття 27, для топографій ІМС - стаття 22) спори, пов'язані з його застосуванням, вирішуються арбітражним або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством України. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про авторство на винахід і корисну модель, встановлення власника патенту, порушення майнових прав власника патенту, укладання та виконання ліцензійних договорів, право попереднього користування, винагороду винахіднику (автору), компенсації. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цими законами [3].

Чинним Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Зокрема, статтею 136 ККУ (Порушення авторських прав) встановлено, що випуск під своїм ім'ям або інше привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва, незаконне відтворення або розповсюдження такого твору, караються виправними роботами на строк до двох років або штрафом у розмірі від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідно зазначити, що суб'єктивна сторона цього злочину  характеризується наміром. Мотиви порушення  авторських і суміжних прав не мають значення для кваліфікації злочину. Статтею 137 ККУ (Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності) встановлено, що привласнення авторства на чужі відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок чи раціоналізаторську пропозицію або розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до їх офіційної публікації, карається виправними роботами на строк до двох років або штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати [8].

Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності відповідно до цієї статті є злочином, якщо воно вчинено умисно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Таким чином, для захисту  виключного права власник повинен  довести, що його патент було порушено. Законодавством України встановлено відповідальність за порушення прав власника патенту.

Раніше первісними формами  правопорушень виступали лише несанкціоноване  виготовлення продукту та застосування способу. Але з часом, в результаті ринкових перетворень, що пов'язані  зі спеціалізацією підприємств, розвитком кооперації, стало необхідним забезпечення ефективного захисту продукту на всіх етапах просування його до споживача: виготовлення, зберігання, ввезення, пропонування до продажу, продаж тощо. Необхідно враховувати, що кожна форма протиправного використання має свої особливості.

Визнається порушенням прав власника патенту: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

За порушення прав власника патенту в Україні передбачена адміністративна, цивыльно-правова, кримінальна відповідальність.

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-166.html
2. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. / І. І. Дахно. – К.: Ли-бідь, 2003. – 200 с.
3. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3687-12
4. Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3688-12
5. Збірник нормативних актів з питань промислової власності. – К., 1998. – С.214-221.
6. Мошинська Н. Закон і бізнес. - №20. – 1995. – 17 травня. 
   Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: підруч-ник / [за ред. проф. М. В. Вачевського]. – К.: ВД "Професіонал", 2005. – 448 с.
7. Конституція України [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
8. Тимчик І.С., Зленко С.М. Інтелектуальна власність в науково-технічній діяльності [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/i_v/zm.htm
9. Цивільне право: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вен турі, 1991. – 480с.
10. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн./ Д.В.Баброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.. За ред. О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864с.
11. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / П. М. Цибульов. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2002. - 104 с.