Порядок обчислення строків позовної давності

Позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін лише у бік збільшення строку, але не скорочення. Про таке збільшення строків позовної давності сторони мають укласти договір, для якого передбачається письмова форма. [8, с. 58].  

 

2.2. Види позовної давності, їх характеристика

 

У цивільному праві застосовуються два вди строків: загальний та спеціальний.

Загальна позовна давність становить три роки і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила. [9, ст. 257 ЦКУ].

Для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);
• про  спростування  недостовірної  інформації,  поміщеної у засобах масової інформації. У цьому  разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової  інформації  або  від  дня,  коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
• про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності  у  зв'язку з недоліками проданого товару;
• про  розірвання  договору шлюбу ;
• у зв'язку з перевезенням вантажу,  пошти;
• про оскарження дій виконавця.

Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути двох різновидів: 5 років та 10 років.

Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. [10,с.124].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

ОБЧИСЛЕННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

 

3.1. Порядок обчислення строків позовної давності

 

Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст.253-255 ЦКУ. При цьому правило про обчислення позовної давності сформульоване в ч.2 ст.260 ЦКУ як імперативне. Тобто, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. [11,с.69].

Відповідно до ст. 252 Цивільного Кодексу України:

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. [12].

Оскільки і загальна, і спеціальна позовна давність обчислюються роками, то при їх обчисленні використовуються правила щодо обчислення строків роками (ч.І ст.254 ЦК). Отже, позовна давність спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо закінчення позовної давності припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Крім того, письмові заяви (позовні заяви, тощо) та повідомлення, здані до установ зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК).

Термін може  визначатися вказівкою на конкретну дату (наприклад, 23 жовтня 20114 року — термін виникнення цивільної діїздатності у юридичної особи). Термін може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати, тобто має об'єктивний характер. Особливість такого визначення терміну виражається в тому, що учасники цивільного правовідношення не знають заздалегідь точної дати його настання. Наприклад, припинення договору довічного утримання закон пов'язує із смертю відчужувача, яка неминуче настане, але невідомо коли. [13,с.65].

 

3.2. Початок перебігу  позовної давності

 

Згідно зі ст. 261 ЦКУ перібіг строку позовнох давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила право  (ст.261 ЦК). Наприклад, повернувшись додому з роботи, особа виявляє нестачу речей. У цей момент вона дізнається про порушення її права власності. Можлива також ситуація, коли існує припущення (презумпція) стосовно того, що особа дізналася про порушення права, навіть якщо сам потерпілий не звернув на це уваги. Так, якщо гроші були позичені на два місяці і не повернуті до закінчення цього строку, то припускається, що кредитор дізнався про порушення свого права на наступний день після закінчення строку договору, хоч сам він забув про існування боргу [14,с.121].

Для правильного обчислення строків у цивільному праві важливе значення має чітке визначення початку перебігу строку та його закінчення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, якщо спадкодавець помер 5 травня, то встановлений для прийняття спадщини або відмови від неї 6-місячний строк починається з 6 травня і закінчується відповідно 6 листопада. Аналогічним чином повинні вирішуватися питання щодо обчислення строку в тих випадках, коли строк обчислюється годинами. У таких випадках строк починає спливати з наступної одиниці часу.

Треба відмітити, що вказане правило визначення початку строку цілком відповідає інтересам сторін у цивільних правовідносинах, оскільки дає змогу учасникам цивільних правовідносин підготуватися до належного виконання своїх суб'єктивних прав та обовязків [15,с. 48].

Крім того, для окремих випадків порушення цивільних прав встановлюються спеціальні правила визначення початку перебігу позовної давності:

- перебіг  позовної  давності  за  вимогами   про   визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

- перебіг позовної давності  за  вимогами  про  застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня,  коли почалося його виконання.

- у   разі   порушення   цивільного   права   або   інтересу неповнолітньої   особи   позовна   давність  починається  від  дня досягнення нею повноліття.

      - за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

- за зобов'язаннями,  строк  виконання  яких  не визначений або визначений моментом вимоги,  перебіг позовної давності починається від  дня,  коли  у  кредитора  виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.  Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги,  перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

- за регресними  зобов'язаннями  перебіг  позовної  давності починається від дня виконання основного зобов'язання. [16,с.189].

Що стосується закінчення строку то згідно ст. 254 Цивільного Кодексу України:

1. Строк, що визначений роками, спливає  у відповідні місяць та число  останнього року строку.

2. До строку, що визначений півроком  або кварталом року, застосовуються  правила про строки, які визначені  місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число  останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцятидням. 
Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день  останнього тижня строку.

5. Якщо останній день строку  припадає на вихідний, святковий  або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день [17].

 

3.3. Зупинення, переривання та відновлення перебігу позовної давності.

 

Перебіг позовної давності є процесом безперервним, проте протягом цього часу можуть виникати обставини, що перешкоджають поданню позову. Ці обставини є підставами для зупинення (призупинення), переривання або відновлення перебігу позовної давності.

Зупинення перебігу позовної давності полягає в тому, що період часу, протягом якого діють обставини, передбачені законом, не зараховуються в строк позовної давності [18,с. 78].

Відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється:

- якщо  пред'явленню  позову  перешкоджала  надзвичайна  або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

- у  разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

- у     разі     зупинення    дії    закону    або    іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

- якщо  позивач  або  відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону  військових формуваннях, що переведені на воєнний стан [19].

Стосовно юридичних осіб, то для них підставами зупинення позовної давності можуть бути лише непереборна сила, мораторій та зупинення дії закону або іншого нормативного акта.

У  разі виникнення вищезазначених  обставин, перебіг позовної давності зупиняється  на  весь  час існування цих обставин. Від   дня  припинення  обставин,  що  були  підставою  для зупинення перебігу позовної давності,  перебіг  позовної  давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг  позовної  давності переривається:

- вчиненням особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку.

- у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників,  а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності, до нового строку не зараховується.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо  суд  залишив  без  розгляду  позов,  пред'явлений у кримінальному  провадженні,  час  від  дня  пред'явлення позову до набрання  законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.      Якщо  частина  строку,  що  залишилася,  є  меншою  ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Зі  спливом   позовної   давності   до   основної   вимоги вважається,  що  позовна  давність  спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки,  накладення стягнення  на  заставлене  майно тощо).

Особа,  яка  виконала  зобов'язання  після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява  про  захист  цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові [20, с. 154].

 

3.4. Порядок вчинення дій в останній день строку

 

Відповідно до ст. 255 Цивільного Кодексу України:

1. Якщо строк встановлено для  вчинення дії, вона може бути  вчинена до закінчення останнього  дня строку. У разі, якщо ця  дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до  закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Так, згідно з частиною першою, дія може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Таке формулювання викликає окремі зауваження, адже не зрозуміло, що мається на увазі під закінченням дня (чи це закінчення світлового дня, чи це закінчення доби). Можна сказати, що якщо строк встановлено для вчинення дії, то вона може бути вчинена до 24 години останнього дня строку.

Крім загального правила щодо моменту закінчення строків, частина перша статті, закріплює особливості закінчення строку, пов'язані з вчиненням юридичне значущих дій в установі чи організації. Тут вказується, що якщо така дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встано'вленими правилами припиняються відповідні операції, наприклад, закінчується робочий день, закривається склад, закінчуються банківські операції тощо.

Законодавством закріплено винятки із загального правила щодо випадків, коли здійснення цивільних прав чи виконання обов'язку пов'язується із поданням заяви чи іншого повідомлення, і боржник не встигає вчинити цю дію до закінчення відповідних операцій в установі (наприклад, у зв'язку із закінченням в установі робочого дня) в останній день строку. У такому разі особа може здати відповідну заяву чи повідомлення до установи зв'язку (пошти, телеграфу) до 24 години цього дня, отримати документ, який посвідчує цю дію, і в такому разі строк не вважається пропущеним. [21,с. 113].